Ще один учасник касетного скандалу
Четвер, 27 травня 2004, 00:27
Історія касетного скандалу, який 28 листопада 2000 перевернув українську політику, поповнилася ще одним персонажем. Вийшов із тіні Володимир Цвіль, який протягом трьох з половиною років не афішував своєї участі у справі Мельниченка. Але з невідомих причин 26 травня 2004 року він вирішив більше не робити таємниць із своєї персони.
Про те, що у німецькому Мюнхені живе такий собі пан Цвіль, який допомагав Мельниченку після його втечі за кордон, було відомо давно. Але лише людям, які певним чином пов'язані з касетною історією: чи то близьким до СПУ, чи то представникам спецслужб, чи то журналістам.
Весь цей час Цвіль свою роль публічно не афішував. І раптово він вирішив заявити про себе. У середу Цвіль звернувся до української редакції "Німецької хвилі" і повідомив, що ряд наближених Кучми осіб знали, що Мельниченко записує гаранта.
В список Цвіля потрапили всі керівники СБУ часів незалежності, окрім Леоніда Деркача. Він заявив, що про записування Кучми знали Євген Марчук, Володимир Радченко та Ігор Смєшко.
"Я звертаюся до вас, поважні державні мужі. Утаємничувати від свого народу інформацію, що становить національні інтереси і підриває авторитет нації і держави, є гріхом по церковних законах і порушує Основний закон України", - заявив Цвіль.
Далі він стверджує, що так званий "касетний скандал" не є справою іноземних спецслужб: "Не шукайте в цій справі чужих слідів – ні американського, ні російського, ні європейського". На його думку, перевести стрілки – "це доморощені, а тому приречені на провал заготовки".
За повідомленням "Німецької хвилі", Цвіль називає себе безпосереднім учасником "касетного скандалу". За його словами, саме він вивіз за кордон записи, що їх зробив майор Мельниченко в кабінеті президента Кучми.
Причину свого несподіваного звернення до "Німецької хвилі" Цвіль пояснив, що "якщо ми не зробимо це сьогодні, завтра може бути пізно". Після цього, як можна зрозуміти із повідомлення радіостанції, Цвіль більше не став нічого казати.
Що кидається у вічі – так це схожий почерк із заявою генерала СБУ Валерія Кравченка, який в лютому 2004 повідомив, що отримував від свого керівника в Києві слідкувати за опозицією в Берліні. Кравченко, як і Цвіль, звернувся до "Німецької хвилі". Однак пояснити це можна не якоюсь змовою, а дуже простою причиною – це єдине ЗМІ, яке виходить у Німеччині і мовить на Україну.
Сама персона Цвіля, як і його остання заява, є доволі суперечливими.
Цвіль був довіреною особою Олександра Мороза на виборах президента-1999. Він дійсно допомагав Мельниченку залишити Україну. Як сказано у хронології касетного скандалу, підготовленій журналістом Олексієм Степурою, Цвіль супроводжував на джипі "Міцубіші–Паджеро" туристичний автобус, на якому Мельниченко разом із дружиною Лілією і дочкою назавжди виїжджали з України, перетинаючи україно-польський перехід "Шегіні".
У Європі після цього Цвіль також підтримував Мельниченка.
Як писало "Дзеркало тижня" в 2002, Цвіль розраховував потрапити у передвиборчий список соціалістів на останніх парламентських виборах. І після того, як несподівано Цвіль не знайшов себе серед кандидатів у депутати, це викликало конфлікт між ним і Соцпартією.
Цвіль і донині не втрачав зв'язок із Мельниченком – наприклад, він супроводжував екс-майора в Берліні в лютому 2004. Цвіль і Мельниченко спокійно прогулювалися по фойє готелю "Хілтон", де проживала українська делегація на чолі з Кучмою. Без натяку на хвилювання, вони розмовляли з провідними членами делегації і навіть деякими міністрами. Швидше, навпаки – люди, до яких підходили Мельниченко і Цвіль, стрімко ніяковіли.
29 лютого 2004 Цвіль приїздив у Київ – він був на урочистостях Олександра Мороза з нагоди його 60-річчя, які відбувалися в Жовтневому палаці. У залі Цвіль сидів поруч із Сергієм Головатим, і час від часу дратував якимись репліками Петра Симоненка.
Можна було навіть побачити, як Цвіль хотів привітати Мороза зі сцени – однак слово йому так і не дали.
З іншого боку, попри такі тісні зв'язки із опонентами режиму, Цвіль був призначений консулом України в Мюнхені. Більше того, подейкують, у Цвіля є лист подяки від тодішнього глави СБУ Володимира Радченка.
У матеріалі "Німецької хвилі" Цвіль представлений як "український бізнесмен". У "Дзеркалі тижня" в 2002 році писалося, що в нього є "бізнес в Рівному", однак про його специфіку не згадувалося.
Є один фактор, який вказує, що, очевидно, свою заяву Цвіль не координував з Мельниченком. Це кидається в очі: відсутність прізвища Деркача в списку людей, які знали про прослушку в кабінеті Кучми. При тому, що саме зараз Мельниченко оприлюднив новий шмат компромату, де фігурує саме цей екс-керівник СБУ. Ідеться про запис зустрічі Кучми і Деркача, який пропонує гаранту послуги міжнародного кримінального авторитета Семена Могілевича.
З'ясувати, що саме хотів сказати своєю заявою Цвіль, "Українській правді" не вдалося: він не відповів на лист, направлений електронною поштою.
З іншого боку, попри все це заява Цвіля не обов'язково повинна бути неправдою. Ніхто не може сказати, коли Марчук, Деркач, Радченко і Смєшко дізналися про прослушку кабінету Кучми: після оприлюднення плівок Мельниченка чи до цього.
Тим більше цікавий коментарі, який "УП" отримала від Миколи Мельниченка. Екс-майор ніде не стверджує, що керівництво спецслужб було не в курсі справи, що за Кучмою фіксується кожне слово. Він каже трошки інакше – і це нескладно помітити.
Мельниченко погодився на публікацію його заяви, якщо вона буде подана без змін:
"Я заявляю, що ні Марчук, ні Радченко, ні Смєшко не мають жодного відношення до процесу документування мною злочинної діяльності організованого злочинного угрупування на чолі з президентом Кучмою.
Щодо Володимира Цвіля, то він дійсно з листопада 2000 року допомагав мені у деяких питаннях як людина, якій довіряв Олександр Мороз.
Але стосовно його твердження, що він вивозив записи, то я сьогодні можу сказати з цього питання: він не володіє достовірною інформацією. Записи він не вивозив.
До речі, я хочу висловити подяку як Володимиру Цвілю, так і багатьом іншим людям, які надавали і надають мені допомогу під час мого вимушеного тимчасового перебування за кордоном.
На жаль, сьогодні я не можу назвати десятки прізвищ цих людей, але через деякий час, коли банда Кучми відповідатиме за свої злочини, я обов'язково назву всіх і розповім про всі подробиці. Я чудово розумію, які проблеми виникають у людей, які надавали і надають мені допомогу. Через деякий час я також назву і тих, хто своїми діями або бездіяльністю допомагав банді Кучми так довго триматися при владі".
Про те, що у німецькому Мюнхені живе такий собі пан Цвіль, який допомагав Мельниченку після його втечі за кордон, було відомо давно. Але лише людям, які певним чином пов'язані з касетною історією: чи то близьким до СПУ, чи то представникам спецслужб, чи то журналістам.
Весь цей час Цвіль свою роль публічно не афішував. І раптово він вирішив заявити про себе. У середу Цвіль звернувся до української редакції "Німецької хвилі" і повідомив, що ряд наближених Кучми осіб знали, що Мельниченко записує гаранта.
В список Цвіля потрапили всі керівники СБУ часів незалежності, окрім Леоніда Деркача. Він заявив, що про записування Кучми знали Євген Марчук, Володимир Радченко та Ігор Смєшко.
"Я звертаюся до вас, поважні державні мужі. Утаємничувати від свого народу інформацію, що становить національні інтереси і підриває авторитет нації і держави, є гріхом по церковних законах і порушує Основний закон України", - заявив Цвіль.
Далі він стверджує, що так званий "касетний скандал" не є справою іноземних спецслужб: "Не шукайте в цій справі чужих слідів – ні американського, ні російського, ні європейського". На його думку, перевести стрілки – "це доморощені, а тому приречені на провал заготовки".
За повідомленням "Німецької хвилі", Цвіль називає себе безпосереднім учасником "касетного скандалу". За його словами, саме він вивіз за кордон записи, що їх зробив майор Мельниченко в кабінеті президента Кучми.
Причину свого несподіваного звернення до "Німецької хвилі" Цвіль пояснив, що "якщо ми не зробимо це сьогодні, завтра може бути пізно". Після цього, як можна зрозуміти із повідомлення радіостанції, Цвіль більше не став нічого казати.
Що кидається у вічі – так це схожий почерк із заявою генерала СБУ Валерія Кравченка, який в лютому 2004 повідомив, що отримував від свого керівника в Києві слідкувати за опозицією в Берліні. Кравченко, як і Цвіль, звернувся до "Німецької хвилі". Однак пояснити це можна не якоюсь змовою, а дуже простою причиною – це єдине ЗМІ, яке виходить у Німеччині і мовить на Україну.
Сама персона Цвіля, як і його остання заява, є доволі суперечливими.
Цвіль був довіреною особою Олександра Мороза на виборах президента-1999. Він дійсно допомагав Мельниченку залишити Україну. Як сказано у хронології касетного скандалу, підготовленій журналістом Олексієм Степурою, Цвіль супроводжував на джипі "Міцубіші–Паджеро" туристичний автобус, на якому Мельниченко разом із дружиною Лілією і дочкою назавжди виїжджали з України, перетинаючи україно-польський перехід "Шегіні".
У Європі після цього Цвіль також підтримував Мельниченка.
Як писало "Дзеркало тижня" в 2002, Цвіль розраховував потрапити у передвиборчий список соціалістів на останніх парламентських виборах. І після того, як несподівано Цвіль не знайшов себе серед кандидатів у депутати, це викликало конфлікт між ним і Соцпартією.
Цвіль і донині не втрачав зв'язок із Мельниченком – наприклад, він супроводжував екс-майора в Берліні в лютому 2004. Цвіль і Мельниченко спокійно прогулювалися по фойє готелю "Хілтон", де проживала українська делегація на чолі з Кучмою. Без натяку на хвилювання, вони розмовляли з провідними членами делегації і навіть деякими міністрами. Швидше, навпаки – люди, до яких підходили Мельниченко і Цвіль, стрімко ніяковіли.
29 лютого 2004 Цвіль приїздив у Київ – він був на урочистостях Олександра Мороза з нагоди його 60-річчя, які відбувалися в Жовтневому палаці. У залі Цвіль сидів поруч із Сергієм Головатим, і час від часу дратував якимись репліками Петра Симоненка.
Можна було навіть побачити, як Цвіль хотів привітати Мороза зі сцени – однак слово йому так і не дали.
З іншого боку, попри такі тісні зв'язки із опонентами режиму, Цвіль був призначений консулом України в Мюнхені. Більше того, подейкують, у Цвіля є лист подяки від тодішнього глави СБУ Володимира Радченка.
У матеріалі "Німецької хвилі" Цвіль представлений як "український бізнесмен". У "Дзеркалі тижня" в 2002 році писалося, що в нього є "бізнес в Рівному", однак про його специфіку не згадувалося.
Є один фактор, який вказує, що, очевидно, свою заяву Цвіль не координував з Мельниченком. Це кидається в очі: відсутність прізвища Деркача в списку людей, які знали про прослушку в кабінеті Кучми. При тому, що саме зараз Мельниченко оприлюднив новий шмат компромату, де фігурує саме цей екс-керівник СБУ. Ідеться про запис зустрічі Кучми і Деркача, який пропонує гаранту послуги міжнародного кримінального авторитета Семена Могілевича.
З'ясувати, що саме хотів сказати своєю заявою Цвіль, "Українській правді" не вдалося: він не відповів на лист, направлений електронною поштою.
З іншого боку, попри все це заява Цвіля не обов'язково повинна бути неправдою. Ніхто не може сказати, коли Марчук, Деркач, Радченко і Смєшко дізналися про прослушку кабінету Кучми: після оприлюднення плівок Мельниченка чи до цього.
Тим більше цікавий коментарі, який "УП" отримала від Миколи Мельниченка. Екс-майор ніде не стверджує, що керівництво спецслужб було не в курсі справи, що за Кучмою фіксується кожне слово. Він каже трошки інакше – і це нескладно помітити.
Мельниченко погодився на публікацію його заяви, якщо вона буде подана без змін:
"Я заявляю, що ні Марчук, ні Радченко, ні Смєшко не мають жодного відношення до процесу документування мною злочинної діяльності організованого злочинного угрупування на чолі з президентом Кучмою.
Щодо Володимира Цвіля, то він дійсно з листопада 2000 року допомагав мені у деяких питаннях як людина, якій довіряв Олександр Мороз.
Але стосовно його твердження, що він вивозив записи, то я сьогодні можу сказати з цього питання: він не володіє достовірною інформацією. Записи він не вивозив.
До речі, я хочу висловити подяку як Володимиру Цвілю, так і багатьом іншим людям, які надавали і надають мені допомогу під час мого вимушеного тимчасового перебування за кордоном.
На жаль, сьогодні я не можу назвати десятки прізвищ цих людей, але через деякий час, коли банда Кучми відповідатиме за свої злочини, я обов'язково назву всіх і розповім про всі подробиці. Я чудово розумію, які проблеми виникають у людей, які надавали і надають мені допомогу. Через деякий час я також назву і тих, хто своїми діями або бездіяльністю допомагав банді Кучми так довго триматися при владі".
