Чому "блукаючий лицар" Зінченко став паладином "Нашої України"?
Понеділок, 21 червня 2004, 18:03
"Якщо його (Зінченка) вихід з СДПУ(о) був вибором моральної людини, то його прихід у штаб Ющенка - вибір сильної і сміливої людини", – так прокоментував вибір віце-спікера соціаліст Юрій Луценко. А в чому "сила" цього вчинку? Можливо, йдеться про "силу" інтелекту і передбачення Зінченком результатів виборів? Швидше навпаки, заступник Литвина зробив крок, бо не хоче тих результатів виборів, які під різними сценаріями нав’язуються суспільству дуже вузьким, хоч і дуже можновладним, колом осіб.
Лише через рік після розриву з СДПУ(о) у березні-квітні 2004 Олександр Зінченко обережно розгорнув діяльність в напрямку консолідації сил, що могли б запропонувати альтернативу чинній владі.
Послідовність віце-спікера підтвердилася його зусиллями з формування міжфракційної групи "Громадянська платформа" депутатами, що були незадоволені методами Банкової з просування політичної реформи.
Після провалу голосування 8 квітня, за деякими джерелами, Зінченко почав співпрацю з депутатами більшості та позафракційними, які хотіли створити нову групу ("Центр") і таким чином прискорити відцентрові процеси у дезорієнтованій більшості.
Поява нової групи мала продемонструвати АП і її керівнику, що після поразки з проектом 4105 їй не вдасться взяти під контроль чи заблокувати роботу Верховної Ради.
Вочевидь, Зінченко не міг стояти й осторонь подій у Мукачевому, коли демократія в окремо взятому містечку виявилася безпорадною поряд з насильницькими, незаконними методами політичної боротьби.
За його ініціативою було створено робочу групу, яка оприлюднила результати своєї роботи на засіданні Верховної Ради. Саме позиція Зінченка як незаангажованого спостерігача унеможливила спробу влади звинуватити у зриві виборів "Нашу Україну".
Більше того, слова Зінченка про застосування проти кандидата від "Нашої України" кримінальних елементів потрапили в електронні і друковані медіа та змусили адміністрацію президента терміново змінювати формат інформаційної боротьби проти Ющенка і подавати події в Мукачевому як зіткнення двох сил – СДПУ(о) і "Нашої України".
Медведчук, зрозуміло, був не в захваті від такого розвитку подій, але тільки так можна було відвести підозри в санкціонуванні Мукачевого особисто Кучмою. Можна також припустити, що аргументи з вуст Зінченка поряд з підкресленим мовчанням Януковича негативно відбилися на його президентському рейтингу.
Більше того, інформація Зінченка консолідувала опозицію в голосуванні про засудження дій влади і висунення вимоги відставки Медведчука. Проте на цьому неприємності для глави АП не закінчилися: приєднання "заколотника" Зінченка до табору "Нашої України" в очах багатьох політиків і політично активних громадян стає доказом безсилля верхівки СДПУ(о) навіть за наявної в їхніх руках концентрації влади.
Призначення Олександра Зінченка керівником виборчої кампанії Віктора Ющенка одразу було сприйнято як доказ готовності лідера "Нашої України" йти на компроміс з політичними силами, що слугували стабільності влади Кучми, але на даний момент не бажають переходити на службу одній з трьох найбільших політико-економічних груп; бізнесу, який віддає перевагу конкуренції та прозорим "правилам гри" і побоюється поглинення великими ФПГ і постійного контролю з боку репресивних органів.
В цьому сенсі постать Зінченка має символічне значення: добровільно розірвавши стосунки із надзвичайно впливовою політичною силою (СДПУ(о) і втративши свій головний бізнес-проект, віце-спікер отримав репутацію чесного і відповідального політика, що ставить певні принципи вище корпоративних інтересів.
Тобто, як і спікер Литвин (до його вступу в Аграрну партію) Олександр Зінченко займає позицію незаангажованого посередника, здатного об’єктивно оцінити інтереси сторін – оточення Ющенка та представників різних регіональних еліт, ділових кіл і запропонувати механізми врахування їх інтересів новим президентом.
Варто лишень згадати слова екс-радника прем’єр-міністра Ющенка Володимира Цибулька про те, що виборчий штаб Ющенка має очолити якийсь "крупняк" – політик масштабу Плюща або Омельченка. На думку Цибулька, це було б правильним сигналом старій номенклатурі, яка понад усе боїться переділу, репресій і втрати впливу в державі.
На відміну від названих політиків, Зінченко ніколи не знаходився в орбіті чинного президента і не зобов’язаний йому своїм теперішнім статусом. Навпаки, віце-спікер слугує прикладом того, як самостійно збудована політична і бізнесова кар’єра може бути зруйнована силами, політика яких спрямована на надмірну концентрацію влади і знищення конкурентного середовища. Цей фактор має привабити в першу чергу політиків, які тільки-но розпочали свою діяльність або нещодавно потрапили в залежність від ФПГ.
Разом з тим, Зінченко є визнаним професіоналом у своїй сфері та вмілим організатором з "людським обличчям", що встиг заробити авторитет і серед політиків старшого покоління. Мова йде насамперед про "лівий" спектр українського політикуму – комуністів і соціалістів.
Лідерам КПУ і СПУ буде важко звинувачувати Зінченка у "непослідовності" і прихованих інтересах щодо зриву політичної реформи. І хоча в українській політиці майже не залишилося місця взаємній довірі і обов’язковості виконання зобов’язань, лівим особливо соціалістам буде важко відкинути дуже ймовірну пропозицію Зінченка провести реальну політичну реформу після виборів в разі перемоги Віктора Ющенка.
Більше того, підкреслений політичний "білінгвізм" Зінченка, його прозора і недвозначна позиція з "російського питання", зв’язки в російському політичному істеблішменті допоможуть прорвати інформаційну і політичну блокаду навколо Віктора Ющенка на "східному" векторі.
Інша важлива функція Зінченка, яка покладена на нього статусом керівника виборчої кампанії, – забезпечувати постійний зв’язок та запобігати "різночитанню" цілей кампанії і способів реалізації передвиборчих домовленостей політичними силами, які погодилися підтримувати кандидатуру Віктора Ющенка.
Важливо, щоб принаймні дві команди, "Нашої України" та БЮТ, від активності яких залежать результати виборчої кампанії, могли довіряти одна одній та уникати непотрібної конкуренції на місцях. В ідеалі, це має виглядати так, щоб всі найважливіші ініціативи та заяви під час виборчої кампанії декларувалися "трійкою" Ющенко – Тимошенко – Зінченко.
Зрозуміло, призначення Олександра Зінченка керівником виборчої кампанії Ющенка вирішує багато питань не лише для лідера „НУ", а і для самого Зінченка як публічного політика.
Увесь 2003 і початок 2004 року віце-спікер перебував у пошуках політичних спонсорів і донорів нового медійного проекту, який відповідав би його уявленням про незалежне громадське телебачення.
Крім того, Зінченко активно долучається до налагодження зовнішньополітичних та міжпарламентських зв’язків, його починають впізнавати і запрошувати на різні форуми в Європі та Сполучених Штатах. Проте він не поспішав створювати власну політичну силу в провладному таборі (де все було поділено і підпорядковано меті ухвалення політреформи) чи йти в опозицію.
Зінченко, попри відкритий перехід на бік Ющенка, залишає собі простір для самостійних дій: не виключено, що слідом за Литвином він може очолити партійний проект на базі фракції "Центр".
Особливо привабливо такий проект виглядає в горизонті 2006 року, коли на бік структури Зінченка можуть перейти теперішні симпатики соціал-демократів(о) на Сході і на Півдні, зокрема представники інтелігенції та дрібні підприємці. А це вже може означати провал і маргіналізацію СДПУ(о), звісно якщо президентом все таки стане Віктор Ющенко.
На даний момент Зінченко має вирішити, чи доцільно йому залишатися на посаді віце-спікера, виконуючи обов’язки керівника виборчої кампанії.
Приклад Адама Мартинюка, що відповідає за стратегію кампанії КПУ, показує, що сумісництво подібного ґатунку не суперечить закону та є нормальною політичною практикою.
Інша справа, що екс-колеги Зінченка по партії розглядають це як привід для блокування роботи Верховної Ради. Політбюро СДПУ(о) має визначитися щодо доцільності порушувати питання відкликання Олександра Зінченка з посади віце-спікера.
Лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук з цього приводу зауважив, що при прийнятті рішення партія буде враховувати, чи це не завдасть шкоди голосуванню з політреформи.
Очевидно йдеться про припинення активної участі Зінченка у переговорах щодо спільного проекту політреформи "нашоукраїнців" та соціалістів, що в результаті успіху призведе до перехоплення ініціативи у адміністрації президента та початку формування парламентської більшості навколо альянсу Ющенка – Тимошенко – Мороза.
Щоправда, замінити віце-спікера Верховної Ради за два тижні до кінця сесії і початку виборчої кампанії буде нелегко: є низка правових і політичних пересторог для такого кроку.
По-перше, збір підписів на підтримку відставки – доволі тривала і коштовна процедура.
По-друге, фракція прем’єр-міністра, не перша і не друга за потужністю сила в пропрезидентському таборі, очевидно забажає повернути собі крісло в президії і навряд чи прихильно поставиться до перспективи появи там Степана Гавриша, тим більше Нестора Шуфрича, які не приховують, що диригують парламентом за вказівкою з Банкової.
Зінченка ж його новий статус просто зобов’язує прислуховуватись до всіх, шукати компромісів і не "кидати". А це, поки що, влаштовує більшість гравців в сесійній залі.
З усього складається картина ніби Олександр Зінченко вирішив ускладнити своє життя, або як стверджує Кость Бондаренко, поставити все на кін заради "розчистки авгієвих конюшень Нашої України".
Натомість можна запропонувати й інший погляд. Так, напередодні виборів активізувалися (не без допомоги Литвина) дискусії про постання "третьої сили", що має збалансовувати, чи краще нейтралізувати своєю потужністю і примирити умовну "опозицію" і "владу".
Що вона з’явиться тільки завдяки таким політикам як Зінченко, які бачать недоліки і переваги тих та інших і здатні запропонувати ідеї, принципи, які поєднуватимуть, а не роз’єднуватимуть тимчасово правлячі і тимчасово відсторонені від влади еліти.
І ця ідея дійсно має шанс на життя, проте за однієї важливої умови: якщо еліти примусово чи добровільно погодяться на єдині для всіх, стабільні правила гри. В боротьбі за цей фундаментальний принцип нормальної, не "кризової" політики, "третіх", "нейтральних" чи "сторонніх" бути не може.
Зінченко своїм вибором продемонстрував, яку силу він вважає захисником цього принципу. І якщо він змінить свою думку, у нього вистачить снаги засвідчити це як годиться публічному політику. В цьому сенсі для "Нашої України" і для Ющенка це великі можливості і великий виклик.
Автор: Петро Бурковський, координатор програм Школи політичної аналітики
Читайте також інші матеріали про перехід Зінченка до Ющенка:
Новий менеджер Ющенка
ЛИТВИН: СДПУ(О) "МАЄ ВСІ ПІДСТАВИ" ВІДКЛИКАТИ ЗІНЧЕНКА
Зінченка може врятувати на посаді віце-спікера політреформа?
Шуфрич "з полегшенням" дізнався про перехід Зінченка до Ющенка
Зінченко допоможе "Нашій Україні" згуртуватися і розширити контакти
Тимошенко рада Зінченку і просить його розвести з Безсмертним
Кравчук: якщо Зінченко виграє вибори Ющенку, ціни йому не буде
ЮЩЕНКО ВІДДАВ ЗІНЧЕНКУ "БЛОК ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ"
Лише через рік після розриву з СДПУ(о) у березні-квітні 2004 Олександр Зінченко обережно розгорнув діяльність в напрямку консолідації сил, що могли б запропонувати альтернативу чинній владі.
Послідовність віце-спікера підтвердилася його зусиллями з формування міжфракційної групи "Громадянська платформа" депутатами, що були незадоволені методами Банкової з просування політичної реформи.
Після провалу голосування 8 квітня, за деякими джерелами, Зінченко почав співпрацю з депутатами більшості та позафракційними, які хотіли створити нову групу ("Центр") і таким чином прискорити відцентрові процеси у дезорієнтованій більшості.
Поява нової групи мала продемонструвати АП і її керівнику, що після поразки з проектом 4105 їй не вдасться взяти під контроль чи заблокувати роботу Верховної Ради.
Вочевидь, Зінченко не міг стояти й осторонь подій у Мукачевому, коли демократія в окремо взятому містечку виявилася безпорадною поряд з насильницькими, незаконними методами політичної боротьби.
За його ініціативою було створено робочу групу, яка оприлюднила результати своєї роботи на засіданні Верховної Ради. Саме позиція Зінченка як незаангажованого спостерігача унеможливила спробу влади звинуватити у зриві виборів "Нашу Україну".
Більше того, слова Зінченка про застосування проти кандидата від "Нашої України" кримінальних елементів потрапили в електронні і друковані медіа та змусили адміністрацію президента терміново змінювати формат інформаційної боротьби проти Ющенка і подавати події в Мукачевому як зіткнення двох сил – СДПУ(о) і "Нашої України".
Медведчук, зрозуміло, був не в захваті від такого розвитку подій, але тільки так можна було відвести підозри в санкціонуванні Мукачевого особисто Кучмою. Можна також припустити, що аргументи з вуст Зінченка поряд з підкресленим мовчанням Януковича негативно відбилися на його президентському рейтингу.
Більше того, інформація Зінченка консолідувала опозицію в голосуванні про засудження дій влади і висунення вимоги відставки Медведчука. Проте на цьому неприємності для глави АП не закінчилися: приєднання "заколотника" Зінченка до табору "Нашої України" в очах багатьох політиків і політично активних громадян стає доказом безсилля верхівки СДПУ(о) навіть за наявної в їхніх руках концентрації влади.
Призначення Олександра Зінченка керівником виборчої кампанії Віктора Ющенка одразу було сприйнято як доказ готовності лідера "Нашої України" йти на компроміс з політичними силами, що слугували стабільності влади Кучми, але на даний момент не бажають переходити на службу одній з трьох найбільших політико-економічних груп; бізнесу, який віддає перевагу конкуренції та прозорим "правилам гри" і побоюється поглинення великими ФПГ і постійного контролю з боку репресивних органів.
В цьому сенсі постать Зінченка має символічне значення: добровільно розірвавши стосунки із надзвичайно впливовою політичною силою (СДПУ(о) і втративши свій головний бізнес-проект, віце-спікер отримав репутацію чесного і відповідального політика, що ставить певні принципи вище корпоративних інтересів.
Тобто, як і спікер Литвин (до його вступу в Аграрну партію) Олександр Зінченко займає позицію незаангажованого посередника, здатного об’єктивно оцінити інтереси сторін – оточення Ющенка та представників різних регіональних еліт, ділових кіл і запропонувати механізми врахування їх інтересів новим президентом.
Варто лишень згадати слова екс-радника прем’єр-міністра Ющенка Володимира Цибулька про те, що виборчий штаб Ющенка має очолити якийсь "крупняк" – політик масштабу Плюща або Омельченка. На думку Цибулька, це було б правильним сигналом старій номенклатурі, яка понад усе боїться переділу, репресій і втрати впливу в державі.
На відміну від названих політиків, Зінченко ніколи не знаходився в орбіті чинного президента і не зобов’язаний йому своїм теперішнім статусом. Навпаки, віце-спікер слугує прикладом того, як самостійно збудована політична і бізнесова кар’єра може бути зруйнована силами, політика яких спрямована на надмірну концентрацію влади і знищення конкурентного середовища. Цей фактор має привабити в першу чергу політиків, які тільки-но розпочали свою діяльність або нещодавно потрапили в залежність від ФПГ.
Разом з тим, Зінченко є визнаним професіоналом у своїй сфері та вмілим організатором з "людським обличчям", що встиг заробити авторитет і серед політиків старшого покоління. Мова йде насамперед про "лівий" спектр українського політикуму – комуністів і соціалістів.
Лідерам КПУ і СПУ буде важко звинувачувати Зінченка у "непослідовності" і прихованих інтересах щодо зриву політичної реформи. І хоча в українській політиці майже не залишилося місця взаємній довірі і обов’язковості виконання зобов’язань, лівим особливо соціалістам буде важко відкинути дуже ймовірну пропозицію Зінченка провести реальну політичну реформу після виборів в разі перемоги Віктора Ющенка.
Більше того, підкреслений політичний "білінгвізм" Зінченка, його прозора і недвозначна позиція з "російського питання", зв’язки в російському політичному істеблішменті допоможуть прорвати інформаційну і політичну блокаду навколо Віктора Ющенка на "східному" векторі.
Інша важлива функція Зінченка, яка покладена на нього статусом керівника виборчої кампанії, – забезпечувати постійний зв’язок та запобігати "різночитанню" цілей кампанії і способів реалізації передвиборчих домовленостей політичними силами, які погодилися підтримувати кандидатуру Віктора Ющенка.
Важливо, щоб принаймні дві команди, "Нашої України" та БЮТ, від активності яких залежать результати виборчої кампанії, могли довіряти одна одній та уникати непотрібної конкуренції на місцях. В ідеалі, це має виглядати так, щоб всі найважливіші ініціативи та заяви під час виборчої кампанії декларувалися "трійкою" Ющенко – Тимошенко – Зінченко.
Зрозуміло, призначення Олександра Зінченка керівником виборчої кампанії Ющенка вирішує багато питань не лише для лідера „НУ", а і для самого Зінченка як публічного політика.
Увесь 2003 і початок 2004 року віце-спікер перебував у пошуках політичних спонсорів і донорів нового медійного проекту, який відповідав би його уявленням про незалежне громадське телебачення.
Крім того, Зінченко активно долучається до налагодження зовнішньополітичних та міжпарламентських зв’язків, його починають впізнавати і запрошувати на різні форуми в Європі та Сполучених Штатах. Проте він не поспішав створювати власну політичну силу в провладному таборі (де все було поділено і підпорядковано меті ухвалення політреформи) чи йти в опозицію.
Зінченко, попри відкритий перехід на бік Ющенка, залишає собі простір для самостійних дій: не виключено, що слідом за Литвином він може очолити партійний проект на базі фракції "Центр".
Особливо привабливо такий проект виглядає в горизонті 2006 року, коли на бік структури Зінченка можуть перейти теперішні симпатики соціал-демократів(о) на Сході і на Півдні, зокрема представники інтелігенції та дрібні підприємці. А це вже може означати провал і маргіналізацію СДПУ(о), звісно якщо президентом все таки стане Віктор Ющенко.
На даний момент Зінченко має вирішити, чи доцільно йому залишатися на посаді віце-спікера, виконуючи обов’язки керівника виборчої кампанії.
Приклад Адама Мартинюка, що відповідає за стратегію кампанії КПУ, показує, що сумісництво подібного ґатунку не суперечить закону та є нормальною політичною практикою.
Інша справа, що екс-колеги Зінченка по партії розглядають це як привід для блокування роботи Верховної Ради. Політбюро СДПУ(о) має визначитися щодо доцільності порушувати питання відкликання Олександра Зінченка з посади віце-спікера.
Лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук з цього приводу зауважив, що при прийнятті рішення партія буде враховувати, чи це не завдасть шкоди голосуванню з політреформи.
Очевидно йдеться про припинення активної участі Зінченка у переговорах щодо спільного проекту політреформи "нашоукраїнців" та соціалістів, що в результаті успіху призведе до перехоплення ініціативи у адміністрації президента та початку формування парламентської більшості навколо альянсу Ющенка – Тимошенко – Мороза.
Щоправда, замінити віце-спікера Верховної Ради за два тижні до кінця сесії і початку виборчої кампанії буде нелегко: є низка правових і політичних пересторог для такого кроку.
По-перше, збір підписів на підтримку відставки – доволі тривала і коштовна процедура.
По-друге, фракція прем’єр-міністра, не перша і не друга за потужністю сила в пропрезидентському таборі, очевидно забажає повернути собі крісло в президії і навряд чи прихильно поставиться до перспективи появи там Степана Гавриша, тим більше Нестора Шуфрича, які не приховують, що диригують парламентом за вказівкою з Банкової.
Зінченка ж його новий статус просто зобов’язує прислуховуватись до всіх, шукати компромісів і не "кидати". А це, поки що, влаштовує більшість гравців в сесійній залі.
З усього складається картина ніби Олександр Зінченко вирішив ускладнити своє життя, або як стверджує Кость Бондаренко, поставити все на кін заради "розчистки авгієвих конюшень Нашої України".
Натомість можна запропонувати й інший погляд. Так, напередодні виборів активізувалися (не без допомоги Литвина) дискусії про постання "третьої сили", що має збалансовувати, чи краще нейтралізувати своєю потужністю і примирити умовну "опозицію" і "владу".
Що вона з’явиться тільки завдяки таким політикам як Зінченко, які бачать недоліки і переваги тих та інших і здатні запропонувати ідеї, принципи, які поєднуватимуть, а не роз’єднуватимуть тимчасово правлячі і тимчасово відсторонені від влади еліти.
І ця ідея дійсно має шанс на життя, проте за однієї важливої умови: якщо еліти примусово чи добровільно погодяться на єдині для всіх, стабільні правила гри. В боротьбі за цей фундаментальний принцип нормальної, не "кризової" політики, "третіх", "нейтральних" чи "сторонніх" бути не може.
Зінченко своїм вибором продемонстрував, яку силу він вважає захисником цього принципу. І якщо він змінить свою думку, у нього вистачить снаги засвідчити це як годиться публічному політику. В цьому сенсі для "Нашої України" і для Ющенка це великі можливості і великий виклик.
Автор: Петро Бурковський, координатор програм Школи політичної аналітики
Читайте також інші матеріали про перехід Зінченка до Ющенка:
Новий менеджер Ющенка
ЛИТВИН: СДПУ(О) "МАЄ ВСІ ПІДСТАВИ" ВІДКЛИКАТИ ЗІНЧЕНКА
Зінченка може врятувати на посаді віце-спікера політреформа?
Шуфрич "з полегшенням" дізнався про перехід Зінченка до Ющенка
Зінченко допоможе "Нашій Україні" згуртуватися і розширити контакти
Тимошенко рада Зінченку і просить його розвести з Безсмертним
Кравчук: якщо Зінченко виграє вибори Ющенку, ціни йому не буде
ЮЩЕНКО ВІДДАВ ЗІНЧЕНКУ "БЛОК ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ"
