Положення – прикінцеві
Четвер, 24 червня 2004, 00:00
З ухваленням 23 червня "в першому читанні" проекту конституційних змін №4180 мені особисто так і не стало зрозуміло: отримав Мороз підстави іти на вибори, чи ні?
Голосів за 4180, так як колись при схваленні руками проекту 4105 – лише 276. Але замість 18 більшовиків, як тоді, 24 грудня 2003 року, нині голосували 18 соціалістів. До речі, сам Мороз не голосував.
Мабуть, це означає, що на вибори він собі шлях залишає.
Потім Луценко свій голос відкликав... Ну, свого часу він і "парнокопитне голосування" лаяв, але ж потім згадав про те, що соціалісти не хочуть "доброго царя", і повернувся...
Словом, скільки б не було соціалістів за проект 4180 – а більшовиків від цього не додалося. Тож всі озвучені сподівання (як у самого Мороза, так і в Гавриша) щодо набрання 300 голосів в остаточному схваленні – знову лише на "Нашу Україну".
Щоправда, Гавриш відверто покладається на залякування Ющенка тим, що у вересні стане зрозуміло, хто буде президентом.
Тут, до речі, пан координатор був якось надто відвертим: з якого це дива у вересні може бути відоме ім'я переможця, якщо вибори обіцяно чесні й прозорі? Якщо пан Гавриш має на увазі, Кучма чи Янукович буде єдиним кандидатом – так треба й казати.
А то вже нині всі міжнародні спостерігачі можуть, процитувавши Гавриша, поставити однозначний діагноз майбутнім виборам: декларується пряма їхня підтасовка, фальшування або призначення переможця...
А от у Мороза ніби інша логіка. Він вважає, що ще не пізно підставити до 4180 прикінцеві положення з тепер вже проваленого проекту 3207-1. І "Наша Україна" таки піде на компроміс. Про тезу Гавриша Мороз не згадує так відверто, хоча про якісь "додаткові аргументи" каже. А для кого ж секрет ці додаткові аргументи?
Уряд в спадок або дострокові парламентські вибори
Проект 4180 передбачає введення в дію конституційних змін із повною передачею повноважень президента уряду й парламенту – одразу по обранню нового глави держави. Одночасно вводиться норма й про те, що уряд складає повноваження вже не перед новообраним президентом, а перед новообраним парламентом.
При цьому, щоб не було якихось непорозумінь і тлумачень, в прикінцевих положеннях проекту 4180 записано одразу, що повноваження нині діючого уряду продовжуються до 2006 року або до моменту, коли настане ситуація урядової кризи.
Відтак, відповідно до цього проекту, якщо б, скажімо, президентом став той же Мороз, - разом із посадою в листопаді він отримав би й уряд Януковича.
На політику якого впливати б не зміг. А навіть створивши парламентсько-урядову кризу завдяки розширенню кількості приводів для розпуску парламенту, - протягом 2005 року міг би провести дострокові парламентські вибори лише за теперішньою змішаною системою. Нагадаймо, пропорційний закон вступить в дію лише з жовтня 2005 року... Насправді, не обов'язково, що ще вступить, але про це – нижче.
Треба думати, що уряд Януковича з повноваженнями, які нині має Кучма, зумів би допомогти обратися новому парламентові, який навряд потому змінив би виконавчу команду принципово... Та, власне, й саму кризу, що призвела б до розпуску нинішньої ВР, створити за умов теперішньої більшості може не позбавлений повноважень президент, а хіба що сама проурядова коаліція.
Звісно, ту саму перспективу має будь-який опозиційний кандидат. Ющенко, для якого персонально розроблений цей сценарій – не виключення. Але не виключення й сам Мороз, який завжди твердив, що хоче позбавити повноважень будь-якого президента від "четвірки" – чи то Ющенка, чи то Симоненка, чи то Тимошенко, чи то Мороза. І, як бачимо, це йому вже майже вдалося...
Тільки не питайте – навіщо. Все одно потім доведеться питати – хто винен і що робити...
Тож знову повернімося до прикінцевих положень, але тепер – до тих, що не пройшли в проекті 3207-1, і які Мороз пропонує вставити в проект 4180, причому – вже після експертизи КС. Що, власне, неможливо, але автором проекту, як завжди, до уваги не береться.
В проекті 3207-1, який, як виявилося, не був підтверджений фракцією "Наша Україна", - термін введення змін до Конституції в дію був відкладений аж до...1 січня 2005 року.
Як твердив, презентуючи проект, Мороз, за час від обрання нового президента в листопаді – до 1 січня продовжувала б діяти теперішня Конституція. За якою прем'єр і уряд складають повноваження саме перед новообраним президентом.
Відтак, вважає Мороз, новий президент має встигнути приблизно за місяць (це в кращому разі, оскільки треба ще відбути інавгурацію) – не лише прийняти відставку старого уряду, але й запропонувати парламенту нову кандидатуру і отримати його згоду. Можна нібито встигнути навіть призначити весь склад нового уряду.
Тепер уявімо собі реальну ситуацію, якщо перемагають ті ж Ющенко або Мороз. Скільки часу рахує голоси ЦВК, коли призначається інавгурація (за Конституцією – не пізніше місяця), і що реально, окрім прийняти відставку старого уряду, може встигнути новий президент? Є всі підстави вважати, що 1 січня заскочить Україну саме у відсутність уряду, і формувати новий його склад буде вже... теперішня парламентська більшість.
В неї також може бути кілька варіантів: знову призначити Януковича, або призначити Кучму, або Медведчука і так далі за списком...
Невже навіть теоретично можна було звабити цими прикінцевими положеннями "Нашу Україну"? Але ж вона вже мала досвід проекту 4105-дубль в особистій редакції лідера СПУ...
Взагалі-то публічно обговорюється лише ставлення до реформи в теперішній редакції лише "Нашої України" – як єдиного резерву голосів. Насправді ж в самій більшості повна переконаність, що слід чекати втрати нині поданих голосів ще й з боку "Регіонів".
Дійсно, зрозуміло, що в разі перемоги на виборах президента Януковичу втрачати повноваження не цікаво. Але це було б для нього півбіди, якби він мав хоч якусь надію отримати на посаді прем'єра свою людину. Та надії такої немає.
В опозиційних лавах нині модно казати про "Кучму-3" у вигляді глави уряду... Щоправда, після складення ним повноважень президента – це далеко не факт. Призначити себе самого (подати свою кандидатуру) ще під час президентства Кучма б, може, й бажав, але Конституція (і діюча, і оновлена) не дозволяє.
Дуже теоретичний варіант для Кучми – одразу після голосування за реформу 300-ми голосів, але ще до виборів подати у відставку з посади президента, повноваження в.о. глави держави передати Литвину (якщо спікером буде ще він), а тимчасом через нові повноваження парламентської коаліції обратись прем'єром...Теж сумнівно: щойно гарант позбавиться крісла – як позбавиться й гарантій від більшості.
Так що в разі балотування і обрання Януковича, себто якщо Кучма відмовиться від власної участі в проекті "Кучма-3" – доведеться більшовикам шукати іншого кандидата. Найвірогідніше – це таки буде криза і знову дострокові парламентські вибори за змішаною системою. А вже який тоді збереться новий парламент – взагалі уявити собі важко...
Хоча не так вже й важко, бо в тих парламентських виборах, очевидно ж, ключову роль нарешті відіграватиме Медведчук: адже вся вибудувана ним виконавча ієрархія Януковичу не дістанеться і діятиме в перехідний період "автономно"...
Може, саме на цей момент і сформується "лівоцентристська коаліція", і саме це є метою авторів теперішнього етапу реформи?
Власне, до осіннього продовження процесу ще є достатньо часу, аби всі бажаючі вирахували цікаві для себе комбінації, - благо, сама схема стала набагато простіше, ніж виглядала в квітні...
А ми повернемося ще до декількох деталей, зокрема, й прикінцевих положень.
4180 мінус 4105 дорівнює...
Як відомо, головною тезою "Нашої України" щодо неприйнятності проекту 4180 є твердження про ідентичність його проектові 4105. І встановлено цю ідентичність не самими депутатами, а Конституційним судом, який порівнював проекти, ще надаючи попередню експертизу.
Цікаво, що порівняння стосується не проектів в цілому, а кожної із статей. Так що розмови про відмінність номерів проектів – це зайві балачки.
Втім, мало хто сподівається на принциповість КС. Цікавить лише, як саме нині обійде КС ці свої порівняння, і чи не заявить знову, як уже колись робив з іншого приводу, що йдеться не про рішення чи висновок, а лише про ухвалу чи щось подібне, що не має сили для поточної кон'юнктури.
Уважні читачі законопроектів стверджують, ніби автори, аби запобігти цій неприємності, встигли дещо переробити кожне з речень, стосовно яких КС міг би зауважити схожість з попереднім проектом. Чи це можливо – переконатися важко: проекти мало хто бачив перед голосуванням, особливо той, незабутній 4105...
Тож, мабуть, навряд "НУ" має підстави сподіватися на Конституційний суд, який би підтвердив її висновок про порушення конституційної статті 158.
Але є одна норма в проекті 4180, котра має всі підстави підпасти під заборону 158 статті Конституції, себто про ідентичність відхиленого тексту.
Це – норма прикінцевих положень, яка зобов'язує провести парламентські вибори 2006 року на пропорційній основі. Мало того, що в ній при перенесенні з 4105 до 4180 не змінено жодної коми. Але ця норма є тією дражливою поступкою більшості опозиції, яку нині переможна більшість зберігати зовсім не зацікавлена. І тут, треба думати, Конституційний суд буде максимально принциповим.
Це лише посилює враження, що пропорційна система виборів не лише не буде застосована на дострокових парламентських виборах, але не доживе й до чергових 2006 року.
І ще одна "дрібничка" процедурного характеру.
Хоч як вже у нинішній ВР порушувався регламент, але такого ще не було. Регламентом суворо заборонено переривати розгляд одного й того самого питання. На цій підставі у ВР багато яких процесів відбувалося з певними інтригами, але правило не порушувалося.
І от саме при розгляді конституційних змін його знехтували абсолютно брутально. Посеред розгляду питання про реформу ВР розглядала... питання ратифікації. Хоча напередодні вирішили – все пленарне засідання 23 червня буде присвячене лише конституційним змінам.
І так, було, й почали: проголосували постанову про процедуру, заслухали доповіді Мороза й Гавриша про проекти 3207-1 та 4180... А потім лідери фракцій пішли радитись. Це у ВР чи не щодня стається...
Але для "економії часу" залишили віце-спікера Зінченка керувати ратифікаціями. І голосування, кажуть ті, хто слідкував, були результативні і дружні...
Потім Литвин, Мартинюк та лідери фракцій повернулись до зали і протягом кількох хвилин завершили питання про зміни до Конституції голосуванням. Кричуще порушення регламенту залишилось... непоміченим.
От тільки віднині проект 4180, попередньому ухваленню якого за зовнішніми ознаками ніби майже ніщо не заважало, окрім дуже неприємного звуку якоїсь пищалки, - своєю легітимністю мало чим відрізняється від брудного і брутального 4105.
Причому доказів цих порушень не треба навіть шукати – вони зафіксовані безпосередньо в стенограмі засідання.
Звісно, це не для Конституційного суду в його теперішньому стані і обставинах. Це – на випадок, якщо новий президент забажає повернути собі повноваження, відмінивши зміни, якщо вони чомусь таки будуть схвалені...
Перехідне положення
В Конституції діючій – усе ще діючій – також записано 14 пунктів, що відображають стан переходу від старої до нової системи державного устрою та владних повноважень. Але там вони називаються "перехідні положення".
"Прикінцевими" ж звуться в діючій Конституції лише два положення. Ст 160. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття. Ст.161. День прийняття Конституції є державним святом – Днем Конституції України.
Лаконічно і зрозуміло.
До речі, про свято. Досі ним вважається 28 червня. Буде цікаво, якщо Кучма утне в цей день чергову промову про реформу. Верховній Раді буде доречно вшанувати День Конституції хвилиною мовчання. Але не по Основному закону. По цьому складу парламенту і по цій коаліції.
276 – 50 комуністів – 17 соціалістів = 209 більшовиків. Минулого разу, за проект 4105, було принаймні 219 підписів... "Коаліції" знову немає, і це важливо вже не для самих конституційних змін.
Навіть за умови, коли за теперішньою більшістю хочуть зберегти повноваження і нині діючий уряд – відсутня достатня кількість бажаючих продовжувати це псевдокоаліційне життя. Вихід із зачарованого кола потрібен всім. І спроби розтягти на подальше майбутнє вже остогидлий "перехідний стан" не можуть бути плідними. Хіба що остаточно руйнівними....
А долю реформи, звісно, з'ясує з'їзд СПУ...
Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Продано! або Система без спецефектів
В очікуванні історичного рішення
Процес чи результат?
Тридцять днів без права на помилку
Нелюдський фактор
"Вірогідний" – краще, ніж "єдиний". Але гірше, ніж чинний
Реформа "коаліції"
Ексцес виконавців
На кожного "мудреця" вистачить реформ
Фальсифікат
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
Голосів за 4180, так як колись при схваленні руками проекту 4105 – лише 276. Але замість 18 більшовиків, як тоді, 24 грудня 2003 року, нині голосували 18 соціалістів. До речі, сам Мороз не голосував.
Мабуть, це означає, що на вибори він собі шлях залишає.
Потім Луценко свій голос відкликав... Ну, свого часу він і "парнокопитне голосування" лаяв, але ж потім згадав про те, що соціалісти не хочуть "доброго царя", і повернувся...
Словом, скільки б не було соціалістів за проект 4180 – а більшовиків від цього не додалося. Тож всі озвучені сподівання (як у самого Мороза, так і в Гавриша) щодо набрання 300 голосів в остаточному схваленні – знову лише на "Нашу Україну".
Щоправда, Гавриш відверто покладається на залякування Ющенка тим, що у вересні стане зрозуміло, хто буде президентом.
Тут, до речі, пан координатор був якось надто відвертим: з якого це дива у вересні може бути відоме ім'я переможця, якщо вибори обіцяно чесні й прозорі? Якщо пан Гавриш має на увазі, Кучма чи Янукович буде єдиним кандидатом – так треба й казати.
А то вже нині всі міжнародні спостерігачі можуть, процитувавши Гавриша, поставити однозначний діагноз майбутнім виборам: декларується пряма їхня підтасовка, фальшування або призначення переможця...
А от у Мороза ніби інша логіка. Він вважає, що ще не пізно підставити до 4180 прикінцеві положення з тепер вже проваленого проекту 3207-1. І "Наша Україна" таки піде на компроміс. Про тезу Гавриша Мороз не згадує так відверто, хоча про якісь "додаткові аргументи" каже. А для кого ж секрет ці додаткові аргументи?
Уряд в спадок або дострокові парламентські вибори
Проект 4180 передбачає введення в дію конституційних змін із повною передачею повноважень президента уряду й парламенту – одразу по обранню нового глави держави. Одночасно вводиться норма й про те, що уряд складає повноваження вже не перед новообраним президентом, а перед новообраним парламентом.
При цьому, щоб не було якихось непорозумінь і тлумачень, в прикінцевих положеннях проекту 4180 записано одразу, що повноваження нині діючого уряду продовжуються до 2006 року або до моменту, коли настане ситуація урядової кризи.
Відтак, відповідно до цього проекту, якщо б, скажімо, президентом став той же Мороз, - разом із посадою в листопаді він отримав би й уряд Януковича.
На політику якого впливати б не зміг. А навіть створивши парламентсько-урядову кризу завдяки розширенню кількості приводів для розпуску парламенту, - протягом 2005 року міг би провести дострокові парламентські вибори лише за теперішньою змішаною системою. Нагадаймо, пропорційний закон вступить в дію лише з жовтня 2005 року... Насправді, не обов'язково, що ще вступить, але про це – нижче.
Треба думати, що уряд Януковича з повноваженнями, які нині має Кучма, зумів би допомогти обратися новому парламентові, який навряд потому змінив би виконавчу команду принципово... Та, власне, й саму кризу, що призвела б до розпуску нинішньої ВР, створити за умов теперішньої більшості може не позбавлений повноважень президент, а хіба що сама проурядова коаліція.
Звісно, ту саму перспективу має будь-який опозиційний кандидат. Ющенко, для якого персонально розроблений цей сценарій – не виключення. Але не виключення й сам Мороз, який завжди твердив, що хоче позбавити повноважень будь-якого президента від "четвірки" – чи то Ющенка, чи то Симоненка, чи то Тимошенко, чи то Мороза. І, як бачимо, це йому вже майже вдалося...
Тільки не питайте – навіщо. Все одно потім доведеться питати – хто винен і що робити...
Тож знову повернімося до прикінцевих положень, але тепер – до тих, що не пройшли в проекті 3207-1, і які Мороз пропонує вставити в проект 4180, причому – вже після експертизи КС. Що, власне, неможливо, але автором проекту, як завжди, до уваги не береться.
В проекті 3207-1, який, як виявилося, не був підтверджений фракцією "Наша Україна", - термін введення змін до Конституції в дію був відкладений аж до...1 січня 2005 року.
Як твердив, презентуючи проект, Мороз, за час від обрання нового президента в листопаді – до 1 січня продовжувала б діяти теперішня Конституція. За якою прем'єр і уряд складають повноваження саме перед новообраним президентом.
Відтак, вважає Мороз, новий президент має встигнути приблизно за місяць (це в кращому разі, оскільки треба ще відбути інавгурацію) – не лише прийняти відставку старого уряду, але й запропонувати парламенту нову кандидатуру і отримати його згоду. Можна нібито встигнути навіть призначити весь склад нового уряду.
Тепер уявімо собі реальну ситуацію, якщо перемагають ті ж Ющенко або Мороз. Скільки часу рахує голоси ЦВК, коли призначається інавгурація (за Конституцією – не пізніше місяця), і що реально, окрім прийняти відставку старого уряду, може встигнути новий президент? Є всі підстави вважати, що 1 січня заскочить Україну саме у відсутність уряду, і формувати новий його склад буде вже... теперішня парламентська більшість.
В неї також може бути кілька варіантів: знову призначити Януковича, або призначити Кучму, або Медведчука і так далі за списком...
Невже навіть теоретично можна було звабити цими прикінцевими положеннями "Нашу Україну"? Але ж вона вже мала досвід проекту 4105-дубль в особистій редакції лідера СПУ...
Взагалі-то публічно обговорюється лише ставлення до реформи в теперішній редакції лише "Нашої України" – як єдиного резерву голосів. Насправді ж в самій більшості повна переконаність, що слід чекати втрати нині поданих голосів ще й з боку "Регіонів".
Дійсно, зрозуміло, що в разі перемоги на виборах президента Януковичу втрачати повноваження не цікаво. Але це було б для нього півбіди, якби він мав хоч якусь надію отримати на посаді прем'єра свою людину. Та надії такої немає.
В опозиційних лавах нині модно казати про "Кучму-3" у вигляді глави уряду... Щоправда, після складення ним повноважень президента – це далеко не факт. Призначити себе самого (подати свою кандидатуру) ще під час президентства Кучма б, може, й бажав, але Конституція (і діюча, і оновлена) не дозволяє.
Дуже теоретичний варіант для Кучми – одразу після голосування за реформу 300-ми голосів, але ще до виборів подати у відставку з посади президента, повноваження в.о. глави держави передати Литвину (якщо спікером буде ще він), а тимчасом через нові повноваження парламентської коаліції обратись прем'єром...Теж сумнівно: щойно гарант позбавиться крісла – як позбавиться й гарантій від більшості.
Так що в разі балотування і обрання Януковича, себто якщо Кучма відмовиться від власної участі в проекті "Кучма-3" – доведеться більшовикам шукати іншого кандидата. Найвірогідніше – це таки буде криза і знову дострокові парламентські вибори за змішаною системою. А вже який тоді збереться новий парламент – взагалі уявити собі важко...
Хоча не так вже й важко, бо в тих парламентських виборах, очевидно ж, ключову роль нарешті відіграватиме Медведчук: адже вся вибудувана ним виконавча ієрархія Януковичу не дістанеться і діятиме в перехідний період "автономно"...
Може, саме на цей момент і сформується "лівоцентристська коаліція", і саме це є метою авторів теперішнього етапу реформи?
Власне, до осіннього продовження процесу ще є достатньо часу, аби всі бажаючі вирахували цікаві для себе комбінації, - благо, сама схема стала набагато простіше, ніж виглядала в квітні...
А ми повернемося ще до декількох деталей, зокрема, й прикінцевих положень.
4180 мінус 4105 дорівнює...
Як відомо, головною тезою "Нашої України" щодо неприйнятності проекту 4180 є твердження про ідентичність його проектові 4105. І встановлено цю ідентичність не самими депутатами, а Конституційним судом, який порівнював проекти, ще надаючи попередню експертизу.
Цікаво, що порівняння стосується не проектів в цілому, а кожної із статей. Так що розмови про відмінність номерів проектів – це зайві балачки.
 Член СДПУ(о) Прошкуратова заснула під час розгляду політреформи в середу |
Уважні читачі законопроектів стверджують, ніби автори, аби запобігти цій неприємності, встигли дещо переробити кожне з речень, стосовно яких КС міг би зауважити схожість з попереднім проектом. Чи це можливо – переконатися важко: проекти мало хто бачив перед голосуванням, особливо той, незабутній 4105...
Тож, мабуть, навряд "НУ" має підстави сподіватися на Конституційний суд, який би підтвердив її висновок про порушення конституційної статті 158.
Але є одна норма в проекті 4180, котра має всі підстави підпасти під заборону 158 статті Конституції, себто про ідентичність відхиленого тексту.
Це – норма прикінцевих положень, яка зобов'язує провести парламентські вибори 2006 року на пропорційній основі. Мало того, що в ній при перенесенні з 4105 до 4180 не змінено жодної коми. Але ця норма є тією дражливою поступкою більшості опозиції, яку нині переможна більшість зберігати зовсім не зацікавлена. І тут, треба думати, Конституційний суд буде максимально принциповим.
Це лише посилює враження, що пропорційна система виборів не лише не буде застосована на дострокових парламентських виборах, але не доживе й до чергових 2006 року.
І ще одна "дрібничка" процедурного характеру.
Хоч як вже у нинішній ВР порушувався регламент, але такого ще не було. Регламентом суворо заборонено переривати розгляд одного й того самого питання. На цій підставі у ВР багато яких процесів відбувалося з певними інтригами, але правило не порушувалося.
І от саме при розгляді конституційних змін його знехтували абсолютно брутально. Посеред розгляду питання про реформу ВР розглядала... питання ратифікації. Хоча напередодні вирішили – все пленарне засідання 23 червня буде присвячене лише конституційним змінам.
І так, було, й почали: проголосували постанову про процедуру, заслухали доповіді Мороза й Гавриша про проекти 3207-1 та 4180... А потім лідери фракцій пішли радитись. Це у ВР чи не щодня стається...
Але для "економії часу" залишили віце-спікера Зінченка керувати ратифікаціями. І голосування, кажуть ті, хто слідкував, були результативні і дружні...
Потім Литвин, Мартинюк та лідери фракцій повернулись до зали і протягом кількох хвилин завершили питання про зміни до Конституції голосуванням. Кричуще порушення регламенту залишилось... непоміченим.
От тільки віднині проект 4180, попередньому ухваленню якого за зовнішніми ознаками ніби майже ніщо не заважало, окрім дуже неприємного звуку якоїсь пищалки, - своєю легітимністю мало чим відрізняється від брудного і брутального 4105.
Причому доказів цих порушень не треба навіть шукати – вони зафіксовані безпосередньо в стенограмі засідання.
Звісно, це не для Конституційного суду в його теперішньому стані і обставинах. Це – на випадок, якщо новий президент забажає повернути собі повноваження, відмінивши зміни, якщо вони чомусь таки будуть схвалені...
Перехідне положення
В Конституції діючій – усе ще діючій – також записано 14 пунктів, що відображають стан переходу від старої до нової системи державного устрою та владних повноважень. Але там вони називаються "перехідні положення".
"Прикінцевими" ж звуться в діючій Конституції лише два положення. Ст 160. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття. Ст.161. День прийняття Конституції є державним святом – Днем Конституції України.
Лаконічно і зрозуміло.
До речі, про свято. Досі ним вважається 28 червня. Буде цікаво, якщо Кучма утне в цей день чергову промову про реформу. Верховній Раді буде доречно вшанувати День Конституції хвилиною мовчання. Але не по Основному закону. По цьому складу парламенту і по цій коаліції.
276 – 50 комуністів – 17 соціалістів = 209 більшовиків. Минулого разу, за проект 4105, було принаймні 219 підписів... "Коаліції" знову немає, і це важливо вже не для самих конституційних змін.
Навіть за умови, коли за теперішньою більшістю хочуть зберегти повноваження і нині діючий уряд – відсутня достатня кількість бажаючих продовжувати це псевдокоаліційне життя. Вихід із зачарованого кола потрібен всім. І спроби розтягти на подальше майбутнє вже остогидлий "перехідний стан" не можуть бути плідними. Хіба що остаточно руйнівними....
А долю реформи, звісно, з'ясує з'їзд СПУ...
Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Продано! або Система без спецефектів
В очікуванні історичного рішення
Процес чи результат?
Тридцять днів без права на помилку
Нелюдський фактор
"Вірогідний" – краще, ніж "єдиний". Але гірше, ніж чинний
Реформа "коаліції"
Ексцес виконавців
На кожного "мудреця" вистачить реформ
Фальсифікат
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
