Цезар Медведчук і його Рим
Субота, 10 липня 2004, 22:14
СДПУ(о) висунула Віктора Януковича кандидатом у президенти України. Враховуючи те, що його кандидатуру першим запропонував член політбюро есдеків Леонід Кравчук, в цьому немає нічого дивного. Однак після того, як СДПУ(о) раптово вирішила перенести свій з'їзд на тиждень, в політактивних колах поповзли чутки – чи не спроба це прокинути Дона і висунути Кучму на третій строк?
Втім, Харків не народив Кучму–3. Місто жило своїм звичним життям, байдуже оминаючи міни битви не на життя, а на смерть. Ознаки присутності есдеків в місті можна було зафіксувати лише на вулиці Сумській, де рясно висіли транспаранти "Вітаємо гостей та делегатів ХVIII з'їзду СДПУ(о)" і мигав жовтим кольором світлофор.
Саме там у місцевому оперному театрі запланували есдеки висунути свого кандидата в президенти. Перед цим всі делегати з червоними кульками і партійними прапорами зібралися перед театром. Ціль цього була незрозуміла, допоки не підкотило перше авто з партійними лідерами. Ними виявилися депутати Шурма і Андресюк. Тут почувся шалений лемент і плескання долонь.
За декілька хвилин прибуло ще одне авто – і лемент став разів у п'ять сильніше. Складалося враження, що до своїх фанатів прибула мінімум Бритні Спірс. Але натомість з'явилися Медведчук і Суркіс. Їх кинулося зустрічати якесь руде створіння (!), схоже на лисицю – талісман партії (!!!).
Делегати пішли займати свої місця в амфітеатрі, журналісти – на балконі. Якась тітонька схвильовано питала якогось Сергія Миколайовича, як краще завести Медведчука до зали – виявилось – з бокового входу.
Піднявшись на трибуну, яка, схоже, їздить слідом за есдеками країною, Медведчук одразу з дозволу делегатів відкрив з'їзд. Його почав державний гімн України, який чомусь лунав пустим відгулом барабана.
Хвилин 15 обирали президію, секретаріат, редколегію, мандатну комісію. Далі "за доброю і послідовною традицією" есдеки вшанували пам'ять будівничих соціал–демократії, зокрема відправили дві корзини троянд до пам'ятника Тарасу Шевченку та 100–річчю першої соціал–демократичної маївки.
Цим прелюдія закінчилася і з'їзд перейшов до суті справи. Медведчук наголосив, що зібрнання має виконати важливе завдання стосовно президентських виборів 2004, ціна яких є не менша, ніж політичної реформи.
"Для нас сьогодні основне політичне питання формулюється надзвичайно просто: ви або виступаєте за демократію, або висловлюєтесь проти політичної реформи. Все інше – від лукавого. Йдеться, як ви розумієте, насамперед про необхідність завершити реалізацію проекту конституційних змін. Наша партія була серед його ініціаторів, і для нас є справою честі зробити все можливе для запровадження в Україні парламентсько–президентської форми правління", – зазначив Медведчук.
В той же час він назвав не менш важливим завданням не допустити до влади "антисистемні праві" сили, які мають біля себе радикальних націоналістів та прихильників трояндових революцій.
Лідер СДПУ(о) наголосив, що влада має залишатися у центристських сил. Він також сказав, що єдиний кандидат від цих сил, який може перемогти – це Янукович. Аргументуючи свою позицію щодо вибору Януковича, Медведчук послався на дані соціологічних опитувань за квітень 2004, відзначивши, що Януковича підтримують 16–17% виборців, у той час як Ющенка 20–23%.
А далі Медведчук повторив всім відомий трюк, які використовують провладні політологи: начебто більшість населення вважає, що на виборах переможе Янукович. І підсолодив це даними, що саме з ним пов'язують українці сподівання на краще життя.
Свою прихильність до кандидатури Януковича Медведчук пояснив тим, що останній прихильно ставиться до політреформи та підтримує ті ж пункти, які є засадничими для СДПУ(о). Також у Медведчука і Януковича спільне бачення геополітичної стратегії України: щоб Україна не клонилася зневажливій критиці із Заходу, а шукала рівних стосунків. А для того нашій державі потрібен "діяч з твердою вдачею", щоб протистояв тиску з будь–якого боку.
Щоб цей "твердий діяч", себто Янукович, прийшов до влади, Медведчук пообіцяв мобілізувати увесь партійний ресурс, додавши, що виборча кампанія 2004 року стане для СДПУ(о) "екзаменом на політичну зрілість".
"Ми маємо досить велику теоретичну підготовку, але зараз перед нами стоїть не теоретичне, а практичне завдання. Ми маємо підтримати людину справді діла, а не слова", – відрізав Медведчук.
В той же час він відзначив, що прихід до влади політика, який маніпулює людськими емоціями, може відкинути країну не тільки на кілька років назад, але й призвести до конфлікту в суспільстві.
Втім, такого в уяві Медведчука не буде, бо разом з Януковичем вони йдуть до перемоги. Після виступу лідера партії своє "науково–практичне обґрунтування" необхідності підтримки Януковича надали гості та делегати з'їзду.
Спочатку промову про дружбу та солідарність між фракціями СДПУ(о) та Регіонів України у парламенті виголосив заступник Януковича по партії Рибак. За ним пішов координатор парламентської більшості Гавриш, який поспівчував есдекам за їх нелегку долю та підтримав їх вибір.
Він заявив, що є лише два випадки, коли може перемогти кандидат від опозиції: економічний спад і якщо влада цього захоче. "Але ми цього не захочемо", – сказав Гавриш, додавши, що треба підтримати того, хто "говорить менше, а робить більше".
Почесний гість з новонародженої партії Георгій Кирпа пообіцяв бути гідним послідовником СДПУ(о) і розвивати її принципи. А також розповів, що працював в трьох урядах – Ющенка, Януковича і... забув кого ще (Кінаха). І тільки в Януковича є системність, тоді як у Ющенка була суцільна невпевненість.
Далі пішли есдеки: голови парторганізацій, майстри, слюсарі, герої, герої СРСР, голови сільрад тощо. Всі вони казали, які есдеки хороші, як їх цькує опозиція, що треба підтримати Януковича і обіцяли віддати йому всі свої голоси: слюсарів, ветеранів, колгоспників тощо.
Під час цих промов зал впав щонайменше у дрімоту. Позіхали всі: від журналістів до депутата Шуфрича. Сусіда Гавриша просто відверто спав. Медведчук набув позу Сократа і почав гортати в себе на столі блакитні папірці – в тон сорочці і краватці. Один Кравчук залишався незворушним як сфінкс.
Час від час зал пробуджувався від фраз "істина народжується не в масах на зразок зібрань на Співочому полі, а у вузьких колах, як наше політбюро" чи "про любов до СДПУ(о) свідчать семиметрові букви С Д П У О на будинках в Дніпропетровську" або "вороги нас кусають, але вище литки вхопити не можуть".
Тамара Прошкуратова, вийшовши на трибуну, тут же розгромила всіх опозиціонерів, з КПУ, СПУ, БЮТ і "НУ" включно, принісши роздруківку якогось голосування за ліквідацію заборгованості із зарплат вчителям.
Її, виявляється, всією фракцією підтримала лише СДПУ(о). Пані Тамара так схвилювалася своїм виступом, що потім до кінця з'їзду все крутилася до депутата Суркіса і розказувала "як вона їх всіх", а він порухом руки відповідав, що "дуже круто".
Врешті–решт Медведчуку це все, здається, набридло і він відправив делегатів на перерву – обмінювати посвідчення на мандати.
Гай Юлій Медведчук і Рим Янукович
Після перерви було ще декілька виступів. Але один з них заслуговує на особливу увагу своєю прецедентністю. Його автором була делегатка від Закарпатського Мукачевого пані Ільотьо. Вона розповіла, що насправді і в її партії є декілька достойників, які гідні стати главою держави.
– Ось хоча б Леонід Макарович. Це ж перший президент України, не просто жива легенда , а частина історії! Це – історична особистість!
(доброзичливий гул)
– Або Віктор Володимирович? Якби він був кандидатом? (вигуки "браво!", оплески)
– (репліка Медведчука) Это как в анекдоте, сейчас не об этом (сміх)
– Ну коли вже таке ваше рішення (про Януковича), то ми його звичайно підтримаємо. Але ви пригадайте, як на одному зі з'їздів ви нам показували фільм "Гладіатор". Там Юлій Цезар звертається до головного героя і питає: "Я стільки років провів у походах. Я зібрав стільки земель. Навіщо все це?". А той йому відповідає "Для Риму!"
От так, за словами пані Ільотьо, і Віктор Медведчук як той Цезар дбає про Україну, про свій Рим. "Все, що робить Медведчук – для України".
Третім достойником у версії закарпатської (о)краси виявився Григорій Суркіс – той, що дбає про український футбол. "Динамо" – це ж візитка України. А Суркіса знає увесь світ.
Правда, у України є ще одна відома візитівка – Мукачеве. Його пані Ільотьо теж не забула.
За її словами, Мукачеве – це найскандальніший варіант проведення виборів "Нашою Україною". Бідна жінка ніколи не бачила, стільки депутатських значків – їй здалося, що Верховна Рада переїхала до Мукачевого або почався другий закарпатський потоп, депутатський.
"Але Ющенко зазнав серйозної поразки. Не можна так довго ґвалтувати народ, навіть якщо ти месія. Вони мені кажуть, що Америка не згідна з результатами виборів. А я кажу, що я теж не згідна з результатами виборів у Америці. То й що?"
Головне, за словами полум'яної мукачівки – "тримати удар". А ще краще "вміти відправити суперника у нокаут", як це вміє робити СДПУ(о). "І "Нашій Україні" ще довго доведеться з нього виходити".
"Наша Україна" – це класичний зразок. Вони забили гол у свої ворота, а до того ще пропустили багато пенальті".
Резюме від пані Ільотьо: "Без фанатизму нема успіху". А як боротися з "бандитизмом і тероризмом" ющенківців, вона може розповісти. Навіть провести тренінги для поширення досвіду по Україні.
І не тільки вона.
Після феноменальної промови Ільотьо Медведчук не стримався і розповів анекдот:
"Зустрічаються два іноземці. Один іншого питає:
– Ти знаєш місто Київ?
– Ні. А де це?
– 800 кілометрів від Мукачевого".
"Досвід позитивний, треба розповсюджувати", – сказав він, посміхаючись.
За цим було ще два виступи, після яких Медведчук припинив обговорення, не дослухавши 24 делегатів. Після цього відбулося голосування. 500 проти нуля – і Янукович кандидат в президенти.
Далі був обід і концерт. Вийшовши з останнього в фойє, на очі потрапили кілька прибиральниць, які тягли за собою по три мішки залишків від харчування делегатів. "Кому кохання, а кому сміття", – з сумом зауважили вони.
А що ж наш гарант?
Як сказав Леонід Кравчук, Кучма – це "епоха", епоха проблем в Україні і світі. Але епоха, в яку було збережено мир і стабільність.
Делегати з'їзду направили Леоніду Даниловичу вітальну телеграму з нагоди десятиріччя перебування його на посаді президента України.
"За ці роки під Вашим керівництвом в нашій державі відбулися значні зміни у соціально–економічному розвитку. Україна ствердилася, як визнаний повноправний суб'єкт міжнародної спільноти", – йдеться у вітанні. "Наша партія активно підтримує проголошений Вами курс політичних реформ в Україні, що є необхідною вимогою часу, і докладе всіх зусиль до її успішної реалізації".
Втім, Харків не народив Кучму–3. Місто жило своїм звичним життям, байдуже оминаючи міни битви не на життя, а на смерть. Ознаки присутності есдеків в місті можна було зафіксувати лише на вулиці Сумській, де рясно висіли транспаранти "Вітаємо гостей та делегатів ХVIII з'їзду СДПУ(о)" і мигав жовтим кольором світлофор.
Саме там у місцевому оперному театрі запланували есдеки висунути свого кандидата в президенти. Перед цим всі делегати з червоними кульками і партійними прапорами зібралися перед театром. Ціль цього була незрозуміла, допоки не підкотило перше авто з партійними лідерами. Ними виявилися депутати Шурма і Андресюк. Тут почувся шалений лемент і плескання долонь.
За декілька хвилин прибуло ще одне авто – і лемент став разів у п'ять сильніше. Складалося враження, що до своїх фанатів прибула мінімум Бритні Спірс. Але натомість з'явилися Медведчук і Суркіс. Їх кинулося зустрічати якесь руде створіння (!), схоже на лисицю – талісман партії (!!!).
Делегати пішли займати свої місця в амфітеатрі, журналісти – на балконі. Якась тітонька схвильовано питала якогось Сергія Миколайовича, як краще завести Медведчука до зали – виявилось – з бокового входу.
Піднявшись на трибуну, яка, схоже, їздить слідом за есдеками країною, Медведчук одразу з дозволу делегатів відкрив з'їзд. Його почав державний гімн України, який чомусь лунав пустим відгулом барабана.
Хвилин 15 обирали президію, секретаріат, редколегію, мандатну комісію. Далі "за доброю і послідовною традицією" есдеки вшанували пам'ять будівничих соціал–демократії, зокрема відправили дві корзини троянд до пам'ятника Тарасу Шевченку та 100–річчю першої соціал–демократичної маївки.
Цим прелюдія закінчилася і з'їзд перейшов до суті справи. Медведчук наголосив, що зібрнання має виконати важливе завдання стосовно президентських виборів 2004, ціна яких є не менша, ніж політичної реформи.
"Для нас сьогодні основне політичне питання формулюється надзвичайно просто: ви або виступаєте за демократію, або висловлюєтесь проти політичної реформи. Все інше – від лукавого. Йдеться, як ви розумієте, насамперед про необхідність завершити реалізацію проекту конституційних змін. Наша партія була серед його ініціаторів, і для нас є справою честі зробити все можливе для запровадження в Україні парламентсько–президентської форми правління", – зазначив Медведчук.
В той же час він назвав не менш важливим завданням не допустити до влади "антисистемні праві" сили, які мають біля себе радикальних націоналістів та прихильників трояндових революцій.
Лідер СДПУ(о) наголосив, що влада має залишатися у центристських сил. Він також сказав, що єдиний кандидат від цих сил, який може перемогти – це Янукович. Аргументуючи свою позицію щодо вибору Януковича, Медведчук послався на дані соціологічних опитувань за квітень 2004, відзначивши, що Януковича підтримують 16–17% виборців, у той час як Ющенка 20–23%.
А далі Медведчук повторив всім відомий трюк, які використовують провладні політологи: начебто більшість населення вважає, що на виборах переможе Янукович. І підсолодив це даними, що саме з ним пов'язують українці сподівання на краще життя.
Свою прихильність до кандидатури Януковича Медведчук пояснив тим, що останній прихильно ставиться до політреформи та підтримує ті ж пункти, які є засадничими для СДПУ(о). Також у Медведчука і Януковича спільне бачення геополітичної стратегії України: щоб Україна не клонилася зневажливій критиці із Заходу, а шукала рівних стосунків. А для того нашій державі потрібен "діяч з твердою вдачею", щоб протистояв тиску з будь–якого боку.
Щоб цей "твердий діяч", себто Янукович, прийшов до влади, Медведчук пообіцяв мобілізувати увесь партійний ресурс, додавши, що виборча кампанія 2004 року стане для СДПУ(о) "екзаменом на політичну зрілість".
"Ми маємо досить велику теоретичну підготовку, але зараз перед нами стоїть не теоретичне, а практичне завдання. Ми маємо підтримати людину справді діла, а не слова", – відрізав Медведчук.
В той же час він відзначив, що прихід до влади політика, який маніпулює людськими емоціями, може відкинути країну не тільки на кілька років назад, але й призвести до конфлікту в суспільстві.
Втім, такого в уяві Медведчука не буде, бо разом з Януковичем вони йдуть до перемоги. Після виступу лідера партії своє "науково–практичне обґрунтування" необхідності підтримки Януковича надали гості та делегати з'їзду.
Спочатку промову про дружбу та солідарність між фракціями СДПУ(о) та Регіонів України у парламенті виголосив заступник Януковича по партії Рибак. За ним пішов координатор парламентської більшості Гавриш, який поспівчував есдекам за їх нелегку долю та підтримав їх вибір.
Він заявив, що є лише два випадки, коли може перемогти кандидат від опозиції: економічний спад і якщо влада цього захоче. "Але ми цього не захочемо", – сказав Гавриш, додавши, що треба підтримати того, хто "говорить менше, а робить більше".
Почесний гість з новонародженої партії Георгій Кирпа пообіцяв бути гідним послідовником СДПУ(о) і розвивати її принципи. А також розповів, що працював в трьох урядах – Ющенка, Януковича і... забув кого ще (Кінаха). І тільки в Януковича є системність, тоді як у Ющенка була суцільна невпевненість.
Далі пішли есдеки: голови парторганізацій, майстри, слюсарі, герої, герої СРСР, голови сільрад тощо. Всі вони казали, які есдеки хороші, як їх цькує опозиція, що треба підтримати Януковича і обіцяли віддати йому всі свої голоси: слюсарів, ветеранів, колгоспників тощо.
Під час цих промов зал впав щонайменше у дрімоту. Позіхали всі: від журналістів до депутата Шуфрича. Сусіда Гавриша просто відверто спав. Медведчук набув позу Сократа і почав гортати в себе на столі блакитні папірці – в тон сорочці і краватці. Один Кравчук залишався незворушним як сфінкс.
Час від час зал пробуджувався від фраз "істина народжується не в масах на зразок зібрань на Співочому полі, а у вузьких колах, як наше політбюро" чи "про любов до СДПУ(о) свідчать семиметрові букви С Д П У О на будинках в Дніпропетровську" або "вороги нас кусають, але вище литки вхопити не можуть".
Тамара Прошкуратова, вийшовши на трибуну, тут же розгромила всіх опозиціонерів, з КПУ, СПУ, БЮТ і "НУ" включно, принісши роздруківку якогось голосування за ліквідацію заборгованості із зарплат вчителям.
Її, виявляється, всією фракцією підтримала лише СДПУ(о). Пані Тамара так схвилювалася своїм виступом, що потім до кінця з'їзду все крутилася до депутата Суркіса і розказувала "як вона їх всіх", а він порухом руки відповідав, що "дуже круто".
Врешті–решт Медведчуку це все, здається, набридло і він відправив делегатів на перерву – обмінювати посвідчення на мандати.
Гай Юлій Медведчук і Рим Янукович
Після перерви було ще декілька виступів. Але один з них заслуговує на особливу увагу своєю прецедентністю. Його автором була делегатка від Закарпатського Мукачевого пані Ільотьо. Вона розповіла, що насправді і в її партії є декілька достойників, які гідні стати главою держави.
– Ось хоча б Леонід Макарович. Це ж перший президент України, не просто жива легенда , а частина історії! Це – історична особистість!
(доброзичливий гул)
– Або Віктор Володимирович? Якби він був кандидатом? (вигуки "браво!", оплески)
– (репліка Медведчука) Это как в анекдоте, сейчас не об этом (сміх)
– Ну коли вже таке ваше рішення (про Януковича), то ми його звичайно підтримаємо. Але ви пригадайте, як на одному зі з'їздів ви нам показували фільм "Гладіатор". Там Юлій Цезар звертається до головного героя і питає: "Я стільки років провів у походах. Я зібрав стільки земель. Навіщо все це?". А той йому відповідає "Для Риму!"
От так, за словами пані Ільотьо, і Віктор Медведчук як той Цезар дбає про Україну, про свій Рим. "Все, що робить Медведчук – для України".
Третім достойником у версії закарпатської (о)краси виявився Григорій Суркіс – той, що дбає про український футбол. "Динамо" – це ж візитка України. А Суркіса знає увесь світ.
Правда, у України є ще одна відома візитівка – Мукачеве. Його пані Ільотьо теж не забула.
За її словами, Мукачеве – це найскандальніший варіант проведення виборів "Нашою Україною". Бідна жінка ніколи не бачила, стільки депутатських значків – їй здалося, що Верховна Рада переїхала до Мукачевого або почався другий закарпатський потоп, депутатський.
"Але Ющенко зазнав серйозної поразки. Не можна так довго ґвалтувати народ, навіть якщо ти месія. Вони мені кажуть, що Америка не згідна з результатами виборів. А я кажу, що я теж не згідна з результатами виборів у Америці. То й що?"
Головне, за словами полум'яної мукачівки – "тримати удар". А ще краще "вміти відправити суперника у нокаут", як це вміє робити СДПУ(о). "І "Нашій Україні" ще довго доведеться з нього виходити".
"Наша Україна" – це класичний зразок. Вони забили гол у свої ворота, а до того ще пропустили багато пенальті".
Резюме від пані Ільотьо: "Без фанатизму нема успіху". А як боротися з "бандитизмом і тероризмом" ющенківців, вона може розповісти. Навіть провести тренінги для поширення досвіду по Україні.
І не тільки вона.
Після феноменальної промови Ільотьо Медведчук не стримався і розповів анекдот:
"Зустрічаються два іноземці. Один іншого питає:
– Ти знаєш місто Київ?
– Ні. А де це?
– 800 кілометрів від Мукачевого".
"Досвід позитивний, треба розповсюджувати", – сказав він, посміхаючись.
За цим було ще два виступи, після яких Медведчук припинив обговорення, не дослухавши 24 делегатів. Після цього відбулося голосування. 500 проти нуля – і Янукович кандидат в президенти.
Далі був обід і концерт. Вийшовши з останнього в фойє, на очі потрапили кілька прибиральниць, які тягли за собою по три мішки залишків від харчування делегатів. "Кому кохання, а кому сміття", – з сумом зауважили вони.
А що ж наш гарант?
Як сказав Леонід Кравчук, Кучма – це "епоха", епоха проблем в Україні і світі. Але епоха, в яку було збережено мир і стабільність.
Делегати з'їзду направили Леоніду Даниловичу вітальну телеграму з нагоди десятиріччя перебування його на посаді президента України.
"За ці роки під Вашим керівництвом в нашій державі відбулися значні зміни у соціально–економічному розвитку. Україна ствердилася, як визнаний повноправний суб'єкт міжнародної спільноти", – йдеться у вітанні. "Наша партія активно підтримує проголошений Вами курс політичних реформ в Україні, що є необхідною вимогою часу, і докладе всіх зусиль до її успішної реалізації".
