Переможців не судять...
Середа, 18 серпня 2004, 00:00
Літній сезон в Україні традиційно не найкращий час для проведення активної виборчої кампанії. А тому, природно, що команди основних кандидатів, здебільшого, актуалізують різного роду технологічні схеми, готуючись до осіннього протистояння.
Проте саме в підготовчу стадію виборів іноді відбуваються події, що впливають на весь перебіг виборчого процесу. Нинішня виборча кампанія, напевно, не є винятком. Події минулого тижня якнайкраще ілюструють цю тезу.
Значна частина політологів звертають увагу на резонансні так звані "кримсько-херсонські події" - слідкування за Ющенком та інцидент з КамАЗом. Хоча в довгостроковій перспективі важливіше ще одне явище – розподіл керівних посад в територіальних виборчих комісіях.
Між тим дана подія пройшла майже не поміченою, якщо не зважати на досить пасивні протести Ключковського, представника Ющенка в ЦВК, а також нарікань з боку соціалістів, на начебто несправедливий розподіл посад керівників ТВК.
Принаймні в інформаційному просторі особливого резонансу ця подія не набула.
Зрештою всі залишилися при своєму – Центрвиборчком наполягав на прозорому розподілі керівних посад за допомогою невідомої комп’ютерної програми, не виключено, що розробленої в штабі одного із кандидатів. А опозиція залишилася, як завжди, "ні з чим", тобто з тими посадами, що були люб’язно надані їй ЦВК.
В процесі розподілу посад керівників тервиборчкомів (ТВК), а також керівників дільничних виборчих комісій (ДВК), напевно завжди будуть незадоволені та ображені.
І на перший погляд, справді різниця не суттєва, хто персонально очолюватиме комісії, і які політичні сили вони будуть представляти. Адже згідно вітчизняного законодавства кожен з кандидатів має право на рівну частку керівних посад в ТВК та ДВК.
Тим більше, що членами виборчих комісій вже апріорі є представники від різних кандидатів та різних політичних сил.
Однак, як показує "мукачівський" досвід, правило "важливо як рахують" для української практики є як ніколи актуальним. Не виключно, що саме від позицій голів виборчих комісій буде залежати і хід виборчої кампанії в окрузі (на дільниці) і зрештою кінцеві результати.
Також, у цьому контексті надзвичайно показовою є дворівнева штабна система кандидата від влади Віктора Януковича: офіційний штаб Тігіпка опікується офіційною виборчою кампанією (розробляє відео-роліки, зустрічається з пресою, розміщує біл-борди, розставляє біля них по міліціонеру тощо), штаб Клюєва, натомість, займатиметься організацією процесу волевиявлення та підрахунку голосів.
Отже, саме команда на чолі з Клюєвим, Толстоуховим та Гавришем буде забезпечувати необхідну кількість голосів. Аналіз роботи штабів інших кандидатів у президенти, доводить, що на сьогоднішній день (можливо поки що), вони не мають спеціалізованої команди, яка б опікувалася виключно процесом голосування, питаннями явки та підрахунку голосів.
Звісно, акцент на цьому робиться, але чітка стратегія, структурна ієрархія на цьому напрямку у кандидатів від опозиції знаходиться лише у стадії розробки.
Повертаючись до досвіду виборів в Мукачевому, слід зауважити, що немає жодної перестороги, щоб голови територіальних виборчих комісій самі, відповідно до власних "уподобань", "вимальовували" результати.
До речі, остання заява генпрокуратури про фальсифікацію копії протоколів, наданих командою Ющенка, — є найкращим показником того, яким чином може розвиватися ситуація у жовтні-листопаді 2004 року по всій Україні.
Особливості жеребкування посад у виборчих комісіях безпосередньо пов‘язаний із тією технологією виборів, на яку робить ставку команда кандидата Януковича. Аналіз його виборчої кампанії, як у організаційній, так і в інформаційній площинах, зайвий раз доводить, що ставка робиться на кількох потужних центральних, південних та східних областях.
Натомість захід України — майже повністю віддається на "поталу" опозиції. Януковичу вистачить голосів Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та Одеської областей. Решта регіонів не є пріоритетними.
Цю тенденцію підтверджує і специфіка розподілу посад у ТВК та ДВК. Віктор Ющенко отримав голів комісій в переважній кількості округів Західної України, де сфальсифікувати вибори його опонентам буде не так вже й просто.
Натомість Східна, Південна та Центральна Україна, що має значно ширший електоральний потенціал, буде контролюватися, так чи інакше, Януковичем та його сателітами.
Адресна робота з керівниками та членами тервиборчкомів та дільничних комісій, що її останнім часом практикують дехто із регіональних штабів Ющенка, апеляції до можливих судових покарань членам ТВК та ДВК, які будуть "відверто" порушувати закон або підігрувати "одному із кандидатів" принаймні виглядають несерйозними.
Адже, знову ж таки, повертаючись до досвіду Мукачевого, швидше слід очікувати нагородження голів виборчих комісій, що забезпечили "необхідний результат", аніж їх покарання.
Аналіз механізмів так званого амінресурсу призводить, до виділення трьох основних способів забезпечення "правильного" підрахунок голосів.
По-перше, за допомогою звичайного "адміністративного" ресурсу, тиску на членів ТВК та ДВК, а також їх сімей, застосування проти них всіляких провокацій, погроз щодо звільнення з роботи тощо.
По-друге, фінансове заохочення. Всі розмови про чесність і порядність, а також можливу кримінальну відповідальність членів (голів) ТВК та ДВК після перемоги Ющенка, можуть значно послабшати перед перспективою в "країні постійного росту ВВП" і "загальної заможності" вже сьогодні конкретним людям отримати цілком конкретні суми.
І, по-третє, не слід забувати про можливість елементарного залякування кримінальною розправою. Ця версія, не зважаючи на свою брутальність, все ж таки також має право на існування.
Отже під таким пресингом навіть представники опозиції у виборчих комісіях можуть "раптово змінити свою точку зору" на те скільки голосів набрав той чи інший кандидат в їхньому окрузі. Або, як це було на прикладі з вже згадуваними протоколами у Мукачевому, не визнати достовірність власних підписів.
Що натомість можуть запропонувати кандидати від опозиції? Чіткої відповіді ми поки що не бачимо. Кроки команди Ющенка по правовому реагуванню на порушення кандидата від влади виглядають, м’яко кажучи, непереконливими. Відверто кажучи, опозиція досі не продемонструвала жодного переконливого прикладу правового та й не лише правового захисту "своїх людей".
"Кримсько-херсонські" події яскраво продемонстрували неспроможність команди "Нашої України" не лише захищати "своїх" агітаторів та прихильників, а навіть самого Ющенка.
Емоційні апеляції та очікування "справедливості" від Генпрокуратури, яку очолює Васильєв, МВС, яке очолює Білокінь, виглядають кумедними й напевно щиро тішать прихильників Януковича та Медведчука.
Можливо, коли за юридичний бік супроводження кампанії Ющенка будуть відповідати інші люди, й зокрема команда Тимошенко, яка має досвід "перемог" в "українській судовій системі" та над "українською судовою системою" – ситуація ймовірно зміниться, хоча навряд чи суттєво.
Що стосується згаданих "кримсько-херсонських" подій, "українського уотергейту", як вже встигли їх назвати, то їх в останню чергу варто розглядати під призмою сьогоднішніх емоцій та сенсаційності.
Для більшості виборців прихильників, як Ющенка, так і Януковича, факт тотального стеження за одним із кандидатів в президенти, як зрештою за будь-якою людиною в Україні та імітація "замаху" на Ющенка, навряд чи є великою несподіванкою. А тим більше такою, що має призвести до суспільного шоку або посилення революційних настроїв.
Начебто до цього часу, особливо після вбивства Гонгадзе та "плівок Мельниченка", хтось в Україні сумнівався, що в нас щось подібне можливе.
Подібні викриття можуть лише збентежити цивілізоване західне співтовариство, але лише в тому випадку, якщо це відбувається не в Україні, а в ЄС чи США і слідкують за громадянами країн Заходу.
Однак, сам факт підтвердження шпигування за Ющенком, командою самого екс-прем’єра, дає можливість його опонентами запускати в ЗМІ будь-які відеозаписи, телефонні розмови, начебто Ющенка з будь-ким та розкрити "ганебну сутність "нашиста" і "Месії".
А також, дає можливість знову запустити в оборот "плівки Мельниченка" з розмовами скажімо Кучми та Зінченка, Ющенка та т.і. Адже сама команда Ющенка підготувала громадську думку для сприйняття достовірності подібного компромату. Саме на це й натякав відомий російський галерист та за сумісництвом політтехнолог Марат Гельман, говорячи, що скоро ми всі почуємо про Ющенка таке....
Зрештою не виключено, що в ході виборчої кампанії і "ющенківці", й команди інших кандидатів від опозиції будуть вимушені діяти адекватними владі методами. Війна не буває односторонньою, інакше це вже не війна, а окупація.
Автори Ярослав Павловський, заступник директора Інституту Інформаційного суспільства; Валерій Гончарук, кандидат політичних наук, Київський університет імені Шевченка
Читайте також:
Люди "технічних кандидатів" визначать переможця виборів
Технічні кандидати, чиї ви будете?
За Януковича грають люди Козака, Базилюка і ще кілька несвідомих
Проте саме в підготовчу стадію виборів іноді відбуваються події, що впливають на весь перебіг виборчого процесу. Нинішня виборча кампанія, напевно, не є винятком. Події минулого тижня якнайкраще ілюструють цю тезу.
Значна частина політологів звертають увагу на резонансні так звані "кримсько-херсонські події" - слідкування за Ющенком та інцидент з КамАЗом. Хоча в довгостроковій перспективі важливіше ще одне явище – розподіл керівних посад в територіальних виборчих комісіях.
Між тим дана подія пройшла майже не поміченою, якщо не зважати на досить пасивні протести Ключковського, представника Ющенка в ЦВК, а також нарікань з боку соціалістів, на начебто несправедливий розподіл посад керівників ТВК.
Принаймні в інформаційному просторі особливого резонансу ця подія не набула.
Зрештою всі залишилися при своєму – Центрвиборчком наполягав на прозорому розподілі керівних посад за допомогою невідомої комп’ютерної програми, не виключено, що розробленої в штабі одного із кандидатів. А опозиція залишилася, як завжди, "ні з чим", тобто з тими посадами, що були люб’язно надані їй ЦВК.
В процесі розподілу посад керівників тервиборчкомів (ТВК), а також керівників дільничних виборчих комісій (ДВК), напевно завжди будуть незадоволені та ображені.
І на перший погляд, справді різниця не суттєва, хто персонально очолюватиме комісії, і які політичні сили вони будуть представляти. Адже згідно вітчизняного законодавства кожен з кандидатів має право на рівну частку керівних посад в ТВК та ДВК.
Тим більше, що членами виборчих комісій вже апріорі є представники від різних кандидатів та різних політичних сил.
Однак, як показує "мукачівський" досвід, правило "важливо як рахують" для української практики є як ніколи актуальним. Не виключно, що саме від позицій голів виборчих комісій буде залежати і хід виборчої кампанії в окрузі (на дільниці) і зрештою кінцеві результати.
Також, у цьому контексті надзвичайно показовою є дворівнева штабна система кандидата від влади Віктора Януковича: офіційний штаб Тігіпка опікується офіційною виборчою кампанією (розробляє відео-роліки, зустрічається з пресою, розміщує біл-борди, розставляє біля них по міліціонеру тощо), штаб Клюєва, натомість, займатиметься організацією процесу волевиявлення та підрахунку голосів.
Отже, саме команда на чолі з Клюєвим, Толстоуховим та Гавришем буде забезпечувати необхідну кількість голосів. Аналіз роботи штабів інших кандидатів у президенти, доводить, що на сьогоднішній день (можливо поки що), вони не мають спеціалізованої команди, яка б опікувалася виключно процесом голосування, питаннями явки та підрахунку голосів.
Звісно, акцент на цьому робиться, але чітка стратегія, структурна ієрархія на цьому напрямку у кандидатів від опозиції знаходиться лише у стадії розробки.
Повертаючись до досвіду виборів в Мукачевому, слід зауважити, що немає жодної перестороги, щоб голови територіальних виборчих комісій самі, відповідно до власних "уподобань", "вимальовували" результати.
До речі, остання заява генпрокуратури про фальсифікацію копії протоколів, наданих командою Ющенка, — є найкращим показником того, яким чином може розвиватися ситуація у жовтні-листопаді 2004 року по всій Україні.
Особливості жеребкування посад у виборчих комісіях безпосередньо пов‘язаний із тією технологією виборів, на яку робить ставку команда кандидата Януковича. Аналіз його виборчої кампанії, як у організаційній, так і в інформаційній площинах, зайвий раз доводить, що ставка робиться на кількох потужних центральних, південних та східних областях.
Натомість захід України — майже повністю віддається на "поталу" опозиції. Януковичу вистачить голосів Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та Одеської областей. Решта регіонів не є пріоритетними.
Цю тенденцію підтверджує і специфіка розподілу посад у ТВК та ДВК. Віктор Ющенко отримав голів комісій в переважній кількості округів Західної України, де сфальсифікувати вибори його опонентам буде не так вже й просто.
Натомість Східна, Південна та Центральна Україна, що має значно ширший електоральний потенціал, буде контролюватися, так чи інакше, Януковичем та його сателітами.
Адресна робота з керівниками та членами тервиборчкомів та дільничних комісій, що її останнім часом практикують дехто із регіональних штабів Ющенка, апеляції до можливих судових покарань членам ТВК та ДВК, які будуть "відверто" порушувати закон або підігрувати "одному із кандидатів" принаймні виглядають несерйозними.
Адже, знову ж таки, повертаючись до досвіду Мукачевого, швидше слід очікувати нагородження голів виборчих комісій, що забезпечили "необхідний результат", аніж їх покарання.
Аналіз механізмів так званого амінресурсу призводить, до виділення трьох основних способів забезпечення "правильного" підрахунок голосів.
По-перше, за допомогою звичайного "адміністративного" ресурсу, тиску на членів ТВК та ДВК, а також їх сімей, застосування проти них всіляких провокацій, погроз щодо звільнення з роботи тощо.
По-друге, фінансове заохочення. Всі розмови про чесність і порядність, а також можливу кримінальну відповідальність членів (голів) ТВК та ДВК після перемоги Ющенка, можуть значно послабшати перед перспективою в "країні постійного росту ВВП" і "загальної заможності" вже сьогодні конкретним людям отримати цілком конкретні суми.
І, по-третє, не слід забувати про можливість елементарного залякування кримінальною розправою. Ця версія, не зважаючи на свою брутальність, все ж таки також має право на існування.
Отже під таким пресингом навіть представники опозиції у виборчих комісіях можуть "раптово змінити свою точку зору" на те скільки голосів набрав той чи інший кандидат в їхньому окрузі. Або, як це було на прикладі з вже згадуваними протоколами у Мукачевому, не визнати достовірність власних підписів.
Що натомість можуть запропонувати кандидати від опозиції? Чіткої відповіді ми поки що не бачимо. Кроки команди Ющенка по правовому реагуванню на порушення кандидата від влади виглядають, м’яко кажучи, непереконливими. Відверто кажучи, опозиція досі не продемонструвала жодного переконливого прикладу правового та й не лише правового захисту "своїх людей".
"Кримсько-херсонські" події яскраво продемонстрували неспроможність команди "Нашої України" не лише захищати "своїх" агітаторів та прихильників, а навіть самого Ющенка.
Емоційні апеляції та очікування "справедливості" від Генпрокуратури, яку очолює Васильєв, МВС, яке очолює Білокінь, виглядають кумедними й напевно щиро тішать прихильників Януковича та Медведчука.
Можливо, коли за юридичний бік супроводження кампанії Ющенка будуть відповідати інші люди, й зокрема команда Тимошенко, яка має досвід "перемог" в "українській судовій системі" та над "українською судовою системою" – ситуація ймовірно зміниться, хоча навряд чи суттєво.
Що стосується згаданих "кримсько-херсонських" подій, "українського уотергейту", як вже встигли їх назвати, то їх в останню чергу варто розглядати під призмою сьогоднішніх емоцій та сенсаційності.
Для більшості виборців прихильників, як Ющенка, так і Януковича, факт тотального стеження за одним із кандидатів в президенти, як зрештою за будь-якою людиною в Україні та імітація "замаху" на Ющенка, навряд чи є великою несподіванкою. А тим більше такою, що має призвести до суспільного шоку або посилення революційних настроїв.
Начебто до цього часу, особливо після вбивства Гонгадзе та "плівок Мельниченка", хтось в Україні сумнівався, що в нас щось подібне можливе.
Подібні викриття можуть лише збентежити цивілізоване західне співтовариство, але лише в тому випадку, якщо це відбувається не в Україні, а в ЄС чи США і слідкують за громадянами країн Заходу.
Однак, сам факт підтвердження шпигування за Ющенком, командою самого екс-прем’єра, дає можливість його опонентами запускати в ЗМІ будь-які відеозаписи, телефонні розмови, начебто Ющенка з будь-ким та розкрити "ганебну сутність "нашиста" і "Месії".
А також, дає можливість знову запустити в оборот "плівки Мельниченка" з розмовами скажімо Кучми та Зінченка, Ющенка та т.і. Адже сама команда Ющенка підготувала громадську думку для сприйняття достовірності подібного компромату. Саме на це й натякав відомий російський галерист та за сумісництвом політтехнолог Марат Гельман, говорячи, що скоро ми всі почуємо про Ющенка таке....
Зрештою не виключено, що в ході виборчої кампанії і "ющенківці", й команди інших кандидатів від опозиції будуть вимушені діяти адекватними владі методами. Війна не буває односторонньою, інакше це вже не війна, а окупація.
Автори Ярослав Павловський, заступник директора Інституту Інформаційного суспільства; Валерій Гончарук, кандидат політичних наук, Київський університет імені Шевченка
Читайте також:
Люди "технічних кандидатів" визначать переможця виборів
Технічні кандидати, чиї ви будете?
За Януковича грають люди Козака, Базилюка і ще кілька несвідомих
