Неспортивні думки, навіяні Олімпіадою
П'ятниця, 20 серпня 2004, 14:41
Спортивні результати на Олімпіаді української збірної ще раз нагадали, скільки речей у світі українці роблять краще за всіх. Українці найкраще б‘ють чорношкірих боксерів, не кажучи вже про білих (брати Клички), найкраще грають в шахи (чемпіон світу Пономарев), плавають (Клочкова), співають (Руслана) тощо.
Українцям не варто говорити про конкурентноздатність. Наш народ може не просто конкурувати, але поправу претендувати на перші ролі.
Однак чому ж у більш глобальних питаннях все не так? Чому голос України (точніше, голос української влади) у світі подібний голосові Моськи?
Подібних питань безліч. Чому українське керівництво здається, навіть не усвідомлює, наскільки це ганебно – торгувати національними інтересами?
Чому протягом останніх місяців перші особи Росії витискують з українського керівництва одну поступку за іншою? Розмір їх такий, що не кожна держава пішла б на них після серії програних війн.
Користуючись слабкістю та непатріотичністю нинішньої української влади, Москва "танцює" через нинішню українську владу всю країну, так що соромно і за неї, і за всіх нас. І це за міжнародних умов, унікально сприятливих за час усієї історіїУкраїни.
Нинішня недолуга влада своїм хабарництвом, корупцією та пріоритетом особистих інтересів над інтересами країни різко підважує життєздатність України, виснажуючи та не даючи змоги реалізуватися її можливостям.
Шкода від такої діяльності велетенська. Східна мудрість каже, що отара баранів на чолі з левом сильніша за зграю левів на чолі з бараном.
Чому в українського народу таке недолуге, бездарне і злодійкувате керівництво, пояснити неважко.
Цілеспрямована імперська політика випалювала все в Україні, щоб не виросло нічого здорового, доброго і сильного, що б могло захистити свій народ і свою землю.
На щастя, поступово Україна відходить від наслідків цієї політики, і успіхи українців – зайве тому підтвердження.
Нинішню недолугу українську владу можна було б пожаліти, адже вона сама є побічним продуктом геноциду українського народу. Щоправда, пожаліти лише тоді, коли б нинішня влада була здатна на єдиний крок – сказати: "я зробив усе, що міг, хай інші зроблять краще".
Так свого часу говорили римські сенатори. Можливо, саме вони забезпечили велику могутність своєї держави.
Українцям не варто говорити про конкурентноздатність. Наш народ може не просто конкурувати, але поправу претендувати на перші ролі.
Однак чому ж у більш глобальних питаннях все не так? Чому голос України (точніше, голос української влади) у світі подібний голосові Моськи?
Подібних питань безліч. Чому українське керівництво здається, навіть не усвідомлює, наскільки це ганебно – торгувати національними інтересами?
Чому протягом останніх місяців перші особи Росії витискують з українського керівництва одну поступку за іншою? Розмір їх такий, що не кожна держава пішла б на них після серії програних війн.
Користуючись слабкістю та непатріотичністю нинішньої української влади, Москва "танцює" через нинішню українську владу всю країну, так що соромно і за неї, і за всіх нас. І це за міжнародних умов, унікально сприятливих за час усієї історіїУкраїни.
Нинішня недолуга влада своїм хабарництвом, корупцією та пріоритетом особистих інтересів над інтересами країни різко підважує життєздатність України, виснажуючи та не даючи змоги реалізуватися її можливостям.
Шкода від такої діяльності велетенська. Східна мудрість каже, що отара баранів на чолі з левом сильніша за зграю левів на чолі з бараном.
Чому в українського народу таке недолуге, бездарне і злодійкувате керівництво, пояснити неважко.
Цілеспрямована імперська політика випалювала все в Україні, щоб не виросло нічого здорового, доброго і сильного, що б могло захистити свій народ і свою землю.
На щастя, поступово Україна відходить від наслідків цієї політики, і успіхи українців – зайве тому підтвердження.
Нинішню недолугу українську владу можна було б пожаліти, адже вона сама є побічним продуктом геноциду українського народу. Щоправда, пожаліти лише тоді, коли б нинішня влада була здатна на єдиний крок – сказати: "я зробив усе, що міг, хай інші зроблять краще".
Так свого часу говорили римські сенатори. Можливо, саме вони забезпечили велику могутність своєї держави.
