Омельченко: З журналів, де фіксувалося стеження за Гонгадзе, вирвали листки
Середа, 15 вересня 2004, 22:00
Підтримуючи "Громадське радіо" в боротьбі за існування, "Українська правда" розміщує на своєму cайті розшифровки його ефірів. Слухайте також аудіо
Михайло Шаманов: Вітаю вас, це програма Громадського радіо "Тема дня". З вами ведучий Михайло Шаманов. І сьогодні ми говоритимемо про кримінальні справи, які поки не судилося розкрити. Чому так сталося? Чому досі не розслідувані гучні справи про вбивство українських журналістів? Зокрема, не знайдено винуватця смерті Георгія Гонгадзе. 16 вересня, в четвер, мине четвертий рік з дня його зникнення. І про це ми розмовлятимемо з народним депутатом України Григорієм Омельченком, головою тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування справи Гонгадзе і Сергєм Тараном, директором Інституту масової інформації.
Генеральна прокуратура має сумнів щодо існування оригіналу записів майора Миколи Мельниченка. Про це заявив речник Генпрокуратури Сергій Руденко. Він заявив, що фонограми, які досліджували експерти на замовлення Генпрокуратури, не використовуватимуть як доказ у справі Гонгадзе. Я зараз звертаюся до Григорія Омельченка як до голови слідчої комісії. Пане Григорію, чи відомо Вам, хто надав записи експертам, про які заявляє Генеральна прокуратура?
Григорій Омельченко: Я можу заявити однозначно, що тимчасова слідча комісія, яку я очолював, не передавала в Генеральну прокуратуру ніяких аудіозаписів. Можливо це зробила попередня слідча комісія, яку очолював спочатку Олександр Лавринович, а потім Олександр Жир, я не знаю.
Навпаки, тимчасова слідча комісія своїм рішенням неодноразово ставила питання про проведення міжнародної експертизи на території США, де зберігаються оригінали аудіозаписів і так звані клони, тобто перші копії на дисках, аудіозаписів розмов за участю Президента України Кучми, де не лише мова йде про Георгія Гонгадзе, а й про інші речі, як мають ознаки злочину.
Ми офіційно звернулися до Департаменту юстиції США (маю на увазі слідчу комісію), щоб вони на підставі договору про правову допомогу між Україною і США провели цю експертизу.
Ми звернулися в Генеральну прокуратуру (генеральним прокурором був Піскун), щоб вони звернулися до Сполучених Штатів Америки з клопотанням провести експертизу. Ми отримали офіційну відповідь за підписом колишнього заступника Генерального прокурора Віктора Шокіна, що Генеральна прокуратура звернулася до Сполучених Штатів Америки з клопотанням провести там експертизу і отримала згоду на її проведення.
Викликало здивування лише одне – що після цих юридичних формальностей Генеральна прокуратура не зробила по аналогії ті кроки, як проводилась експертиза у Швейцарії, в Лозанні, по останкам Георгія Гонгадзе, де експертизу проводили французькі експерти за участю українських експертів і в присутності представників Генеральної прокуратури.
Тобто, ми маємо вже прецедент проведення судових експертиз по кримінальним справам. Звичайно ми розуміли, що Генеральна прокуратура не піде на черговий крок щоб в Сполучених Штатах Америки провести ці експертизи.
Михайло Шаманов: Пане Григорію, ми про це ще поговоримо. Зараз хочу звернутися до Сергія Тарана, директора Інституту масової інформації. Які плівки отримала Генеральна прокуратура і головне від кого, на Вашу думку?
Сергій Таран: Як тільки ми дізналися, що Кабінет Міністрів виділив кошти на цю експертизу, ми дуже сильно здивувалися, оскільки знали, що вже до того було проведено кілька міжнародних експертиз цих плівок, які всі підтвердили їх автентичність.
Зайве казати, що справа Гонгадзе має великий резонанс. І тому як тільки ми дізналися про рішення провести додаткову експертизу в Україні, то Інститут масової інформації та інші чотири правозахисні журналістські організації виступили з пропозицією організувати громадський контроль над цією експертизою.
Метою цього громадського контролю було дізнатися, звідки буде отримуватись матеріал для цієї експертизи, які саме фрагменти будуть піддаватись цій експертизі і чому, а також яка методологія буде застосовуватись.
Ми двічі звертались до Генеральної прокуратури з проханням організувати громадський контроль над цією експертизою, нам двічі відмовили. Більше того, Ми говорили з одним експертом, який брав участь у цій експертизі. Він нам визнав, що в принципі сам не знає, звідки ці зразки брались.
Григорій Омельченко: Я доповню пана Сергія. Щоб експертиза була об’єктивна, потрібно, щоб в її проведенні брав участь безпосередньо Микола Мельниченко, який робив ці записи. В США, коли проводились ці експертизи, то експерти ФБР...
Ну, спочатку був допитаний Микола Мельниченко на так званому детекторі брехні, як він проводив експертизи, і з усіх 14 запитань, які були поставлені, була лише позитивна відповідь.
Друге, він показав на своїх технічних пристроях, як він дистанційно включав-виключав записуючі пристрої, які знаходилися в кабінеті. А він був у іншому кабінеті, що викликало дуже велике здивування у спеціалістів ФБР, що це можна робити.
До речі, у нього є один винахід, за допомогою якого він робив всі включення і виключення, розумієте? Той закон, Кримінально-процесуальний кодекс, вимагає, що в таких випадках повинна бути залучена до участі особа, яка це робила, і тоді тільки можна отримати об’єктивний висновок.
Я колишній слідчий, і у таких випадках я сказав би так: я не ставлю під сумнів професійну честь і гідність експертів і їхній професіоналізм, їм був підсунутий "гнилий" об’єкт дослідження, і іншого висновку вони просто не могли зробити.
Михайло Шаманов: Пане Сергію, політолог Лоуренс Слот в інтерв’ю Інституту масової інформації сказав, що експертиза плівок Мельниченка відбувалася ще в той час, коли майор працював в охороні Президента. Чи знаєте Ви, якими були їх результати?
Сергій Таран: Справді ця експертиза проводилась ще тоді, коли майор Мельниченко був на своїй посаді. Лоуренс Слот отримав ці плівки від людей, наближених до Олександра Мороза, і висновок був такий, що ці плівки не були піддані монтажу, що це фактично цілі файли, які ніколи не монтував ніхто.
І друге, вони дійшли висновку, що швидше за все це належить Президенту Кучмі. Хоча щодо другого вони були досить суб’єктивні, вони просто запросили до себе багатьох українців, які проживають в Амстердамі, і спитали, чи це голос вашого президента? Ну, головний висновок і однозначний, що ці плівки ніколи не піддавались жодному монтажу.
Михайло Шаманов: Пане Григорію, чи є якісь явні докази, що можуть довести причетність тих чи інших людей до смерті Гонгадзе, окрім відомих плівок?
Григорій Омельченко: Є, це свідчення працівників міліції з так званої "сьомої служби" чи Департаменту зовнішнього спостереження, які здійснювали незаконне стеження за Георгієм Гонгадзе. Є офіційні свідчення працівників міліції Департаменту зовнішнього спостереження, які вони дали в Генеральній прокуратурі. Це підтверджено матеріалами очних ставок, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи. Вона знаходиться в провадженні Генеральної прокуратури.
Більше того, є технічні експертизи, які були проведені під час керівництва Генеральним прокурором Піскуном, якими було встановлено, що з журналів, в яких фіксувалися результати стеження за Георгієм Гонгадзе, були вирвані листки. Таким чином думали замести сліди. І коли я сьогодні почув в інтерв’ю в теленовинах заяву першого заступника міністра внутрішніх справ Корнієнка про те, що за дорученням Генеральної прокуратури МВС провело службове розслідування, і у зв’язку з тим, що знищені документи, якісь там речі і т.д....
Михайло Шаманов: Зараз, до речі, давайте послухаємо.
Григорій Омельченко: Ну добре, я потім продовжу це кіно.
Михайло Корнієнко: Те службове розслідування, яке ми провели, на жаль, не дало відповіді на це питання. Чому? Тому що ті особи, які тоді працювали, починаючи від керівника цієї служби і закінчуючи рядовими працівниками, вони практично всі відмовляються від того, що таке стеження було. Тобто вони цього не підтверджують, це перше. Друге, ті документи, які могли б про це свідчити, знищені, тобто в 2001 році ці документи були знищені. Термін зберігання більшості документів витік, тому вони були знищені. А деякі документи були знищені, як пояснюють ті, хто їх знищував, просто гамузом вони все це знищили.
Михайло Шаманов: Отже, перший заступник міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко каже, що працівники, які нібито стежили за Гонгадзе, насправді кажуть, що нічого не відбувалось, а документи знищені.
Григорій Омельченко: Я скажу так м’яко: перший заступник міністра внутрішніх справ лукавить. Йому як офіційній посадовій особі в даному випадку краще б мовчати і не давати ніяких коментарів, а тим більше таких стверджень. А тепер я вам скажу, як колишній начальник відділу військової контррозвідки у межах дозволеного. Коли проводяться такі речі: жоден документ в оперативно-технічному заході, як стверджує пан Корнієнко, гамузом не знищується.
Михайло Шаманов: Тобто мінімум він в архівах має пролежати певний час.
Григорій Омельченко: Він лежить передбачений інструкціями строк і лише після цього, підкреслюю, не гамузом, а кожний аркуш окремо відбирається, і там, де минули строки його збереження, відповідна комісія вирішує його знищувати і складає відповідний акт. Це перше.
Друге, і це те, що зафіксовано в матеріалах кримінальної справи, яка знаходиться в Генеральній прокуратурі. Всі документи, де були рапорти про результати стеження за Георгієм Гонгадзе, журнали, в яких це було все записано, були складені для вилучення Генеральною прокуратурою.
І в Департаменті зовнішньої розвідки лежить постанова про вилучення цих документів. Залишалося одне – скласти список документів, які вилучаються, і забрати в Генеральну прокуратуру для проведення необхідних слідчих дій.
І ось ці документи, де було зафіксовано коли, за чиїм наказом, скільки екіпажів зовнішнього спостереження стежило за Георгієм Гонгадзе, де він був, з ким зустрічався, де його передавали по естафеті для спостереження, тобто абсолютно все, Генеральною прокуратурою було зібрано в Департаменті зовнішнього спостереження, але не перевезено до Генеральної прокуратури.
Тобто я можу зараз говорити, що Генеральний прокурор України Піскун, який був на той час, допустив, м’яко кажучи, службову недбалість.
Михайло Шаманов: Тобто якщо робити висновок, то документи були в Міністерстві внутрішніх справ і зараз їх немає, тому що їх знищили.
Григорій Омельченко: А після цього вони були знищені, дійсно гамузом, і комусь там оголосили дисциплінарне якесь стягнення. Але, вибачте, це несерйозно на рівні першого заступника міністра внутрішніх справ чіпляти локшину людям на вуха. Вас же слухають, вибачте, не лише прості люди, а і професіонали, які сміються з цього, в тому числі працівники міліції, підлеглі Корнієнка.
Михайло Шаманов: Пане Сергію, на Вашу думку, хто має відповідати за знищення документів у справі Гонгадзе?
Сергій Таран: Взагалі у мене складається враження, що по суті Генеральна прокуратура займається такою собі чорною інформаційною технологією, мета якої – не дати інформації об’єктивної по слідству.
Я наведу вам приклад. Буквально влітку вони дали інформацію, що затриманий громадянин К., який можливо причетний до справи Гонгадзе. Запам’ятаємо, що це був затриманий. Статус затриманого, це дуже обмежений статус, людина може перебувати в затриманому стані 72 години, а потім йому мають представити звинувачення або його мають відпустити.
А Інститут масової інформації десь тижні два тому підготував інформаційний запит до Генеральної прокуратури, де ми попросили дати відповідь, що ж відбувається з тим громадянином К., чи дає він свідчення і взагалі коли ми щось про це дізнаємось. На що Генеральна прокуратура дала нам звичайну стандартну відповідь, що це таємниця слідства і так би між іншим повідомила, що взагалі-то громадянин К. перебуває в місцях позбавлення волі.
Тобто тут 2 варіанти – або буквально за місяць по цьому громадянину К. встигли провести досудове слідство, провести суд і засадити в місця позбавлення волі, що в українській ситуації фактично неможливо, або просто з самого початку громадянин К. не був затриманий, а був в іншому місці.
З цього виглядає, що вони самі, наприклад, не можуть точно висловити свою версію, хто такий громадянин К. Я, наприклад, не виключаю версії, що є кілька громадян К., кожний з яких, так би мовити, готується для ролі бути звинуваченим у справі Гонгадзе. Або звичайно можливо цього громадянина К. взагалі не існує.
Михайло Шаманов: Якщо я не помиляюсь, то Генеральна прокуратура тоді заявила, що громадянин К. зізнався в тому, що він вбив Гонгадзе, але затримали його як підозрюваного в абсолютно іншій справі.
Сергій Таран: Безумовно. І ця людина перебуває в статусі затриманого. Тобто, як мінімум, мали бути до нього застосовані більш жорсткі заходи.
Григорій Омельченко: Але давайте подивимось на цю проблему з професійної точки зору. Уявіть ситуацію, що до стеження за Георгієм Гонгадзе, його викрадення, а потім вбивства, не має відношення ніяке керівництво держави, не мають відношення правоохоронні органи. Просто відбулося вбивство з інших якихось мотивів. Але цей злочин, це вбивство викликало ось такий суспільний міжнародний резонанс.
Як ви думаєте, за 4 роки не знайшли б вбивцю? Це абсурд. Вже показовий суд би був з прямою трансляцією судового засідання, щоб тільки показати, що дійсно встановлені і істинні замовники, і вбивці і так далі.
Так от дуже налякали керівництво держави і Генеральну прокуратуру висновки тимчасової слідчої комісії, зроблені, підкреслюю, одностайно. А у нас в слідчій комісії представники різних депутатських груп і фракцій.
Так от тимчасова слідча комісія зробила висновок, що організатором викрадення Георгія Гонгадзе є сам Президент України Леонід Кучма. Безпосереднім організатором виконання злочинного завдання Президента є колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко.
Підбурювачами, що спровокували Президента на цей злочин, є дві високі посадові особи – колишній глава Адміністрації Президента і нині голова Верховної Ради Володимир Литвин і колишній голова Служби безпеки України, нинішній народний депутат, Леонід Деркач.
І всі матеріали, які підтверджують ці висновки, слідча комісія направила в Генеральну прокуратуру з вимогою порушити проти цих чотирьох осіб кримінальну справу за ознаками статті ч.3 146-ої Кримінального кодексу. Називається "Викрадення людини, що потягло за собою тяжкі наслідки".
Михайло Шаманов: Пане Григорію, ви як колишній офіцер служби безпеки України, як юрист, скажіть, будь-ласка, невже в правоохоронних органах не має чесних людей, які можуть професійно розслідувати, розкрити ці справи?
Григорій Омельченко: І в службі безпеки, і в міліції, прокуратурі дуже багато чесних слідчих і оперативних працівників, але одне але. Коли виникає межа, де слідчий чи оперативний працівник не може поступитись своєю совістю, своєю професійною честю, у нього залишається вибір: або підкоритися незаконним вищого керівництва і розслідувати кримінальну справу так, як вони вважають за потрібне і дуже часто такі вказівки даються не письмово, а усно, або до кінця відстоювати свою професійну честь знаючи, що сам будеш потім гонимий.
Різноманітні провокації, навіть порушення кримінальних справ про таких технічних оперативних працівників і, навіть звільнення з займаних посад. І тому коли буде тільки змінене нинішнє керівництво держави, і буде обраний президентом України не колишній "зек", раніше судимий за насильницькі злочини, пан Янукович, а представник від опозиції: чи це буде Віктор Ющенко, якого підтримує спілка офіцерів України, а я являюся головою спілки офіцерів України, чи Олександр Мороз, але саме ці два представники від опозиції.
Так? То тоді всі ці резонансні справи: і по Георгію Гонгадзе, і про інші злочини, які вчинені за участю президента Кучми і його найближчого оточення, вони отримають своє логічне завершення і ці справи будуть у суді, і ці особи понесуть кримінальну відповідальність, я просто це знаю, в це вірю.
Михайло Шаманов: На вашу думку, на скільки довго будуть тримати всі ці кримінальні справи не розкритими у випадку, якщо до влади прийде не опозиційний кандидат?
Сергій Таран: Я думаю, що, якщо до влади прийде не опозиційний кандидат, що в принципі багато злочинів залишиться нерозкритими. Розкритими можуть виявитися деякі злочини, в зв’язку з тим, що, наприклад, ті люди, які наближені до влади – у них між собою жорстка конкуренція.
Я думаю, як тільки хтось з них отримає більше можливостей впливати на дії правоохоронних органів, вони шукатимуть компромат, із з цього погляду вони зможуть розкривати деякі речі.
Таким чином я прогнозую, що після виборів можливо стануться якісь порушення у справі Гонгадзе, навіть якщо прийде кандидат не від опозиції, але якщо до влади прийде кандидат, який має політичні і бізнесові інтереси з нинішніми структурами влади, то таких зрушень не станеться.
Михайло Шаманов: Зараз хотілося б згадати про роль суспільства у розкритті таких справ. Пане Григорію, на вашу думку, суспільство може вплинути на розкриття цих кримінальних справ?
Григорій Омельченко: Ви знаєте, ви самі допомогли мені відповісти на питання, яке я хотів порушити ідучи до вас на прямий ефір. І з чим воно буде зв’язано? Як раз з громадською думкою. Зверніть увагу, якщо вірити соціологічним дослідженням, які ми читаємо, щодо кандидатів у президенти, у середньому десь 25%, тобто кожен четвертий громадянин України збирається проголосувати за Януковича, вдумайтесь лише в одне, настільки, якщо вірити соціологічним дослідженням впала мораль суспільства, настільки почалася деградація, наскільки стала розмінною монетою людська гідність і честь.
Ви можете собі уявити, от мені полковнику, діючому полковнику служби безпеки хоч на хвильку уявити, що моїм Верховним головнокомандуючим буде колишній "зек" Янукович. Уявіть собі, на яких приклад треба вчити наших дітей, які ходять в школи або у вищі учбові заклади: "Петрику, Васильку, якщо хочеш бути президентом чи прем’єр-міністром, тобі не треба гарно вчитися, ти зроби дві ходки в зону, як Віктор Янукович, і будеш президентом".
Михайло Шаманов: Давайте все ж таки про суспільство.
Григорій Омельченко: Так от ж про суспільство, пане Михайле, оце пов’язано тісно з цим. Як може вплинути суспільство на розкриття цих резонансних злочинів, коли четверта частина з них збирається голосувати за колишнього злочинця? Не може!
Михайло Шаманов: І останнє питання, пане Сергію, на вашу думку, все ж таки чи може суспільство вплинути на розкриття цих злочинів?
Сергій Таран: Щоб це сталося суспільство повинно мати доступ до інформації. А переконаний, що ті 25%, про які йде мова, вони дуже мало знають і про ті судимості, які є в Януковича, а також про багато інших речей, які відбувають навколо української влади. Я думаю, що відкриті засоби масової інформації, відкритий доступ до інформації – це є необхідна умова того, щоб народ зробив на цих виборах правильний вибір.
Михайло Шаманов: Завершується програма "Тема дня". В ній сьогодні йшлося про розслідування загибелі журналіста Георгія Гонгадзе та інші журналістські справи. Ми дякуємо за участь у програмі Сергію Тарану, директору Інституту масової інформації, та Григорію Омельченку, народному депутату, голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування справи Гонгадзе.
Михайло Шаманов: Вітаю вас, це програма Громадського радіо "Тема дня". З вами ведучий Михайло Шаманов. І сьогодні ми говоритимемо про кримінальні справи, які поки не судилося розкрити. Чому так сталося? Чому досі не розслідувані гучні справи про вбивство українських журналістів? Зокрема, не знайдено винуватця смерті Георгія Гонгадзе. 16 вересня, в четвер, мине четвертий рік з дня його зникнення. І про це ми розмовлятимемо з народним депутатом України Григорієм Омельченком, головою тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування справи Гонгадзе і Сергєм Тараном, директором Інституту масової інформації.
Генеральна прокуратура має сумнів щодо існування оригіналу записів майора Миколи Мельниченка. Про це заявив речник Генпрокуратури Сергій Руденко. Він заявив, що фонограми, які досліджували експерти на замовлення Генпрокуратури, не використовуватимуть як доказ у справі Гонгадзе. Я зараз звертаюся до Григорія Омельченка як до голови слідчої комісії. Пане Григорію, чи відомо Вам, хто надав записи експертам, про які заявляє Генеральна прокуратура?
Григорій Омельченко: Я можу заявити однозначно, що тимчасова слідча комісія, яку я очолював, не передавала в Генеральну прокуратуру ніяких аудіозаписів. Можливо це зробила попередня слідча комісія, яку очолював спочатку Олександр Лавринович, а потім Олександр Жир, я не знаю.
Навпаки, тимчасова слідча комісія своїм рішенням неодноразово ставила питання про проведення міжнародної експертизи на території США, де зберігаються оригінали аудіозаписів і так звані клони, тобто перші копії на дисках, аудіозаписів розмов за участю Президента України Кучми, де не лише мова йде про Георгія Гонгадзе, а й про інші речі, як мають ознаки злочину.
Ми офіційно звернулися до Департаменту юстиції США (маю на увазі слідчу комісію), щоб вони на підставі договору про правову допомогу між Україною і США провели цю експертизу.
Ми звернулися в Генеральну прокуратуру (генеральним прокурором був Піскун), щоб вони звернулися до Сполучених Штатів Америки з клопотанням провести експертизу. Ми отримали офіційну відповідь за підписом колишнього заступника Генерального прокурора Віктора Шокіна, що Генеральна прокуратура звернулася до Сполучених Штатів Америки з клопотанням провести там експертизу і отримала згоду на її проведення.
Викликало здивування лише одне – що після цих юридичних формальностей Генеральна прокуратура не зробила по аналогії ті кроки, як проводилась експертиза у Швейцарії, в Лозанні, по останкам Георгія Гонгадзе, де експертизу проводили французькі експерти за участю українських експертів і в присутності представників Генеральної прокуратури.
Тобто, ми маємо вже прецедент проведення судових експертиз по кримінальним справам. Звичайно ми розуміли, що Генеральна прокуратура не піде на черговий крок щоб в Сполучених Штатах Америки провести ці експертизи.
Михайло Шаманов: Пане Григорію, ми про це ще поговоримо. Зараз хочу звернутися до Сергія Тарана, директора Інституту масової інформації. Які плівки отримала Генеральна прокуратура і головне від кого, на Вашу думку?
Сергій Таран: Як тільки ми дізналися, що Кабінет Міністрів виділив кошти на цю експертизу, ми дуже сильно здивувалися, оскільки знали, що вже до того було проведено кілька міжнародних експертиз цих плівок, які всі підтвердили їх автентичність.
Зайве казати, що справа Гонгадзе має великий резонанс. І тому як тільки ми дізналися про рішення провести додаткову експертизу в Україні, то Інститут масової інформації та інші чотири правозахисні журналістські організації виступили з пропозицією організувати громадський контроль над цією експертизою.
Метою цього громадського контролю було дізнатися, звідки буде отримуватись матеріал для цієї експертизи, які саме фрагменти будуть піддаватись цій експертизі і чому, а також яка методологія буде застосовуватись.
Ми двічі звертались до Генеральної прокуратури з проханням організувати громадський контроль над цією експертизою, нам двічі відмовили. Більше того, Ми говорили з одним експертом, який брав участь у цій експертизі. Він нам визнав, що в принципі сам не знає, звідки ці зразки брались.
Григорій Омельченко: Я доповню пана Сергія. Щоб експертиза була об’єктивна, потрібно, щоб в її проведенні брав участь безпосередньо Микола Мельниченко, який робив ці записи. В США, коли проводились ці експертизи, то експерти ФБР...
Ну, спочатку був допитаний Микола Мельниченко на так званому детекторі брехні, як він проводив експертизи, і з усіх 14 запитань, які були поставлені, була лише позитивна відповідь.
Друге, він показав на своїх технічних пристроях, як він дистанційно включав-виключав записуючі пристрої, які знаходилися в кабінеті. А він був у іншому кабінеті, що викликало дуже велике здивування у спеціалістів ФБР, що це можна робити.
До речі, у нього є один винахід, за допомогою якого він робив всі включення і виключення, розумієте? Той закон, Кримінально-процесуальний кодекс, вимагає, що в таких випадках повинна бути залучена до участі особа, яка це робила, і тоді тільки можна отримати об’єктивний висновок.
Я колишній слідчий, і у таких випадках я сказав би так: я не ставлю під сумнів професійну честь і гідність експертів і їхній професіоналізм, їм був підсунутий "гнилий" об’єкт дослідження, і іншого висновку вони просто не могли зробити.
Михайло Шаманов: Пане Сергію, політолог Лоуренс Слот в інтерв’ю Інституту масової інформації сказав, що експертиза плівок Мельниченка відбувалася ще в той час, коли майор працював в охороні Президента. Чи знаєте Ви, якими були їх результати?
Сергій Таран: Справді ця експертиза проводилась ще тоді, коли майор Мельниченко був на своїй посаді. Лоуренс Слот отримав ці плівки від людей, наближених до Олександра Мороза, і висновок був такий, що ці плівки не були піддані монтажу, що це фактично цілі файли, які ніколи не монтував ніхто.
І друге, вони дійшли висновку, що швидше за все це належить Президенту Кучмі. Хоча щодо другого вони були досить суб’єктивні, вони просто запросили до себе багатьох українців, які проживають в Амстердамі, і спитали, чи це голос вашого президента? Ну, головний висновок і однозначний, що ці плівки ніколи не піддавались жодному монтажу.
Михайло Шаманов: Пане Григорію, чи є якісь явні докази, що можуть довести причетність тих чи інших людей до смерті Гонгадзе, окрім відомих плівок?
Григорій Омельченко: Є, це свідчення працівників міліції з так званої "сьомої служби" чи Департаменту зовнішнього спостереження, які здійснювали незаконне стеження за Георгієм Гонгадзе. Є офіційні свідчення працівників міліції Департаменту зовнішнього спостереження, які вони дали в Генеральній прокуратурі. Це підтверджено матеріалами очних ставок, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи. Вона знаходиться в провадженні Генеральної прокуратури.
Більше того, є технічні експертизи, які були проведені під час керівництва Генеральним прокурором Піскуном, якими було встановлено, що з журналів, в яких фіксувалися результати стеження за Георгієм Гонгадзе, були вирвані листки. Таким чином думали замести сліди. І коли я сьогодні почув в інтерв’ю в теленовинах заяву першого заступника міністра внутрішніх справ Корнієнка про те, що за дорученням Генеральної прокуратури МВС провело службове розслідування, і у зв’язку з тим, що знищені документи, якісь там речі і т.д....
Михайло Шаманов: Зараз, до речі, давайте послухаємо.
Григорій Омельченко: Ну добре, я потім продовжу це кіно.
Михайло Корнієнко: Те службове розслідування, яке ми провели, на жаль, не дало відповіді на це питання. Чому? Тому що ті особи, які тоді працювали, починаючи від керівника цієї служби і закінчуючи рядовими працівниками, вони практично всі відмовляються від того, що таке стеження було. Тобто вони цього не підтверджують, це перше. Друге, ті документи, які могли б про це свідчити, знищені, тобто в 2001 році ці документи були знищені. Термін зберігання більшості документів витік, тому вони були знищені. А деякі документи були знищені, як пояснюють ті, хто їх знищував, просто гамузом вони все це знищили.
Михайло Шаманов: Отже, перший заступник міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко каже, що працівники, які нібито стежили за Гонгадзе, насправді кажуть, що нічого не відбувалось, а документи знищені.
Григорій Омельченко: Я скажу так м’яко: перший заступник міністра внутрішніх справ лукавить. Йому як офіційній посадовій особі в даному випадку краще б мовчати і не давати ніяких коментарів, а тим більше таких стверджень. А тепер я вам скажу, як колишній начальник відділу військової контррозвідки у межах дозволеного. Коли проводяться такі речі: жоден документ в оперативно-технічному заході, як стверджує пан Корнієнко, гамузом не знищується.
Михайло Шаманов: Тобто мінімум він в архівах має пролежати певний час.
Григорій Омельченко: Він лежить передбачений інструкціями строк і лише після цього, підкреслюю, не гамузом, а кожний аркуш окремо відбирається, і там, де минули строки його збереження, відповідна комісія вирішує його знищувати і складає відповідний акт. Це перше.
Друге, і це те, що зафіксовано в матеріалах кримінальної справи, яка знаходиться в Генеральній прокуратурі. Всі документи, де були рапорти про результати стеження за Георгієм Гонгадзе, журнали, в яких це було все записано, були складені для вилучення Генеральною прокуратурою.
І в Департаменті зовнішньої розвідки лежить постанова про вилучення цих документів. Залишалося одне – скласти список документів, які вилучаються, і забрати в Генеральну прокуратуру для проведення необхідних слідчих дій.
І ось ці документи, де було зафіксовано коли, за чиїм наказом, скільки екіпажів зовнішнього спостереження стежило за Георгієм Гонгадзе, де він був, з ким зустрічався, де його передавали по естафеті для спостереження, тобто абсолютно все, Генеральною прокуратурою було зібрано в Департаменті зовнішнього спостереження, але не перевезено до Генеральної прокуратури.
Тобто я можу зараз говорити, що Генеральний прокурор України Піскун, який був на той час, допустив, м’яко кажучи, службову недбалість.
Михайло Шаманов: Тобто якщо робити висновок, то документи були в Міністерстві внутрішніх справ і зараз їх немає, тому що їх знищили.
Григорій Омельченко: А після цього вони були знищені, дійсно гамузом, і комусь там оголосили дисциплінарне якесь стягнення. Але, вибачте, це несерйозно на рівні першого заступника міністра внутрішніх справ чіпляти локшину людям на вуха. Вас же слухають, вибачте, не лише прості люди, а і професіонали, які сміються з цього, в тому числі працівники міліції, підлеглі Корнієнка.
Михайло Шаманов: Пане Сергію, на Вашу думку, хто має відповідати за знищення документів у справі Гонгадзе?
Сергій Таран: Взагалі у мене складається враження, що по суті Генеральна прокуратура займається такою собі чорною інформаційною технологією, мета якої – не дати інформації об’єктивної по слідству.
Я наведу вам приклад. Буквально влітку вони дали інформацію, що затриманий громадянин К., який можливо причетний до справи Гонгадзе. Запам’ятаємо, що це був затриманий. Статус затриманого, це дуже обмежений статус, людина може перебувати в затриманому стані 72 години, а потім йому мають представити звинувачення або його мають відпустити.
А Інститут масової інформації десь тижні два тому підготував інформаційний запит до Генеральної прокуратури, де ми попросили дати відповідь, що ж відбувається з тим громадянином К., чи дає він свідчення і взагалі коли ми щось про це дізнаємось. На що Генеральна прокуратура дала нам звичайну стандартну відповідь, що це таємниця слідства і так би між іншим повідомила, що взагалі-то громадянин К. перебуває в місцях позбавлення волі.
Тобто тут 2 варіанти – або буквально за місяць по цьому громадянину К. встигли провести досудове слідство, провести суд і засадити в місця позбавлення волі, що в українській ситуації фактично неможливо, або просто з самого початку громадянин К. не був затриманий, а був в іншому місці.
З цього виглядає, що вони самі, наприклад, не можуть точно висловити свою версію, хто такий громадянин К. Я, наприклад, не виключаю версії, що є кілька громадян К., кожний з яких, так би мовити, готується для ролі бути звинуваченим у справі Гонгадзе. Або звичайно можливо цього громадянина К. взагалі не існує.
Михайло Шаманов: Якщо я не помиляюсь, то Генеральна прокуратура тоді заявила, що громадянин К. зізнався в тому, що він вбив Гонгадзе, але затримали його як підозрюваного в абсолютно іншій справі.
Сергій Таран: Безумовно. І ця людина перебуває в статусі затриманого. Тобто, як мінімум, мали бути до нього застосовані більш жорсткі заходи.
Григорій Омельченко: Але давайте подивимось на цю проблему з професійної точки зору. Уявіть ситуацію, що до стеження за Георгієм Гонгадзе, його викрадення, а потім вбивства, не має відношення ніяке керівництво держави, не мають відношення правоохоронні органи. Просто відбулося вбивство з інших якихось мотивів. Але цей злочин, це вбивство викликало ось такий суспільний міжнародний резонанс.
Як ви думаєте, за 4 роки не знайшли б вбивцю? Це абсурд. Вже показовий суд би був з прямою трансляцією судового засідання, щоб тільки показати, що дійсно встановлені і істинні замовники, і вбивці і так далі.
Так от дуже налякали керівництво держави і Генеральну прокуратуру висновки тимчасової слідчої комісії, зроблені, підкреслюю, одностайно. А у нас в слідчій комісії представники різних депутатських груп і фракцій.
Так от тимчасова слідча комісія зробила висновок, що організатором викрадення Георгія Гонгадзе є сам Президент України Леонід Кучма. Безпосереднім організатором виконання злочинного завдання Президента є колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко.
Підбурювачами, що спровокували Президента на цей злочин, є дві високі посадові особи – колишній глава Адміністрації Президента і нині голова Верховної Ради Володимир Литвин і колишній голова Служби безпеки України, нинішній народний депутат, Леонід Деркач.
І всі матеріали, які підтверджують ці висновки, слідча комісія направила в Генеральну прокуратуру з вимогою порушити проти цих чотирьох осіб кримінальну справу за ознаками статті ч.3 146-ої Кримінального кодексу. Називається "Викрадення людини, що потягло за собою тяжкі наслідки".
Михайло Шаманов: Пане Григорію, ви як колишній офіцер служби безпеки України, як юрист, скажіть, будь-ласка, невже в правоохоронних органах не має чесних людей, які можуть професійно розслідувати, розкрити ці справи?
Григорій Омельченко: І в службі безпеки, і в міліції, прокуратурі дуже багато чесних слідчих і оперативних працівників, але одне але. Коли виникає межа, де слідчий чи оперативний працівник не може поступитись своєю совістю, своєю професійною честю, у нього залишається вибір: або підкоритися незаконним вищого керівництва і розслідувати кримінальну справу так, як вони вважають за потрібне і дуже часто такі вказівки даються не письмово, а усно, або до кінця відстоювати свою професійну честь знаючи, що сам будеш потім гонимий.
Різноманітні провокації, навіть порушення кримінальних справ про таких технічних оперативних працівників і, навіть звільнення з займаних посад. І тому коли буде тільки змінене нинішнє керівництво держави, і буде обраний президентом України не колишній "зек", раніше судимий за насильницькі злочини, пан Янукович, а представник від опозиції: чи це буде Віктор Ющенко, якого підтримує спілка офіцерів України, а я являюся головою спілки офіцерів України, чи Олександр Мороз, але саме ці два представники від опозиції.
Так? То тоді всі ці резонансні справи: і по Георгію Гонгадзе, і про інші злочини, які вчинені за участю президента Кучми і його найближчого оточення, вони отримають своє логічне завершення і ці справи будуть у суді, і ці особи понесуть кримінальну відповідальність, я просто це знаю, в це вірю.
Михайло Шаманов: На вашу думку, на скільки довго будуть тримати всі ці кримінальні справи не розкритими у випадку, якщо до влади прийде не опозиційний кандидат?
Сергій Таран: Я думаю, що, якщо до влади прийде не опозиційний кандидат, що в принципі багато злочинів залишиться нерозкритими. Розкритими можуть виявитися деякі злочини, в зв’язку з тим, що, наприклад, ті люди, які наближені до влади – у них між собою жорстка конкуренція.
Я думаю, як тільки хтось з них отримає більше можливостей впливати на дії правоохоронних органів, вони шукатимуть компромат, із з цього погляду вони зможуть розкривати деякі речі.
Таким чином я прогнозую, що після виборів можливо стануться якісь порушення у справі Гонгадзе, навіть якщо прийде кандидат не від опозиції, але якщо до влади прийде кандидат, який має політичні і бізнесові інтереси з нинішніми структурами влади, то таких зрушень не станеться.
Михайло Шаманов: Зараз хотілося б згадати про роль суспільства у розкритті таких справ. Пане Григорію, на вашу думку, суспільство може вплинути на розкриття цих кримінальних справ?
Григорій Омельченко: Ви знаєте, ви самі допомогли мені відповісти на питання, яке я хотів порушити ідучи до вас на прямий ефір. І з чим воно буде зв’язано? Як раз з громадською думкою. Зверніть увагу, якщо вірити соціологічним дослідженням, які ми читаємо, щодо кандидатів у президенти, у середньому десь 25%, тобто кожен четвертий громадянин України збирається проголосувати за Януковича, вдумайтесь лише в одне, настільки, якщо вірити соціологічним дослідженням впала мораль суспільства, настільки почалася деградація, наскільки стала розмінною монетою людська гідність і честь.
Ви можете собі уявити, от мені полковнику, діючому полковнику служби безпеки хоч на хвильку уявити, що моїм Верховним головнокомандуючим буде колишній "зек" Янукович. Уявіть собі, на яких приклад треба вчити наших дітей, які ходять в школи або у вищі учбові заклади: "Петрику, Васильку, якщо хочеш бути президентом чи прем’єр-міністром, тобі не треба гарно вчитися, ти зроби дві ходки в зону, як Віктор Янукович, і будеш президентом".
Михайло Шаманов: Давайте все ж таки про суспільство.
Григорій Омельченко: Так от ж про суспільство, пане Михайле, оце пов’язано тісно з цим. Як може вплинути суспільство на розкриття цих резонансних злочинів, коли четверта частина з них збирається голосувати за колишнього злочинця? Не може!
Михайло Шаманов: І останнє питання, пане Сергію, на вашу думку, все ж таки чи може суспільство вплинути на розкриття цих злочинів?
Сергій Таран: Щоб це сталося суспільство повинно мати доступ до інформації. А переконаний, що ті 25%, про які йде мова, вони дуже мало знають і про ті судимості, які є в Януковича, а також про багато інших речей, які відбувають навколо української влади. Я думаю, що відкриті засоби масової інформації, відкритий доступ до інформації – це є необхідна умова того, щоб народ зробив на цих виборах правильний вибір.
Михайло Шаманов: Завершується програма "Тема дня". В ній сьогодні йшлося про розслідування загибелі журналіста Георгія Гонгадзе та інші журналістські справи. Ми дякуємо за участь у програмі Сергію Тарану, директору Інституту масової інформації, та Григорію Омельченку, народному депутату, голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування справи Гонгадзе.
