Колаптоїдний стан як передвісник білоруського сценарію

Четвер, 14 жовтня 2004, 23:51
Поки всі бояться "грузинського сценарію", на Україну бадьорим кроком кирзових чоботів насувається сценарій інший – білоруський. На цьому тижні трапилися дві події, які нікого б не здивували у сусідній державі і які підняли невисокі хвилі протесту в Україні.

Блокування критичного сайту і висилка іноземців із державі – це типові події для країни сусіднього вусатого параноїка. Навіть не тягнуть на новину. Тепер лукашенкізація насувається на Україну.

Для когось ці дві події можуть видатися незначними епізодами. Але насправді це – перші ластівки. І якщо суспільство з ними змириться – наступних чекати довго не доведеться.

Вже майже тиждень заблоковано доступ до сайту анекдотів про Януковича для тих користувачів інтернету, які ходять по мережі каналами держкомпанії "Укртелеком". Ситуація абсурдна, бо існує кілька простих способів обійти цю цензуру і далі сміятися з кроків чинного прем'єра. Однак попри це, ініціатори не збираються прибирати перешкоди.

Більше того, ніхто з "Укртелекому" досі не може дохідливо пояснити, чому при користуванні їх каналами сайт не відкривається, а коли заходиш з інших – то анекдоти завантажуються.

Не менш небезпечна ситуація із депортацією засновника югославської організації "Отпор", активіста американської структури "Фрідом Хаус" Александра Маріча.

Через дві доби СБУ так і не захотіло пояснити, з якої причини його не було впущено до України. "Українська правда" кілька годин намагалася отримати коментар від речника глави Служби безпеки Марини Остапенко. Закінчилося все тим, що вона відмовилася говорити на цю тему.

Чому? "Тому що існує міжнародна конвенція, яка дозволяє це не коментувати", - сказала Остапенко, але, на жаль, не уточнила, що це за документ, коли і де він був схвалений і в якому році Україна приєдналася до нього.

 
Маріч у Грузії з активістками Кмари
 
Не менш цинічно відкоментували затримання Маріча і прикордонники. "Його просто не допустили в Україну на прохання СБУ, причини ми не знаємо, його ніхто не чіпав, і ніч він провів у залі очікування", - приблизно так.

Насправді брехню викрити було досить просто. Сам Маріч в інтерв'ю своїм колегам із київського проекту "Знаю!" розповів усі подробиці.

"Я прилетів до Києва рейсом угорської авіакомпанії "Малев" близько 20:00. Вже за 20 хвилин я був на паспортному контролі. Після першої комп’ютерної перевірки мене попросили відійти набік, після чого покликали ще одного прикордонника. Підійшла пані, яка ще раз перевірила всі мої документи, включно з паспортом і квитками на літак. Вона попросила взяти свій багаж і ще зачекати. Також вона наказала чоловікові – в якійсь іншій формі, відмінній від форми прикордонних військ, супроводжувати мене.

Ще за 10-15 хвилин до мене підійшов якийсь вищий чин прикордонників. Він спитав, звідки я прилетів. З Будапешта. Чи мав коли-небудь проблеми з законом? Я відповів, що ніколи і ніде я не мав жодних проблем із законом – ані в Сербії, ані деінде в світі. Дотепер мене ніколи і ніде не затримували на кордоні. Що є метою мого приїзду в Україну? Я відповів, що є радником організації Freedom House, що захищає демократію по всьому світі.

Тоді він заявив мені, що я не можу в’їхати на територію України. І все – жодних пояснень. Коли я спитав: чому? - він сказав, що на це запитання відповіді дати не може. Оскільки він є представником прикордонної служби, то "лише діє за наказом Служби Безпеки України". Він не знає причини, через які СБУ заборонило мені в’їзд до країни.

Після цього мене відвели до якоїсь кімнати, перерили весь багаж, обшукали мене, забрали мобільний телефон, фотоапарат і всі особисті речі, які я мав при собі, навіть шнурівки від взуття. Хочу ще раз наголосити на тому, що в мене забрали мобільний телефон і в такий спосіб позбавили можливості подзвонити навіть у посольство чи МЗС Сербії, вже не кажучи про моїх українських друзів.

Мене замкнули за ґратами! Вчора у сербській пресі я вичитав, що пан Олександр Самарченко, керівник відділу зі зв’язків із ЗМІ Держкордону, заявив, що я провів ніч "у залі очікування". Це суцільна, нахабна, неймовірна брехня!

Дев’ять годин поспіль – від 10 вечора 12 жовтня до 7 ранку 13 жовтня – я провів за ґратами, позбавлений можливості спілкуватися, позбавлений свободи руху, не маючи можливості нікому повідомити про те, що відбувається!

Можу детально описати місце, де я перебував. Там є три камери. В одній з них перебувала молода жінка років 20-ти з Конґо, у другій – здається, швед, якого кількома годинами пізніше відпустили. І в третій камері разом зі мною – ще 2 людини. Студент із Тунісу, який вже 5-й рік навчається в Донецьку, та громадянин України, який тимчасово працює в Португалії. Охоронця, якого до нас приставили, звати Коля. Якщо потрібно, я можу детально описати всі приміщення, дверні замки, ґрати, марки кондиціонерів і 4 лампи, подібні на корабельні, в одній із кімнат.

Зранку мене розбудили і вимагали гроші на квиток. Оскільки грошей в мене не було, і мені не дозволяли передзвонити друзям, які могли би привезти гроші, вони самі купили мені квиток. За що я їм дуже дякую! Я обов’язково віддячу після повернення в Україну. З України мене відправили першим рейсом на Будапешт о 7:50 13 жовтня".

Найнебезпечнішим у цій історії є відсутність пояснень з боку української влади. Чому людину, яка протягом кількох останніх місяців не менше 10 разів перетинала кордон України, одного ранку не впустили?

Відсутність пояснень – дуже вигідна позиція. Фактично це не лише позбавляє права оскаржувати дії влади – а навіть просто апелювати і наводити аргументи на свій захист.

Але насправді влада не врахувала одного – її дії залишають лише одне враження. Переляк. Колаптоїдний стан перекинувся від її кандидата на всю структуру. Якщо державна машина із півмільйонною армією солдатів, міліціонерів, сбушників і просто політтехнологів злякалася одного діяча югославської структури, яка доклала руки до повалення Мілошевича – це найкращий діагноз, який вони могли собі виписати.

При цьому нез'ясованим залишається питання – навіщо боятися хлопців, які навчають боротися з фальсифікацією виборів? Може, вони щось підозрюють. І може, ви, Леоніде Даниловичу, думаєте, югослави або грузини жалкують, що скинули Мілошевича і Шеварднадзе? Навіть якщо й так, то у вашому випадку українці точно таких емоцій не відчуватимуть.



Читайте також:

В "БОРИСПОЛІ" ЗАТРИМАЛИ ЛІДЕРА "ОТПОРУ", який брав участь у поваленні Мілошевича

СБУ НАКАЗАЛА ДЕПОРТУВАТИ ПРЕДСТАВНИКА "ОТПОРУ". Але не визнала його персоною нон грата

Блокування сайту анекдотів про Януковича – крок до лукашенкізації

Сайт анекдотів про Януковича заблокований. Автор сайту... вдячний за рекламу

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News