Перемога Лукашенка і український вибір 31 жовтня

Середа, 20 жовтня 2004, 15:12
Олександр Лукашенко знов переміг, незважаючи на осуд міжнародних спостерігачів - під тихий шелест бюлетенів та розпачливі вигуки на мітингах опозиції. Результат був зовсім очікуваним. Про нього здогадувались і Захід, і Росія, і більшість білорусів, навіть включно з тими, хто голосував проти конституційних змін.

Сполучені Штати і Європейський Союз піддали сумніву чесність референдуму і парламентських виборів. Однак для Лукашенка, котрий роками живе за умов ізоляції, їхні протести звучали приглушено, як ніби через стінку.

Росія, де стало уже трохи негарним підвищувати тон на "витівки" білоруського президента, скромно погодилась із вибором білорусів. Хоча мас-медіа Лукашенка критикували – як ЗМІ урядового спрямування, так і опозиційна преса.

Ліберали і демократи побоюються подальшого згортання реформ у себе вдома і намагаються хоча б у такий спосіб озвучити свою критику дій офіційної Москви.

Для прокремлівських же сил критика стала новим приводом тиску на позицію Лукашенка, котрий далеко не завжди погоджується з російськими ініціативами щодо згортання незалежності Білорусі.

Леонід Кучма і Білорусь

Офіційні речники в Україні білоруські вибори не помітили. Мало не на рівень національного консенсусу піднято ідею нашої нібито неподібності до північного сусіда – Київ - не Мінськ. Нібито українські вибори є прикладом нашої позитивної відмінності, і навіть – більшої цивілізованості.

Зокрема, прийнято вважати, що президент Кучма вірить у свою історичну місію, оскільки бачить себе освіченою і проєвропейськи налаштованою людиною. Тому він з почуттям виконаного обов'язку іде на почесну пенсію, буквально звівши Україну з попелу. Слід визнати, що він-таки багато зробив для виправлення ситуації, хоч робив це у відповідності до уявлень свого, старшого, покоління.

У зв'язку з вигідною відмінністю дій президента Кучми, варто нагадати, що сам відхід від влади не є доказом демократичності і цивілізованості. Демократія - не тільки вибір, зроблений для себе однією людиною. Це іще і процес вибору цілої країни.

Одна фраза пана Кучми, на якій він наголошував кілька разів протягом останнього року - це відомий вислів про "брудні вибори". Буцімто у нас вибори "брудні" сам президент казав і раніше, а от тепер переконався на власні очі.

Однак до 31 жовтня президентом лишається саме пан Кучма, і, теоретично, він також несе відповідальність за те, що відбувається. Тобто вибухи на Троєщинському ринку, ситуація зі здоров'ям Ющенка, телевізійні напади на опозицію, знайдена "вибухівка", тонни нечесних листівок, образи, руйнація парламентської більшості, лайка під час парламентських дебатів – це все відбувається за нинішнього президентства. Цього конкретного президента.

Те, що дасть цій країні вибір-2004 є так само продуктом правління Леоніда Кучми. Президент не може говорити про "брудні вибори" відсторонено. Він повинен діяти, адже саме цього від нього чекають ті, чиї інтереси він має захищати.

Природно, ця стаття не є спробою переконати усіх, що уникнути "брудних виборів" можна через третій термін президента Куми. Адже, третій термін президента Кучми – це пряме повторення білоруського варіанта. І ми можемо лише уявити блаженний вираз на обличчі пана Лукашенка в разі такого повороту подій – дивіться, навіть український колега узяв на озброєння мій досвід.

Леонід Кучма є гарантом конституції. Коли у виборчих перегонах сторони порушують правила, це також і його обов"язок – стежити за чесністю гри. В тому числі, за конституційністю висловлювань кандидатів у президенти.

Білорусь і російська орієнтація Януковича

Спроба президента Кучми піддати сумнівам проросійські заяви свого прем"єра і кандидата у президенти виглядає непереконливо – на тлі пояснень політологів, що так Янукович привертає до себе голоси комуністично і проросійськи налаштованих виборців. Так само непереконливі пояснення Тараса Чорновола – нібито це не остаточно.

Зробивши крок в бік Росії, зв"язавши себе обіцянками, та виступивши проти сил, прихильних до Заходу, Янукович вибудовує таку шахову комбінацію, котра нагадує початок партії Лукашенка. Фактично, Янукович іде на вибори з гаслами, під якими Лукашенко переміг свого часу, і під якими намагається зберегти свою владу тепер: російська мова, більша інтеграція з Росією, робота, спокій у країні, виставлення опозиції, як крайніх радикалів.

Існує думка, ніби кандидат у президенти зможе легко відмовитися від своїх обіцянок – головне перемогти вибори. Однак, сказане уже створює пану Януковичу в країнах Заходу репутацію не прагматика з чітким самостійним мисленням, а проросійського націоналіста, слабкого і керованого Кремлем. З такими настроями у Європі і США переговорча позиція Януковича була би непростою.

Крім того, такі гасла самою Москвою як передвиборча фразеологія, очевидно, не розцінюються. Росія бачить в заявах обіцянки, яких треба буде дотримуватися. Виходячи з цього, мабуть, і буде будуватися політика Кремля відносно Януковича-переможця президентських виборів.

В результаті, після можливої перемоги Віктора Януковича, буде створено ситуацію, коли на Заході з ним справу мати не надто захочуть, натомість Росія буде вимагати сплати по рахунках. Тоді йому буде вигідніше мати справу з Росією, аніж із Заходом.

Це надзвичайно серйозні зміни, які порівняти можна лише хіба зі змінами конституційними. Це руйнація нинішнього зовнішнього курсу президента Кучми: багатовекторність зникає. Залишається ситуація, яка все більше схожа на ту, у якій зараз опинилась сусідня країна.

Білорусь без вибору

Чому білоруси на референдумі сказали Лукашенку "так" пояснити просто. Однією фразою. Нею ж можна пояснити і причини, які штовхнули на референдум самого Лукашенка, - просто нема альтернативи.

Логіка дій мінського президента, логіка міжнародної ситуації довкола Білорусі, логіка простих громадян полягає у тому, що іншого сценарію розвитку подій не існує. Іще одна цеглинка в мур, який відгороджує Білорусь від світу, ще один маленький крок в обійми Москви, іще трошки сивого волосся на скроні білоруських опозиціонерів.

Безваріантність. Вулиця з одностороннім рухом, без поворотів і перехресть. Так було, так буде, так має бути завжди. За нас вибір роблять інші. З таким фаталізмом хочеться і треба сперечатися.

Тому білоруським шляхом Україні іти не можна.


Читайте також:

Колаптоїдний стан як передвісник білоруського сценарію

Про екзит-поли, Білорусію і Жириновського


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News