Сиджу на нарах, як король на іменинах
Середа, 20 жовтня 2004, 18:10
Тема судимостей кандидата Януковича стала безсумнівним хітом нинішньої передвиборчої кампанії. Відтіснити її на другорядний план не змогли навіть "токсичний" і "яєчний" скандали.
Прихильники опозиції неодноразово заявляли, що колишнього зека не можна допускати до президентства. Представники влади пояснювали, що Віктор Федорович постраждав безневинно, і обидві судимості з нього зняті.
Встиг обрости бородою анекдот: "У чому різниця між Кучмою і Януковичем? Янукович не хоче на третій строк". І такий собі Московченко, який сидів разом з майбутнім прем'єром, уже розповів журналістам, що юний Вітя Янукович у колонії займався спортом, читав книги, а на пропозицію інших зеків покурити анашу відповідав: "Сам цього не роблю і вам не раджу".
Нарешті, передвиборчим штабом Януковича було випущено сумно відому агітаційну брошуру "Сто питань до прем'єра", де Віктор Федорович порівнюється з колишнім президентом Чехії Вацлавом Гавелом, який також сидів у в'язниці.
Що ж, паралелі з історії – річ цікава. Але історичний огляд має бути докладним і безстороннім. Лише в цьому випадку він дозволить судити, наскільки гарний чи поганий глава держави з тюремним досвідом за плечима.
Тріо вождів
Ленін, Сталін, Гітлер. До перерахованих діячів, як втім, і до Януковича, можна ставитися по-різному. Однак безсумнівно, що з усіх правителів з тюремним минулим Володимир Ілліч, Йосип Віссаріонович і Адольф Алоісович – найбільш масштабні фігури. Так що всупереч хронологічному принципу ми дозволимо собі розпочати наш огляд саме з них.
Ульянов-Ленін арештовувався чотири рази. Два рази – у 1887 і 1900 роках – його недовго протримали за ґратами сатрапи самодержавства. Улітку 1914-го Ілліч-емігрант провів близько двох тижнів у в'язниці м. Новий Тарг (Австро-Угорщина) – почалася перша світова війна, і австріяки запідозрили у пролетарському вожді... шпигуна царського уряду! Найтриваліша і найвідоміша ленінська відсидка – 14-місячне перебування у петербурзькій в'язниці, куди молодий Ульянов потрапив наприкінці 1895 року.
У випадку обрання Януковича президентом, його життя "на зоні", напевно, збагатиться мальовничими легендами. Але навряд чи розповіді про пригоди Віктора Федоровича зможуть зрівнятися з грандіозною "тюремною Ленініаною".
В роки застою кожен радянський школяр знав масу історій про героїчну поведінку більшовицького лідера у царській катівні. Ленін регулярно робив у камері зарядку – "не тільки ідейно, але і фізично загартовував себе для майбутньої боротьби". Передавав на волю листи і статті, написані сирим молоком. Майстрував із хлібного м'якуша чорнильниці, хутко з'їдаючи їх з появою наглядачів. Тощо…
Розповіді про тюремні подвиги Ілліча набили радянському обивателю порядну оскому. Народною відповіддю офіційній пропаганді стали нешанобливі анекдоти типу: "Сидячи у в'язниці, Ленін зробив з молока чорнило, із хліба – чорнильницю, а із сусіда по камері – Надію Костянтинівну Крупську". Отут, до речі, явний наклеп – усі 14 місяців тюремного ув'язнення майбутній вождь пролетарської революції провів в одиночці.
Сталін-Джугашвілі за свою революційну молодість заарештовувався 7 разів. Побував у в'язницях Кутаїсі, Батумі, Баку. Причому, на відміну від Леніна, Йосипа Віссаріоновича тримали у загальних камерах. Тому наприкінці 30-х років на світло було витягнуто цілу групу старих грузинських пролетаріїв, що сиділи разом з Кобою.
Усі вони навперебій розповідали барвисті подробиці про тюремне минуле батька народів. Один розповідав, як у кутаїській в'язниці ув'язнений Джугашвілі безстрашно пред'явив петицію самому губернатору. Коба завжди першим заспівував "Марсельєзу", а коли його етапували до Батумі, проти відправлення улюбленого вождя протестувала уся в'язниця.
Інший очевидець характеризував молодого зека Джугашвілі так: "У тюремному житті він встановив розпорядок, піднімався рано вранці, займався гімнастикою, потім починав вивчення німецької мови й економічної літератури... Любив він ділитися з товаришами своїми враженнями від прочитаних книг…"
На жаль, не відомо, чи намагався Йосип Віссаріонович відучити співкамерників від паління анаші - Кавказ все ж таки, регіон цілком підходящий. Зате в нашому розпорядженні є розповідь про те, як перед відправленням з бакинської в'язниці партії засуджених Коба звернувся до них з напуттям: "Товариші, бережіть кайдани! Вони стануть нам в пригоді для царського уряду!"
Заклятий сталінський ворог Адольф Гітлер був арештований після провалу "Пивного путчу" у 1923 році. Його разом з іншими путчистами засудили до 5-річного тюремного ув'язнення. В'язницю Ландсберг у Баварії, де засновник третього рейха відбував покарання, історики часто називають "санаторієм для нацистів".
Ув'язнений Гітлер снідав у постелі, гуляв по саду, користувався бібліотекою, приймав численних візитерів, виступав перед співкамерниками…А от від участі у спортивних заходах він відмовився, гордо заявивши: "Лідер не може опускатися до таких неформальних відносин".
Перебування майбутнього фюрера за ґратами мало для нього як мінімум три важливих наслідки. По-перше, незважаючи на ліберальний тюремний режим, після Ландсберга Гітлер почав страждати безсонням. По-друге – набув звички ходити по кімнаті з кута в кут. Нарешті, у в'язниці він почав роботу над книгою "Чотири з половиною роки боротьби проти неправди, дурості і боягузтва", яка пізніше волею видавця знайшла лаконічну назву "Моя боротьба" ("Майн Кампф").
Окремі глави бестселера нацистський вождь диктував своєму другу і співкамернику Рудольфу Гессу. Дописувати "Мою боротьбу" Гітлеру довелося вже на волі. На початку 1925 року він і його подільники були амністовані. Якщо враховувати попередні арешти, то в цілому головний ідеолог нацизму відсидів 13 місяців.
Від Йосипа до Нельсона Мандели
Екс-ув'язнені йшли у владу ще зі старозавітних часів.
Відповідно до Біблії, Йосип, син Якова, був проданий вельможі єгипетського фараона Потіфара. Дружина Потіфара хотіла спокусити юного раба, але, зазнавши невдачі, обвинуватила Йосипа в спробі її збезчестити. Бідолаха був кинутий у темницю. Але потім він висунувся завдяки унікальному дару тлумачити віщі сни і став фактичним правителем Єгипту.
Гіркий досвід ув'язнення мали багато монархів стародавності і середньовіччя: іудейський цар Олександр Янай, король Франції Людовик IV, візантійський імператор Юстиніан Ринотмет, іспанські королі Франциск II і Енріке II, московський государ Василь Темний та ін.
Польський король Сигізмунд III – той взагалі відзначив перші іменини у тюремній камері. Батько Сигізмунда, шведський принц Юхан, був звинувачений своїм братом-королем у зраді і заточений у замок Гріпсхольм. Разом з Юханом до темниці пішла його дружина, польська принцеса Катерина. Тут і народився їхній первісток Сигізмунд. Сімейна історія завершилася хеппі-ендом: принц Юхан, вийшовши на волю, посів шведський престол, а його нащадка польський сейм у 1587 році обрав королем Речі Посполитої.
А Україна? Невже аж до нових часів прем'єра Януковича в нас не було політиків, добре знайомих з в'язницею? Звичайно, були. Найбагатостраждальніший з них – син Богдана Хмельницького - Юрій. Вдаватися у подробиці його бурхливої біографії ми не будемо. Зазначимо тільки, що гетьманом Юрій Хмельницький був тричі, причому в проміжку між другим і третім гетьманствами відсидів спочатку 2 роки в польській в'язниці, а потім ще 7 років – у турецькій.
XVIII-XIX століття подарували світові не так багато правителей-зеків, хоча і тоді мали місце досить примітні випадки.
З волі батька, деспотичного пруського монарха, потрапив на нари майбутній король Фрідріх II Великий. Юний принц, аматор мистецтв, дуже тяготився військовою муштрою, що панувала в Пруссії, і в 1730 році вирішив збігти за кордон. Утеча не удалася, Фрідріх був арештований і ув'язнений у фортецю Кюстрин. Спадкоємця позбавили меблів, свічок і книг. Провівши в ув'язненні близько року, Фрідріх помітно змінився, і згодом увійшов в історію як типовий король-солдат.
У ХХ сторіччі то там, то тут відбувалися революції і путчі, ліберальні демократії змінювалися диктатурами, і навпаки. До влади стали все частіше приходити люди з досвідом в'язниці. Причому перебування за ґратами залишило в житті багатьох з них винятково яскравий слід, з яким навіть тюремне минуле потенційного президента Януковича блякне.
Візьмемо Беніто Муссоліні. Коли у 1907 році майбутній італійський диктатор потрапив до в'язниці за організацію громадських заворушень, його стали називати "пікколо дуче" - маленький вождь. Зневажлива частина "пікколо" вказувала на молодість Беніто і його низький ріст.
Зрозуміло, що перша частина клички подобалася Муссоліні набагато менше другої. Тому згодом прізвисько трохи скоротилося, і лідер фашистської Італії став офіційно іменуватися "дуче". Зауважимо, що тюремна кличка Януковича "Хам" навряд чи може отримати аналогічний статус – облагородити її шляхом скорочення досить важко.
Двічі засуджений помилково Віктор Федорович не зважився самочинно відновити справедливість шляхом втечі з місць заключення. Навпаки, кажуть, молодий зек Янукович досить конструктивно співпрацював з тюремною адміністрацією. А от багато інших знаменитих в'язнів виявили більше ініціативи.
У кращих традиціях авантюрних романів було витримано втечу майбутнього президента Ірландії Імона Де Валера. У 1918 році, коли весь Зелений Острів ще знаходився у володінні Британії, Де Валера потрапив у в'язницю за національно-визвольну діяльність. Соратники по організації "Шин Фейн" зуміли передати йому ключі, запечені у пирозі. Вибравшись за ворота в'язниці, бравого ірландця зустріли друзі, переодягли у жіночій одяг й у такому вигляді доставили до автомобіля, що очікував поблизу...
Наймасовіший одноразовий прихід колишніх зеків до влади відбувся в 2-й половині 1940-х, після перемоги комуністичних режимів у країнах Східної Європи, де до війни комуністи піддавалися активним переслідуванням. У тюрмі побували такі політичні лідери, як болгарин Георгій Дімітров, югослав Йосип Броз Тіто, угорець Матіас Ракоши, поляк Болєслав Беруть, румун Георге Георгіу-Деж.
У підсумку у Східній Європі з'явилося покоління комуністичних лідерів, що відсиділи у комуністичних же катівнях. Як запеклі агенти імперіалізму були репресовані майбутні вожді Владіслав Гомулка (Польща), Густав Гусак (Чехословаччина) і Янош Кадар (Угорщина). До речі, потім на руках у президента ВНР товариша Кадара не вистачало нігтів – наочне свідчення "гуманності" соціалістичного устрою.
Східноєвропейська епопея з правителями-зеками продовжилася і після падіння тамтешніх тоталітарних режимів. У Польщі президентом став знаменитий лідер "Солідарності" електрик Лех Валенса, який неодноразово арештовувася, а в Чехії – прославлений драматург-дисидент Вацлав Гавел, який провів у в'язниці близько п'яти років.
Серед лідерів ХХ століття, які побували за ґратами, було чимало борців з колоніалізмом. Першими ластівками наприкінці 1940-х стали індійський лідер Неру і президент Індонезії Сукарно, за ними пішли інші.
З рядів пригнобленого кольорового населення вийшов і президент із найбільшим тюремним стажем – Нельсон Мандела. За боротьбу проти апартеїду влада ПАР у 1964 році засудила Манделу до довічного ув'язнення. 18 років він провів у в'язниці на острові Роббон, а в 1982-м був переведений до кейптаунської в'язниці, де захворів на туберкульоз.
Президент-расист Бота пропонував Манделі звільнення в обмін на відмову від політичної діяльності, але той не погодився. Лише у 1990 році, в умовах кризи системи апартеїду, стійкий африканець вийшов на волю. Три роки потому Нельсон Мандела одержав Нобелівську премію миру, а у 1994-м став першим чорношкірим президентом ПАР.
Ні, він не Гавел, він інший...
Ознайомившись з великим переліком колишніх ув'язнених, що знаходилися при владі, прихильники кандидата Януковича скажуть: "От бачите – історичних прецедентів скільки завгодно! Гітлера з Муссоліні чіпати не треба, зате Гавел або Мандела – особистості цілком позитивні. І пройти схожий з ними життєвий шлях для глави держави не тільки не соромно, але й почесно".
Однак, представники опозиції відразу стануть протестувати проти такого порівняння і, загалом, будуть праві. Є одна істотна деталь, що відрізняє Януковича від Вацлава Гавела, Нельсона Мандели і більшості інших громадян, згаданих у нашій статті.
Юного Віктора Федоровича було засуджено аж ніяк не за політичну діяльність, а за грабіж і нанесення тілесних ушкоджень середньої складності. Безумовно, тепер заявлено, що його кримінальні судимості були прикрими судово-слідчими помилками, але все ж таки...
Чи в багатьох президентів, королів і диктаторів у біографії є подібний епізод? Біблійний Йосип, що його було запідозрено у спробі зґвалтування – фігура надто легендарна. З прецедентами ж з нової і новітньої історії справа набагато гірша.
Скажемо прямо: можливий прихід Віктора Федоровича на Банкову стане черговим свідченням того, що Україна розвивається своїм особливим, відмінним від інших країн шляхом. Тому що у сучасному світі, як правило, спостерігається зворотна тенденція: спочатку політик стає на чолі держави, а вже потім сідає у в'язницю, будучи звинувачений за тією чи іншою карною статтею.
От кілька свіжих прикладів:
Мануэль Норьєга, диктатор Панами у 1983-1990 р. У 1992 році засуджений до 40-річного тюремного ув'язнення за вимагання, відмивання брудних грошей і торгівлю наркотиками. У 1999-му термін знизили до 30-ти років.
Арнольдо Алеман, президент Нікарагуа у 1997-2002 р. У грудні 2003-го засуджений на 20 років за відмивання грошей, шахрайство, розкрадання державних коштів (біля $100 млн.) і передвиборчі фінансові махінації.
Пастер Бізімунгу, президент Руанди у 1994-2000 р. У червні поточного року одержав 15 років в'язниці за фінансові розтрати, розпалення насильства і співпрацю зі злочинцями.
Ну, а якщо ми все ж таки спробуємо відшукати максимально близьку аналогію стражданням молодого Януковича, то, мабуть, варто згадати румунського президента Ніколає Чаушеску.
Як і Віктор Федорович, диктатор Румунії походив з низів. У ранній юності він був підмайстером шевця. Офіційний життєпис Чаушеску, виданий в період його диктатури, говорив, що майбутній вождь розпочав брати участь у революційному русі 12-річним отроком.
У 1933 році, коли Ніколає було п'ятнадцять, він вступив до комсомолу. Тоді ж його вперше кинули за ґрати. Згодом полум'яний революціонер неодноразово арештовувався, побувавши у всіх відомих румунських в'язницях.
Падіння комуністичного режиму в Румунії дозволило внести істотні корективи в біографію "Генія Карпат". Так, надбанням гласності стала одна чутка, яка раніше таємно, але завзято поширювалася в народі. Стверджувалося, що в перший раз майбутнього румунського лідера заарештували зовсім не за політику. За одними даними, юний Чаушеску сів у в'язницю за дрібну крадіжку, за іншими – за бійку. (Щось дуже знайоме!)
У в'язниці Ніколає познайомився з політв'язнями і тільки після цього став послідовником комуністів. І хоча архівних даних щодо кримінального минулого Чаушеску не збереглося, на початку 90-х років цю версію охоче підхопила світова преса, включно з авторитетним радянським журналом "Питання історії". Надто вже явно у діяльності покійного румунського диктатора простежувалися карні тенденції...
А взагалі не викликає сумнівів той факт, що саме перебування "на зоні" допомогло Чаушеску зробити успішну кар'єру. Під час другої світової війни він сидів у таборі для політв'язнів Тиргу-Жиу. Тамтешній режим відрізнявся достатнім лібералізмом. Усі румунські комуністи жили в одному бараку № 8, старостою якого був партійний вождь Георгіу-Деж. Чаушеску ж виконував при ньому роль ад'ютанта. Тобто, використовуючи блатну мову, був "шісткою" Дежа.
За свідченням очевидців, безстрашний революціонер Ніколає не раз робив вилазки за колючий дріт – спеціально щоб доставити своєму шефові його улюблене червоне вино "Симбурєшть". Деж, мабуть, залишився задоволений, тому що вставши на чолі держави, почав активно просувати вірну людину сходинками влади.
Після смерті Георгіу-Дежа у 1965 році Ніколає Чаушеску став генеральним секретарем ЦК румунської компартії, а в 1974 році – президентом Соціалістичної Республіки Румунії. Цю посаду він і займав аж до відомих подій у грудні 1989-го.
Словом, від в'язниці і від президентського крісла не зарікайся!
Читайте також:
Судимості Януковича
Прихильники опозиції неодноразово заявляли, що колишнього зека не можна допускати до президентства. Представники влади пояснювали, що Віктор Федорович постраждав безневинно, і обидві судимості з нього зняті.
Встиг обрости бородою анекдот: "У чому різниця між Кучмою і Януковичем? Янукович не хоче на третій строк". І такий собі Московченко, який сидів разом з майбутнім прем'єром, уже розповів журналістам, що юний Вітя Янукович у колонії займався спортом, читав книги, а на пропозицію інших зеків покурити анашу відповідав: "Сам цього не роблю і вам не раджу".
Нарешті, передвиборчим штабом Януковича було випущено сумно відому агітаційну брошуру "Сто питань до прем'єра", де Віктор Федорович порівнюється з колишнім президентом Чехії Вацлавом Гавелом, який також сидів у в'язниці.
Що ж, паралелі з історії – річ цікава. Але історичний огляд має бути докладним і безстороннім. Лише в цьому випадку він дозволить судити, наскільки гарний чи поганий глава держави з тюремним досвідом за плечима.
Тріо вождів
Ленін, Сталін, Гітлер. До перерахованих діячів, як втім, і до Януковича, можна ставитися по-різному. Однак безсумнівно, що з усіх правителів з тюремним минулим Володимир Ілліч, Йосип Віссаріонович і Адольф Алоісович – найбільш масштабні фігури. Так що всупереч хронологічному принципу ми дозволимо собі розпочати наш огляд саме з них.
Ульянов-Ленін арештовувався чотири рази. Два рази – у 1887 і 1900 роках – його недовго протримали за ґратами сатрапи самодержавства. Улітку 1914-го Ілліч-емігрант провів близько двох тижнів у в'язниці м. Новий Тарг (Австро-Угорщина) – почалася перша світова війна, і австріяки запідозрили у пролетарському вожді... шпигуна царського уряду! Найтриваліша і найвідоміша ленінська відсидка – 14-місячне перебування у петербурзькій в'язниці, куди молодий Ульянов потрапив наприкінці 1895 року.
У випадку обрання Януковича президентом, його життя "на зоні", напевно, збагатиться мальовничими легендами. Але навряд чи розповіді про пригоди Віктора Федоровича зможуть зрівнятися з грандіозною "тюремною Ленініаною".
В роки застою кожен радянський школяр знав масу історій про героїчну поведінку більшовицького лідера у царській катівні. Ленін регулярно робив у камері зарядку – "не тільки ідейно, але і фізично загартовував себе для майбутньої боротьби". Передавав на волю листи і статті, написані сирим молоком. Майстрував із хлібного м'якуша чорнильниці, хутко з'їдаючи їх з появою наглядачів. Тощо…
Розповіді про тюремні подвиги Ілліча набили радянському обивателю порядну оскому. Народною відповіддю офіційній пропаганді стали нешанобливі анекдоти типу: "Сидячи у в'язниці, Ленін зробив з молока чорнило, із хліба – чорнильницю, а із сусіда по камері – Надію Костянтинівну Крупську". Отут, до речі, явний наклеп – усі 14 місяців тюремного ув'язнення майбутній вождь пролетарської революції провів в одиночці.
Сталін-Джугашвілі за свою революційну молодість заарештовувався 7 разів. Побував у в'язницях Кутаїсі, Батумі, Баку. Причому, на відміну від Леніна, Йосипа Віссаріоновича тримали у загальних камерах. Тому наприкінці 30-х років на світло було витягнуто цілу групу старих грузинських пролетаріїв, що сиділи разом з Кобою.
Усі вони навперебій розповідали барвисті подробиці про тюремне минуле батька народів. Один розповідав, як у кутаїській в'язниці ув'язнений Джугашвілі безстрашно пред'явив петицію самому губернатору. Коба завжди першим заспівував "Марсельєзу", а коли його етапували до Батумі, проти відправлення улюбленого вождя протестувала уся в'язниця.
Інший очевидець характеризував молодого зека Джугашвілі так: "У тюремному житті він встановив розпорядок, піднімався рано вранці, займався гімнастикою, потім починав вивчення німецької мови й економічної літератури... Любив він ділитися з товаришами своїми враженнями від прочитаних книг…"
На жаль, не відомо, чи намагався Йосип Віссаріонович відучити співкамерників від паління анаші - Кавказ все ж таки, регіон цілком підходящий. Зате в нашому розпорядженні є розповідь про те, як перед відправленням з бакинської в'язниці партії засуджених Коба звернувся до них з напуттям: "Товариші, бережіть кайдани! Вони стануть нам в пригоді для царського уряду!"
Заклятий сталінський ворог Адольф Гітлер був арештований після провалу "Пивного путчу" у 1923 році. Його разом з іншими путчистами засудили до 5-річного тюремного ув'язнення. В'язницю Ландсберг у Баварії, де засновник третього рейха відбував покарання, історики часто називають "санаторієм для нацистів".
Ув'язнений Гітлер снідав у постелі, гуляв по саду, користувався бібліотекою, приймав численних візитерів, виступав перед співкамерниками…А от від участі у спортивних заходах він відмовився, гордо заявивши: "Лідер не може опускатися до таких неформальних відносин".
Перебування майбутнього фюрера за ґратами мало для нього як мінімум три важливих наслідки. По-перше, незважаючи на ліберальний тюремний режим, після Ландсберга Гітлер почав страждати безсонням. По-друге – набув звички ходити по кімнаті з кута в кут. Нарешті, у в'язниці він почав роботу над книгою "Чотири з половиною роки боротьби проти неправди, дурості і боягузтва", яка пізніше волею видавця знайшла лаконічну назву "Моя боротьба" ("Майн Кампф").
Окремі глави бестселера нацистський вождь диктував своєму другу і співкамернику Рудольфу Гессу. Дописувати "Мою боротьбу" Гітлеру довелося вже на волі. На початку 1925 року він і його подільники були амністовані. Якщо враховувати попередні арешти, то в цілому головний ідеолог нацизму відсидів 13 місяців.
Від Йосипа до Нельсона Мандели
Екс-ув'язнені йшли у владу ще зі старозавітних часів.
Відповідно до Біблії, Йосип, син Якова, був проданий вельможі єгипетського фараона Потіфара. Дружина Потіфара хотіла спокусити юного раба, але, зазнавши невдачі, обвинуватила Йосипа в спробі її збезчестити. Бідолаха був кинутий у темницю. Але потім він висунувся завдяки унікальному дару тлумачити віщі сни і став фактичним правителем Єгипту.
Гіркий досвід ув'язнення мали багато монархів стародавності і середньовіччя: іудейський цар Олександр Янай, король Франції Людовик IV, візантійський імператор Юстиніан Ринотмет, іспанські королі Франциск II і Енріке II, московський государ Василь Темний та ін.
Польський король Сигізмунд III – той взагалі відзначив перші іменини у тюремній камері. Батько Сигізмунда, шведський принц Юхан, був звинувачений своїм братом-королем у зраді і заточений у замок Гріпсхольм. Разом з Юханом до темниці пішла його дружина, польська принцеса Катерина. Тут і народився їхній первісток Сигізмунд. Сімейна історія завершилася хеппі-ендом: принц Юхан, вийшовши на волю, посів шведський престол, а його нащадка польський сейм у 1587 році обрав королем Речі Посполитої.
А Україна? Невже аж до нових часів прем'єра Януковича в нас не було політиків, добре знайомих з в'язницею? Звичайно, були. Найбагатостраждальніший з них – син Богдана Хмельницького - Юрій. Вдаватися у подробиці його бурхливої біографії ми не будемо. Зазначимо тільки, що гетьманом Юрій Хмельницький був тричі, причому в проміжку між другим і третім гетьманствами відсидів спочатку 2 роки в польській в'язниці, а потім ще 7 років – у турецькій.
XVIII-XIX століття подарували світові не так багато правителей-зеків, хоча і тоді мали місце досить примітні випадки.
З волі батька, деспотичного пруського монарха, потрапив на нари майбутній король Фрідріх II Великий. Юний принц, аматор мистецтв, дуже тяготився військовою муштрою, що панувала в Пруссії, і в 1730 році вирішив збігти за кордон. Утеча не удалася, Фрідріх був арештований і ув'язнений у фортецю Кюстрин. Спадкоємця позбавили меблів, свічок і книг. Провівши в ув'язненні близько року, Фрідріх помітно змінився, і згодом увійшов в історію як типовий король-солдат.
У ХХ сторіччі то там, то тут відбувалися революції і путчі, ліберальні демократії змінювалися диктатурами, і навпаки. До влади стали все частіше приходити люди з досвідом в'язниці. Причому перебування за ґратами залишило в житті багатьох з них винятково яскравий слід, з яким навіть тюремне минуле потенційного президента Януковича блякне.
Візьмемо Беніто Муссоліні. Коли у 1907 році майбутній італійський диктатор потрапив до в'язниці за організацію громадських заворушень, його стали називати "пікколо дуче" - маленький вождь. Зневажлива частина "пікколо" вказувала на молодість Беніто і його низький ріст.
Зрозуміло, що перша частина клички подобалася Муссоліні набагато менше другої. Тому згодом прізвисько трохи скоротилося, і лідер фашистської Італії став офіційно іменуватися "дуче". Зауважимо, що тюремна кличка Януковича "Хам" навряд чи може отримати аналогічний статус – облагородити її шляхом скорочення досить важко.
Двічі засуджений помилково Віктор Федорович не зважився самочинно відновити справедливість шляхом втечі з місць заключення. Навпаки, кажуть, молодий зек Янукович досить конструктивно співпрацював з тюремною адміністрацією. А от багато інших знаменитих в'язнів виявили більше ініціативи.
У кращих традиціях авантюрних романів було витримано втечу майбутнього президента Ірландії Імона Де Валера. У 1918 році, коли весь Зелений Острів ще знаходився у володінні Британії, Де Валера потрапив у в'язницю за національно-визвольну діяльність. Соратники по організації "Шин Фейн" зуміли передати йому ключі, запечені у пирозі. Вибравшись за ворота в'язниці, бравого ірландця зустріли друзі, переодягли у жіночій одяг й у такому вигляді доставили до автомобіля, що очікував поблизу...
Наймасовіший одноразовий прихід колишніх зеків до влади відбувся в 2-й половині 1940-х, після перемоги комуністичних режимів у країнах Східної Європи, де до війни комуністи піддавалися активним переслідуванням. У тюрмі побували такі політичні лідери, як болгарин Георгій Дімітров, югослав Йосип Броз Тіто, угорець Матіас Ракоши, поляк Болєслав Беруть, румун Георге Георгіу-Деж.
У підсумку у Східній Європі з'явилося покоління комуністичних лідерів, що відсиділи у комуністичних же катівнях. Як запеклі агенти імперіалізму були репресовані майбутні вожді Владіслав Гомулка (Польща), Густав Гусак (Чехословаччина) і Янош Кадар (Угорщина). До речі, потім на руках у президента ВНР товариша Кадара не вистачало нігтів – наочне свідчення "гуманності" соціалістичного устрою.
Східноєвропейська епопея з правителями-зеками продовжилася і після падіння тамтешніх тоталітарних режимів. У Польщі президентом став знаменитий лідер "Солідарності" електрик Лех Валенса, який неодноразово арештовувася, а в Чехії – прославлений драматург-дисидент Вацлав Гавел, який провів у в'язниці близько п'яти років.
Серед лідерів ХХ століття, які побували за ґратами, було чимало борців з колоніалізмом. Першими ластівками наприкінці 1940-х стали індійський лідер Неру і президент Індонезії Сукарно, за ними пішли інші.
З рядів пригнобленого кольорового населення вийшов і президент із найбільшим тюремним стажем – Нельсон Мандела. За боротьбу проти апартеїду влада ПАР у 1964 році засудила Манделу до довічного ув'язнення. 18 років він провів у в'язниці на острові Роббон, а в 1982-м був переведений до кейптаунської в'язниці, де захворів на туберкульоз.
Президент-расист Бота пропонував Манделі звільнення в обмін на відмову від політичної діяльності, але той не погодився. Лише у 1990 році, в умовах кризи системи апартеїду, стійкий африканець вийшов на волю. Три роки потому Нельсон Мандела одержав Нобелівську премію миру, а у 1994-м став першим чорношкірим президентом ПАР.
Ні, він не Гавел, він інший...
Ознайомившись з великим переліком колишніх ув'язнених, що знаходилися при владі, прихильники кандидата Януковича скажуть: "От бачите – історичних прецедентів скільки завгодно! Гітлера з Муссоліні чіпати не треба, зате Гавел або Мандела – особистості цілком позитивні. І пройти схожий з ними життєвий шлях для глави держави не тільки не соромно, але й почесно".
Однак, представники опозиції відразу стануть протестувати проти такого порівняння і, загалом, будуть праві. Є одна істотна деталь, що відрізняє Януковича від Вацлава Гавела, Нельсона Мандели і більшості інших громадян, згаданих у нашій статті.
Юного Віктора Федоровича було засуджено аж ніяк не за політичну діяльність, а за грабіж і нанесення тілесних ушкоджень середньої складності. Безумовно, тепер заявлено, що його кримінальні судимості були прикрими судово-слідчими помилками, але все ж таки...
Чи в багатьох президентів, королів і диктаторів у біографії є подібний епізод? Біблійний Йосип, що його було запідозрено у спробі зґвалтування – фігура надто легендарна. З прецедентами ж з нової і новітньої історії справа набагато гірша.
Скажемо прямо: можливий прихід Віктора Федоровича на Банкову стане черговим свідченням того, що Україна розвивається своїм особливим, відмінним від інших країн шляхом. Тому що у сучасному світі, як правило, спостерігається зворотна тенденція: спочатку політик стає на чолі держави, а вже потім сідає у в'язницю, будучи звинувачений за тією чи іншою карною статтею.
От кілька свіжих прикладів:
Мануэль Норьєга, диктатор Панами у 1983-1990 р. У 1992 році засуджений до 40-річного тюремного ув'язнення за вимагання, відмивання брудних грошей і торгівлю наркотиками. У 1999-му термін знизили до 30-ти років.
Арнольдо Алеман, президент Нікарагуа у 1997-2002 р. У грудні 2003-го засуджений на 20 років за відмивання грошей, шахрайство, розкрадання державних коштів (біля $100 млн.) і передвиборчі фінансові махінації.
Пастер Бізімунгу, президент Руанди у 1994-2000 р. У червні поточного року одержав 15 років в'язниці за фінансові розтрати, розпалення насильства і співпрацю зі злочинцями.
Ну, а якщо ми все ж таки спробуємо відшукати максимально близьку аналогію стражданням молодого Януковича, то, мабуть, варто згадати румунського президента Ніколає Чаушеску.
Як і Віктор Федорович, диктатор Румунії походив з низів. У ранній юності він був підмайстером шевця. Офіційний життєпис Чаушеску, виданий в період його диктатури, говорив, що майбутній вождь розпочав брати участь у революційному русі 12-річним отроком.
У 1933 році, коли Ніколає було п'ятнадцять, він вступив до комсомолу. Тоді ж його вперше кинули за ґрати. Згодом полум'яний революціонер неодноразово арештовувався, побувавши у всіх відомих румунських в'язницях.
Падіння комуністичного режиму в Румунії дозволило внести істотні корективи в біографію "Генія Карпат". Так, надбанням гласності стала одна чутка, яка раніше таємно, але завзято поширювалася в народі. Стверджувалося, що в перший раз майбутнього румунського лідера заарештували зовсім не за політику. За одними даними, юний Чаушеску сів у в'язницю за дрібну крадіжку, за іншими – за бійку. (Щось дуже знайоме!)
У в'язниці Ніколає познайомився з політв'язнями і тільки після цього став послідовником комуністів. І хоча архівних даних щодо кримінального минулого Чаушеску не збереглося, на початку 90-х років цю версію охоче підхопила світова преса, включно з авторитетним радянським журналом "Питання історії". Надто вже явно у діяльності покійного румунського диктатора простежувалися карні тенденції...
А взагалі не викликає сумнівів той факт, що саме перебування "на зоні" допомогло Чаушеску зробити успішну кар'єру. Під час другої світової війни він сидів у таборі для політв'язнів Тиргу-Жиу. Тамтешній режим відрізнявся достатнім лібералізмом. Усі румунські комуністи жили в одному бараку № 8, старостою якого був партійний вождь Георгіу-Деж. Чаушеску ж виконував при ньому роль ад'ютанта. Тобто, використовуючи блатну мову, був "шісткою" Дежа.
За свідченням очевидців, безстрашний революціонер Ніколає не раз робив вилазки за колючий дріт – спеціально щоб доставити своєму шефові його улюблене червоне вино "Симбурєшть". Деж, мабуть, залишився задоволений, тому що вставши на чолі держави, почав активно просувати вірну людину сходинками влади.
Після смерті Георгіу-Дежа у 1965 році Ніколає Чаушеску став генеральним секретарем ЦК румунської компартії, а в 1974 році – президентом Соціалістичної Республіки Румунії. Цю посаду він і займав аж до відомих подій у грудні 1989-го.
Словом, від в'язниці і від президентського крісла не зарікайся!
Читайте також:
Судимості Януковича
