Історію, як і мистецтво, обдурити неможливо. Лист Кравчуку, Олійнику та Гавришу
Четвер, 21 жовтня 2004, 11:50
Відкритий лист політикам Кравчукові, Олійникові та Гавришеві
Публічно звернутися до Вас, Леоніде Макаровичу, як до першого президента незалежної України, примусила мене свідомість морального та політичного обов'язку. На початку 90-х років я був твердим і послідовним Вашим прихильником. На тодішніх президентських виборах з моральних мотивів голосував не за Вас, бо не сумнівався у Вашій перемозі.
Тоді і нині всім кажу: якби Ваша перемога залежала від мого голосу, я віддав би його Вам. Бо консолідувати суспільство на ідеї державної незалежності України, отже, і забезпечити українську перемогу на референдумі та виборах 1-го грудня, міг тільки авторитетний представник української течії в КПУ. Ви належно уособлювали українську перспективу в історичному процесі.
Перед виборами-94 я публічно виступив проти своїх соратників із антикомуністичного табору і на підтримку Вас, попереджаючи, що до влади рвуться антиукраїнські сили. Від людей з вашої канцелярії знаю, що моя тодішня стаття "Не будьмо самогубцями дарма! Думки проти течії" була першою, яку ви як президент прочитали не у викладі референта, а повністю.
Ваша політична та моральна деградація після поразки української революції в 1994 р. вражає. Вона вимагає історичного осмислення та пояснення. Бо мова йде про долю українського народу, про його сучасний стан і становище, про перспективу нашого історичного буття як культурної спільноти, тобто народу.
Ні, я не таврую Вас як "партократа", який нарешті показав своє справжнє обличчя. Ситуація значно серйозніша. Ви послідовно демонструєте, яка слабка українська політична свідомість, і до якого рівня занепаду вона дійшла. І яка хистка наша державність. Це не ґандж української натури, це логічний наслідок руйнівних для нас історичних обставин. Тим більша моральна та політична відповідальність перед українським народом політиків, яких суспільний процес виніс на вершину державної влади.
Раніше і тепер стверджую: у 1989-1993 рр. Ви об'єктивно започаткували творення цілісного українського політичного класу, без якого ні держава, ні політична стабільність у країні неможливі. Порозуміння між українськими "партократами" і "демократами" не вийшло. Не з Вашої вини. Зверніть увагу: кажу це сьогодні, кажу твердо, хоч і маю перед очима ганебну картину Вашої еволюції.
Нині роль лідера на шляху творення природного політичного класу нашого суспільства, роль визначальну для історичної долі українців, успішно виконує Віктор Ющенко. Маючи реальну можливість перемогти на виборах у жовтні, якби вони були демократичні. Перемогти навіть у першому турі.
Саме тому неоімперська влада в Україні переступила всі межі права і моралі, прагнучи будь-якою ціною не допустити перемоги нових українських політичних сил. Логічним завершенням цього є замах на життя Ющенка. Як і у випадку з Гонгадзе, уся сукупність фактів та поведінка звинувачуваних свідчать про те, що це був справді замах.
Політика протиправних, позасудових репресій і терору влади проти своїх політичних супротивників науковою мовою, зрозумілою нашому суспільству, називається фашизмом. Атмосфера в Україні, створена владними президентськими силами в ході передвиборчої боротьби, — це фашизм. Ви, Леоніде Макаровичу, один із його активних творців.
Чи Ви стежите за пропагандистською війною (не тільки в передвиборчій кампанії, а й задовго до неї) проти Ющенка? І чи усвідомлюєте, що опинилися в ряду політичних та моральних нікчем і провокаторів? Що війна проти Ющенка — це таки війна, і війна проти нашого народу?
Віктор Ющенко переміг на останніх парламентських виборах, протягом багатьох місяців цього року його політичний авторитет (рейтинг) стабільно найвищий, отже, він представляє більшість населення країни, і ніхто не зможе посіяти сумнів, що він — природне й авторитетне, високоморальне уособлення української самосвідомості. Цькуючи його, влада, імперські сили в Україні загалом, цькують наш народ.
Нас знову обзивають фашистами. Нас знову дубасять комуністичним кийком "націоналізму". Чуєте, товаришу Олійник? Це керівництво і газета Вашої партії таврують "Нашу Україну" "нашизмом" і, без фігового листка, просто фашизмом-нацизмом.
Чуєте, пане Гавриш? Це телеканали Вашої "більшості" показують карту України (у ролику без авторства!), на якій Україну поділено на "три сорти": 1-й — західні області, 2-й — центральні, 3-й — південно-східний регіон країни.
Нібито так ділять Україну прихильники Ющенка. А вірна прислужниця режиму Вітренко на тому самому каналі ("1+1") проголошує: Ющенко представляє західну Україну, і він "потрібний США, а не Україні".
Подібних фактів розпалювання владою міжнаціональної ворожнечі безліч. Фактів, що підлягають кримінальному звинуваченню.
І це не пропагандистський запал, що мине після 31-го жовтня. Пропаганда, спрямована проти Ющенка, утверджує і поглиблює національно-політичний розкол у суспільстві, створений ленінсько-сталінським терором — ціною неймовірних злочинів проти людей і народу.
Світоглядні та психологічні здобутки в Україні російського імперіалізму постійно використовуються режимом і суспільними середовищами, яким байдужа доля країни, для збереження і продовження своєї влади. Так було у 1994-му році, таку тактику взято й сьогодні.
Дійшло до того, що претендент від влади Янукович, будучи і сам владою, проголошує радикальну зміну державної політики. Його гасла державного статусу російської мови, подвійного громадянства і відмови від вступу України в ЄС та НАТО — це ще один крок до відновлення за рахунок України російської імперії. Перший, ЄЕП, уже став політичною та психологічною реальністю. Цей, другий, політичній стабільності, міжнаціональному порозумінню в нашому суспільстві загрожує ще більше.
Ви рекламуєте Януковича, Леоніде Макаровичу, під гаслом "країна миру і злагоди". Гадаю, що Ви все-таки усвідомлюєте цинічну демагогічність цього гасла, глибину морально-політичної безвідповідальності його автора.
Собі і своїм читачам мушу пояснити, що з Вами сталося. Світоглядна, морально-політична та психологічна розрихленість як наслідок неволі, яку Ви, можливо, і не відчували раніше, до зриву імперського режиму? Так. Але не тільки це. І це "не тільки" — історичного масштабу.
Суть у тім, що Росія цілеспрямовано й професійно працює над тим, щоб повною мірою (сьогодні ця міра ще неповна) повернути Україну під свою владу. Її досягнення на цьому шляху очевидні. На початку 90-х їй ішлося про те, щоб дискредитувати, нейтралізувати Вас як авторитетного й кваліфікованого президента юридично незалежної України. Звідси, очевидно, — Ваша афера з компанією "Бласко" і, відповідно, рахунки Вашого сина в зарубіжному банку.
На мій погляд, прихід до найвищих державних посад в Україні Кучми, трагедія з Гонгадзе, історія з Тузлою — усе це робота російських спецслужб. В останньому випадку — за домовленістю з українською стороною на найвищому рівні. Щодо проблеми з Керченською затокою Росія домоглася свого.
Вам було причеплено ідеологічного хвоста "партократа-націоналіста", за Чорноволом у свідомості суспільства тягнувся ідеологічний хвіст "рухівця-націоналіста", Кучму загнано в глухий морально-політичний кут, Янукович крокує туди само. Переживаємо нині черговий акт української трагедії…
І раптом у політиці українській з'являється людина без хвостів, політично і морально чиста. Є через що стривожитися ворогам українського народу. Потоки брехні, бруду і провокацій, що линули на голову Віктора Ющенка, не затьмарили його образу у свідомості більшості населення країни.
Щоб не допустити перемоги Ющенка, влада піде на все? І Ви, Леоніде Макаровичу, будете співтворцем нової драми нашого народу? А ви, Борисе Іллічу та Степане Богдановичу?
Президент, поет і галичанин. Три політичні знаки новітньої української історії. Якщо це соборність України, то соборність імперська, соборність, для українського народу трагічна.
Автор: Юрій Бадзьо, багаторічний в'язень комуністичної російської імперії
Публічно звернутися до Вас, Леоніде Макаровичу, як до першого президента незалежної України, примусила мене свідомість морального та політичного обов'язку. На початку 90-х років я був твердим і послідовним Вашим прихильником. На тодішніх президентських виборах з моральних мотивів голосував не за Вас, бо не сумнівався у Вашій перемозі.
Тоді і нині всім кажу: якби Ваша перемога залежала від мого голосу, я віддав би його Вам. Бо консолідувати суспільство на ідеї державної незалежності України, отже, і забезпечити українську перемогу на референдумі та виборах 1-го грудня, міг тільки авторитетний представник української течії в КПУ. Ви належно уособлювали українську перспективу в історичному процесі.
Перед виборами-94 я публічно виступив проти своїх соратників із антикомуністичного табору і на підтримку Вас, попереджаючи, що до влади рвуться антиукраїнські сили. Від людей з вашої канцелярії знаю, що моя тодішня стаття "Не будьмо самогубцями дарма! Думки проти течії" була першою, яку ви як президент прочитали не у викладі референта, а повністю.
Ваша політична та моральна деградація після поразки української революції в 1994 р. вражає. Вона вимагає історичного осмислення та пояснення. Бо мова йде про долю українського народу, про його сучасний стан і становище, про перспективу нашого історичного буття як культурної спільноти, тобто народу.
Ні, я не таврую Вас як "партократа", який нарешті показав своє справжнє обличчя. Ситуація значно серйозніша. Ви послідовно демонструєте, яка слабка українська політична свідомість, і до якого рівня занепаду вона дійшла. І яка хистка наша державність. Це не ґандж української натури, це логічний наслідок руйнівних для нас історичних обставин. Тим більша моральна та політична відповідальність перед українським народом політиків, яких суспільний процес виніс на вершину державної влади.
Раніше і тепер стверджую: у 1989-1993 рр. Ви об'єктивно започаткували творення цілісного українського політичного класу, без якого ні держава, ні політична стабільність у країні неможливі. Порозуміння між українськими "партократами" і "демократами" не вийшло. Не з Вашої вини. Зверніть увагу: кажу це сьогодні, кажу твердо, хоч і маю перед очима ганебну картину Вашої еволюції.
Нині роль лідера на шляху творення природного політичного класу нашого суспільства, роль визначальну для історичної долі українців, успішно виконує Віктор Ющенко. Маючи реальну можливість перемогти на виборах у жовтні, якби вони були демократичні. Перемогти навіть у першому турі.
Саме тому неоімперська влада в Україні переступила всі межі права і моралі, прагнучи будь-якою ціною не допустити перемоги нових українських політичних сил. Логічним завершенням цього є замах на життя Ющенка. Як і у випадку з Гонгадзе, уся сукупність фактів та поведінка звинувачуваних свідчать про те, що це був справді замах.
Політика протиправних, позасудових репресій і терору влади проти своїх політичних супротивників науковою мовою, зрозумілою нашому суспільству, називається фашизмом. Атмосфера в Україні, створена владними президентськими силами в ході передвиборчої боротьби, — це фашизм. Ви, Леоніде Макаровичу, один із його активних творців.
Чи Ви стежите за пропагандистською війною (не тільки в передвиборчій кампанії, а й задовго до неї) проти Ющенка? І чи усвідомлюєте, що опинилися в ряду політичних та моральних нікчем і провокаторів? Що війна проти Ющенка — це таки війна, і війна проти нашого народу?
Віктор Ющенко переміг на останніх парламентських виборах, протягом багатьох місяців цього року його політичний авторитет (рейтинг) стабільно найвищий, отже, він представляє більшість населення країни, і ніхто не зможе посіяти сумнів, що він — природне й авторитетне, високоморальне уособлення української самосвідомості. Цькуючи його, влада, імперські сили в Україні загалом, цькують наш народ.
Нас знову обзивають фашистами. Нас знову дубасять комуністичним кийком "націоналізму". Чуєте, товаришу Олійник? Це керівництво і газета Вашої партії таврують "Нашу Україну" "нашизмом" і, без фігового листка, просто фашизмом-нацизмом.
Чуєте, пане Гавриш? Це телеканали Вашої "більшості" показують карту України (у ролику без авторства!), на якій Україну поділено на "три сорти": 1-й — західні області, 2-й — центральні, 3-й — південно-східний регіон країни.
Нібито так ділять Україну прихильники Ющенка. А вірна прислужниця режиму Вітренко на тому самому каналі ("1+1") проголошує: Ющенко представляє західну Україну, і він "потрібний США, а не Україні".
Подібних фактів розпалювання владою міжнаціональної ворожнечі безліч. Фактів, що підлягають кримінальному звинуваченню.
І це не пропагандистський запал, що мине після 31-го жовтня. Пропаганда, спрямована проти Ющенка, утверджує і поглиблює національно-політичний розкол у суспільстві, створений ленінсько-сталінським терором — ціною неймовірних злочинів проти людей і народу.
Світоглядні та психологічні здобутки в Україні російського імперіалізму постійно використовуються режимом і суспільними середовищами, яким байдужа доля країни, для збереження і продовження своєї влади. Так було у 1994-му році, таку тактику взято й сьогодні.
Дійшло до того, що претендент від влади Янукович, будучи і сам владою, проголошує радикальну зміну державної політики. Його гасла державного статусу російської мови, подвійного громадянства і відмови від вступу України в ЄС та НАТО — це ще один крок до відновлення за рахунок України російської імперії. Перший, ЄЕП, уже став політичною та психологічною реальністю. Цей, другий, політичній стабільності, міжнаціональному порозумінню в нашому суспільстві загрожує ще більше.
Ви рекламуєте Януковича, Леоніде Макаровичу, під гаслом "країна миру і злагоди". Гадаю, що Ви все-таки усвідомлюєте цинічну демагогічність цього гасла, глибину морально-політичної безвідповідальності його автора.
Собі і своїм читачам мушу пояснити, що з Вами сталося. Світоглядна, морально-політична та психологічна розрихленість як наслідок неволі, яку Ви, можливо, і не відчували раніше, до зриву імперського режиму? Так. Але не тільки це. І це "не тільки" — історичного масштабу.
Суть у тім, що Росія цілеспрямовано й професійно працює над тим, щоб повною мірою (сьогодні ця міра ще неповна) повернути Україну під свою владу. Її досягнення на цьому шляху очевидні. На початку 90-х їй ішлося про те, щоб дискредитувати, нейтралізувати Вас як авторитетного й кваліфікованого президента юридично незалежної України. Звідси, очевидно, — Ваша афера з компанією "Бласко" і, відповідно, рахунки Вашого сина в зарубіжному банку.
На мій погляд, прихід до найвищих державних посад в Україні Кучми, трагедія з Гонгадзе, історія з Тузлою — усе це робота російських спецслужб. В останньому випадку — за домовленістю з українською стороною на найвищому рівні. Щодо проблеми з Керченською затокою Росія домоглася свого.
Вам було причеплено ідеологічного хвоста "партократа-націоналіста", за Чорноволом у свідомості суспільства тягнувся ідеологічний хвіст "рухівця-націоналіста", Кучму загнано в глухий морально-політичний кут, Янукович крокує туди само. Переживаємо нині черговий акт української трагедії…
І раптом у політиці українській з'являється людина без хвостів, політично і морально чиста. Є через що стривожитися ворогам українського народу. Потоки брехні, бруду і провокацій, що линули на голову Віктора Ющенка, не затьмарили його образу у свідомості більшості населення країни.
Щоб не допустити перемоги Ющенка, влада піде на все? І Ви, Леоніде Макаровичу, будете співтворцем нової драми нашого народу? А ви, Борисе Іллічу та Степане Богдановичу?
Президент, поет і галичанин. Три політичні знаки новітньої української історії. Якщо це соборність України, то соборність імперська, соборність, для українського народу трагічна.
Автор: Юрій Бадзьо, багаторічний в'язень комуністичної російської імперії
