Янукович заплутався в шнурках маріонетки?
Вівторок, 26 жовтня 2004, 11:52
До нас їде Путін. Офіційна мета візіту - відзначати визволення України від фашизму. Проте мало в кого є сумніви, що цей політичний вояж замислювався заради демонстрації підтримки Кремлем Януковича. Українців чекає вистава "чекіст підтримує зека".
Сам прем'єр-міністр про можливу підтримку його російським президентом під час цього візиту говорив скромно: "Якщо буде підтримка, то я завжди вдячний за неї".
Шануючи минулі заслуги українців, росіян і всіх народів колишнього СРСР у боротьбі з фашизмом, слід визнати – сьогодні визволитися від фашизму необхідно допомагати самій Росії. І вже не від німецького, а від власного, доморощеного. З Росії мало не щодня надходять звістки про спонтанні вуличні вбивства осіб "неросійської" національності.
Готовність прем'єра "прийняти" іноземну підтримку є показовим не стільки з точку зору законодавства, хоча, український закон прямо забороняє агітацію ("підтримку") з боку іноземців на президентських та будь-яких інших виборах. Ще більш важливий світоглядний аспект останніх заяв прем'єра.
Якийсь час здавалося, що передвиборча боротьба відбудеться без експлуатації розкольницьких для України тем, як це мало місце в 1994 і 1999 роках.
На жаль, помилилися ті, хто вважав, що якщо вже не патріотизм, то хоча б владний інстинкт змусить Януковича утриматися від сервільної поведінки щодо Росії.
Якийсь час на початку кампанії Янукович утримувався від очевидного висловлення васальної залежності Москві. Судячи з усього, це коштувало йому великих зусиль. Так тривало лише до "яєчного інциденту" в Івано-Франківську.
Після цього було заявлено низку ініціатив (зокрема, мовна та зовнішньополітична), які на рівному місці розкололи суспільство, привносячи в нього штучний конфлікт, та ослабили українську державу на догоду іноземним "політтехнологам".
Більше того, штаб Януковича в агітації активно застосовує таку антиукраїнську тему як розкол країни. Знову-таки, солідаризуючись у цьому питанні з недругами України, і прямо шкодячи інтересам національної безпеки.
На щастя, ставка на розкол України очевидно не спрацьовує. Одна з причин цього – ґрунтовна етнічна і ментальна єдність українського населення. Адже, і Схід, і Південь держави відносно недавно заселені вихідцями з історичного серця держави – Заходу і, насамперед, Центру.
Показовою є цілковита мовчанка українського МЗС і ЦВК щодо явних спроб втручання у виборчий процес України з боку Росії та російських громадян.
Водночас, Міністерство закордонних справ і сам Кучма вкрай нервово відреагували на зауваження щодо виборчого процесу в Україні з боку ЄС та ПАРЄ.
Однак, принципова відмінність західного підходу як раз і полягає в тому, що Захід інституції не нав'язують протизаконно одного з кандидатів виборцям, як це робить Росія. Жодного публічного виступу з боку західних чиновників на користь одного чи іншого кандидата не було, на відміну від російських чиновників.
Захід лише вимагає дотримання демократичних процедур, гарантованих як законами самої України, так і міжнародними зобов'язаннями, добровільно взятими Україною на себе.
Однак, нинішній владі більш близькими є не прозорі і справедливі демократичні процедури, але роль васалів і маріонеток.
При цьому всім слід дуже добре пам'ятати, що країни маріонеток швидко перетворюються на шибеників – шнурки для цього вже є.
Сам прем'єр-міністр про можливу підтримку його російським президентом під час цього візиту говорив скромно: "Якщо буде підтримка, то я завжди вдячний за неї".
Шануючи минулі заслуги українців, росіян і всіх народів колишнього СРСР у боротьбі з фашизмом, слід визнати – сьогодні визволитися від фашизму необхідно допомагати самій Росії. І вже не від німецького, а від власного, доморощеного. З Росії мало не щодня надходять звістки про спонтанні вуличні вбивства осіб "неросійської" національності.
Готовність прем'єра "прийняти" іноземну підтримку є показовим не стільки з точку зору законодавства, хоча, український закон прямо забороняє агітацію ("підтримку") з боку іноземців на президентських та будь-яких інших виборах. Ще більш важливий світоглядний аспект останніх заяв прем'єра.
Якийсь час здавалося, що передвиборча боротьба відбудеться без експлуатації розкольницьких для України тем, як це мало місце в 1994 і 1999 роках.
На жаль, помилилися ті, хто вважав, що якщо вже не патріотизм, то хоча б владний інстинкт змусить Януковича утриматися від сервільної поведінки щодо Росії.
Якийсь час на початку кампанії Янукович утримувався від очевидного висловлення васальної залежності Москві. Судячи з усього, це коштувало йому великих зусиль. Так тривало лише до "яєчного інциденту" в Івано-Франківську.
Після цього було заявлено низку ініціатив (зокрема, мовна та зовнішньополітична), які на рівному місці розкололи суспільство, привносячи в нього штучний конфлікт, та ослабили українську державу на догоду іноземним "політтехнологам".
Більше того, штаб Януковича в агітації активно застосовує таку антиукраїнську тему як розкол країни. Знову-таки, солідаризуючись у цьому питанні з недругами України, і прямо шкодячи інтересам національної безпеки.
На щастя, ставка на розкол України очевидно не спрацьовує. Одна з причин цього – ґрунтовна етнічна і ментальна єдність українського населення. Адже, і Схід, і Південь держави відносно недавно заселені вихідцями з історичного серця держави – Заходу і, насамперед, Центру.
Показовою є цілковита мовчанка українського МЗС і ЦВК щодо явних спроб втручання у виборчий процес України з боку Росії та російських громадян.
Водночас, Міністерство закордонних справ і сам Кучма вкрай нервово відреагували на зауваження щодо виборчого процесу в Україні з боку ЄС та ПАРЄ.
Однак, принципова відмінність західного підходу як раз і полягає в тому, що Захід інституції не нав'язують протизаконно одного з кандидатів виборцям, як це робить Росія. Жодного публічного виступу з боку західних чиновників на користь одного чи іншого кандидата не було, на відміну від російських чиновників.
Захід лише вимагає дотримання демократичних процедур, гарантованих як законами самої України, так і міжнародними зобов'язаннями, добровільно взятими Україною на себе.
Однак, нинішній владі більш близькими є не прозорі і справедливі демократичні процедури, але роль васалів і маріонеток.
При цьому всім слід дуже добре пам'ятати, що країни маріонеток швидко перетворюються на шибеників – шнурки для цього вже є.
