Про тих, хто рахує

Мінус російський фальсифікат

Історія зі створенням додаткових дільниць для голосування в Росії почалась не 23 жовтня, а набагато раніше.

Принаймні, намір ініціаторів створити спочатку більше 600, а потім – "лише" 420 дільніць, обговорювався тижні зо три. Точніше – одразу після візиту Януковича з Кучмою на день народження Путіна, коли Янукович встиг виступити перед якоюсь сумнівною українською громадою в Москві. А взагалі вся ця кампанія почала розгортатися ще під час збору підписів в Росії на підтримку кандидата від влади.

Тому було досить дивно, що 22 жовтня, виступаючи у Верховній Раді в межах інформації "моніторингової комісії" Литвина, заступник голови ЦВК Давидович на всі питання з приводу додаткових дільниць в Росії відповідав односкладно.

А саме: в ЦВК на 22 жовтня ще не було навіть проекту постанови про створення цих додаткових дільниць.

Не відомо, чому ініціатори не подбали надати відповідні документи заздалегідь, а не в останній день.

Але зрозуміло, що це – не провина ЦВК.

Про те ж, що свою акцію на підтримку Ющенка опозиція проведе на площі Лесі Українки саме 23 жовтня, було відомо, принаймні, за два тижні до неї. Її опозиція оголосила разом із студентською, призначеною на 16 жовтня.

Відтак, ті, хто "поєднав" розгляд ЦВК першого справді важливого для результатів виборів питання із акцією "Сили народу", - заздалегідь знали, якого результату очікують.

І не обов'язково задум стосувався лише компрометації опозиції Ющенка.

Є всі підстави вважати, що спрямований він був і проти самої ЦВК, про що трохи згодом.

У всякому разі, це не спланувала і сама опозиція – бо інакше краще підготувалася б до подій, що розгорнулися надалі, і не дала б себе виставити як заколотників. Особливо після серії акцій, спрямованих проти "Пори"...

Цікаво, але, як засвідчив у чаті "Телекритики" той же пан Давидович вже 25 жовтня, - насправді події, що розгорталися як біля ЦВК, так і в приміщенні, - НЕ вплинули на ухвалене рішення про створення лише 41 додаткової дільниці в Росії.

Ба, більше, - пан Давидович твердить, що хоча депутати билися між собою, але до зали засідань ЦВК не вдиралися і голосувати її членам не заважали. Натомість, за його словами, саме ЦВК відкинула всі браковані або фальшиві документи, через що кількість додаткових дільниць і скоротилася...

Відкинула, скажу одразу від себе, – не через прекрасні очі опозиції, а на упередження можливого скасування цих дільниць Верховним судом, яке призвело б з часом до цікавих наслідків для всієї кампанії.

А вже зараз цікаво те, що окрім Шуфрича, це рішення ЦВК не оскаржує ані Ющенко, ані Янукович. Ющенко оскаржує створення всіх позапосольських дільниць за кордоном взагалі, - але це дещо інше...

Єдине, у чому пан Давидович прямо суперечить думці опозиціонерів, - так це в тому, що остаточне рішення ухвалено невчасно. Мовляв, засідання почалося саме 23-го, а що завершилося лише о третій попівночі вже 24-го, – так це не має юридичного значення.

Підтвердимо для справедливості: в парламенті таку процедуру здійснювали колись неодноразово.

Та, врешті, й засідання ЦВК та інших виборчих комісій в день виборів почнеться ще 31 жовтня, а завершиться у кращому випадку 1 листопада. Тож не в цих часових межах проблема.

Як Кучма віддав антиконституційний наказ

Проблема в тім, що через бійку навколо та в приміщенні ЦВК, президент Кучма вирішив створити якусь нову, так і не названу ним систему захисту Центрвиборчкому від "тиску" з боку опозиції загалом, та народних депутатів з їхньою недоторканістю зокрема.

Візьму на себе сміливість навіть стверджувати, що в першу чергу завдання стояло – в тім числі і перед провокаторами нічного бою – щодо створення умов для введення додаткових заходів "оборони" ЦВК саме від депутатів.

Оскільки насправді про вторгнення в приміщення ЦВК вуличних демонстрантів та пікетувальників взагалі ніколи не йшлося і не йдеться.

Навіть якщо б в когось із опозиційних радикалів така думка з'явилася – експеримент "Братства" Корчинського, що свого часу власними силами "перевірив" охорону ЦВК на здатність протистояти такому вторгненню, засвідчив його неможливість.

Ну, а грати, зведені чи то Омельченком, чи то Засухою, насправді і особливого приводу не потребували.

Тому "репетиція" 23 жовтня могла мати на меті лише одне – знайти додатковий привід, аби якось убезпечити ЦВК від "навали" депутатів, якщо б вони побажали отримати більш докладну інформацію про підрахунок результатів виборів безпосередньо в ЦВК вже 31 жовтня.

Але спосіб, який вигадав для цієї мети Кучма, - викликає велике здивування.

На нараді із силовиками та губернаторами 25 жовтня він фактично дав правоохоронцям наказ не нянькатися з депутатською недоторканістю і бити депутатів, якщо така потреба з'явиться.

Цитата: "Жодна депутатська недоторканість не звільняє правоохоронні органи від права та обов"язку рішуче та без коливань припиняти будь-які хуліганські дії, зокрема ті, в яких плутаються такі депутати..."

Після цієї особистої, хоча й усної вказівки Кучми силовикам порушувати Конституцію, вказівки, продемонстрованої, до речі, по всіх телеканалах, - стало зрозуміло, що гарант... просто підставляє силовиків під відверту кримінальну відповідальність.

Подальші його згадки про референдум 2000 року, який мав відмінити депутатський імунітет, але так і не відмінив, ба навіть синхронна заява Януковича про те, що він з цього приводу також проведе референдум – не мають жодного стосунку до суті справи.

Так само, як і причини, з яких Кучма раптом покинув обережність. А він, схоже, ніби відповів на закид Зінченка, що ніби-то президент втратив контроль над країною, якою керують Медведчук та Білокінь.

Ну, от Кучма й довів, що керує країною сам. І як довів!

Президент-Головнокомандувач таки віддав той самий злочинний наказ, виконувати який заборонено Конституцією всім без винятку. У порівнянні з цим оприлюдненим на всю країну наказом плівки Мельниченка і свідчення Єльяшкевича тьмяніють.

А парламент автоматично отримує абсолютно обгрунтовану підставу для імпічменту Кучмі, якби той раптом-таки продовжив свої повноваження...

Силовики в глухому куті

Між тим, віддаючи такий наказ одночасно із подальшими вказівками щодо провокацій, які обов'язково, на його думку, будуть, Кучма міг керуватися лише однією логікою.

Виконувати цей наказ в теперішніх умовах можуть лише ті силовики, які сподіваються, що той, хто наказ віддав, – потім за нього не покарає. Себто, саме ця посадова особа, що роздає такі накази, має залишатися при владі й надалі...

І ця посадова особа, як виявилось, не Янукович, який, до речі, закликав своїх прибічників не виходити на жодні акції для захисту своїх прав.

Так Янукович додатково ухиляється від відповідальності за силовий сценарій, даючи зрозуміти, що його людей серед провокаторів не буде.

А хто буде? Тільки силовики-правоохоронці, і лише за командою особисто Кучми.

Корчинський, що вже запропонував "захищати" ЦВК у виборчу ніч, - тут, звісно, лише для імітації.

Навіть Кузьмук поквапився трошки "відмитися" від своєї колишньої обіцянки виконати будь-який наказ президента. Тепер він готовий підтримати тільки нового главу держави, себто – лише після виборів, а не під час голосування...

Тож залишається міліція.

І на момент написання цього матеріалу ще не було жодної реакції від міністра Білоконя! (Його заяви у вівторок можна прочитати тут)

За нього, як можуть, "відбиваються" перед ЗМІ його заступники, і відбивалися по-різному. Хто каже, що міліція ще дуже чемно поводиться з депутатами-хуліганами. Хто допомагає шукати цих депутатів-хуліганів, зокрема – через відео.

Але справжнього бажання бити депутатів за командою Кучми ніхто не демонструє.

І, що дивно, Білокінь – в першу чергу. Якось так він уникнув необхідності того ж дня слідом за Кучмою взяти на себе відповідальність за порушення Конституції... Чому?

А чому сам гарант голосно відмовився проводити засідання РНБО, де міг би легалізувати свій варіант силового сценарію, але при цьому мав би підписати указ, що став би документальним підтвердженням антиконституційних намірів?

Чи не тому, що членами РНБО, окрім підвладних йому досі силовиків, є також спікер Литвин та прем'єр-міністр Янукович, а ще такі цивільні особи, як міністр іноземних справ, та й ще купа високопосадовців?

Можливо, ці посадовці – попри всю свою залежність - таки не погоджуються своїми підписами легалізувати примхи Кучми, через які в них зовсім не залишиться майбутнього?

Не кажучи вже про Януковича та Литвина...

Тому й не відбулося історичне засідання РНБО, а Кучма залишився наодинці із силовиками, на яких хоче покласти відповідальність, і які, зі свого боку, не прагнуть її розділити...Бо їм не пояснили, за що, власне, вони змагаються. І – за кого.

Триденної пиятики не буде

От, скажімо, всім відома політизована заява Білоконя про триденну пиятику міліціянтів у разі перемоги провладного кандидата вже в першому турі. Всі чомусь звернули увагу саме на пиятику. Хоча ключові слова тут – перший тур.

А вже коли Кучма відмовився від конституційної реформи і в такий спосіб ніби поставив лише на перемогу кандидата від влади – сумнівів щодо бліц-крігу, здавалося, не залишилося.

Спочатку воно так і виглядало. Зокрема, і ті ж 400-600 дільниць в Росії, і всілякі плани вибіркового зриву виборів в регіонах, де має перевагу Ющенко.

Ба, навіть візит Путіна! Невже він іще на другий тур приїде агітувати за Януковича?

Ну, й ті ж американці, що тільки до 2 листопада зайняті своїми власними виборами, а вже потім в них руки дійдуть і до України.

Себто, все говорилось про те, що коли Януковичу й робити перемогу, то лише в першому турі.

Звісно, про перемогу в першому турі як не говорив прямо, то натякав і штаб Ющенка.

Хоча його аргументи – після останніх оприлюднених рейтингів та відмови від "здачі електорату" з боку Мороза – виглядали менш переконливо, ніж загроза тотальної фальсифікації на користь Януковича.

Аж поки Кучма невідмовився від плану отримати остаточний результат виборів вже 31 жовтня.

А він-таки відмовився, про що й сказав в тій же промові до силовиків, коли згадав не лише 31 жовтня, а й 21 листопада. І тим силовиків же й дезорієнтував.

Плюс підтвердив наявність шансів на бліц-кріг, але тепер вже в Ющенка.

Але чому Кучма тягне із забезпеченням перемоги свого "наступника"?

Через небажання чи через неможливість? Мабуть, і те й інше.

Можливо, поговоривши, за його власними словами, з Ківаловим, Кучма переконався, що принаймні ЦВК на себе тотальну фальсифікацію на користь Януковича не візьме.

Бо навіть якщо силовики переб"ють всіх депутатів з-поза меж ЦВК – все одно навіть уповноважених осіб та спостерігачів вистачить, аби підтвердити відсутність потрібних 50% голосів у прем"єра-кандидата вже в першому турі.

А на фальсифікацію результатів на користь Януковича в регіонах – аби звільнити ЦВК від підтасовок власними руками – все одно сил не вистачить. Та ж 41 дільниця в Росії, очевидно, вже не рятує...

Максимум, на що можна розраховувати владній команді (якщо її досі вважати командою) 31 жовтня – так це на те, аби відібрати переможні голоси в Ющенка.

Ще раз: не віддати перемогу Януковичу, а зірвати перемогу Ющенка.

От на це, власне, й спрямовуються силові дії, і не так в Києві, як в регіонах... І в цьому одночасно – вимушеність та навмисність позиції Кучми.

Хоча і тут знову "але". Якщо, за твердженням опозиції, наймогутніші елітні частини міліції зтягують саме до столиці – то хто тоді забезпечуватиме потрібні акції, пов"язані саме з підрахунком голосів або його унеможливленням, на місцях?

А головне – якщо все не вирішується одразу 31 ж жовтня, - то які перспективи в силовиків на тур другий?

Окрім відміни триденної пиятики – можуть бути інші неприємності. Наприклад, потреба Кучми знайти винних в заворушеннях...

Ну, не через Корчинського ж в разі необхідності вводити надзвичайний стан...

І потім – якщо раптом після першого туру Кучма таки вирішить, створивши попередньо "умови", надзвичайку вводити – то треба ж і нових силовиків призначити, яким можна буде дати додаткові повноваження.

Навіщо? А щоб Верховна Рада підтримала відповідне рішення. І ще - аби без ризику, що ці силовики негайно перетворять "Кучму-3" на хунту...

Одне слово, перспективи в теперішніх правоохоронців–виконавців антиконституційного наказу Кучми, кепські. І чи виконають вони цей наказ – так досі й не відомо.

Відтак, залишається подивитись, хто і як без належної підтримки силовиків рахуватиме голоси 31 жовтня.

Тільки через політичний труп КПУ

Як відомо, ще з моменту ухвалення нового закону про вибори президента, який надав можливість самим кандидатам формувати територіальні та дільничні виборчі комісії із своїх представників, - існує версія про можливість зриву кворуму комісій в день голосування, якщо відповідна команда надійде з боку так званих "технічних" кандидатів.

Песимісти вважають, що в цьому разі комісії взагалі не розпочнуть свою роботу 31 жовтня. Оптимісти вбачають іншу загрозу: роботу комісії розпочнуть, але протоколи потім не підпишуть.

Дуже погана ситуація в обох випадках. Але вона, викреслюючи цілі дільниці з загального підрахунку голосів, - не дозволяє додавати фальсифіковані бюлетені та протоколи до загальної суми. Принаймні, безпосередньо на дільницях.

Відтак, якщо хтось забажає "додати" ці втрачені голоси, і з іншим змістом, ніж в бюлетенях на "пропащих" дільницях – то це треба робити вже в територіальних комісіях. А там, принаймні, ситуація зі складом краща. В усякому разі, сигнали від КВУ не такі панічні.

Проблема територіальних комісій, наскільки можна зрозуміти, нині полягає не так у відсутності умов для голосування чи непрофесійності складу, як у політичній орієнтації самих членів та керівників ТВК.

А це, в свою чергу – проблема стосунків кандидатів. Не в тому навіть сенсі, хто на чию користь готовий передати свої голоси. Бо передати голоси взагалі майже неможливо, та й є що передавати хіба Симоненку та Морозу, і трохи – Кінаху.

А йдеться про те, хто з кандидатів усе ще підтримує ідею та механізми спільного контролю голосування. Маючи, звісно, своїх представників в ТВК.

Так от на сьогодні це – чи не найбільша таємниця. Єдиний, хто досі публічно підтримує ідею спільного контролю за голосуванням, окрім штабу Ющенка, – це Мороз. Можливо, продовжує співпрацю в цьому напрямку й Кінах. А от про Симоненка це важко твердити.

Принаймні, комуністи досить дивно поводилися в парламенті в уже згаданий день проміжного звіту "моніторингової комісії" Литвина.

З одного боку, саме вони раптом поставили під сумнів створення додаткових дільніць в Росії. З іншого боку – згадали про це дуже запізно...

Як на мене – це був сигнал, що вони бажали б поторгуватися з фаворитами виборів за контроль процесу без зовнішнього втручання з Росії. Бажання зрозуміле, але який результат, коли воно практично здійснилося?

А питання – не риторичне. Бо порахувати додаткові голоси на користь Януковича комуністи, як відомо з останніх рейтингів, наданих відомо ким, можуть, лише відірвавши їх у свого власного кандидата Симоненка.

Такої співпраці з владою новітня історія КПУ ще не знала. Тому прогнозувати, як поведеться вона нині – не беруся.

Але можу зрозуміти, що й через цю проблему питання перемоги Януковича в першому турі фактично заблоковане. Інша річ, що через це ж може виявитись заблокованою і перемога в першому турі Ющенка...

ЦВК має бути поза підозрою

Та в будь-якому разі вирішуватиметься це саме на рівні територіальних комісій.

А в ЦВК руки залишатимуться чистими. Чи то вона за будь-яку ціну намагатиметься залишити їх такими. Принаймні до другого туру.

Зокрема, наразі добре помітно, що в черговій інформаційній війні проти ющенківської команди стосовно подій 23 жовтня представники ЦВК участі практично не беруть.

Ківалов навіть захворів, а Давидович намагається зберегти толерантність до всіх. Інші члени ЦВК, якщо й з'являються на публіці, то тим більше обережні й чемні.

Невже це аж такий рівень політичної культури та навіть незалежність нового складу Центрвиборчкому? За всієї поваги, маю припустити, що є додаткові причини кристальної чистоти ЦВК.

Судячи з деяких повідомлень, а також навіть останніх публікацій – з'явилася нова, і досить-таки радикальна "пропозиція" щодо зриву виборів, а можливо – і єдина реалістична.

Полягає вона в ... усуненні Центрвиборчкому. Ну, не фізичному, звісно, а в формі відставки. Новий закон про ЦВК, здається, такої можливості не виключає.

Тож вся проблема знову – в наявності формальних підстав, якими можуть бути лише претензії до членів ЦВК з боку, скажімо, як президента, так і парламенту.

За цих умов єдиний спосіб для ЦВК зберегти себе і вибори – не дати жодних підстав нікому, в тім числі й Кучмі, скористатися найменшим формальним прорахунком Комісії так само, як і неправильним кроком силовиків.

Що це конкретно означає для ЦВК стосовно 31 жовтня – побачимо на власні очі. Можливо, виявиться на практиці, що відмова від легалізації фальшування результатів – найкращий шлях до самозбереження.

Нині ж можна твердити, що попри всі жахи цієї кампанії, в України залишається видатний шанс перекреслити застарілий штамп щодо тих, хто голосує, і хто рахує.