На межі
Середа, 27 жовтня 2004, 21:30
Ти хочеш жити в країні, в якій кожен громадянин, незалежно від політичних переконань, матиме можливість вільно, без тиску, залякувань і підкупів віддати свій голос за ту політичну силу чи того кандидата, громадянська позиція якого йому найбільш імпонує?
Чи ти згоден жити в державі, де інакомислячих кидають за грати, опозиції підкидають вибухівку, а її лідерів отруюють, в державі, де твою громадянську честь утоптують у бруд?
Ти хочеш жити в країні, влада якої не бреше, в якій силові структури захищають свій народ, а не використовуються цією владою для його залякувань і репресій, і де журналістів не вбивають і не закривають незалежні видання, а міліцейскі кийки і водомети не застосовуються як останній аргументи в "спілкуванні" з народом?
Чи ти згоден, щоб на тебе продовжували вивалювати тонни тотального бруду, цинічної брехні, словесного сміття, гнилої фальші, щоб тебе "тримали за лоха" і вказували, як тобі належить жити?
Сьогодні тобі наказують, залякуючи і купуючи, за кого голосувати, - а що буде завтра?
Завтра тебе не питатимуть про твій вибір. Завтра у тебе відберуть саме право вибору.
Якщо ти сьогодні виявиш малодушність, якщо ти сьогодні злякаєшся, відступиш, то завтра твого сина поженуть захищати "граніци необ'ятной родіни" в Чечню чи Таджикистан, а твоя дочка поповнить дешевий ринок робочої сили в далеких і близьких світах чи змушена буде принижувати свою гідність перед "своїми", вітчизняними господарями життя, - цими свинячорилими спекулянтами з розчепіреними пальцями, жадібними очицями і куцими мізками.
Ти хочеш, щоб поважали твоє право розмовляти мовою твоїх батьків і дідів?
Чи ти згоден жити у хохляцькій резервації, де псевдоукраїнці на екранах чужих телеканалів п'ють горілку, їдять сало з галушками, танцюють гопака, замітаючи шароварами, і пришелепувато гигочуть, і де тебе забавляють вакханалією чужої і смертельно небезпечної розпусти, розважають кобзони з табачниками, співаючі ректори і їм подібні сердючки?
Ти хочеш, щоб тобою керували безграмотні пройдисвіти, карні злочинці, продажні чиновники, люди з сумнівним минулим і меткі авантюристи-нувориші?
Ти хочеш, щоб твоя країна стала околицею Азіопи, третьосортною територією з дешевим "людським товаром" і гарматним м'ясом для новітніх імперіалістів з "третього Риму", котрі по-ідіотськи марять переділами світу, не розуміючи, яке провалля лежить під ними?
Чи ти прагнеш жити по-людськи, не плазуючи, не запобігаючи, не принижуючись, а твоя праця і твій професіоналізм були оцінені справедливо, належним чином?
Не хочеш?
Тоді не бійся.
Не мовчи.
Не залишайся осторонь.
Скажи своє слово.
Піднімись з колін.
Стань на рівні ноги.
Розігни спину.
Відкрий очі (а не "роззуй" їх, як до цього закликають безіменні геббельси-провокатори з прісновідомих біг-бордів, сіючи отруйні зерна расизму і міжнаціональної ворожнечі).
Не будь тим, хто "віссав у себе мул московської голоти".
Прояви громадянську мужність.
Будь сильним і мудрим.
Твоя хата – не скраю, твій дім – посередині Всесвіту, адже саме через твоє серце проходить вибір між страхом і свободою. Саме від тебе, від твого голосу, від твоєї мужності і принциповості сьогодні залежить твоє майбутнє, майбутнє твоїх дітей, твоєї країни і твого народу. Не віддай себе темній силі, не продай свою душу псам неволі і "виплодкам пекла".
Не будь нікчемним і продажним бидлом, яке можна купити дешевими подачками чи пустопорожніми обіцянками, і якому "все одно, - аби ковбаса була".
Ти - не суб'єкт для фальшивих спекуляцій, огидних фальсифікацій і підлих провокацій.
Ти - не безмозглий і тупий поглинач брехливих теленовин.
Ти - не безіменний і безсловесний електорат, про який згадують лише для того, аби купити твій голос.
Ти - не слухняний гвинтик, не пацієнт психлікарні і не покірна тварина, яку тягнуть в ярмо чи на бойню.
Ти не "козел, который мешает" їм жити!
Знай, що від тебе, від твого вибору залежить, в якій країні житимуть твої діти і внуки – у європейській демократичній і заможній державі, де поважаються закони, і де людина охороняється законом, в якій ти не боятимешся завтрашнього дня, чи – в деградованій, корумпованій зоні з вовчими законами, де право сильного буде вважатися єдиним правом, де влада дбає про власну калитку і власне ненаситне черево, і де будуть верховодити бездарність, безкарність і безпринципність.
Знай, що ти – Людина, громадянин, представник народу з древньою історією, що ти належиш до нації з високою і багатовіковою культурою, якої впродовж сотень років не змогли знищити ні чужі окупанти, ні доморощені запроданці і вихватні. Пам'ятай, що за незалежність і свободу твого народу віддали своє життя сотні тисяч його найкращих синів і дочок.
Пам'ятай, що ти не самотній, і з тобою – не натовп, не юрба – а тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч і мільйони твоїх однодумців, які, подібно до тебе, мають право жити у вільній країні, хочуть жити у вільній країні, і які житимуть у вільній країні. Відстоюй своє законне, Богом дане право жити вільно. Відстоюй право на історичну пам'ять твого народу, відстоюй своє право на честь і людську гідність.
Зроби свій вибір. Обирай, як підказує серце.
Михайло Сидоржевський, "Літературна Україна", №42, 28 листопада 2004
Чи ти згоден жити в державі, де інакомислячих кидають за грати, опозиції підкидають вибухівку, а її лідерів отруюють, в державі, де твою громадянську честь утоптують у бруд?
Ти хочеш жити в країні, влада якої не бреше, в якій силові структури захищають свій народ, а не використовуються цією владою для його залякувань і репресій, і де журналістів не вбивають і не закривають незалежні видання, а міліцейскі кийки і водомети не застосовуються як останній аргументи в "спілкуванні" з народом?
Чи ти згоден, щоб на тебе продовжували вивалювати тонни тотального бруду, цинічної брехні, словесного сміття, гнилої фальші, щоб тебе "тримали за лоха" і вказували, як тобі належить жити?
Сьогодні тобі наказують, залякуючи і купуючи, за кого голосувати, - а що буде завтра?
Завтра тебе не питатимуть про твій вибір. Завтра у тебе відберуть саме право вибору.
Якщо ти сьогодні виявиш малодушність, якщо ти сьогодні злякаєшся, відступиш, то завтра твого сина поженуть захищати "граніци необ'ятной родіни" в Чечню чи Таджикистан, а твоя дочка поповнить дешевий ринок робочої сили в далеких і близьких світах чи змушена буде принижувати свою гідність перед "своїми", вітчизняними господарями життя, - цими свинячорилими спекулянтами з розчепіреними пальцями, жадібними очицями і куцими мізками.
Ти хочеш, щоб поважали твоє право розмовляти мовою твоїх батьків і дідів?
Чи ти згоден жити у хохляцькій резервації, де псевдоукраїнці на екранах чужих телеканалів п'ють горілку, їдять сало з галушками, танцюють гопака, замітаючи шароварами, і пришелепувато гигочуть, і де тебе забавляють вакханалією чужої і смертельно небезпечної розпусти, розважають кобзони з табачниками, співаючі ректори і їм подібні сердючки?
Ти хочеш, щоб тобою керували безграмотні пройдисвіти, карні злочинці, продажні чиновники, люди з сумнівним минулим і меткі авантюристи-нувориші?
Ти хочеш, щоб твоя країна стала околицею Азіопи, третьосортною територією з дешевим "людським товаром" і гарматним м'ясом для новітніх імперіалістів з "третього Риму", котрі по-ідіотськи марять переділами світу, не розуміючи, яке провалля лежить під ними?
Чи ти прагнеш жити по-людськи, не плазуючи, не запобігаючи, не принижуючись, а твоя праця і твій професіоналізм були оцінені справедливо, належним чином?
Не хочеш?
Тоді не бійся.
Не мовчи.
Не залишайся осторонь.
Скажи своє слово.
Піднімись з колін.
Стань на рівні ноги.
Розігни спину.
Відкрий очі (а не "роззуй" їх, як до цього закликають безіменні геббельси-провокатори з прісновідомих біг-бордів, сіючи отруйні зерна расизму і міжнаціональної ворожнечі).
Не будь тим, хто "віссав у себе мул московської голоти".
Прояви громадянську мужність.
Будь сильним і мудрим.
Твоя хата – не скраю, твій дім – посередині Всесвіту, адже саме через твоє серце проходить вибір між страхом і свободою. Саме від тебе, від твого голосу, від твоєї мужності і принциповості сьогодні залежить твоє майбутнє, майбутнє твоїх дітей, твоєї країни і твого народу. Не віддай себе темній силі, не продай свою душу псам неволі і "виплодкам пекла".
Не будь нікчемним і продажним бидлом, яке можна купити дешевими подачками чи пустопорожніми обіцянками, і якому "все одно, - аби ковбаса була".
Ти - не суб'єкт для фальшивих спекуляцій, огидних фальсифікацій і підлих провокацій.
Ти - не безмозглий і тупий поглинач брехливих теленовин.
Ти - не безіменний і безсловесний електорат, про який згадують лише для того, аби купити твій голос.
Ти - не слухняний гвинтик, не пацієнт психлікарні і не покірна тварина, яку тягнуть в ярмо чи на бойню.
Ти не "козел, который мешает" їм жити!
Знай, що від тебе, від твого вибору залежить, в якій країні житимуть твої діти і внуки – у європейській демократичній і заможній державі, де поважаються закони, і де людина охороняється законом, в якій ти не боятимешся завтрашнього дня, чи – в деградованій, корумпованій зоні з вовчими законами, де право сильного буде вважатися єдиним правом, де влада дбає про власну калитку і власне ненаситне черево, і де будуть верховодити бездарність, безкарність і безпринципність.
Знай, що ти – Людина, громадянин, представник народу з древньою історією, що ти належиш до нації з високою і багатовіковою культурою, якої впродовж сотень років не змогли знищити ні чужі окупанти, ні доморощені запроданці і вихватні. Пам'ятай, що за незалежність і свободу твого народу віддали своє життя сотні тисяч його найкращих синів і дочок.
Пам'ятай, що ти не самотній, і з тобою – не натовп, не юрба – а тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч і мільйони твоїх однодумців, які, подібно до тебе, мають право жити у вільній країні, хочуть жити у вільній країні, і які житимуть у вільній країні. Відстоюй своє законне, Богом дане право жити вільно. Відстоюй право на історичну пам'ять твого народу, відстоюй своє право на честь і людську гідність.
Зроби свій вибір. Обирай, як підказує серце.
Михайло Сидоржевський, "Літературна Україна", №42, 28 листопада 2004
