Над прірвою у брехні
П'ятниця, 29 жовтня 2004, 14:07
- Щось у цій казці не так, -
подумав колобок, який дожовував лисицю.
(Анекдот)
Народжений у СРСР, як і більшість співвітчизників, я наївний і довірливий. Напевно, це совкова дурна звичка - уміння й бажання вірити людям на слово.
Багато українців одержували за це по голові, і не раз, хоча всі добре пам'ятають хорошу пораду незабутнього штурмабанфюрера СС Мюллера про те, що вірити нікому не можна, хоча всі наїлися Кашпіровського й інших пройдисвітів, хоча пішов у небуття Льоня Голубков, який залишив смак важкого бодуна, хоча звикли бути обдуреними - по дріб'язках і глобально - чи ледве не на кожному кроці.
Проте, багато українців з мазохістською завзятістю продовжують наступати на граблі й вірити тому, що на них ллють.
Чергове глобальне "разводілово" має шляхетну назву "Вибори-2004". Такого потоку брехні, підкріпленого відсутністю повного доступу до інформаційних ресурсів, Україна не знала ще ніколи, навіть у довірливі радянські часи. Образливо.
***
Київ. Контрактова площа. Концерт групи "ВВ" на підтримку кандидата у президенти України Віктора Ющенка.
Вирубується світло, і музиканти продовжують грати у темряві. Як резервне джерело організатори заводять генератор, однак і на ньому концерт тягне недовго: хтось - міліціонери, як стверджують організатори, - виводить із ладу й генератор.
Містечко Фастів, що під Києвом, відоме хіба тим, що через місцеву станцію проходять більшість поїздів у південному напрямку. Концерт на підтримку кандидата у президенти Віктора Януковича.
Втім, місцевим жителям, схоже, пофіг, на чию честь концерт: поряд із прапорами з гаслами титульного кандидата майоріють помаранчеві полотнища із твердженням "Так!".
Втім, не це головне, а саме шоу, що у Фастові на такому рівні трапляється, напевно, раз років десь на п'ять: на халяву - Корольова, Повалій, Гнатюк і хедлайнер концерту, народний хам Росії Філя Кіркоров.
Народна артистка України Таїсія Повалій дає життєрадісне інтерв'ю знімальній групі медіа-центру "Кандидат", розповідає про те, як вільно дихає в Україні творча людина: пісні - які хочеш, концерти - скільки хочеш, сцени - які завгодно, умови - краще не придумаєш. На питання, чому вона бере участь у турі на підтримку Януковича, не замислюючись випалює: "Так жити ж стало краще. ЛЮДИ ЦЬОГО НЕ ЗНАЮТЬ, АЛЕ ЖИТИ Ж СТАЛО КРАЩЕ!".
***
Нічний ефір ICTV. У студії Дмитро Кисельов і генерал-лейтенант міліції Анатолій Присяжнюк "мусолять" події 23 жовтня під ЦВК.
Спочатку - коротенький епізод подій, потім - Кисельов: "А прокоментуйте цей кадр", далі - генерал з коментарем.
Спочатку - "тусня" біля дверей Центвиборчкому, кордон міліції в повнім обмундируванні й народні депутати, що намагаються прорватися через нього. "Бачите, - коментує генерал, - депутати їх фактично б'ють, а міліціонери навіть не відповідають. Хоча могли б застосувати зброю – адже на них нападають - і це було б законно".
Хоча кому, як не заступникові міністра внутрішніх справ знати, що законність і правомірність застосування міліціонером зброї в кожному окремому випадку визначає не міліцейський начальник, а суд. При цьому не було сказано про іншу законність - про право кожного народного депутата вільно й безперешкодно входити в будь-яку державну установу.
Наступний кадр: виступ Ющенка на мітингу, де він призиває тих, які зібралися "розправити плечі й не боятися міліції". "Як це - не боятися міліції? - обурюється генерал. - Міліція - це влада, її треба боятися".
У нас що - уже поліцейська держава? Здається, нам всю дорогу розповідали, що міліція стоїть на сторожі законності, захищає права чесних громадян, отже, боятися її повинні тільки ті, хто ці права порушує, тобто злочинці. Або ж у число потенційних злочинців записали вже всіх?
Далі: у кадрі - боєць якогось міліцейського спецпідрозділу з фінгалом під оком. З коментарю випливало, що в декількох кварталах від ЦВК на нього, озброєного й при виконанні, напали двоє невідомих, але, звичайно, представників опозиції, і побили.
Таке от свавілля. Цікаво тільки, що це за спецназівець такий, якщо його, озброєного, можуть побити двоє беззбройних хуліганів, нехай навіть й опозиційних?
На кінець - заява: незважаючи ні на що, під час виборів порушень правопорядку не буде. І взагалі, заявив генерал, криміногенна ситуація в країні під повним контролем, про що свідчить те, що за роки "самостійності" в Україні не було допущено жодного терористичного акту, а наші співгромадяни вільно й безбоязно можуть гуляти по нічних вулицях.
При цьому, за офіційним даними СБУ, за роки незалежності в Україні зареєстровані чотири злочини, які були кваліфіковані як терористичні акти, у тому числі: замах на прем'єр-міністра Лазаренка, замах на кандидата у президенти Вітренко.
А що стосується безпеки й рівня злочинності в країні, то, до прикладу, виконком Миколаївської міськради ухвалив рішення щодо заборони проведення масових заходів у центральній частині міста.
Серед причин були названі необхідність запобігання злочинів і правопорушень, посилення загрози міжнародного тероризму, можливість пронесення на заходи зброї й вибухових речовин, значний ріст злочинності серед неповнолітніх і підлітків.
Цікаво, хто бреше - міліцейський генерал, СБУ, влада Миколаєва?
***
До речі, у тім же Миколаєві, де й губернатор Олексій Гаркуша, і мер Володимир Чайка неодноразово підкреслювали необхідність неухильного дотримання законів, судячи з наочної агітації, існує тільки один кандидат у президенти - угадайте, хто.
На всіх іншим уведена негласна заборона. Тому що!
З місцевих біг-бордів на миколаївців дивиться тільки послідовний, надійний патріот, для всіх інших, у тому числі й Кінаха, колишнього губернатора, "вотчиною" якого вважається Миколаїв, місця не знайшлося.
Правда, знайшлося місце для плаката-"розтяжки" Ющенка - на стіні Будинку торгівлі "Південний Буг". Плакат, що був підвішений відповідно до договору із приватним підприємцем, який орендував стіну для зовнішньої реклами, провисів пару годин.
Потім на стіну влізли альпіністи , які невідомо звідки узялися, здерли його й знищили. Міліціонери, що приїхали на місце, тільки розводили руками, а телефон орендаря стіни виявився хронічно відключеним.
18 жовтня виконком Миколаївської міськради ухвалив рішення щодо заборони проведення у центральній частині міста будь-яких масових заходів. Аргументи - вище. У "заборонну зону" автоматично потрапили всі місця традиційного проведення різних акцій, мітингів, вуличних концертів.
Рішення виконкому було прийняте якраз за тиждень до запланованого приїзду в Миколаїв Віктора Ющенка, хоча до цього в центрі проходили й концерти на підтримку Януковича, і мітинги.
"Під гарячу руку" потрапили й соціалісти, які мали намір провести 26 жовтня на головній площі міста - Леніна - акцію проти підвищення цін. На знак протесту керівник обласного виборчого штабу Мороза, депутат облради Геннадій Задирко оголосив на площі голодування.
У підсумку перед приїздом лідера "Нашої України" місцевий суд Центрального району Миколаєва скасував рішення виконкому як незаконне.
З Українського морського технічного університету за останні тижні відраховані 18 студентів. Причини - більш ніж аргументовані: пропуски занять, неуспішність.
Тільки по дивному збігу обставин, всі відраховані або працювали в штабах не-Януковича, або брали участь у різних опозиційних акціях і заходах.
Миколаївські газети за змістом нагадують радянські часи: матеріали немов написані під копірку (втім, ті, які оповідають про Януковича, часом дублюються в декількох виданнях), мирні будні й трудові подвиги, що часто-густо перемежовуються повідомленнями різних прес-служб.
Уже кілька тижнів у місцевих ЗМІ не рекомендовано навіть публікувати зведення про кримінал, пожежі й інші події.
Коли черговий телефонний терорист "замінував" готель "Україна", де орендують приміщення десятки фірм, в евакуйованому будинку протягом декількох годин сапери і їхні собаки шукали вибухівку, знайшли навіть якусь піротехніку, що належить фірмі, яка займається феєрверками.
Про цю подію говорило все місто, прес-служби ж силовиків намагалися взагалі не згадувати, потім стали пояснювати, що це просто проходили планові навчання, ну, а потім, під натиском й "без диктофону", повідомляли, що є вказівка до виборів не давати в ЗМІ абсолютно ніякого негативу - тільки позитив. "Ну, ви ж розумієте".
Піком свободи й плюралізму миколаївської преси стало 27 жовтня. Ранком замість десятка миколаївських газет місцева обласна друкарня видала на-гора тільки наклад газети "СКІФ" - щотижневика, що не приховує свого трепетного ставлення до губернатора Гаркуші, президента Кучми, прем'єра Януковича й неприязного - до всіх інших.
Газета, що не без допомоги обласної влади, пенсіонерів, що масово підписалися, учителів, лікарів і студентів, зазвичай виходить майже 30-тисячним накладом, цього разу побила власний рекорд - 100 тисяч екземплярів.
Головні матеріали номера - звіт про приїзд до Миколаїва головного "нашиста" Ющенка, розповідь про те, що "нашизм" несе Україні, і чергова ода прем'єрові Януковичу.
Всі інші газети надруковані не були. За офіційною версією, з технічних причин. При цьому у ряді видань розміщалися матеріали про Ющенка в Миколаєві, не профільтровані через служби облдержадміністрації.
***
Автобан „Київ-Одеса”. "Будівництво століття", як його встигли охрестити деякі ЗМІ. Захватів із приводу цієї траси в останній рік було озвучено чимало - згадували й безпрецедентність, і європейський рівень, і небачений обсяг залучених інвестицій.
Спочатку реконструкцію цієї траси, розпочату в червні 2003 року, передбачалося закінчити до 13-й річниці незалежності України, 24 серпня 2004-го. Щось не склалось, і до заповітної дати про відкриття автобану згадували усе рідше й рідше.
Втім, і добре - до чого це штурмування? У будівництві доріг існує своя технологія, яку краще витримувати. Про автобан раптово згадали у жовтні: було оголошено, що він таки дійсно, 23 числа відкривається, а стрічечку переріже - таки ні, не Янукович - Кучма.
Відкрився, перерізав. Про цю подію повідомило чимало ЗМІ - одні радісно, інші із захватом: перераховувалися обсяги ґрунту, тисячі квадратних метрів дорожнього покриття, кількість побудованих розв'язок і т.д. Практично всі повідомили про те, що якість покриття автобану дозволяє розвивати швидкість до 140 кілометрів на годину.
Дозволяє - навіть на "Жигулях". У чому зміг переконатися через добу після урочистого відкриття автобану, у ніч із 24-го на 25-те, промчавшись по трасі зі світловідбивачами, що уже обвалилися у багатьох місцях з огородження, прикрашеного написами про те, що транспортники України бажають мені щасливого дороги.
Добре, що вчасно встиг загальмувати: ідеальне покриття довжиною біля п'ятнадцяти кілометрів раптово закінчується своєрідною сумішшю ґрунтовки із брущаткою.
Автобан „Київ-Одеса” - у нинішньому стані - виявився черговою "мильною булькою": шматок гарної дороги, все інше - або шматки старої, або шматки ніби нової, але ще недоробленої.
На жаль, "справу зроблено, дурна заміжня" - про відкриття автобану всі оголосили, процес запущений, з 1 січня наступного року проїзд по ньому стане платним - це затверджено на законодавчому рівні. А що стосується відповідності дороги "Київ-Одеса" "голосному" визначенню "автобан" - це, мабуть, турбота вже наступного президента.
***
А ще днями мій приятель на хвилі загального ажіотажу гонитви за доларами й очікуванням інфляції вирішив прикупити собі сотню "вашингтонів". Рейд по обмінникам був безрезультатним - валюти ніде не виявилося.
Хоча біля чергового кіоску знайшовся якийсь пройдисвіт, що запропонував зробити операцію по трохи завищеному курсу. Приятель погодився, і в результаті низки маніпуляцій залишився з папірцем номіналом 1 долар на руках.
Цікаво, нас коли-небудь припинять обдурювати?
Данило Кляхін, медіа-центр "Кандидат", спеціально для УП
Київ - "автобан" "Київ - Одеса" - Миколаїв - Київ
подумав колобок, який дожовував лисицю.
(Анекдот)
Народжений у СРСР, як і більшість співвітчизників, я наївний і довірливий. Напевно, це совкова дурна звичка - уміння й бажання вірити людям на слово.
Багато українців одержували за це по голові, і не раз, хоча всі добре пам'ятають хорошу пораду незабутнього штурмабанфюрера СС Мюллера про те, що вірити нікому не можна, хоча всі наїлися Кашпіровського й інших пройдисвітів, хоча пішов у небуття Льоня Голубков, який залишив смак важкого бодуна, хоча звикли бути обдуреними - по дріб'язках і глобально - чи ледве не на кожному кроці.
Проте, багато українців з мазохістською завзятістю продовжують наступати на граблі й вірити тому, що на них ллють.
Чергове глобальне "разводілово" має шляхетну назву "Вибори-2004". Такого потоку брехні, підкріпленого відсутністю повного доступу до інформаційних ресурсів, Україна не знала ще ніколи, навіть у довірливі радянські часи. Образливо.
***
Київ. Контрактова площа. Концерт групи "ВВ" на підтримку кандидата у президенти України Віктора Ющенка.
Вирубується світло, і музиканти продовжують грати у темряві. Як резервне джерело організатори заводять генератор, однак і на ньому концерт тягне недовго: хтось - міліціонери, як стверджують організатори, - виводить із ладу й генератор.
Містечко Фастів, що під Києвом, відоме хіба тим, що через місцеву станцію проходять більшість поїздів у південному напрямку. Концерт на підтримку кандидата у президенти Віктора Януковича.
Втім, місцевим жителям, схоже, пофіг, на чию честь концерт: поряд із прапорами з гаслами титульного кандидата майоріють помаранчеві полотнища із твердженням "Так!".
Втім, не це головне, а саме шоу, що у Фастові на такому рівні трапляється, напевно, раз років десь на п'ять: на халяву - Корольова, Повалій, Гнатюк і хедлайнер концерту, народний хам Росії Філя Кіркоров.
Народна артистка України Таїсія Повалій дає життєрадісне інтерв'ю знімальній групі медіа-центру "Кандидат", розповідає про те, як вільно дихає в Україні творча людина: пісні - які хочеш, концерти - скільки хочеш, сцени - які завгодно, умови - краще не придумаєш. На питання, чому вона бере участь у турі на підтримку Януковича, не замислюючись випалює: "Так жити ж стало краще. ЛЮДИ ЦЬОГО НЕ ЗНАЮТЬ, АЛЕ ЖИТИ Ж СТАЛО КРАЩЕ!".
***
Нічний ефір ICTV. У студії Дмитро Кисельов і генерал-лейтенант міліції Анатолій Присяжнюк "мусолять" події 23 жовтня під ЦВК.
Спочатку - коротенький епізод подій, потім - Кисельов: "А прокоментуйте цей кадр", далі - генерал з коментарем.
Спочатку - "тусня" біля дверей Центвиборчкому, кордон міліції в повнім обмундируванні й народні депутати, що намагаються прорватися через нього. "Бачите, - коментує генерал, - депутати їх фактично б'ють, а міліціонери навіть не відповідають. Хоча могли б застосувати зброю – адже на них нападають - і це було б законно".
Хоча кому, як не заступникові міністра внутрішніх справ знати, що законність і правомірність застосування міліціонером зброї в кожному окремому випадку визначає не міліцейський начальник, а суд. При цьому не було сказано про іншу законність - про право кожного народного депутата вільно й безперешкодно входити в будь-яку державну установу.
Наступний кадр: виступ Ющенка на мітингу, де він призиває тих, які зібралися "розправити плечі й не боятися міліції". "Як це - не боятися міліції? - обурюється генерал. - Міліція - це влада, її треба боятися".
У нас що - уже поліцейська держава? Здається, нам всю дорогу розповідали, що міліція стоїть на сторожі законності, захищає права чесних громадян, отже, боятися її повинні тільки ті, хто ці права порушує, тобто злочинці. Або ж у число потенційних злочинців записали вже всіх?
Далі: у кадрі - боєць якогось міліцейського спецпідрозділу з фінгалом під оком. З коментарю випливало, що в декількох кварталах від ЦВК на нього, озброєного й при виконанні, напали двоє невідомих, але, звичайно, представників опозиції, і побили.
Таке от свавілля. Цікаво тільки, що це за спецназівець такий, якщо його, озброєного, можуть побити двоє беззбройних хуліганів, нехай навіть й опозиційних?
На кінець - заява: незважаючи ні на що, під час виборів порушень правопорядку не буде. І взагалі, заявив генерал, криміногенна ситуація в країні під повним контролем, про що свідчить те, що за роки "самостійності" в Україні не було допущено жодного терористичного акту, а наші співгромадяни вільно й безбоязно можуть гуляти по нічних вулицях.
При цьому, за офіційним даними СБУ, за роки незалежності в Україні зареєстровані чотири злочини, які були кваліфіковані як терористичні акти, у тому числі: замах на прем'єр-міністра Лазаренка, замах на кандидата у президенти Вітренко.
А що стосується безпеки й рівня злочинності в країні, то, до прикладу, виконком Миколаївської міськради ухвалив рішення щодо заборони проведення масових заходів у центральній частині міста.
Серед причин були названі необхідність запобігання злочинів і правопорушень, посилення загрози міжнародного тероризму, можливість пронесення на заходи зброї й вибухових речовин, значний ріст злочинності серед неповнолітніх і підлітків.
Цікаво, хто бреше - міліцейський генерал, СБУ, влада Миколаєва?
***
До речі, у тім же Миколаєві, де й губернатор Олексій Гаркуша, і мер Володимир Чайка неодноразово підкреслювали необхідність неухильного дотримання законів, судячи з наочної агітації, існує тільки один кандидат у президенти - угадайте, хто.
На всіх іншим уведена негласна заборона. Тому що!
З місцевих біг-бордів на миколаївців дивиться тільки послідовний, надійний патріот, для всіх інших, у тому числі й Кінаха, колишнього губернатора, "вотчиною" якого вважається Миколаїв, місця не знайшлося.
Правда, знайшлося місце для плаката-"розтяжки" Ющенка - на стіні Будинку торгівлі "Південний Буг". Плакат, що був підвішений відповідно до договору із приватним підприємцем, який орендував стіну для зовнішньої реклами, провисів пару годин.
Потім на стіну влізли альпіністи , які невідомо звідки узялися, здерли його й знищили. Міліціонери, що приїхали на місце, тільки розводили руками, а телефон орендаря стіни виявився хронічно відключеним.
18 жовтня виконком Миколаївської міськради ухвалив рішення щодо заборони проведення у центральній частині міста будь-яких масових заходів. Аргументи - вище. У "заборонну зону" автоматично потрапили всі місця традиційного проведення різних акцій, мітингів, вуличних концертів.
Рішення виконкому було прийняте якраз за тиждень до запланованого приїзду в Миколаїв Віктора Ющенка, хоча до цього в центрі проходили й концерти на підтримку Януковича, і мітинги.
"Під гарячу руку" потрапили й соціалісти, які мали намір провести 26 жовтня на головній площі міста - Леніна - акцію проти підвищення цін. На знак протесту керівник обласного виборчого штабу Мороза, депутат облради Геннадій Задирко оголосив на площі голодування.
У підсумку перед приїздом лідера "Нашої України" місцевий суд Центрального району Миколаєва скасував рішення виконкому як незаконне.
З Українського морського технічного університету за останні тижні відраховані 18 студентів. Причини - більш ніж аргументовані: пропуски занять, неуспішність.
Тільки по дивному збігу обставин, всі відраховані або працювали в штабах не-Януковича, або брали участь у різних опозиційних акціях і заходах.
Миколаївські газети за змістом нагадують радянські часи: матеріали немов написані під копірку (втім, ті, які оповідають про Януковича, часом дублюються в декількох виданнях), мирні будні й трудові подвиги, що часто-густо перемежовуються повідомленнями різних прес-служб.
Уже кілька тижнів у місцевих ЗМІ не рекомендовано навіть публікувати зведення про кримінал, пожежі й інші події.
Коли черговий телефонний терорист "замінував" готель "Україна", де орендують приміщення десятки фірм, в евакуйованому будинку протягом декількох годин сапери і їхні собаки шукали вибухівку, знайшли навіть якусь піротехніку, що належить фірмі, яка займається феєрверками.
Про цю подію говорило все місто, прес-служби ж силовиків намагалися взагалі не згадувати, потім стали пояснювати, що це просто проходили планові навчання, ну, а потім, під натиском й "без диктофону", повідомляли, що є вказівка до виборів не давати в ЗМІ абсолютно ніякого негативу - тільки позитив. "Ну, ви ж розумієте".
Піком свободи й плюралізму миколаївської преси стало 27 жовтня. Ранком замість десятка миколаївських газет місцева обласна друкарня видала на-гора тільки наклад газети "СКІФ" - щотижневика, що не приховує свого трепетного ставлення до губернатора Гаркуші, президента Кучми, прем'єра Януковича й неприязного - до всіх інших.
Газета, що не без допомоги обласної влади, пенсіонерів, що масово підписалися, учителів, лікарів і студентів, зазвичай виходить майже 30-тисячним накладом, цього разу побила власний рекорд - 100 тисяч екземплярів.
Головні матеріали номера - звіт про приїзд до Миколаїва головного "нашиста" Ющенка, розповідь про те, що "нашизм" несе Україні, і чергова ода прем'єрові Януковичу.
Всі інші газети надруковані не були. За офіційною версією, з технічних причин. При цьому у ряді видань розміщалися матеріали про Ющенка в Миколаєві, не профільтровані через служби облдержадміністрації.
***
Автобан „Київ-Одеса”. "Будівництво століття", як його встигли охрестити деякі ЗМІ. Захватів із приводу цієї траси в останній рік було озвучено чимало - згадували й безпрецедентність, і європейський рівень, і небачений обсяг залучених інвестицій.
Спочатку реконструкцію цієї траси, розпочату в червні 2003 року, передбачалося закінчити до 13-й річниці незалежності України, 24 серпня 2004-го. Щось не склалось, і до заповітної дати про відкриття автобану згадували усе рідше й рідше.
Втім, і добре - до чого це штурмування? У будівництві доріг існує своя технологія, яку краще витримувати. Про автобан раптово згадали у жовтні: було оголошено, що він таки дійсно, 23 числа відкривається, а стрічечку переріже - таки ні, не Янукович - Кучма.
Відкрився, перерізав. Про цю подію повідомило чимало ЗМІ - одні радісно, інші із захватом: перераховувалися обсяги ґрунту, тисячі квадратних метрів дорожнього покриття, кількість побудованих розв'язок і т.д. Практично всі повідомили про те, що якість покриття автобану дозволяє розвивати швидкість до 140 кілометрів на годину.
Дозволяє - навіть на "Жигулях". У чому зміг переконатися через добу після урочистого відкриття автобану, у ніч із 24-го на 25-те, промчавшись по трасі зі світловідбивачами, що уже обвалилися у багатьох місцях з огородження, прикрашеного написами про те, що транспортники України бажають мені щасливого дороги.
Добре, що вчасно встиг загальмувати: ідеальне покриття довжиною біля п'ятнадцяти кілометрів раптово закінчується своєрідною сумішшю ґрунтовки із брущаткою.
Автобан „Київ-Одеса” - у нинішньому стані - виявився черговою "мильною булькою": шматок гарної дороги, все інше - або шматки старої, або шматки ніби нової, але ще недоробленої.
На жаль, "справу зроблено, дурна заміжня" - про відкриття автобану всі оголосили, процес запущений, з 1 січня наступного року проїзд по ньому стане платним - це затверджено на законодавчому рівні. А що стосується відповідності дороги "Київ-Одеса" "голосному" визначенню "автобан" - це, мабуть, турбота вже наступного президента.
***
А ще днями мій приятель на хвилі загального ажіотажу гонитви за доларами й очікуванням інфляції вирішив прикупити собі сотню "вашингтонів". Рейд по обмінникам був безрезультатним - валюти ніде не виявилося.
Хоча біля чергового кіоску знайшовся якийсь пройдисвіт, що запропонував зробити операцію по трохи завищеному курсу. Приятель погодився, і в результаті низки маніпуляцій залишився з папірцем номіналом 1 долар на руках.
Цікаво, нас коли-небудь припинять обдурювати?
Данило Кляхін, медіа-центр "Кандидат", спеціально для УП
Київ - "автобан" "Київ - Одеса" - Миколаїв - Київ
