Як Гавриш, Хомутиннік та "барабашка" обирали президента України
Понеділок, 15 листопада 2004, 11:05
Підпал рейхстагу, здійснений в Німеччині кілька десятиліть тому, давно став у світі символом політичної провокації, що допомагає конкретним політичним силам домогтися влади в цілком конкретній країні. Або зберегти цю владу.
З кожною годиною наближення України до другого туру президентських виборів діюча влада "підпалює" все більше. Щодня в різних географічних точках, з різним розмахом та ступінню цинізму влаштовуються великі та малі "рейхстаги", з тим, щоб суспільство вжахнулось і звернулось до влади: захистіть нас від НИХ.
ВОНИ – це, звичайно, опозиція. Це – Ющенко, це "Пора", це жителі Західної України, це, зрештою, просто ті, хто носить помаранчевий колір.
Свідчень цьому – безліч. Технологію провокації можна прослідкувати на прикладі трагічного випадку в Черкасах, коли загинув студент місцевого вузу.
Ось як це робиться.
В ніч з 29 на 30 жовтня в обласному центрі сталося вбивство Козицького - 18-річного студента місцевого університету імені Богдана Хмельницького.
Офіційне повідомлення ЦГЗ УМВС в Черкаській області про цей злочин з’явилось 3 листопада. Тоді в.о. начальника ЦГЗ УМВС в Черкаській області Наталія Таран повідомила, що "вранці 30 жовтня біля магазину "Ромашка" до Козицького, який проводжав додому після дискотеки дівчину, підійшли двоє невідомих і стали чіплятись до його дівчини. У результаті між ними виникла бійка, під час якої один з нападників вихопив ніж і вдарив ним Козицького в груди. Відразу після цього зловмисники зникли з місця злочину. Від поранення в серце студент помер на місці, ще до прибуття швидкої і міліції".
Отже, стало відомо, де і коли сталось вбивство (30 жовтня близько 4.50 на вул. Енгельса, біля будинку №114), а також за яких обставин (невідомі чіплялись до дівчини, хлопець став на її захист і загинув). Але вбивць затримати не вдалось.
3 листопада ЦГЗ УМВС Черкаської області звернувся за допомогою у розкритті злочину до жителів обласного центру. В офіційному зверненні, що було опубліковано у місцевих газетах, з приводу вбивства студента було сказано практично те ж саме: "ножове поранення Козицькому О.О. було завдано під час бійки з двома невідомими особами на вулиці Енгельса, біля магазину "Ромашка". За інформацією, що б могла допомогти в розкритті злочину УМВС в Черкаській області встановило спеціальну винагороду".
Зауважимо: жодних свідчень того, що вбивство Козицького мало якийсь політичний підтекст, з боку правоохоронних органів не було.
Але ось 7 листопада керівник обласного громадського виборчого штабу Януковича Олексій Лищенко заявив журналістам, що в смерті Козицького проглядається політичний мотив. Таке припущення Лищенка грунтувалось на тому, що причиною бійки Козицького з невідомими начебто став синій шарф з передвиборчою символікою Януковича.
На підставі чого пан Лищенко зробив свої висновки, звідки взявся цей шарфик, невідомо. Але у місцевій пресі почала тиражуватись версія, за якою на задній план почали відступати чіпляння невідомих до дівчини як мотив бійки, а натомість - окреслюватись історія про шарф з біло-голубою символікою як причина нападу.
Дарма, що слідство, яке взялась вести прокуратура, ніяких офіційних повідомлень про такий розвиток подій трагічної ночі не робило. Історія здобула зовсім інший підтекст та резонанс.
Але місцевим рівнем ті, хто мав намір отримати свої результати від своєрідної трактовки убивства, не обмежились.
Майже через два тижні після загибелі юнака в Києві дали прес-конференцію керівники ряду молодіжних організацій - голова Союзу молоді регіонів України Віталій Хомутиннік, президент Всеукраїнського громадського об'єднання "Нова генерація" Юрій Мірошниченко та голова Соціал-демократичної молоді України Вадим Костюченко.
Молодіжні лідери оголосили про створення молодіжної організації "Досить!", покликаної не допустити втягування молоді в екстремістські дії під час виборчої кампанії.
Благородний намір. Але хто втягує молодь у це?
Для того, щоб спрогнозувати спрямованість заяви молодіжних лідерів, придивимось ближче до цих людей.
Віталій Хомутиннік є народним депутатом України, входить до депутатської фракції "Регіони України".
Вадим Костюченко є першим заступником міністра України у справах сім'ї, дітей та молоді.
Очолювана Юрієм Мірошниченком партія "Нова генерація України" брала участь у парламентських виборах 2002 року, отримавши 0,76% голосів, і прославившись тим, що намагалась використати популярність Ющенка без його на те згоди і була звинувачена лідером "Нашої України" в "цинічності, брехливості та спекулятивності".
Тепер здогадуєтесь, хто винен у всьому?
Звісно, Ющенко та "Наша Україна". А через кого втягується молодь до таких дій? Також здогадатись неважко: через організацію "Пора". Відповідно - має бути створена анти"Пора". Вона й здобуває назву - "Досить!"
Але заяви про екстремізм Ющенка та "Пори" потребують хоча б якихось доказів. Не можна ж весь час відбуватись абстрактними, голослівними обвинуваченнями. Потрібен хоча б один конкретний приклад – з повною адресою, іменами та датами.
Ось тут і з`являються Черкаси, вбивство студента.
Віталій Хомутиннік заявляє на прес-конференції: "29 жовтня в Черкасах прихильники Ющенка намагались зірвати шарфи "Вибір-2004. За Януковича" з хлопця і дівчини, в результаті хлопець під час бійки, що виникла, коли він почав захищати свою дівчину, отримав ножове поранення в серце і помер".
Відчуваєте різницю? Вже фігурує не один шарф, а "шарфи". Вже нападниками, а відтак і вбивцями, є навіть не просто двоє невідомих, а "прихильники Ющенка".
Хто дав право народному депутатові робити такі заяви, коли слідство лише розпочалось, коли навіть невідомо, чи фігурують в його матеріалах такі деталі? Звісно, ніхто не давав такого права. Сам взяв його.
Уявляєте, як можуть реагувати на такий "факт" люди в Донецьку? Уявіть, як їм чути про те, що десь у Черкасах до юнака та дівчини вночі підходять двоє бандитів, зривають біло-голубі шарфи і б`ють студента ножем в серце?
Що мають відчути ці люди? Чи не стиснулись би у вас би після таких слів кулаки, не зміцніло бажання адекватно діяти по відношенню до ТАКИХ людей?
То хто в цій ситуації реально нагнітає пристрасті, провокує екстремізм та насильство – "прихильники Ющенка" чи депутат Хомутиннік?
Таким чином, "ліпиться" інформаційна фальшивка. Технологія проста: реальний факт – заява місцевого штабу – легітимізація цієї заяви народним депутатом, готовим озвучити, судячи з усього, те що потрібно – поширення інформації за відпрацьованою схемою за допомогою "темників" підконтрольними владі ЗМІ (треба було бачити, скільки телекамер знімали прес-конференцію – далеко не кожен ньюзмейкер першого ешелону може похвалитись такою увагою!).
І коли ці всі стадії пройдено, що ж, можна і захищати молодь від екстремізму.
Ця історія – лише один приклад з політтехнологічної кухні, що працює на владу. Тут безроздільно владарюють політтехнологи, журналісти, депутати, чиновники ходять у виконавцях. Кожного дня з цієї кухні нам подають нові страви, що мають утвердити в суспільній свідомості думку про екстремістів в особі опозиції та рятівників народу від цих екстремістів в особі влади.
Згадаємо останні подані страви.
Біля будинку народного депутата Володимира Сівковича знайдено вибуховий пристрій. На кого, як-то мовиться, має подумати виборець? Звісно, на "прихильників Ющенка", оскільки Сівкович є головою парламентської комісії з розслідування обставин отруєння Ющенка і ось-ось збирається оприлюднити остаточні висновки комісії. Виборець має зробити висновок: бояться оприлюднення, планували знищити голову комісії.
Вибухнув автомобіль біля "Російського клубу" у Києві, коли з клубу виходив "широко відомий у вузьких колах" російський громадянин та бізнесмен Курочкін. Міліція, від якої за багатьма резонансними справами роками не витягнеш і крихти інформації, з феноменальною наполегливістю починає тиражувати повідомлення про замах.
У який бік мають працювати мізки виборця? Зрозуміло, у який: "Російський клуб" підтримує Януковича, значить, вибух спрямований проти нього.
Газета "Сегодня" друкує чергову історію про юнака, який входить в організацію "Пора" і який нібито порізав собі вени. Звісно, з відчаю, звісно, історія дуже слізлива, сентиментальна. Але – ні імен, ні адрес, нічого конкретного.
За якусь годину таких історій можна, не відходячи від письмового столу, наклепати десяток-другий. Але у вас немає газети "Сегодня". А у них є, тож виборець про цей "факт" оперативно дізнається і має зробити висновок: погана "Пора", коли там діти приходять до відчаю. Треба створювати анти"Пору", тобто – "Досить!"
Отже, порівняно з першим туром нічого не змінилось. Навпаки, цинізм, безцеремонність, безжалісність до тих, хто не служить владі, зросли в геометричній прогресії. І якщо під час першого туру в команді влади одним доручались "мокрі" справи, інші ж мали можливість залишатись "білими та пухнастими", то тепер такої індульгенції немає ніхто.
Скажімо, в ніч після першого туру, один з тих, хто досі залишався "пухнастим" – Степан Гавриш, в агентстві УНІАН абсолютно в стилі Нестора Шуфрича також почав розповідати про "екстремістів" з "Пори", які йдуть колоною до ЦВК.
І треба було бачити обличчя пана Гавриша, коли журналісти вибухнули обуренням. Справа була в тому, що буквально за кілька хвилин перед цим представник "Пори" офіційно заявила, що жодного представника "Пори" біля ЦВК немає, ті ж, кого там "виявлять", можуть бути лише провокаторами.
Але навіть після цього не надовго знітився пан Гавриш. Коли журналісти наполегливо почали запитувати його, хто ж все-таки стоїть за ешелонами із "голосувальниками", що вирушили з Донецька в західному напрямку, за масовими неточностями у списках та іншими проблемами в день виборів, пан Гавриш відреагував миттєво: "Українська барабашка".
І в цій відповіді – вся вона, українська влада. На тебе дивляться кришталево чистим поглядом і кажуть: "Ви знаєте, чиїх рук це справа, ми знаємо, чиїх рук. Але ми плюємо вам межи очі і кажемо: "Барабашка!" Повторити по складах? "БА-РА-БАШ-КА!" Є ще запитання?"
Немає.
Мусимо обрати: "Пора!" або "Досить!"
Третього немає.
З кожною годиною наближення України до другого туру президентських виборів діюча влада "підпалює" все більше. Щодня в різних географічних точках, з різним розмахом та ступінню цинізму влаштовуються великі та малі "рейхстаги", з тим, щоб суспільство вжахнулось і звернулось до влади: захистіть нас від НИХ.
ВОНИ – це, звичайно, опозиція. Це – Ющенко, це "Пора", це жителі Західної України, це, зрештою, просто ті, хто носить помаранчевий колір.
Свідчень цьому – безліч. Технологію провокації можна прослідкувати на прикладі трагічного випадку в Черкасах, коли загинув студент місцевого вузу.
Ось як це робиться.
В ніч з 29 на 30 жовтня в обласному центрі сталося вбивство Козицького - 18-річного студента місцевого університету імені Богдана Хмельницького.
Офіційне повідомлення ЦГЗ УМВС в Черкаській області про цей злочин з’явилось 3 листопада. Тоді в.о. начальника ЦГЗ УМВС в Черкаській області Наталія Таран повідомила, що "вранці 30 жовтня біля магазину "Ромашка" до Козицького, який проводжав додому після дискотеки дівчину, підійшли двоє невідомих і стали чіплятись до його дівчини. У результаті між ними виникла бійка, під час якої один з нападників вихопив ніж і вдарив ним Козицького в груди. Відразу після цього зловмисники зникли з місця злочину. Від поранення в серце студент помер на місці, ще до прибуття швидкої і міліції".
Отже, стало відомо, де і коли сталось вбивство (30 жовтня близько 4.50 на вул. Енгельса, біля будинку №114), а також за яких обставин (невідомі чіплялись до дівчини, хлопець став на її захист і загинув). Але вбивць затримати не вдалось.
3 листопада ЦГЗ УМВС Черкаської області звернувся за допомогою у розкритті злочину до жителів обласного центру. В офіційному зверненні, що було опубліковано у місцевих газетах, з приводу вбивства студента було сказано практично те ж саме: "ножове поранення Козицькому О.О. було завдано під час бійки з двома невідомими особами на вулиці Енгельса, біля магазину "Ромашка". За інформацією, що б могла допомогти в розкритті злочину УМВС в Черкаській області встановило спеціальну винагороду".
Зауважимо: жодних свідчень того, що вбивство Козицького мало якийсь політичний підтекст, з боку правоохоронних органів не було.
Але ось 7 листопада керівник обласного громадського виборчого штабу Януковича Олексій Лищенко заявив журналістам, що в смерті Козицького проглядається політичний мотив. Таке припущення Лищенка грунтувалось на тому, що причиною бійки Козицького з невідомими начебто став синій шарф з передвиборчою символікою Януковича.
На підставі чого пан Лищенко зробив свої висновки, звідки взявся цей шарфик, невідомо. Але у місцевій пресі почала тиражуватись версія, за якою на задній план почали відступати чіпляння невідомих до дівчини як мотив бійки, а натомість - окреслюватись історія про шарф з біло-голубою символікою як причина нападу.
Дарма, що слідство, яке взялась вести прокуратура, ніяких офіційних повідомлень про такий розвиток подій трагічної ночі не робило. Історія здобула зовсім інший підтекст та резонанс.
Але місцевим рівнем ті, хто мав намір отримати свої результати від своєрідної трактовки убивства, не обмежились.
Майже через два тижні після загибелі юнака в Києві дали прес-конференцію керівники ряду молодіжних організацій - голова Союзу молоді регіонів України Віталій Хомутиннік, президент Всеукраїнського громадського об'єднання "Нова генерація" Юрій Мірошниченко та голова Соціал-демократичної молоді України Вадим Костюченко.
Молодіжні лідери оголосили про створення молодіжної організації "Досить!", покликаної не допустити втягування молоді в екстремістські дії під час виборчої кампанії.
Благородний намір. Але хто втягує молодь у це?
Для того, щоб спрогнозувати спрямованість заяви молодіжних лідерів, придивимось ближче до цих людей.
Віталій Хомутиннік є народним депутатом України, входить до депутатської фракції "Регіони України".
Вадим Костюченко є першим заступником міністра України у справах сім'ї, дітей та молоді.
Очолювана Юрієм Мірошниченком партія "Нова генерація України" брала участь у парламентських виборах 2002 року, отримавши 0,76% голосів, і прославившись тим, що намагалась використати популярність Ющенка без його на те згоди і була звинувачена лідером "Нашої України" в "цинічності, брехливості та спекулятивності".
Тепер здогадуєтесь, хто винен у всьому?
Звісно, Ющенко та "Наша Україна". А через кого втягується молодь до таких дій? Також здогадатись неважко: через організацію "Пора". Відповідно - має бути створена анти"Пора". Вона й здобуває назву - "Досить!"
Але заяви про екстремізм Ющенка та "Пори" потребують хоча б якихось доказів. Не можна ж весь час відбуватись абстрактними, голослівними обвинуваченнями. Потрібен хоча б один конкретний приклад – з повною адресою, іменами та датами.
Ось тут і з`являються Черкаси, вбивство студента.
Віталій Хомутиннік заявляє на прес-конференції: "29 жовтня в Черкасах прихильники Ющенка намагались зірвати шарфи "Вибір-2004. За Януковича" з хлопця і дівчини, в результаті хлопець під час бійки, що виникла, коли він почав захищати свою дівчину, отримав ножове поранення в серце і помер".
Відчуваєте різницю? Вже фігурує не один шарф, а "шарфи". Вже нападниками, а відтак і вбивцями, є навіть не просто двоє невідомих, а "прихильники Ющенка".
Хто дав право народному депутатові робити такі заяви, коли слідство лише розпочалось, коли навіть невідомо, чи фігурують в його матеріалах такі деталі? Звісно, ніхто не давав такого права. Сам взяв його.
Уявляєте, як можуть реагувати на такий "факт" люди в Донецьку? Уявіть, як їм чути про те, що десь у Черкасах до юнака та дівчини вночі підходять двоє бандитів, зривають біло-голубі шарфи і б`ють студента ножем в серце?
Що мають відчути ці люди? Чи не стиснулись би у вас би після таких слів кулаки, не зміцніло бажання адекватно діяти по відношенню до ТАКИХ людей?
То хто в цій ситуації реально нагнітає пристрасті, провокує екстремізм та насильство – "прихильники Ющенка" чи депутат Хомутиннік?
Таким чином, "ліпиться" інформаційна фальшивка. Технологія проста: реальний факт – заява місцевого штабу – легітимізація цієї заяви народним депутатом, готовим озвучити, судячи з усього, те що потрібно – поширення інформації за відпрацьованою схемою за допомогою "темників" підконтрольними владі ЗМІ (треба було бачити, скільки телекамер знімали прес-конференцію – далеко не кожен ньюзмейкер першого ешелону може похвалитись такою увагою!).
І коли ці всі стадії пройдено, що ж, можна і захищати молодь від екстремізму.
Ця історія – лише один приклад з політтехнологічної кухні, що працює на владу. Тут безроздільно владарюють політтехнологи, журналісти, депутати, чиновники ходять у виконавцях. Кожного дня з цієї кухні нам подають нові страви, що мають утвердити в суспільній свідомості думку про екстремістів в особі опозиції та рятівників народу від цих екстремістів в особі влади.
Згадаємо останні подані страви.
Біля будинку народного депутата Володимира Сівковича знайдено вибуховий пристрій. На кого, як-то мовиться, має подумати виборець? Звісно, на "прихильників Ющенка", оскільки Сівкович є головою парламентської комісії з розслідування обставин отруєння Ющенка і ось-ось збирається оприлюднити остаточні висновки комісії. Виборець має зробити висновок: бояться оприлюднення, планували знищити голову комісії.
Вибухнув автомобіль біля "Російського клубу" у Києві, коли з клубу виходив "широко відомий у вузьких колах" російський громадянин та бізнесмен Курочкін. Міліція, від якої за багатьма резонансними справами роками не витягнеш і крихти інформації, з феноменальною наполегливістю починає тиражувати повідомлення про замах.
У який бік мають працювати мізки виборця? Зрозуміло, у який: "Російський клуб" підтримує Януковича, значить, вибух спрямований проти нього.
Газета "Сегодня" друкує чергову історію про юнака, який входить в організацію "Пора" і який нібито порізав собі вени. Звісно, з відчаю, звісно, історія дуже слізлива, сентиментальна. Але – ні імен, ні адрес, нічого конкретного.
За якусь годину таких історій можна, не відходячи від письмового столу, наклепати десяток-другий. Але у вас немає газети "Сегодня". А у них є, тож виборець про цей "факт" оперативно дізнається і має зробити висновок: погана "Пора", коли там діти приходять до відчаю. Треба створювати анти"Пору", тобто – "Досить!"
Отже, порівняно з першим туром нічого не змінилось. Навпаки, цинізм, безцеремонність, безжалісність до тих, хто не служить владі, зросли в геометричній прогресії. І якщо під час першого туру в команді влади одним доручались "мокрі" справи, інші ж мали можливість залишатись "білими та пухнастими", то тепер такої індульгенції немає ніхто.
Скажімо, в ніч після першого туру, один з тих, хто досі залишався "пухнастим" – Степан Гавриш, в агентстві УНІАН абсолютно в стилі Нестора Шуфрича також почав розповідати про "екстремістів" з "Пори", які йдуть колоною до ЦВК.
І треба було бачити обличчя пана Гавриша, коли журналісти вибухнули обуренням. Справа була в тому, що буквально за кілька хвилин перед цим представник "Пори" офіційно заявила, що жодного представника "Пори" біля ЦВК немає, ті ж, кого там "виявлять", можуть бути лише провокаторами.
Але навіть після цього не надовго знітився пан Гавриш. Коли журналісти наполегливо почали запитувати його, хто ж все-таки стоїть за ешелонами із "голосувальниками", що вирушили з Донецька в західному напрямку, за масовими неточностями у списках та іншими проблемами в день виборів, пан Гавриш відреагував миттєво: "Українська барабашка".
І в цій відповіді – вся вона, українська влада. На тебе дивляться кришталево чистим поглядом і кажуть: "Ви знаєте, чиїх рук це справа, ми знаємо, чиїх рук. Але ми плюємо вам межи очі і кажемо: "Барабашка!" Повторити по складах? "БА-РА-БАШ-КА!" Є ще запитання?"
Немає.
Мусимо обрати: "Пора!" або "Досить!"
Третього немає.
