Збір на купівлю комплексу важкого дрону для 48 ОШБ

Майдан не спинити

Середа, 24 листопада 2004, 11:43
Скільки людей, стільки облич. Кожен зі своєю історією, але всі з однією метою.
"Ющенко – наш президент!", "Свободу не спинити!", "Студентство, єднаймося", "Банду геть", -- кількість слоганів, які в один голос скандує помаранчевий натовп зростає на Майдані Незалежності у Києві разом з новоприбульцями з усіх регіонів України.

Не довелося зустріти хіба що кримчан та мешканців Луганщини. Навіть кілька вболівальників донецького "Шахтаря" з характерними для команди оранжевими шарфами тримали в руках прапорці "Так! Ющенко" та плакати "Донбасс с Вами". Акція громадської непокори на підтримку Віктора Ющенка набирає обертів.

Як і раніше, тон цілодобовому мітингу задає студентство – активісти "Пори" й студенти Могиляки свою справу зробили. Одні завзято розбивають намети, дістаючи з рюкзаків теплі речі і рушники. Інші роздають перехожим на прилеглих до Майдану вулицях жовтогарячу символіку і тим самим дякують киянам (в авангарді продовольчої підтримки – столичні пенсіонери) за чай у термосах і бутерброди.

Особливо виразно на фоні оранжевого натовпу вирізняються студенти –медики у білих халатах, а дівчата ще й білосніжних капелюшках. Світлана з Київського Медичного Університету імені О. Богомольця охоче ділиться: "Тим самим ми – майбутні –лікарі, хочемо показати, що підтримуємо Ющенка. Пар офіційно ніхто не відміняв, але більшість наших сьогодні тут. Ми всі підемо до Верховної Ради".

Так само легкими на підйом виявились цілі сім'ї київських підприємців та співробітників багатьох столичних офісів – деякі самі не змогли залишитись осторонь подій, як вони кажуть, історичного значення, вихід інших на центральну площу міста санкціонувало начальство. "Спочатку наш бос наполегливо рекомендував познімати оранжеві стрічки з сумок, а тепер сам пов'язав стрічку на своє "Ауді А-8" і зараз десь тут на майдані", -- ділиться співробітниця київської юридичної компанії Інна.

Деякі з присутніх налаштовані досить рішуче. Колишні афганці, морські офіцери, а нині бізнесмени Ігор та Олександр стверджують, що готові взяти до рук зброю, якщо влада далі буде нехтувати волею народу, так як вона зробила це під час другого туру президентських виборів.

"Ми забезпечені і міцно тримаємося на ногах.. Якщо в Афгані ми воювали ні за що, то зараз ми чітко знаємо, чому ми тут – відвоювати свободу для своїх дітей. Поки що є надія, що влада прислухається до думки власного народу і передача президентських повноважень Вікторові Ющенку відбудеться мирним шляхом. Інакше наших друзів – та й, у принципі, і нас – буде дуже важко відмовити не взятись за зброю, аби захистити цих людей навколо".

Біля Головпоштамту нашу увагу привернув старший чоловік, котрий якраз просив першого-ліпшого молодика зав'язати йому на руку помаранчеву косинку: "Сынок, остановись, помоги мне, если ты патриот. Сегодня – день нашей победы".

На питання "чому він тут", колишній хімік-механомонтажник Валерій Петрович Бондаренко з Києва відповів "по-донецьки" жорстко: "Я не хочу, чтобы какие-то козлы пришли к власти и указывали, что мне делать".

Потім він ще довго розповідав нам про переваги своєї професії, яка (за його ж словами) нікому не потрібна тепер, але обов'язково стане в пригоді при президентові Ющенку: "Сейчас не работаю, но когда придет Виктор Андреевич, думаю, буду".

До остаточної перемоги націлені залишитись у Києві і львів'яни Ігор Ковалишин та Олег Мандюк. Під час другого туру виборів вони працювали спостерігачами в Одеській області, а після завершення своєї місії поїхали на заклик Ющенка прямо до столиці. "Живемо по готелях і друзях, а вдень весь час тут, на барикадах".

Їх перебив підприємець з Донецька Віктор, який стверджує, що в його місті кандидатуру Ющенка пітримали щонайменше 20% людей: "Все мои друзья, партнеры по бизнесу, знакомые и даже соседи проголосовали за Виктора Андреевича. Кому-кому, а нам Янукович надоел уже по самое горло еще в бытность губернатором. Спросите моих земляков, кто из них не боится подойти ближе, чем на 2000 метров к дому, который премьер выстроил себе на родине. Все запуганы. Как только мы узнали, что он якобы победил, сели в машину и приехали сюда. Благо родственников в Киеве хватает. Правда, в Донецке уже многие накрывают столы и на всю катушку празднуют победу".

Серцем Майдану залишається сцена. Звідти лунають не лише заклики відомих політиків, шоуменів та поважних гостей з Польщі, Росії, Білорусі і Канади, але й простих людей з багатьох українських міст і селищ: "Ми з народом, а його – не спинити".

Усміхаються вбрані в помаранч манекени магазинів на Хрещатику, а бармени і офіціанти в навколишніх барах та кав'ярнях ні на мить не вимикають "5 канал". "Дбаємо про клієнтів", - ділиться власник одного такого закладу.

З табличками "Так! Ющенко і значками "Пора" роз'їжджають у дитячих колясках навіть малюки Їхні батьки охоче позують відеокамерам і кажуть, що саме їхні чада змусили вийти на переповнений майдан.

"Ми-то вже до всього звикли, але, щоб мій син виховувався по понятіям – нізащо". "Мені на днях народжувати ", - втрутилась у розмову вагітна 28-літня Світлана з Білої Церкви, - тому майбутнє України мені далеко не байдуже. Не віддамо країну бандитам!". Боротьба народу за свій вибір триває...


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування