Шредер "здасть" Україну за "Газпром"?
Понеділок, 20 грудня 2004, 17:01
В Німеччині існують різні думки на залежність відносин з Росією від демократичності останньої.
Про це розмірковує впливове польське щоденне видання "Rzeczpospolita" напередодні дводенного візиту російського президента Володимира Путіна до Німеччини в статті, яку переказує сайт "ПроЄвропа".
Видання пише, що "політична еліта добивається від канцлера, аби протягом дводеннної зустрічі він нагадав Путінові, що Україна як і Білорусь, Молдова і Калінінградський регіон знаходяться у сфері інтересів Європейського союзу, і не може бути мови про другу Ялту, яка визнала би кордон російських впливів на лінії Бугу, чи Дністра".
Водночас, зазначає газета, така постановка питання наражається на критику. "Не в інтересах Заходу дражнити російського ведмедя", - наводить газета слова Олександра Рара, одного з найвідоміших у Німеччині спеціалістів по Росії.
Позиція Рара спирається на принцип, що Захід потребує російської нафти і газу, а Путін є відповідною людиною на відповідному місці, бо гарантує в Росії спокій і порядок, що відповідає інтересам Заходу і Німеччини.
На противагу йому, Рональд Гетц з німецької Фундації науки та економіки вважає, що Німеччина абсолютно не приречена на співпрацю з Росією в енергетичній сфері, хоча з Росії йде третина поставок нафти і дві п'ятих – газу.
Гетц вважає, що це швидше Росія зацікавлена поставляти свою сировину до Німеччини та Європи, бо кращого ринку збуту немає. Отже, на його думку, жодні політичні поступки щодо цієї країни не обов'язкові, оскільки Москва не має практично жодних можливостей енергетичного шантажу.
Як зазначає газета, прибічників прагматизму у контактах з Росією є більшість. Зокрема, представником цього табору є також шеф дипломатії Німеччини Йошка Фішер.
Однак канцлер Шредер, на думку газети, політичну співпрацю Берліна з Москвою бачить виразно через призму партнерства в економічній сфері. І сьогодні, і у перспективі 20-30 років, коли Росія, на думку Шредера, стане одним з найважливіших торгівельних партнерів Німеччини.
До того ж близькі контакти з Росією мають урівноважити послаблені зв'язки Німеччини з Вашингтоном, пише газета. За її словами, ця політична лінія узгоджена з Парижем, і Шредер на може навіть марити про кращого, ніж Путін, партнера для її реалізації.
Газета нагадує, що тільки протягом останніх 4 років обидва лідери зустрічалися 28 разів, і розмовляють вони часто не лише без перекладачів, але й без note-takers, тобто осіб, які записують зміст розмов.
Отже, Шредер знає Путіна краще за будь-якого іншого європейського політика і якнайкращої думки про нього. Він переконаний, що Путін прагне демократизації Росії, розуміє також його реакцію на події в Чечні і Беслані, не вдається у подробиці ситуації з ЮКОСом і полегшує Путіну просування європейськими салонами, пише газета.
Лінію канцлера підтримують німецькі промисловці, додає "Rzeczpospolita". Як вказує газета, завдяки політиці Шредера енергетичний концерн E.ON найвірогідніше утричі збільшить свою участь у Газпромі, а Deutsche Bank розраховує на добрий інтерес, кредитуючи дії з поділу ЮКОСу".
"Українська правда"
Про це розмірковує впливове польське щоденне видання "Rzeczpospolita" напередодні дводенного візиту російського президента Володимира Путіна до Німеччини в статті, яку переказує сайт "ПроЄвропа".
Видання пише, що "політична еліта добивається від канцлера, аби протягом дводеннної зустрічі він нагадав Путінові, що Україна як і Білорусь, Молдова і Калінінградський регіон знаходяться у сфері інтересів Європейського союзу, і не може бути мови про другу Ялту, яка визнала би кордон російських впливів на лінії Бугу, чи Дністра".
Водночас, зазначає газета, така постановка питання наражається на критику. "Не в інтересах Заходу дражнити російського ведмедя", - наводить газета слова Олександра Рара, одного з найвідоміших у Німеччині спеціалістів по Росії.
Позиція Рара спирається на принцип, що Захід потребує російської нафти і газу, а Путін є відповідною людиною на відповідному місці, бо гарантує в Росії спокій і порядок, що відповідає інтересам Заходу і Німеччини.
На противагу йому, Рональд Гетц з німецької Фундації науки та економіки вважає, що Німеччина абсолютно не приречена на співпрацю з Росією в енергетичній сфері, хоча з Росії йде третина поставок нафти і дві п'ятих – газу.
Гетц вважає, що це швидше Росія зацікавлена поставляти свою сировину до Німеччини та Європи, бо кращого ринку збуту немає. Отже, на його думку, жодні політичні поступки щодо цієї країни не обов'язкові, оскільки Москва не має практично жодних можливостей енергетичного шантажу.
Як зазначає газета, прибічників прагматизму у контактах з Росією є більшість. Зокрема, представником цього табору є також шеф дипломатії Німеччини Йошка Фішер.
Однак канцлер Шредер, на думку газети, політичну співпрацю Берліна з Москвою бачить виразно через призму партнерства в економічній сфері. І сьогодні, і у перспективі 20-30 років, коли Росія, на думку Шредера, стане одним з найважливіших торгівельних партнерів Німеччини.
До того ж близькі контакти з Росією мають урівноважити послаблені зв'язки Німеччини з Вашингтоном, пише газета. За її словами, ця політична лінія узгоджена з Парижем, і Шредер на може навіть марити про кращого, ніж Путін, партнера для її реалізації.
Газета нагадує, що тільки протягом останніх 4 років обидва лідери зустрічалися 28 разів, і розмовляють вони часто не лише без перекладачів, але й без note-takers, тобто осіб, які записують зміст розмов.
Отже, Шредер знає Путіна краще за будь-якого іншого європейського політика і якнайкращої думки про нього. Він переконаний, що Путін прагне демократизації Росії, розуміє також його реакцію на події в Чечні і Беслані, не вдається у подробиці ситуації з ЮКОСом і полегшує Путіну просування європейськими салонами, пише газета.
Лінію канцлера підтримують німецькі промисловці, додає "Rzeczpospolita". Як вказує газета, завдяки політиці Шредера енергетичний концерн E.ON найвірогідніше утричі збільшить свою участь у Газпромі, а Deutsche Bank розраховує на добрий інтерес, кредитуючи дії з поділу ЮКОСу".
"Українська правда"
