Корупція вбиває
Президент Зеленський обрав захищати корупцію. Вкотре.
Але чи переконають його картонкові протести стати на сторону інтересів народу України, а не колективного "міндіча" в оборонці?
"Корупція вбиває", – так скандували люди на площі Франка в Києві, вимагаючи повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони та звільнення Олександра Сирського з посади головкома.
Після пʼяти днів протестів по всій Україні президент нарешті виконав одну з вимог людей. Зеленський замінив генерала Сирського, який уособлює стару радянську армію, на генерал-майора Драпатого, який користується великою повагою серед військових та є символом позитивних змін. Це стало першою важливою перемогою протестувальників цього року.
З'явилася надія.
Але чи достатньо цього рішення для реформування сектору оборони та виборювання нашого шансу вистояти в цій війні зі значно переважаючим безжальним ворогом?
Зеленський призначив воєначальника, екскомандувача Центру спеціальних операцій "А" СБУ генерал-майора Євгенія Хмару т.в.о. міністра оборони. І оголосив, що планує подати його кандидатуру до парламенту на затвердження як міністра. До того Євгеній Хмара, який користується великою повагою як бойовий командир, майже рік був т.в.о. голови СБУ.
Зеленському було зручно показати причину звільнення Федорова, як "конфлікт молодого міністра-технократа зі старшим військовим апаратчиком радянського загартування".
Мовляв, ось вони без суперечок не говорять. Обидва винні. Обидва мають піти. Федоров перший. Сирський, трохи пізніше — аби показати протестувальникам, що їх чують, та збавити градус напруги в суспільстві.
Але тепер головкомом є Михайло Драпатий, у якого немає жодного конфлікту з Федоровим. Більше того, в обох є світоглядно схожі бачення та підхід до стратегії ведення війни та реформування сектора оборони.
То чому Зеленський запропонував Федорову інші варіанти посад у владі, від яких останній відмовився, але не повертає його на посаду міністра оборони? І навіщо доручати надскладне міністерство в критичний момент війни Євгенові Хмарі, якому, попри його таланти воєначальника, доведеться витратити місяці, аби зрозуміти, як працює Міноборони та збудувати власну команду? Не кажучи вже про вимоги закону призначати на таку посаду лише цивільну особу.
Навіщо порушувати закон і витрачати час, який виборюють нам на фронті військові ціною своїх життів щодня?
Задля звільнення Федорова президент пішов на перезапуск усього Кабінету Міністрів України. Народу України, якого президент сприймає як бездумного споживача своїх двоххвилинних вечірніх звернень, було пояснено потребу в новому уряді "новою політичною стратегією".
Все ж, здається, що "нова політична стратегія" Зеленського — це повернення до старого ручного монопольного контролю над сотнями мільярдів оборонного бюджету. Федоров з командою цю корупційну годівницю почали нищити, чим згуртували проти себе власників недоброчесних бізнесів, їхніх політичних покровителів та совкових генералів.
То в чому ж полягали реформи Федорова в оборонних закупівлях? Давайте детально розглянемо.
Закуповувати треба все, що пишуть генерали в "переліку"
Слово "перелік" знають всі, хто дотичний до збройних закупівель.
Воно є символом генеральської корупції. І про нього навіть згадав Олександр Сирський у своїй колонці-відповіді на протести людей з картонками: "Генеральний штаб подає міністерству повний перелік того, що потрібно для війни. Закуповувати треба все, а не лише те, що зараз у тренді."
Перефразовуючи Сирського, закуповувати треба все, що напишуть генерали в переліку.
До приходу Федорова на посаду діяла така процедура визначення, яку саме зброю та в яких кількостях потрібно купувати:
- Генеральний штаб у закритому режимі збирався і визначав пріоритетний перелік засобів, потрібних війську для ведення війни. Генерали зазначали в переліку торгівельні назви засобів (читай — виробників) та їхню кількість.
- Все це передавалося щороку до Міністерства оборони та Агенції оборонних закупівель для проведення закупівель.
Для недоброчесних постачальників зброї це означало просту, зрозумілу схему: аби гарантовано отримати державний контракт, треба домовитися з потрібними генералами, які включать ваш засіб у потрібній кількості до цього магічного переліку. А там вже Міноборони та АОЗ будуть змушені його придбати.
І неважливо, що про цей засіб думає кінцевий споживач – військовий на нижчих посадах, якому не можна відкривати рота. Він все одно буде застосовувати те, що йому надійде від держави і на що буде наказ. Хіба що волонтери або міжнародні партнери поставлять якийсь інший, кращий засіб, який працюватиме ефективніше.
Міністр Федоров посягнув на святая святих збройних закупівель: вирішив реформувати "перелік". Розпочав з безпілотних систем. І наважився вимагати від генералів пояснень, навіщо їм потрібні конкретні засоби. Тобто, яку спроможність війська вони мають посилити? Якщо це враження певних сил противника на певну відстань, то чому саме дрон "x" , а не "y" має застосовуватися?
Такі питання є логічними, і саме їх має ставити війську Міністерство оборони, яке формує державну політику у збройних закупівлях. Це базова функція цивільного контролю Міністерства оборони, яку до Федорова жоден міністр навіть не намагався втілювати.
Міністерство опікується оборонним бюджетом і має рахувати, скільки державі обійдеться досягнення певної військової задачі та чи є для цього ефективніші й дешевші засоби, бо грошові ресурси обмежені. Це не лише базовий стандарт НАТО, а й здорова логіка воюючої країни: формування спроможностей відповідно до розумного витрачання обмеженого бюджету, а не сліпа закупівля сил та засобів відповідно до штучно сформованого переліку.
І так, міністерство оборони, аби забезпечити якісно та вчасно армію, зобов'язане ставити генералам питання: яка у вас стратегія війни і скільки вона коштує? І якщо стратегія "протриматися трохи довше за росіян" або "мобілізувати 30 тисяч людей на місяць" — це прирікає нас усіх на поразку. Проте це влаштовує постачальників озброєння з високопоставленими політичними покровителями, бо такий підхід гарантує супершвидкі надприбутки для обраних.
І тут Федоров запровадив математику війни та прийняття рішень на основі перевірених цифрових даних, а не переписаних генералами папірців. Він не просто говорив з кінцевими споживачами сил та засобів – військовими на нулі – він зібрав масив даних щодо ефективності застосування засобів ураження через цифрові інструменти, такі як Дельта, система Е-балів, DOT-Chain.
Так під керівництвом Федорова почали закуповувати те озброєння, яке, згідно з верифікованими цифровими даними, працює та досягає чітких вимірюваних військових цілей. Навіть технічні вимоги до дронів (наприклад, до конкретних комплектуючих), які створювали можливість обрати без реальної конкуренції потрібних виробників, командою Федорова було змінено на вимоги до бойових задач, які має виконати дрон на фронті.
Більше того, команда Федорова в умовах війни вперше масово запровадила конкурентні торги на збройних тендерах. Саме це стало найбільшим горем для недоброчесних постачальників з їхніми політичними покровителями в парламенті та на вулиці Банковій.
Адже через ці нововведення вже не можна було просто домовитися з генералами у Генштабі про включення до переліку чи формування специфічних технічних вимог. Тепер доводиться за конкурентною процедурою змагатися на рівних з іншими постачальниками та опускати ціну.
Саме це відбулося на прикладі закупівель "довгих" снарядів 155-го калібру, де постачальники були змушені знизити вартість кожного снаряду на тисячу доларів. Навіть екскаватори Генштаб вимагав придбати із заточкою під конкретну марку, про що писали "Наші гроші". У відповідь на публікацію заступник міністра оборони Мстислав Банік, який відповідав у Федорова за реформування закупівель, пообіцяв виправити цей підхід. Але вже, ймовірно, не встигне.
Команда Федорова змінила усталену керівником АОЗ Арсеном Жумаділовим та ексміністром Рустемом Умєровим практику надсилання запитів на пропозицію від АОЗ лише вибірковим (потрібним) постачальникам. Міноборони взяло на себе відповідальність за залучення всіх учасників ринку.
В планах на найближчі місяці було переведення в конкурентні торги мідлстрайків, бомберів, фпв-дронів, а згодом і далекобійних дронів.
Вочевидь, така революція на закупівлях не влаштовувала збройних монополістів, котрі могли втратити мільярди надприбутків, якими ділилися з потужними політичними покровителями в парламенті та на Банковій. Тому вони і об'єдналися разом з корумпованими совковими генералами навколо Олександра Сирського та пішли в наступ проти втрати доступу до корупційних бюджетів та дуже незручного міністра оборони.
Саме на їхній бік став президент Володимир Зеленський. І Верховна Рада, черлідером якої став Давід Арахамія, як пише Інна Ведернікова у "Дзеркалі Тижня".
АОЗ: понад 45 млрд грн прострочених контрактів
За даними членкині ради громадського контролю Міноборони Тетяни Ніколаєнко, за два тижні до своєї відставки Федоров планував звільнити директора АОЗ Арсена Жумаділова.
В системі збройних закупівель, які ґрунтуються на закритому генеральському переліку, саме від АОЗ часто залежить допуск у закупівлю, оплата за контрактами, ціна, своєчасна поставка закуплених сил та засобів, а також штрафування недобросовісних постачальників. І якщо на етапі "переліку" вирішується, що (і часто — в кого) треба купити, то на етапі контрактування в АОЗ вирішується, чи взагалі відбудеться контрактування, постачання і чи заплатять недоброчесні контрагенти за непоставку вчасно обіцяної зброї на фронт. А також визначається остаточна вартість закупленого для фронту.
Ми вже неодноразово писали про прострочене постачання для фронту на майже 46 млрд грн в АОЗ на кінець 2025 року. Цю цифру Арсен Жумаділов спочатку старанно замовчував, а потім публічно спростосував. Мовляв, все добре в АОЗ, і за 2025 рік рекордними темпами йшли контрактування та постачання – особливо в порівнянні з попереднім періодом та керівництвом. А прострочена дебіторська заборгованість за підсумком року – всього-навсього 18 млрд грн.
За Федорова Міноборони змусило АОЗ щоквартально публікувати інформацію про прострочені контракти. Окрім того, Міноборони на початку липня надало офіційну відповідь на наш запит, в якій зазначило, що станом на 1 січня 2026 року прострочена дебіторська заборгованість АОЗ складала понад 45 млрд грн. Чим підтвердило нашу інформацію про накопичення агенцією майже 10% прострочених контрактів.
Жумаділов же до останнього відмовлявся надати нам коректну цифру прострочених контрактів за 2025 рік. Бо доки він є в АОЗ, недоброчесні постачальники можуть і надалі зривати строки поставок, і ніяких штрафів на них накладати ніхто не буде. А різним громадським організаціям взагалі не варто ставити зайвих запитань.
Окрім того, в АОЗ за Жумаділова і надалі неконтрольовано відкладають строки постачання за контрактами на основі сумнівних висновків Торгово-промислової палати (ТПП), які не є сертифікатами про форс-мажор.
Це означає, що постачальник може зірвати контракт через якісь проблеми зі своїм ланцюжком постачання або з інших причин, домовитися з ТПП про висновок, на основі якого Жумаділов продовжить строки за контрактом (приклад таких висновків тут).
Наголосимо, що така схема не стосується випадків форс-мажору, за якими строки продовжуються без штрафів для постачальників, у яких, наприклад, згоріли склади чи виробництво через обстріли росіян.
Команда Федорова наближалася до вирішення проблеми з простроченими контрактами. Тривали аудити, планувався перезапуск наглядової ради АОЗ, після чого мало відбутися обрання за зрозумілою процедурою нового директора агенції.
Політичний покровитель Жумаділова, Рустем Умєров, який попри втрату посади досі присутній на ставках верховного головнокомандувача, також долучився до потужної групи опонентів реформ Федорова та знесення незручного для корумпантів міністра.
Якість: міни, які не вибухають, і дрони, які вибухають разом з руками військових
Наступний етап корупційних схем в оборонних закупівлях – це якість оборонних товарів та їх приймання за якістю. Тобто, починаючи від речового забезпечення (харчі, форма, пальне), закінчуючи зброєю (міни, боєприпаси, дрони).
Пам'ятаєте, як на плівках Міндіча зафіксували дзвінки бізнесмена до міністра оборони Умєрова з вимогою прийняти бронежилети, які прострілюються? А ще йшлося про зустріч у приватній квартирі Умєрова, Жумаділова та Міндіча з постачальником цих же неякісних бронежилетів. Міністр оборони на той час телефонував своїй вертикалі з вимогою прийняти законтрактовані Жумаділовим бронежилети. Бронежилети були настільки низької якості, що військові відмовилися їх приймати.
Проте це був радше виняток з правил. Часто воєнпреди, які мають перевіряти якість обладнання і товарів, за хабарі від виробників і постачальників або ж після політичного тиску вертикалі зверху, ставлять свій підпис під халтурними виробами. Таким чином, виникають випадки, коли у військо постачаються міни, які не вибухають, або дрони, котрі вибухають прямо в руках у військовослужбовців.
Чи не кожний підрозділ у війську має свої майстерні, які переробляють поставлене обладнання, бо воно або неякісне, або технічно не може виконати поставлених завдань в умовах реальних бойових дій.
Лише за Федорова в Міноборони нарешті почали реформувати ту саму систему Державного гарантування якості (ДГЯ). Був проведений аудит бізнес-процесів цього етапу закупівель, виявлені прогалини, ризики, розроблене бачення змін, формувалася нова команда.
Проте ці зміни не були потрібні ні генеральному штабу з прикормленими штабними генералами, ні парламенту, ні президенту. Бо вони шкодять корупційним надприбуткам недоброчесного оборонного бізнесу, який має політичний дах.
Чому в результаті корупція вбиває?
Вочевидь, вище описано лише частину корупційних оборудок в секторі оборони.
Ми навмисно не торкалися питань ВЛК, ТЦК і СП, експорту озброєння, нерухомого майна на балансі Міноборони та решти дрібніших проблем, від вирішення яких залежить наша обороноздатність. А зосередилися на трьох етапах закупівельного оборонного процесу з описом корупційних схем на кожному з них, а також напрацьованих командою Федорова рішень. Бо найбільші гроші саме тут. Як і найбільші ризики.
Річний бюджет на оборонні закупівлі АОЗ в 2026 році становить близько 600 млрд грн. Окрім цього, суттєва частина кредиту від ЄС на зброю для України розміром у 60 млрд євро буде витрачена саме через АОЗ на закупівлі української зброї, що для нас є життєво необхідним.
Після звільнення Федорова є ризик, що значний відсоток цього ресурсу буде розкрадений. І це відбуватиметься в закритому від очей суспільства режимі в той час, як лунатимуть переможні щовечірні звернення президента Зеленського.
Тож хто заплатить ціну за цей дерибан? І яку?
Найперше, військові, яким не закуплять справді те, що ефективне на війні, і в тій кількості, яка важлива для зменшення наших втрат. Військові, від яких вимагатимуть давати бойовий результат мінами, які не вибухають.
Призначення Михайла Драпатого принаймні зупинить репресії проти військових, які посміють висловлювати незгоду, бачачи корупцію у війську. Їх за правду, як мінімум, не будуть обкладати доганами чи відправляти до "Скелі", куди для незгодних в Сирського дорога була в один кінець.
Але одного Михайла Драпатого недостатньо для збереження та продовження реформ, які має розробляти й просувати саме цивільне Міністерство оборони. Завданням нового Головкома буде навести порядок у формуванні "переліку", тобто у визначенні сил та засобів, які потрібно закупити для війська. Корупційні клани, об'єднані навколо совкового недоброчесного генералітету в системі, чинитимуть опір. Але головне – філософію та принципи визначення потреби для війська має задавати саме Міністерство оборони.
Чи зможе Хмара втримати темп і стандарти реформ Федорова?
По-перше, Євгену Хмарі доведеться витратити місяці, аби усвідомити всі складні процеси, що відбуваються в Міністерстві оборони.
Поки він занурюватиметься вглиб бездонної бюрократії та абсурду, міністерством почнуть керувати полковники та підполковники, які десятиліттями просиджували у цьому відомстві штани, перекладаючи папірці та паралельно отримуючи відкати від різних недоброчесних постачальників. Їх дахуватиме тилова СБУ, яка десятиліттями покривала розкрадання та розпродаж за копійки нашого озброєння, а згодом після повномасштабки наживалася на посередництві у постачанні зброї.
Так, Україна втратить час, який щодня коштує нашій державі життів людей.
По-друге, як військовий, генерал-майор Євгеній Хмара навряд чи чинитиме опір політичному тиску, який, безумовно, буде, враховуючи потужні корупційні апетити недоброчесних постачальників і їх політичних впливових покровителів.
Більше того, за рік керівництва СБУ Євгеній Хмара, на жаль, не зміг чинити опір політичним вказівкам з Банкової. За Хмари СБУ продовжила переслідувати НАБУ, ставлячи прослушки у детективів, які розслідували топ корупцію на оборонних контрактах.
По-третє, відсутність логічного пояснення від президента причини звільнення Федорова з посади міністра оборони цементує усвідомлення, що справжня причина – це захист Зеленським корупції в оборонці. Будь-який новий міністр навіть з ідеальним військовим послужним списком не зможе навести лад у використанні понад трильйон гривень на рік, якщо верховний головнокомандувач та президент держави хоче зберегти там корупційні потоки.
Тому надія лише на народ України, який добре розуміє, що корупція вбиває.
Корупція в оборонних закупівлях вбиває військових.
Корупція вбиває потрібні зміни та управлінські рішення у секторі безпеки та оборони.
Корупція допомагає ворогу вбивати нас вночі в наших оселях, коли хтось вчасно не продумав захист нашого неба від російських обстрілів, бо кришував дерибан на збройних закупівлях.
Корупція вбиває нашу останню надію на виживання в цій пекельній війні.
Дарʼя Каленюк, виконавча директорка Центру протидії корупції