Прокидайтеся, минули часи жінок на кухні
Перша жінка сіла за штурвал реактивного літака понд 80 років тому, стала капітаном далекого плавання більше 90 років тому, отримала генеральське звання у Збройних Силах США – 56 років тому. Як би жінки не доводили своє вміння підкорювати світ нарівні з чоловіками, все одно їм десятиліттями вслід несеться свист з улюлюканням.
Про це я вкотре задумалася після призначення заступницею міністра оборони Ганну Гвоздяр. У МОУ вона повернулася вдруге – уже має бекграунд роботи в уряді.
З вересня 2023 року майже два роки була заступницею міністра з питань стратегічних галузей промисловості, після чого перейшла до Міноборони, де пропрацювала до січня 2026-го.
У вересні 2026 року її знову призначили заступницею міністра оборони з відповідальністю за ОПК та експорт. Під постом МОУ у Фейсбуці, присвяченим призначенню Гвоздяр – аномальна для сторінки міністерства активність: на момент написання колонки - понад 800 коментарів.
Колеги по галузі вітають з поверненням, а сотні представників "широких народних мас" – і чоловіки, і жінки! – стогнуть про те, куди котиться світ, роблять припущення щодо інтимного життя Ганни або порівнюють її зі скандальною фігуранткою свіжого розслідування НАБУ - Музою. І мало хто дійсно готовий до дорослої дискусії про професійні якості "нової-старої" заступниці міністра. Два "недоліка", які у Ганні вбачає більшість коментаторів - стать і вік (мовляв, жінці лише 36).
У цьому матеріалі я не буду аналізувати ситуацію із жінками – військовими, це тема окремої, великої розмови. Які, крізь сексизм та упередження, продовжують і кар'єру будувати, і Україну захищати.
Сьогодні – винятково про цивільних жінок у структурах, пов'язаних із безпекою та обороною. Їм, з-поміж іншого, часто закидають відсутність військового досвіду, забуваючи (або не знаючи) про те, що заступник міністра оборони – посада цивільна, для неї військовий досвід не є обов'язковим
З подібним хейтом стикалася і Катерина Чорногоренко, яка із 2023 по 2025-й була заступницею міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.
Саме Катерина причетна до запуску застосунків "Резерв+" і "Армія+", відповідала за масштабування бойової системи ситуативної обізнаності DELTA, координувала дві міжнародні коаліції — Коаліцію дронів та ІТ-коаліцію — в межах формату "Рамштайн". Але це не вберегло її ні від сексизму, ні від хейту, ні від ейджизму. Сама Катерина стверджує – намагалася на це не реагувати.
Ще одна жінка у сфері безпеки та оборони, на яку не соромилися показувати пальцями – правозахисниця Ольга Решетилова. У жовтні 2025 року Володимир Зеленський призначив її першим військовим омбудсманом України.
І залізним аргументом для тих, хто критикував українських жінок у силовому блоці було "цивільні не розуміють військових". Причому критики ігнорували можливість для кожної новопризначеної мати певну кількість радників і всі ресурси для того, аби глибше розібратися у пулі своїх задач і професійних обов'язків.
На жаль, сексизм у чистому вигляді, або коли він більш вишукано маскується під сумніви у профпридатності – характерний і для інших країн. Свіжий приклад Меган Квін – першої жінки, яка очолила Департамент оборони Австралії у квітні 2026 року. Маючи попередній досвід управління великими державними структурами. Їй закидали відсутність класичного бекграунду в оборонці та сфері нацбезпеки.
У США за Трампа, у продуктивних спробах зруйнувати культуру diversity, пройшлися сокирою і по жіночим можливостям. За останній рік там розгорнулася кампанія проти "DEI promotions" (diversity, equity, and inclusion) – або різноманіття, рівності та інклюзії.
Тому критика високопоставлених військових-жінок дедалі частіше будується довкола тези, що вони є продуктом "DEI". А отже саме їхнє просування нібито автоматично викликає сумнів у професійності.
Наприклад, адмірала Лізу Франкетті, першу жінку, яка очолювала операції ВМФ США, звільнили 2025 року. І таких інцидентів було чимало. Американські медіа описували ці кадрові рішення як частину ширшої кампанії проти керівників, яких адміністрація асоціювала з політикою DEI.
У 2026 році це пішло ще далі: з'явилися повідомлення, що Пентагон блокував окремі підвищення жінок-офіцерок, а підрозділам наказували видаляти із соцмереж згадки про випадки, коли хтось став "першою жінкою" на певній посаді.
Зокрема, у сухопутних військах та на флоті очільник Пентагону Піт Геґсет особисто викреслював зі списків затверджених кандидатів на отримання генеральських і адміральських звань жінок-офіцерів, ігноруючи рішення професійних військових комісій.
На щастя, в багатьох питаннях рівності Україна – не США. Але ми ще дуже і дуже патріархальні, причому наскільки саме – сказати важко. Я спробувала знайти статистику співвідношення чоловіків та жінок на цивільних посадах у "силовому блоці": Міноборони, МВС, СБУ, ДБР, БЕБ, Держспецзв'язку, Нацполіції, ДСНС, ДПСУ. Найбільш повна та свіжа (2025 рік) статистика – у ДБР. Серед державних службовців ДБР жінки становлять 65%, але серед атестованого рядового й начальницького складу — лише 10%.
Це дуже наочно демонструє типову для силового сектору вертикаль: жінок може бути багато в адміністративному, юридичному, кадровому та іншому цивільному апараті, але їхня частка різко падає там, де починаються оперативні, силові та командні функції.
Але тут є одне важливе "але": сліпо й радикально вболівати за гендерну пропорційність – звісно, нерозумно. Ну і до того ж, не всі жінки хочуть і можуть присвятити себе роботі у силовому блоці. Будьмо відверті - для цього доводиться жертвувати сотнями годин, відірваних від сім'ї. Або здоров'ям, або усім одразу. Ще й чоловічий декрет - штука в Україні не вельми поширена.
Є й старіша, але корисна для порівняння офіційна статистика Держстату. У 2020 році частка жінок, які працювали на цивільних посадах у Держприкордонслужбі, МВС, ДСНС, Нацгвардії, Міноборони та СБУ коливалася в межах від 30 до 50 відсотків. Однак серед керівників частки були значно нижчими - від 4 до трохи більше 23-х.
Але навіть тим жінкам, які пробили "скляну стелю" у традиційно чоловічому середовищі, рано відкорковувати шампанське. Вони мусять щодня не лише доводити власну професійність, а й те, що заслужили просування по службі аж ніяк не наявністю відмінного від чоловічого комплекту статевих органів.
Юлія Бєглєцова, очільниця комунікаційного відділу Незалежної аниткорупційної комісії (НАКО), членикня РГК НАБУ