Що далі у військовій медицині: Трійка вказує шлях

Український бойовий досвід сьогодні є фундаментальним для міжнародної спільноти. Це ж стосується і принципів надання медичної допомоги в умовах війни. Війна росії проти України — найбільший військовий конфлікт з часів Другої світової війни, який до того ж став першою "війною дронів".

Постійна небезпека з повітря повністю змінила правила надання першої допомоги. Тотальна небезпека з повітря та розширення kill zone вщент зруйнували старі доктрини та повністю змінили правила надання першої допомоги.

Західний світ уважно слухає українців, адже ми першими випробовуємо майбутнє такмеду кров'ю. Це чітко помітно на міжнародних профільних конференціях, де виступи іноземних спікерів дедалі частіше базуються на висновках із нашого поля бою. Зокрема, прикладом може слугувати досвід медичної служби Третього армійського корпусу, адже нам вдалося побудувати в умовах війни цілу систему для забезпечення якісної медичної допомоги бійцям, де разом із медиками працюють і логісти, і зв'язківці та інші підрозділи.

Український досвід змінює стандарти порятунку

Світ активно переосмислює стандарти порятунку завдяки українському досвіду.

Найбільш резонансна зміна, яку давно адвокатували фахівці медичної служби Трійки — оновлення рекомендацій TCCC. Зокрема, йдеться про перенесення навичок конверсії (заміни) та переміщення турнікета на базовий рівень ASM (All Service Members). Для реалій сучасної високоінтенсивної війни це революційний і життєво необхідний крок.

Перенесення цих навичок на базовий рівень ASM має два аспекти. З одного боку, це величезний плюс, адже це суттєво знизить ризик розвитку "турнікетного синдрому". Як результат — менше ампутацій (особливо необґрунтовано високих), нижчий рівень інвалідизації поранених та значно кращі перспективи для подальшого протезування.

Проте головний виклик – навчити бійців на всіх рівнях не лише як робити конверсію, а й чітко пояснювати протипокази.

Сама собою зміна правил без якісного навчання, контролю та налагодженої взаємодії всередині підрозділів (включаючи телемедицину) не спрацює. Якщо просто дозволити конверсію всім військовослужбовцям без належної підготовки, це призведе до збільшення кількості смертей, яких можна було уникнути.

Як змінюється мислення іноземних колег під впливом нашої війни?

Сьогодні відбувається глобальний злам стереотипів. Особливо це стало помітно на цьогорічній конференції SOMA (Special Operations Medical Association) — найбільший у світі збір військових і цивільних медиків, який у травні відвідала команда Третього армійського корпусу.

Західні партнери нарешті починають усвідомлювати: їхні протоколи, розраховані на конфлікти низької інтенсивності (де панувало повне панування в повітрі й евакуація гелікоптером займала лічені хвилини), абсолютно неефективні у великій конвенційній війні.

Для американських та європейських генералів досі є ментальним шоком те, що вивезення пораненого через щільний вогонь та роботу ворожих БПЛА може тривати не годину, а дні.

Варто розуміти: концепція "золотої години" — це біологічний час виживаності термінового пораненого, зокрема в стані геморагічного шоку. Важкий поранений не може "почекати", бо у медиків проблеми з логістикою; його організм просто здається. Єдиний спосіб врятувати його в умовах ускладненої евакуації — максимально наблизити кваліфіковану допомогу до лінії зіткнення.

Для цього необхідно масово навчати особовий склад розширеному рівню домедичної допомоги за схемою: CLS + окремі критичні маніпуляції рівня CMC (Combat Medic — бойового медика) + PFC (Prolonged Field Care — тривалого догляду в польових умовах) Формула виживання проста: чим більше бійців володіють розширеними навичками такмеду, тим більше шансів у важкопораненого дочекатися евакуації живим.

Саме тому важливо наблизити лікарські маніпуляції до окопу через концепцію Prolonged Field Care (тривалого догляду в полі). І український кейс тут може бути прикладом для змін світових стандартів.

НРК Третього корпусу змінюють логістику порятунку

Колосальний інтерес також викликає наша практика евакуації поранених за допомогою наземних роботизованих комплексів. Поки інші країни лише теоретизують, Україна першою у світі формує тактику та реальні протоколи застосування роботів-евакуаторів у зоні бойових дій.

Результати Третього армійського корпусу говорять самі за себе: лише за рік із моменту розгортання корпусу за допомогою наземних дронів-евакуаторів було врятовано 600 поранених бійців.

Сьогодні на багатьох ділянках фронту робот — це єдиний спосіб витягнути людину. Логістика щомісяця ускладнюється, ворожі FPV-дрони полюють за кожним автомобілем чи пішою групою. НРК став тією ланкою, яка зберігає життя евакуаційним бригадам і привозить пораненого туди, де йому нададуть кваліфіковану допомогу.

У складі медеваку з'явилася нова критична спеціальність — оператор НРК, у чиїх руках пульт і життя побратима. Яскравий приклад — наш боєць із позивним "Хурма". Внаслідок ворожого скиду з дрону він дістав важкі відкриті переломи обох ніг. У тій зоні будь-яка спроба підійти пішки означала б смерть для рятувальників. Його забрав робот. Бійця оперативно вивезли, вчасно надали допомогу й зберегли йому ноги.

НРК — це не просто залізо. Для солдата в окопі, який бачить розширення kill zone, наземний дрон є головним психологічним фактором стійкості. Це залізо вселяє впевненість: тебе не кинуть, по тебе приїдуть навіть туди, куди не доїде і не дійде жодна людина. І цей досвід безпілотної евакуації — те, що Україна, зокрема медики Трійки, вже сьогодні вписують у підручники військової медицини майбутнього.

Микола "Лимонад" Худолій, штаб-сержант 2 категорії медичного відділу медичної служби Третього армійського корпусу