Правда, дорожча за життя. Чому Вікторія Рощина має стати Героєм України
Найбільше я хотів би, щоб цього тексту ніколи не існувало, а жоден український журналіст не отримував вшанувань із приміткою "посмертно". Та Герої, на жаль, вмирають. В наших реаліях їх кожного дня вбиває Росія.
Та ще гірше було би забути про тих, хто поклав усе заради цінностей. Серед них і Вікторія Рощина – українська журналістка, якій в жовтні 2026-го мало би виповнитися 30 років. Але росіяни вбили її у 27.
Вона поїхала туди, звідки інші хочуть втекти
Уже в березні 2022 року журналістка опинилася в російському полоні в рідній Запорізькій області. Після початку повномасштабного вторгнення вона робила те, що вважала своїм покликанням – говорити Україні та світу правду про російські злочини. Ворожі силовики не оцінили цього героїзму та на 10 днів затримали її в окупованому Бердянську.
Вікторію звільнили після запису відео, де вона запевняє, що з нею все гаразд і вона не має претензій до російської сторони. Звісно, такий "репортаж" став результатом тиску з боку росіян.
Ще за життя Віку відзначили за її внесок у висвітлення правди в найстрашніших умовах: восени 2022 року Міжнародний жіночий медіафонд (IWMF) нагородив її престижною премією Courage in Journalism Award ("За мужність у журналістиці").
Але навіть побувавши в пеклі російської окупації, вона не побоялася вирушити туди ще раз. Її відмовляли абсолютно всі, кому вона розповіла про свої плани, але дівчину зупинити не вдалося. Вона вважала, що мусить працювати там, куди не можуть потрапити українську медіа: окупована частина Запорізької області, Енергодар, Мелітополь, Маріуполь.
Вона вирушила на окуповані території влітку 2023 року, намагаючись висвітлювати життя наших людей в містах, які контролює російська армія. Уже за тиждень зв'язок із нею обірвався. Згодом стало відомо, що Віка вдруге потрапила до рук окупантів.
Ціна правди – життя
У полоні з нею поводилися жахливо. Міжнародне право забороняє катувати полонених, але росіяни плюють на будь-які домовленості та статути. Вони тероризують комбатантів та цивільних, якщо ті здаються їм незручними. Медійниця, яка доносить правду про російські злочини, якраз потрапила в цю категорію.
В'язні СІЗО №2 міста Таганрога були свідками того, що пережила журналістка. Росіяни жорстоко знущалися з неї: під'єднували електричний струм до вух, били, залишали ножові порізи. Через нелюдські умови та систематичне виснаження Віка важила менше ніж 30 кілограмів – вона не могла навіть самостійно підняти голову з подушки. Про нормальну підтримку лікарів тут точно не йдеться.
Ми чекали на неї під час обміну 13 вересня 2024 року. Обмін відбувся, але без Віки. А вже 10 жовтня батькові Вікторії надійшов скупий лист від Міноборони РФ: дівчина померла 19 вересня під час етапування.
ЇЇ повернули в лютому 2025 року, російська сторона передала останки під маркуванням "невстановлена особа чоловічої статі". У тілі загиблої журналістки не було головного мозку, очних яблук та частини трахеї. Експертиза Офісу генерального прокурора України підтвердила збіг ДНК на 99%.
Читайте також: Проєкт "Вікторія". Історія полону та катувань, що пережила журналістка Рощина й тисячі ув'язнених Росією українців
Вікторія – Героїня для світу. Але не в Україні
Постать Вікторії стала прикладом мужності та боротьби за правду. Попри все.
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) започаткувала щорічний захід Victory for Victoria Day ("Перемога для Вікторії"). "Можна вбити журналіста, але не можна вбити правду", — зазначила Генеральна доповідачка ПАРЄ з питань безпеки журналістів Петра Баєр. У Чехії Вікторію Рощину посмертно відзначили правозахисною премією Homo Homini.
Але в нас вона досі не отримала звання Героя України (посмертно). Одна з причин – те, що дівчині вже присвоєно іншу відзнаку, орден Свободи. Однак Віка стала символом, що вартий найвищої державної нагороди. І в нашій історії вже були приклади, коли людині посмертно дали спершу одну нагороду, а згодом і Героя.
- Володимир Вакуленко – видатний український письменник, закатований та вбитий російськими окупантами на Харківщині. Указом Президента України від 22 січня 2024 року його посмертно нагородили орденом "За заслуги" III ступеня. А згодом, усвідомлюючи масштаб його постаті та жертовності, Указом Президента від 1 жовтня 2025 року Володимиру Вакуленку було посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
- Степан Чубенко – 16-річний школяр із Краматорська, убитий проросійськими бойовиками у 2014 році за жовто-блакитну стрічку. Указом Президента від 28 червня 2017 року його посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня. А Указом від 1 жовтня 2025 року Степану Чубенку посмертно присвоєно звання Герой України з врученням "Золотої Зірки".
Тому процедурно все ще реально довести справу до кінця і відновити справедливість щодо журналістки.
"Золота Зірка" для Вікторії потрібна самій Україні
Сьогодні, за даними Інституту масової інформації, в російських тюрмах перебуває щонайменше 27 наших журналістів. Вони так само, як і Віка, виконували свою професійну діяльність, за що Росія незаконно їх ув'язнила.
Мусимо повернути додому кожного й кожну, бо російський полон буквально вбиває. І якщо цього не зробити – жертва Вікторії може бути не останньою.
Присвоїти Рощиній звання Героя України (посмертно) – це не лише про мораль та справедливість. Це важливий іміджевий момент держави, щоб показати всьому світу, наскільки Україна цінує правду та свободу слова. І тиск на міжнародну спільноту з тим, наскільки ми цінуємо наших людей і мусимо звільнити дістати всіх наших медійників із незаконного полону.
Верховна Рада ще півтора року тому підтримала відповідне звернення до Президента України щодо присвоєння Вікторії Рощиній звання Героя України. На жаль, воно досі не було розглянуте.
Саме тому я направив повторний запит до Президента України з вимогою розглянути це питання та присвоїти Вікторії Рощиній звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
Вікторію Рощину світ визнав Героїнею. Те ж саме мусимо зробити і ми. Бо навіть у найтемніші часи для неї правда була дорожча за життя.
Ярослав Юрчишин