Карфаген має бути зруйнований
Я розумію, що після перегляду відео другого етапу операції "Карфаген" у багатьох із вас могло виникнути одне дуже просте, майже фізичне бажання – піти й помитися.
Відмитися від усього того бруду, який ви побачили. Від цинізму, жорстокості, від того, з якою буденністю люди можуть обговорювати шахрайство, насильство, викрадення та катування інших людей. Від усвідомлення того, що за всім цим можуть стояти ті, хто за своїми службовими обов'язками мав би захищати нас від злочинності.
Але я хочу сказати вам одну річ. Те, що ви побачили – лише верхівка айсберга.
Ми показали тільки те, що могли показати, не зашкодивши інтересам слідства. Значна частина матеріалів поки що не може бути оприлюднена. І повірте, найтемніша частина цього корупційного айсберга ще залишається під водою.
Коли ти працюєш із такими матеріалами, виникає дивне поєднання двох почуттів. З одного боку, майже фізична гидливість. Від того, наскільки глибоко може опуститися людина, наскільки потворними можуть бути стосунки між криміналом і представниками держави. А з іншого – дуже чітке усвідомлення: ніхто, крім нас самих, цього не виправить. І саме це друге відчуття значно сильніше за перше.
Ми звикли говорити про корупцію як про щось далеке від повсякденного життя. Про високі кабінети, великі гроші, хабарі, відкати, біткоїни, офшори, складні фінансові схеми. Про людей, яких більшість українців ніколи не бачила і, можливо, ніколи не побачить.
Але операція "Карфаген" показує зовсім інший бік корупції.
Корупція – це телефонні шахраї, які телефонують вам або вашій бабусі, щоб виманити останні заощадження.
Корупція – це наркотики, які можна придбати буквально за рогом, у сусідньому магазині.
Корупція – це коли людину можуть викрасти, побити, катувати, а ті, хто мав би шукати злочинців, допомагають їм уникнути відповідальності.
Корупція – це коли ви можете стати жертвою злочину, але навіть не знатимете, що звертаєтеся по захист до людей, які самі можуть бути частиною злочинної системи.
І ось тут ми підходимо до найважливішого.
Корупція – це не лише про гроші. І навіть не лише про зловживання владою.
Це про безкарність.
Тому що корупція породжує безкарність. Безкарність породжує вседозволеність. А вседозволеність рано чи пізно перетворюється на насильство.
Коли злочинець знає, що за гроші можна купити захист правоохоронця, він перестає боятися закону. Коли правоохоронець розуміє, що його повноваження можна перетворити на джерело незаконного збагачення, він перестає служити державі. А коли ці двоє знаходять спільну мову, виникає щось значно небезпечніше за звичайну корупційну схему.
Виникає мафія.
Не та романтизована мафія з кіно, з її вигаданими кодексами честі та красивими костюмами. А справжня, потворна система, у якій організована злочинність отримує захист держави, а корумповані представники держави – гроші та вплив криміналу. Система, у якій правоохоронні повноваження можуть використовуватися не для боротьби зі злочинністю, а для її обслуговування. Для переслідування конкурентів, тиску на підприємців, журналістів, громадських активістів і навіть інших правоохоронців, які відмовляються приймати ці правила гри.
Саме ознаки такої системи ми побачили під час операції "Карфаген".
На другому етапі операції ми повідомили про підозру першим п'ятьом учасникам нової злочинної організації, до якої, за даними слідства, було залучено щонайменше 12 осіб.
Ми показали, як, за версією слідства, могла працювати система прикриття десятків шахрайських колцентрів. Як взаємодіяли представники кримінального середовища та правоохоронних органів. Як обговорювалися напади на людей, які наважувалися протидіяти злочинному бізнесу.
І це лише частина того, що нам вдалося встановити.
Але я хотів би, щоб із цієї історії ми зробили ще один, значно ширший висновок.
Корупція не існує окремо від суспільства. Вона проростає крізь нього.
Вона не починається і не закінчується в кабінеті високопосадовця, який отримує хабар. Для її існування потрібні десятки, сотні, а іноді й тисячі людей, кожен із яких виконує свою маленьку функцію у великому злочинному механізмі.
Хтось організовує шахрайський колцентр. Хтось приходить туди працювати оператором і щодня виманює гроші в незнайомих людей. Хтось продає наркотики. Хтось забезпечує прикриття. Хтось передає інформацію про майбутні обшуки. А хтось просто переконує себе, що нічого страшного не відбувається, адже він лише виконує свою роботу.
Але це самообман.
Коли ви свідомо йдете працювати в шахрайський колцентр, коли допомагаєте злочинному бізнесу, коли стаєте частиною системи, побудованої на обмані, насильстві та корупції, ви не просто заробляєте гроші. Ви допомагаєте руйнувати країну, у якій живете. І водночас позбавляєте майбутнього самих себе.
Тому що корупція має одну страшну властивість. Вона ніколи не зупиняється там, де їй дозволили існувати. Вона поширюється, захоплює нові території, нові інституції, нові сфери нашого життя. Сьогодні вона забезпечує безкарність телефонним шахраям. Завтра – наркоторговцям. Післязавтра – тим, хто викрадає та катує людей.
Корупція діє як ракова пухлина. Вона пускає метастази в державні інституції, руйнує їх зсередини, поступово позбавляючи державу здатності виконувати свої найважливіші функції.
І на певному етапі питання вже не в тому, наскільки ефективно працює той чи інший державний орган. Питання в тому, чи здатна така держава взагалі існувати. Тому що держава, у якій злочинці можуть купувати правоохоронців, а правоохоронці продавати злочинцям свою владу, поступово перестає бути державою для своїх громадян. Вона більше не гарантує безпеку. Не забезпечує справедливість. Не захищає слабшого від сильнішого. Вона перетворюється на територію, де право має той, хто може за це право заплатити.
І якщо цей процес не зупинити, така держава зрештою приречена. Саме тому мене завжди дивує, коли я чую, що боротьба з корупцією зараз нібито не на часі. Що під час війни є важливіші завдання. Що можна відкласти боротьбу з корупцією до перемоги, а вже потім розбиратися з усіма цими проблемами.
Операція "Карфаген" дає на це дуже просту відповідь. Боротьба з корупцією не просто на часі. Вона є однією з умов виживання держави. Тому що неможливо побудувати сильну державу, якщо її інституції зсередини руйнує організована злочинність. Неможливо забезпечити безпеку громадян, якщо ті, хто повинен їх захищати, працюють на кримінал. Неможливо говорити про майбутнє країни, якщо ми дозволяємо корупції щодня це майбутнє знищувати.
І неможливо перемогти цю хворобу напівзаходами.
Онкологію не лікують умовляннями. Не домовляються з метастазами про те, щоб вони поки що не поширювалися. Не відкладають лікування до зручніших часів. Її лікують рішуче, системно, іноді болісно. Використовуючи всі доступні засоби, щоб урятувати організм.
Національне антикорупційне бюро має дуже амбітну мету: викорінити системну корупцію як явище. Зруйнувати механізми, які дозволяють злочинності проникати в державні інституції. Позбавити організований кримінал можливості купувати державний захист.
Наша робота – це своєрідна антикорупційна хіміотерапія. Ми повинні знаходити й випалювати ці метастази, навіть коли вони проникли дуже глибоко. Навіть коли лікування викликає шалений спротив. Навіть коли комусь здається, що краще нічого не чіпати.
Бо альтернатива значно страшніша.
Операція "Карфаген" триває. І для нас це не просто назва одного з розслідувань. Це символ роботи, яку ми маємо довести до кінця.
Ми не можемо дозволити собі звикнути до цього бруду, від якого неможливо відмитися. Не можемо прийняти його як неминучу частину нашого життя. Не можемо погодитися з тим, що злочинність і корупція завжди будуть сильнішими за державу.
Тому що ніхто, крім нас самих, не зробить нашу країну іншою.
Карфаген має бути зруйнований.
CARTHAGO DELENDA EST
Олександр Абакумов