Одиннадцать "лаж" Януковича, или еще раз о теледебатах, экономике и "проффесоре" экономики
Среда, 17 ноября 2004, 14:46
Чільні представники штабу Віктора Януковича громогласно заявляють: наш кандидат виграв теледебати, наш кандидат був кращим! Зрозуміти їх можна: що вони можуть заявити, коли за посадою мають казати - "виграв"? Було б дивно, аби з їх вуст ми почули протилежне.
Але у чиїх очах Янукович міг "виграти"? В очах людей, які не бажають чути аргументів, а воліють бачити агресивне невігластво? В очах тих, для кого перехід кандидата в президенти України на російську мову видається логічним, а інтелектуальна складова у дискусії видається другорядною?
Напевно, так.
Але чи міг виграти Янукович в очах тих, хто бодай трохи намагається аналізувати, порівнювати, коротше кажучи – ДУМАТИ?
Дуже сумнівно.
Взяти лише одну частину дискусії – там, де йшлося про економіку. Що могли відчувати люди, яким кандидат на найголовнішу посаду в країні та діючий глава уряду "втюхував" тезу про те, що Ющенко як глава Нацбанку є ледь не батьком бартеру в країні?
Або що відчували ті члени Вченої ради, які свого часу присудили (напрочуд багатогранне слово) Януковичу звання доктора економічних наук, спостерігаючи за його своєрідним трактуванням економіки як такої та новітньої економічної історії України?
Стільки відвертих перекручень та фактологічних "перевертнів" за годину – це треба було зуміти!
Ось лише деякі пункти з того, що пообіцяв, повідомив та заявив нам доктор економічних наук та почесний член багатьох академій Віктор Янукович.
Перше."Щоб пiдняти рiвень дохiдностi наших пiдприємств, ми знизили податок на прибуток до 15"%. Янукович, вочевидь, сплутав зниження податку на прибуток зі зниженням ставки податку на доходи фізичних осіб до 13 відсотків. Насправді, ставку податку на прибуток підприємств, як відомо, було знижено до 25 відсотків.
Не будемо вже прискіпуватися до того, що "рівень доходності" та "суми, що залишаються у розпорядженні підприємств після оподаткування" – це різні економічні категорії.
Врешті-решт, Янукович захищав дисертацію з іншої теми. Нагадаємо лише про те, що новий закон про податок на доходи фізичних осіб фактично був створений Сергієм Терьохіним (представником тієї ж "Нашої України"), доопрацьовував його парламентський комітет з питань фінансів та банківської діяльності, а уряд Януковича мав до нього хіба що дотичний стосунок. Але це так, принагідно.
Друге. "I коли ви кажете про ПДВ. Ви теж, ви, як кажуть, совiсть майте. Ви ввели цей податок, саме ви накопичили борги, якi мiй уряд отримав i весь час шукав можливостi, як розрахуватись". ПДВ, який прийшов на зміну радянському податку з обороту, введено в Україні 26 грудня 1992 року Декретом Кабінету Міністрів України, підписаним тодішнім прем'єр-міністром Леонідом Кучмою.
Таким чином, Янукович фактично "приписав" Ющенку крок, здійснений Леонідом Даниловичем. І, як бачимо, не дуже схвально відгукнувся про цей крок. Як мінімум, трохи дивно для того, хто заявив про "спадкоємність" влади. Крім того, на час, коли Ющенка було відправлено у відставку - 26 квітня 2001 року, боргів держави по відшкодуванню прострочених заявок по ПДВ не існувало.
Перший тривожний дзвінок від міжнародних фінансових організацій пролунав восени 2001-го року. А "відкати" за готівкове відшкодування ПДВ стали усталеною практикою саме за часів Азарова на посаді голови ДПА. Суцільна випадковість.
Третє. "Пенсiї зараз на Українi складають вище за всiх країн СРСР". Янукович, вочевидь, мав на увазі СНД, тоді це лунало б переконливіше. Однак теза про те, що пенсії в Естонії, Латвії та Литві (членах ЄС) нижчі, аніж в Україні – нонсенс.
Однак, навіть якщо погодитися з тим, що доплата до пенсії зараховується в її базу і, таким чином, ми виходимо на рівень середньостатистичної пенсії в обсязі 311 гривень (58 доларів), а відтак Україна поступається Росії (2 195 рублів, або 76 доларів) та улюблениці Вітренко Білорусі (134 тисячі білоруських рублів, або еквівалент 63 доларів).
Четверте. "А борги були величезнi. Я вам назову деякi з них. Наприклад, заборгованiсть по заробiтнiй платi була бiльше 2 млрд, десь 2 млрд 300 млн., по iншим соцiальним виплатам - 11 млрд, у тому числi по чорнобильським, в тому числi по багатодiтним сiм'ям i так далi". Цікаву статистику вклали у вуста Януковича чи то його радники, чи то Мінфін. Якщо повернутися в осінь 2002 року і подивитися на ці дані, то не можна не погодитися хіба що із наведеною Януковичем цифрою по зарплатним боргам у промисловості.
Статистика, що склалася на час обрання Януковича прем'єром (осінь 2002 року), свідчить про таке: борги по зарплаті бюджетникам та пенсіям були ліквідовані урядом Ющенка, після чого уряд Кінаха також не накопичив їх. Сума цих боргів – нуль!
Що стосується заборгованості по виплатам багатодітним сім'ям та по догляду за дитиною, вона відновилася на короткий період в другій половині 2002-року і невдовзі була погашена – мова йшла про незначну цифру у сотню мільйонів гривень в цілому по країні.
Проблемою, дійсно, були борги по чорнобильським виплатам – вони становили на 1 жовтня 2002 року близько 850 млн грн, і уряду Януковича знадобилося два роки для того, щоб їх ліквідувати. Але де взялись ще 10 млрд, пане прем'єр? Можливо, це регреси шахтарям, однак чи складали вони на той час таку суму?
П`яте. "Коли ви працювали головою уряду, шановний пан Ющенко, ви запозичення брали пiд 18%. Друге, пан Кiнах останнє запозичення 2002 року взяв пiд 11,8%, а мiй уряд взяв останнє запозичення пiд 5,3% на 7 рокiв". Зайдемо на сайт www.сbonds.info і переконаємося, за якою ставкою у 2000 році уряд Ющенка провів реструктуризацію зовнішніх зобов'язань – 10 відсотків річних.
Чи потрібні коментарі? Чи радники пана Януковича мали на увазі внутрішні запозичення? Але тоді бажано було б, як мінімум, проводити коректні порівняння. Інакше маємо, зумисну підміну понять.
Шосте. "За цей час нам значно вдалось скоротити кiлькiсть збиткових підприємств, зараз вона трошки бiльше 28"%. Сотні, якщо не тисячі підприємців по всій країні, які стежили за т.з. дебатами, напевно, могли лише зітнути плечима. Адже секретом Полішинеля є те, що місцеві податкові інспекції відмовляються приймати декларації по податку на прибуток підприємств із збитковим значенням зобов'язань по цьому податку. В результаті платники податку або роблять авансові платежі, або роблять підприємство прибутковим на папері.
Сьоме. "Але якщо взяти цiлий рiк, ми в цьому роцi, як i в минулому, на 100% пiдняли бюджет, я вибачаюсь, виконали бюджет. I тiльки за рахунок перевиконання зборiв в бюджет нам вдалося значно покращити нащi соцiальнi показники". Бюджет ніхто не перевиконував – виконання планових показників декларується тією ж прес-службою Мінфіну на рівні 101 відсотка, і наївно вважати, що один відсоток перевиконання дає змогу "значно покращити наші соціальні показники".
Більше того, Ющенко дохідливо пояснив, за рахунок чого досягається це перевиконання – за рахунок тиску на підприємців, аби ті робили авансові платежі до бюджету. Бюджет перевиконано в іншому – в істеричній приватизації, коли її початкові показники перевищено вчетверо.
Саме приватизаційні надходження від проданих за безцінь підприємств повнили бюджетний казан і дозволили Януковичу реалізувати свою передвиборчу програму безупинного соціального популізму.
Більше того, за 10 місяців поточного року перерозподіл ВВП через податкові надходження бюджету скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на три відсоткових пункти ВВП – з 21,5 відсотка до 18,5 відсотка. А це – недораховані у бюджеті 10 мільярдів гривень.
Восьме. "Мета вступу до Свiтової органiзацiї торгiвлi залишається, але нам треба ще переглянути тi протоколи, якi пiдписали нашi попередники. Бо тi умови, на яких пiдписанi цi протоколи, вони викликають в нас питання. Ми не зовсiм згоднi з такими пiдходами". Як уже повідомила низка ЗМІ, у дипломатичних колах столиці ця заява прем'єра щодо наміру дезавуювати протоколи про вступ до СОТу викликала, м'яко кажучи, настороженість – особливо у представництвах тих країн, з якими такі протоколи підписані.
Користі від такого кроку Україні – як кіт наплакав, а шкоди міжнародній та переговорній репутації – не оберешся.
Дев`яте. "Обленерго, i в чиї руки попали обленерго. Кому ви вiддали рубильник, i що сталося пiсля цього. Коли ви поїхали в Лондон i знайшли там покупцiв, i продали iноземним покупцям обленерго, i поставили всю Україну в залежнiсть". До вступу Ющенка на посаду прем'єр-міністра рівень розрахунків за електроенергію заледве сягав десяти відсотків; після його відставки – майже 90 відсотків.
Наведення порядку в платіжній дисципліні приватизованими обленерго не могло не примусити переглянути принципи свого господарювання і іншими розподільчими компаніями.
В результаті – запрацював енергоринок, і досі працює на засадах, закладених свого часу Ющенком та Тимошенко. А як саме і за які сміховинні кошти приватизувалися до Ющенка решта обленерго, Ющенко розповів сам. А нам варто згадати хіба що приклад "Схід-Енерго", що належить Ахметову і яка була відрізана свого часу від "Донбасенерго" шляхом фіктивного банкрутства.
Десяте. "Щоб пiдняти рiвень заробiтної плати наших громадян, ми почали собiвартостi продукцiї рахувати пiдняття заробiтної плати." Що саме хотів сказати Янукович, можна здогадатися – чим вища питома вага заробітньої плати у собівартості продукції (як і у ВВП), тим краще громадянам, оскільки зростають їх доходи.
Однак насправді вийшов покруч, який мало хто зрозумів. Окрім того, Янукович лукавить – приписувати собі віднесення заробітної плати на валові витрати підприємства ( а саме так можна дешифрувати цю закручену тезу) – це вже занадто. Це аксіома бухгалтерського обліку.
Одинадцяте. Чому накопичувались борги, тобто я кажу про першу частину? Тому що монетарна політика попередніх урядів i в цілому політика, яка була до нас, вона стримувала стрімке зростання заробітної плати". Передусім, монетарна політика здійснюється не урядом, а Національним банком як незалежною інституцією, головною метою діяльності якого є стабільність національної грошової одиниці.
По-друге, Янукович фактично звинувачує уряд Ющенка в тому, що він не друкував грошей, за рахунок яких і зростали б номінальні (однак не реальні) зарплати.
По-третє, з цієї фрази визирають потворні обриси того, як саме Янукович у своїй новій (сподіватимемося, теоретичній) іпостасі "стрімко збільшуватиме зарплати" – не гребуючи в тому числі засобами виробництва Монетного двору, кнопку яких, очевидно, умикатиме гутаперчевий голова його передвиборчого штабу.
Завершимо словами Леоніда Кравчука: "На трибуні (в особі Януковича) стояв висококласний політик та економіст".
P.S. Справедливості заради треба відзначити, що Віктор Ющенко також не уникнув помилок. Приміром, він заявив, що за останні тижні золотовалютні резерви НБУ "зміліли" на 3 мільярди доларів. Цифра близька до істини, але неточна. Як не співставляй динаміку "схуднення" золотовалютного резерву Нацбанку, виходить, що порівняно зі своїм "піком", який відбувся станом на 10 вересня, вони "всохли" на 2 мільярди 131 мільйон доларів (це якщо враховувати чисті резерви) та на 2 мільярди 213 мільйонів доларів - якщо враховувати валові резерви, себто включаючи зобов'язання Нацбанку.
Однак ці розбіжності навряд чи применшують ту масштабність, з якою тануть на очах резерви Нацбанку. Адже виходить, що порівняно з тим же 10-м вересня, валові резерви українського центробанку скоротилися на 20 відсотків, а чисті - на 25 відсотків. Нацбанку дорого обходиться відпустка голови його правління та звичка Януковича не розрізняти, де чия кишеня - де резерви Нацбанку, а де єдиний казначейський рахунок з коштами уряду.
Також , треба визнати, Ющенко вельми оригінально порахував індекс інфляції: оскільки у жовтні вона склала 2,2 відсотки, то це дорівнює річному проказнику у 30 відсотків. Зрозуміло, так не рахують. Однак, важко заперечити Ющенку в тому, що дуже тривожна тенденція має місце.
Якщо, скажімо, співставити індес споживчих цін, що склався у січні-жовтні цього року, із аналогічним періодом минулого року, то ріст цін склав одинадцять з половиною відсотків. За всіма міжнародними економічними канонами, це вже тривожний дзвінок, оскільки інфляція перейшла межі одиничних чисел.
Як бачимо, йдеться трохи про різну природу помилок. Ющенко двічі помилився, але при цьому не підміняв одну тенденцію іншою, не перевертав факти з ніг на голову, не приписував опонентові рішення, до яких причетні інші люди. І в цьому – очевидна і принципова різниця між кандидатами на найвищу посаду в країні.
Бо ж якщо виходити з того, що Янукович казав "правду і лише правду", зловісного звучання набуває також його яскрава обмовка: "Ми зробимо все, щоб український народ почував себе в небезпеці".
Це, здається, він таки може.
Але у чиїх очах Янукович міг "виграти"? В очах людей, які не бажають чути аргументів, а воліють бачити агресивне невігластво? В очах тих, для кого перехід кандидата в президенти України на російську мову видається логічним, а інтелектуальна складова у дискусії видається другорядною?
Напевно, так.
Але чи міг виграти Янукович в очах тих, хто бодай трохи намагається аналізувати, порівнювати, коротше кажучи – ДУМАТИ?
Дуже сумнівно.
Взяти лише одну частину дискусії – там, де йшлося про економіку. Що могли відчувати люди, яким кандидат на найголовнішу посаду в країні та діючий глава уряду "втюхував" тезу про те, що Ющенко як глава Нацбанку є ледь не батьком бартеру в країні?
Або що відчували ті члени Вченої ради, які свого часу присудили (напрочуд багатогранне слово) Януковичу звання доктора економічних наук, спостерігаючи за його своєрідним трактуванням економіки як такої та новітньої економічної історії України?
Стільки відвертих перекручень та фактологічних "перевертнів" за годину – це треба було зуміти!
Ось лише деякі пункти з того, що пообіцяв, повідомив та заявив нам доктор економічних наук та почесний член багатьох академій Віктор Янукович.
Перше."Щоб пiдняти рiвень дохiдностi наших пiдприємств, ми знизили податок на прибуток до 15"%. Янукович, вочевидь, сплутав зниження податку на прибуток зі зниженням ставки податку на доходи фізичних осіб до 13 відсотків. Насправді, ставку податку на прибуток підприємств, як відомо, було знижено до 25 відсотків.
Не будемо вже прискіпуватися до того, що "рівень доходності" та "суми, що залишаються у розпорядженні підприємств після оподаткування" – це різні економічні категорії.
Врешті-решт, Янукович захищав дисертацію з іншої теми. Нагадаємо лише про те, що новий закон про податок на доходи фізичних осіб фактично був створений Сергієм Терьохіним (представником тієї ж "Нашої України"), доопрацьовував його парламентський комітет з питань фінансів та банківської діяльності, а уряд Януковича мав до нього хіба що дотичний стосунок. Але це так, принагідно.
Друге. "I коли ви кажете про ПДВ. Ви теж, ви, як кажуть, совiсть майте. Ви ввели цей податок, саме ви накопичили борги, якi мiй уряд отримав i весь час шукав можливостi, як розрахуватись". ПДВ, який прийшов на зміну радянському податку з обороту, введено в Україні 26 грудня 1992 року Декретом Кабінету Міністрів України, підписаним тодішнім прем'єр-міністром Леонідом Кучмою.
Таким чином, Янукович фактично "приписав" Ющенку крок, здійснений Леонідом Даниловичем. І, як бачимо, не дуже схвально відгукнувся про цей крок. Як мінімум, трохи дивно для того, хто заявив про "спадкоємність" влади. Крім того, на час, коли Ющенка було відправлено у відставку - 26 квітня 2001 року, боргів держави по відшкодуванню прострочених заявок по ПДВ не існувало.
Перший тривожний дзвінок від міжнародних фінансових організацій пролунав восени 2001-го року. А "відкати" за готівкове відшкодування ПДВ стали усталеною практикою саме за часів Азарова на посаді голови ДПА. Суцільна випадковість.
Третє. "Пенсiї зараз на Українi складають вище за всiх країн СРСР". Янукович, вочевидь, мав на увазі СНД, тоді це лунало б переконливіше. Однак теза про те, що пенсії в Естонії, Латвії та Литві (членах ЄС) нижчі, аніж в Україні – нонсенс.
Однак, навіть якщо погодитися з тим, що доплата до пенсії зараховується в її базу і, таким чином, ми виходимо на рівень середньостатистичної пенсії в обсязі 311 гривень (58 доларів), а відтак Україна поступається Росії (2 195 рублів, або 76 доларів) та улюблениці Вітренко Білорусі (134 тисячі білоруських рублів, або еквівалент 63 доларів).
Четверте. "А борги були величезнi. Я вам назову деякi з них. Наприклад, заборгованiсть по заробiтнiй платi була бiльше 2 млрд, десь 2 млрд 300 млн., по iншим соцiальним виплатам - 11 млрд, у тому числi по чорнобильським, в тому числi по багатодiтним сiм'ям i так далi". Цікаву статистику вклали у вуста Януковича чи то його радники, чи то Мінфін. Якщо повернутися в осінь 2002 року і подивитися на ці дані, то не можна не погодитися хіба що із наведеною Януковичем цифрою по зарплатним боргам у промисловості.
Статистика, що склалася на час обрання Януковича прем'єром (осінь 2002 року), свідчить про таке: борги по зарплаті бюджетникам та пенсіям були ліквідовані урядом Ющенка, після чого уряд Кінаха також не накопичив їх. Сума цих боргів – нуль!
Що стосується заборгованості по виплатам багатодітним сім'ям та по догляду за дитиною, вона відновилася на короткий період в другій половині 2002-року і невдовзі була погашена – мова йшла про незначну цифру у сотню мільйонів гривень в цілому по країні.
Проблемою, дійсно, були борги по чорнобильським виплатам – вони становили на 1 жовтня 2002 року близько 850 млн грн, і уряду Януковича знадобилося два роки для того, щоб їх ліквідувати. Але де взялись ще 10 млрд, пане прем'єр? Можливо, це регреси шахтарям, однак чи складали вони на той час таку суму?
П`яте. "Коли ви працювали головою уряду, шановний пан Ющенко, ви запозичення брали пiд 18%. Друге, пан Кiнах останнє запозичення 2002 року взяв пiд 11,8%, а мiй уряд взяв останнє запозичення пiд 5,3% на 7 рокiв". Зайдемо на сайт www.сbonds.info і переконаємося, за якою ставкою у 2000 році уряд Ющенка провів реструктуризацію зовнішніх зобов'язань – 10 відсотків річних.
Чи потрібні коментарі? Чи радники пана Януковича мали на увазі внутрішні запозичення? Але тоді бажано було б, як мінімум, проводити коректні порівняння. Інакше маємо, зумисну підміну понять.
Шосте. "За цей час нам значно вдалось скоротити кiлькiсть збиткових підприємств, зараз вона трошки бiльше 28"%. Сотні, якщо не тисячі підприємців по всій країні, які стежили за т.з. дебатами, напевно, могли лише зітнути плечима. Адже секретом Полішинеля є те, що місцеві податкові інспекції відмовляються приймати декларації по податку на прибуток підприємств із збитковим значенням зобов'язань по цьому податку. В результаті платники податку або роблять авансові платежі, або роблять підприємство прибутковим на папері.
Сьоме. "Але якщо взяти цiлий рiк, ми в цьому роцi, як i в минулому, на 100% пiдняли бюджет, я вибачаюсь, виконали бюджет. I тiльки за рахунок перевиконання зборiв в бюджет нам вдалося значно покращити нащi соцiальнi показники". Бюджет ніхто не перевиконував – виконання планових показників декларується тією ж прес-службою Мінфіну на рівні 101 відсотка, і наївно вважати, що один відсоток перевиконання дає змогу "значно покращити наші соціальні показники".
Більше того, Ющенко дохідливо пояснив, за рахунок чого досягається це перевиконання – за рахунок тиску на підприємців, аби ті робили авансові платежі до бюджету. Бюджет перевиконано в іншому – в істеричній приватизації, коли її початкові показники перевищено вчетверо.
Саме приватизаційні надходження від проданих за безцінь підприємств повнили бюджетний казан і дозволили Януковичу реалізувати свою передвиборчу програму безупинного соціального популізму.
Більше того, за 10 місяців поточного року перерозподіл ВВП через податкові надходження бюджету скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на три відсоткових пункти ВВП – з 21,5 відсотка до 18,5 відсотка. А це – недораховані у бюджеті 10 мільярдів гривень.
Восьме. "Мета вступу до Свiтової органiзацiї торгiвлi залишається, але нам треба ще переглянути тi протоколи, якi пiдписали нашi попередники. Бо тi умови, на яких пiдписанi цi протоколи, вони викликають в нас питання. Ми не зовсiм згоднi з такими пiдходами". Як уже повідомила низка ЗМІ, у дипломатичних колах столиці ця заява прем'єра щодо наміру дезавуювати протоколи про вступ до СОТу викликала, м'яко кажучи, настороженість – особливо у представництвах тих країн, з якими такі протоколи підписані.
Користі від такого кроку Україні – як кіт наплакав, а шкоди міжнародній та переговорній репутації – не оберешся.
Дев`яте. "Обленерго, i в чиї руки попали обленерго. Кому ви вiддали рубильник, i що сталося пiсля цього. Коли ви поїхали в Лондон i знайшли там покупцiв, i продали iноземним покупцям обленерго, i поставили всю Україну в залежнiсть". До вступу Ющенка на посаду прем'єр-міністра рівень розрахунків за електроенергію заледве сягав десяти відсотків; після його відставки – майже 90 відсотків.
Наведення порядку в платіжній дисципліні приватизованими обленерго не могло не примусити переглянути принципи свого господарювання і іншими розподільчими компаніями.
В результаті – запрацював енергоринок, і досі працює на засадах, закладених свого часу Ющенком та Тимошенко. А як саме і за які сміховинні кошти приватизувалися до Ющенка решта обленерго, Ющенко розповів сам. А нам варто згадати хіба що приклад "Схід-Енерго", що належить Ахметову і яка була відрізана свого часу від "Донбасенерго" шляхом фіктивного банкрутства.
Десяте. "Щоб пiдняти рiвень заробiтної плати наших громадян, ми почали собiвартостi продукцiї рахувати пiдняття заробiтної плати." Що саме хотів сказати Янукович, можна здогадатися – чим вища питома вага заробітньої плати у собівартості продукції (як і у ВВП), тим краще громадянам, оскільки зростають їх доходи.
Однак насправді вийшов покруч, який мало хто зрозумів. Окрім того, Янукович лукавить – приписувати собі віднесення заробітної плати на валові витрати підприємства ( а саме так можна дешифрувати цю закручену тезу) – це вже занадто. Це аксіома бухгалтерського обліку.
Одинадцяте. Чому накопичувались борги, тобто я кажу про першу частину? Тому що монетарна політика попередніх урядів i в цілому політика, яка була до нас, вона стримувала стрімке зростання заробітної плати". Передусім, монетарна політика здійснюється не урядом, а Національним банком як незалежною інституцією, головною метою діяльності якого є стабільність національної грошової одиниці.
По-друге, Янукович фактично звинувачує уряд Ющенка в тому, що він не друкував грошей, за рахунок яких і зростали б номінальні (однак не реальні) зарплати.
По-третє, з цієї фрази визирають потворні обриси того, як саме Янукович у своїй новій (сподіватимемося, теоретичній) іпостасі "стрімко збільшуватиме зарплати" – не гребуючи в тому числі засобами виробництва Монетного двору, кнопку яких, очевидно, умикатиме гутаперчевий голова його передвиборчого штабу.
Завершимо словами Леоніда Кравчука: "На трибуні (в особі Януковича) стояв висококласний політик та економіст".
P.S. Справедливості заради треба відзначити, що Віктор Ющенко також не уникнув помилок. Приміром, він заявив, що за останні тижні золотовалютні резерви НБУ "зміліли" на 3 мільярди доларів. Цифра близька до істини, але неточна. Як не співставляй динаміку "схуднення" золотовалютного резерву Нацбанку, виходить, що порівняно зі своїм "піком", який відбувся станом на 10 вересня, вони "всохли" на 2 мільярди 131 мільйон доларів (це якщо враховувати чисті резерви) та на 2 мільярди 213 мільйонів доларів - якщо враховувати валові резерви, себто включаючи зобов'язання Нацбанку.
Однак ці розбіжності навряд чи применшують ту масштабність, з якою тануть на очах резерви Нацбанку. Адже виходить, що порівняно з тим же 10-м вересня, валові резерви українського центробанку скоротилися на 20 відсотків, а чисті - на 25 відсотків. Нацбанку дорого обходиться відпустка голови його правління та звичка Януковича не розрізняти, де чия кишеня - де резерви Нацбанку, а де єдиний казначейський рахунок з коштами уряду.
Також , треба визнати, Ющенко вельми оригінально порахував індекс інфляції: оскільки у жовтні вона склала 2,2 відсотки, то це дорівнює річному проказнику у 30 відсотків. Зрозуміло, так не рахують. Однак, важко заперечити Ющенку в тому, що дуже тривожна тенденція має місце.
Якщо, скажімо, співставити індес споживчих цін, що склався у січні-жовтні цього року, із аналогічним періодом минулого року, то ріст цін склав одинадцять з половиною відсотків. За всіма міжнародними економічними канонами, це вже тривожний дзвінок, оскільки інфляція перейшла межі одиничних чисел.
Як бачимо, йдеться трохи про різну природу помилок. Ющенко двічі помилився, але при цьому не підміняв одну тенденцію іншою, не перевертав факти з ніг на голову, не приписував опонентові рішення, до яких причетні інші люди. І в цьому – очевидна і принципова різниця між кандидатами на найвищу посаду в країні.
Бо ж якщо виходити з того, що Янукович казав "правду і лише правду", зловісного звучання набуває також його яскрава обмовка: "Ми зробимо все, щоб український народ почував себе в небезпеці".
Це, здається, він таки може.
