Перенесення наметового містечка: Qui bono?
Пятница, 17 декабря 2004, 14:16
Отже, Олександр Омельченко уранці 17 грудня виніс наметовому містечку на Хрещатику і Майдані Незалежності останнє попередження – мовляв, якщо ви самі не перенесете намети, ми "допоможемо" перемістити містечко туди, куди мерія вважатиме за потрібне.
Аргументація київського мера чітка і зрозуміла: впритул наблизилися зимові свята, вони традиційно проходять у центрі міста, тому цей центр має бути у звичайному, "нормальному" стані.
За словами Омельченка, територія, призначена в центрі Києва для святкування Нового року й Різдва, "має бути чистою й акуратною", а "проїжджі частини Хрещатика й Майдану повинні бути звільнені". Про це, мовляв, до мерії щодня надходить чимало звернень від киян, не зважати на які міська влада не може. Ще київський мер висловив упевненість у тому, що в столиці України "свята відбудуться – і новорічні, і різдвяні".
Що ж, логіка у цих твердженнях є. Але чи вповні відображає ця логіка реальну політичну дійсність України кінця 2004 року?
Попри начебто досягнуті "пакетні" домовленості між опозицією і владою, досі не відомо, чи відбудеться 26 грудня повторне голосування другого туру президентських виборів – адже Леонід Кучма не поспішає підписувати закон, який дозволить друкувати виборчі бюлетені на двох фабриках замість однієї.
Ба більше: не відправлений у відставку міністр внутрішніх справ Білоконь, що обіцяв Кучма Віктору Ющенку у присутності свідків-депутатів, лишаються на посадах і активно агітують за Віктора Януковича численні голови райдержадміністрацій, особливо на Півдні і Сході України.
Одне з останніх повідомлень про таку незаконну публічну агітацію надійшло із Севастополя, де, крім цього, командувач ВМС України віце-адмірал Князь влаштував Януковичу (одному із двох кандидатів у президенти) таке прийняття флотом, яке, за військовим ритуалом, належить виключно главі держави.
Іншими словами, беззаконня з боку значної частини керівників виконавчої влади і силових структур триває, а Леонід Кучма, схоже, не збирається здавати владні повноваження.
І за цієї ситуації київський мер (а у столиці проголосувало за Віктора Ющенка 75% виборців, якщо відкинути гостей з відкріпними талонами – ще більше) вважає, що в інтересах киян, котрі свого часу поставили його на високу посаду, – гуляти, танцювати і робити вигляд, наче нічого не відбувається?
Але справа не тільки і не стільки у "вищих матеріях". Справа у речах цілком конкретних.
Олександр Омельченко вимальовує таку альтернативу: або наметове містечко, або нормальні та веселі новорічні і Різдвяні свята. Насправді ж альтернатива зовсім інша.
Уявімо собі, що наметове містечко справді забране з Хрещатика і Майдану Незалежності, що ця територія стала, так би мовити, політично нейтральною, іншими словами, нічиєю. А тепер згадаємо слова Віктора Януковича про десятки тисяч людей, котрі по всіх регіонах "записалися добровольцями" для походу на Київ. Мовляв, він їх уже не контролює, і їх спинити неможливо.
Тільки в Севастополі, сказав Янукович, уже записалося 35 тисяч охочих до маршу на Київ. Не будемо прискіпуватися до слів: "Я тут ні при чому".
Поставимо запитання: хто конкретно міг записатися у місті-герої Севастополі для маршу на місто-герой Київ? Відповідь проста: офіцери-відставники радянської і російської армії та флоту, в тому числі "особісти" і спецназівці. Люди, котрі щиро ненавидять усе українське і демократичне. Найшвидше, їх не 35 тисяч, а менше, але – як людина, котра не раз бувала у Севастополі, - тисяч 10-12 набереться гарантовано.
І ось у ніч з 26 на 27 грудня, коли на виборчих діяльницях рахуватимуть голоси, а у штабі Ющенка готуватимуться святкувати перемогу, ці тисячі, підкріплені публікою з інших регіонів, з'являються у центрі Києва, займають Майдан Незалежності, блокують ющенківців у Будинку профспілок і Київську мерію, женуть поодиноких "помаранчевих" з вулиці – і на тривалий час обсідають місця, які київський мер виділив для свят.
І що робитиме Олександр Омельченко за цієї ситуації? Дасть команду міліції вжити силу проти десятка тисяч відставних, а чи й не дуже відставних, офіцерів? І чого вартуватиме команда, якщо рівно в 0 годин 1 хвилину ночі 27 з відпустки на посаду прем'єра повернеться Віктор Янукович, а вслід за ним – і генерал Білоконь?
Таким чином, на киян можуть чекати справді "веселі" свята – окупований "безконтрольними" янучарами, з числа тих, нагадую, для котрих усе українське має підлягати знищенню, центру столиці України. Така акція може стати складовою операції, про яку зараз говорить безліч вітчизняних і зарубіжних аналітиків, - операції зі зриву повторного голосування, створення в Україні максимально напруженої внутрішньої ситуації і пролонгації "ери Леоніда Кучми".
Чи готовий до моральної і політичної відповідальності за такий сценарій розвитку подій Олександр Омельченко? Чи готовий він у разі, якщо почнуться майже неминучі за подібного перебігу подій силові сутички між киянами і "безконтрольними" бойовиками Януковича підставити свою голову під спецзасоби тих бойовиків?
Я добре розумію, що Олександра Омельченка, як будівельника за фахом, дратує те, що українська столиця не може пишно відзначити зимові свята і що Хрещатик та Майдан Незалежності справді щось втрачають у своїй красі від перебування там наметового містечка.
Але ж мер Омельченко був у своїй біографії ще й військовим будівельником, а відтак мусить зрозуміти: за чинної політичної ситуації наметове містечко у центрі столиці – це необхідний і важливий елемент безпеки киян. Адже у разі, якщо хтось спробує силою захопити це містечко, його мешканці матимуть законне право на спротив і на підмогу від міліції. Та й "зачистити" центр, коли в ньому стоять намети, не так просто.
Тому, слово честі, чи не варто пожертвувати цього разу традиційними пишнотами на Майдані в ім'я спокою і безпеки мешканців столиці, в ім'я того, щоб "помаранчева революція" і далі була безкровною?
До речі: дехто з моїх колег, як тільки дізнався про наметовому містечку ультиматум з боку Олександра Омельченка, одразу ж сказав: "Йому дали на лапу". Інші вважають, що київський мер виконує доручення "вічного" Леоніда Кучми.
Насправді, думаю, мотиви у міського голови інші – саме ті, які він публічно вказує. Але ж у цьому разі посилання на вимоги киян – мовляв, "почистіть" Хрещатик – виглядають не надто коректними.
Певен, що більшість жителів української столиці готова ще два тижні потерпіти в ім'я перемоги демократії, в ім'я мирного завершення революційних подій. А ті, для кого власний добробут – понад усе, мусять замислитися: чи вітали б вони вторгнення до їхнього міста десятків тисяч "неконтрольованих" персонажів, кожен із яких бачить киянина (тільки за те, що той є мешканцем української столиці) якщо і не у труні та в білих тапках, то у схожому антуражі.
Отож, підсумок, як на мене, такий. Qui bono? Кому вигідне наразі перенесення наметового містечка?
Тільки не киянам і не міському голові; адже реальна альтернатива є такою: або веселі свята разом із наметовим містечком на Хрещатику, або дуже ймовірна перспектива "святкової" контрреволюції на Майдані і Хрещатику з абсолютно непередбачуваними наслідками для киян.
Сергій Грабовський, Заступник головного редактора журналу "Сучасність"
Аргументація київського мера чітка і зрозуміла: впритул наблизилися зимові свята, вони традиційно проходять у центрі міста, тому цей центр має бути у звичайному, "нормальному" стані.
За словами Омельченка, територія, призначена в центрі Києва для святкування Нового року й Різдва, "має бути чистою й акуратною", а "проїжджі частини Хрещатика й Майдану повинні бути звільнені". Про це, мовляв, до мерії щодня надходить чимало звернень від киян, не зважати на які міська влада не може. Ще київський мер висловив упевненість у тому, що в столиці України "свята відбудуться – і новорічні, і різдвяні".
Що ж, логіка у цих твердженнях є. Але чи вповні відображає ця логіка реальну політичну дійсність України кінця 2004 року?
Попри начебто досягнуті "пакетні" домовленості між опозицією і владою, досі не відомо, чи відбудеться 26 грудня повторне голосування другого туру президентських виборів – адже Леонід Кучма не поспішає підписувати закон, який дозволить друкувати виборчі бюлетені на двох фабриках замість однієї.
Ба більше: не відправлений у відставку міністр внутрішніх справ Білоконь, що обіцяв Кучма Віктору Ющенку у присутності свідків-депутатів, лишаються на посадах і активно агітують за Віктора Януковича численні голови райдержадміністрацій, особливо на Півдні і Сході України.
Одне з останніх повідомлень про таку незаконну публічну агітацію надійшло із Севастополя, де, крім цього, командувач ВМС України віце-адмірал Князь влаштував Януковичу (одному із двох кандидатів у президенти) таке прийняття флотом, яке, за військовим ритуалом, належить виключно главі держави.
Іншими словами, беззаконня з боку значної частини керівників виконавчої влади і силових структур триває, а Леонід Кучма, схоже, не збирається здавати владні повноваження.
І за цієї ситуації київський мер (а у столиці проголосувало за Віктора Ющенка 75% виборців, якщо відкинути гостей з відкріпними талонами – ще більше) вважає, що в інтересах киян, котрі свого часу поставили його на високу посаду, – гуляти, танцювати і робити вигляд, наче нічого не відбувається?
Але справа не тільки і не стільки у "вищих матеріях". Справа у речах цілком конкретних.
Олександр Омельченко вимальовує таку альтернативу: або наметове містечко, або нормальні та веселі новорічні і Різдвяні свята. Насправді ж альтернатива зовсім інша.
Уявімо собі, що наметове містечко справді забране з Хрещатика і Майдану Незалежності, що ця територія стала, так би мовити, політично нейтральною, іншими словами, нічиєю. А тепер згадаємо слова Віктора Януковича про десятки тисяч людей, котрі по всіх регіонах "записалися добровольцями" для походу на Київ. Мовляв, він їх уже не контролює, і їх спинити неможливо.
Тільки в Севастополі, сказав Янукович, уже записалося 35 тисяч охочих до маршу на Київ. Не будемо прискіпуватися до слів: "Я тут ні при чому".
Поставимо запитання: хто конкретно міг записатися у місті-герої Севастополі для маршу на місто-герой Київ? Відповідь проста: офіцери-відставники радянської і російської армії та флоту, в тому числі "особісти" і спецназівці. Люди, котрі щиро ненавидять усе українське і демократичне. Найшвидше, їх не 35 тисяч, а менше, але – як людина, котра не раз бувала у Севастополі, - тисяч 10-12 набереться гарантовано.
І ось у ніч з 26 на 27 грудня, коли на виборчих діяльницях рахуватимуть голоси, а у штабі Ющенка готуватимуться святкувати перемогу, ці тисячі, підкріплені публікою з інших регіонів, з'являються у центрі Києва, займають Майдан Незалежності, блокують ющенківців у Будинку профспілок і Київську мерію, женуть поодиноких "помаранчевих" з вулиці – і на тривалий час обсідають місця, які київський мер виділив для свят.
І що робитиме Олександр Омельченко за цієї ситуації? Дасть команду міліції вжити силу проти десятка тисяч відставних, а чи й не дуже відставних, офіцерів? І чого вартуватиме команда, якщо рівно в 0 годин 1 хвилину ночі 27 з відпустки на посаду прем'єра повернеться Віктор Янукович, а вслід за ним – і генерал Білоконь?
Таким чином, на киян можуть чекати справді "веселі" свята – окупований "безконтрольними" янучарами, з числа тих, нагадую, для котрих усе українське має підлягати знищенню, центру столиці України. Така акція може стати складовою операції, про яку зараз говорить безліч вітчизняних і зарубіжних аналітиків, - операції зі зриву повторного голосування, створення в Україні максимально напруженої внутрішньої ситуації і пролонгації "ери Леоніда Кучми".
Чи готовий до моральної і політичної відповідальності за такий сценарій розвитку подій Олександр Омельченко? Чи готовий він у разі, якщо почнуться майже неминучі за подібного перебігу подій силові сутички між киянами і "безконтрольними" бойовиками Януковича підставити свою голову під спецзасоби тих бойовиків?
Я добре розумію, що Олександра Омельченка, як будівельника за фахом, дратує те, що українська столиця не може пишно відзначити зимові свята і що Хрещатик та Майдан Незалежності справді щось втрачають у своїй красі від перебування там наметового містечка.
Але ж мер Омельченко був у своїй біографії ще й військовим будівельником, а відтак мусить зрозуміти: за чинної політичної ситуації наметове містечко у центрі столиці – це необхідний і важливий елемент безпеки киян. Адже у разі, якщо хтось спробує силою захопити це містечко, його мешканці матимуть законне право на спротив і на підмогу від міліції. Та й "зачистити" центр, коли в ньому стоять намети, не так просто.
Тому, слово честі, чи не варто пожертвувати цього разу традиційними пишнотами на Майдані в ім'я спокою і безпеки мешканців столиці, в ім'я того, щоб "помаранчева революція" і далі була безкровною?
До речі: дехто з моїх колег, як тільки дізнався про наметовому містечку ультиматум з боку Олександра Омельченка, одразу ж сказав: "Йому дали на лапу". Інші вважають, що київський мер виконує доручення "вічного" Леоніда Кучми.
Насправді, думаю, мотиви у міського голови інші – саме ті, які він публічно вказує. Але ж у цьому разі посилання на вимоги киян – мовляв, "почистіть" Хрещатик – виглядають не надто коректними.
Певен, що більшість жителів української столиці готова ще два тижні потерпіти в ім'я перемоги демократії, в ім'я мирного завершення революційних подій. А ті, для кого власний добробут – понад усе, мусять замислитися: чи вітали б вони вторгнення до їхнього міста десятків тисяч "неконтрольованих" персонажів, кожен із яких бачить киянина (тільки за те, що той є мешканцем української столиці) якщо і не у труні та в білих тапках, то у схожому антуражі.
Отож, підсумок, як на мене, такий. Qui bono? Кому вигідне наразі перенесення наметового містечка?
Тільки не киянам і не міському голові; адже реальна альтернатива є такою: або веселі свята разом із наметовим містечком на Хрещатику, або дуже ймовірна перспектива "святкової" контрреволюції на Майдані і Хрещатику з абсолютно непередбачуваними наслідками для киян.
Сергій Грабовський, Заступник головного редактора журналу "Сучасність"
