Реалии Украины

"Укладення угоди про асоціацію з ЄС не означає для України перспективи членства. Але й не виключає її. Сьогодні Євросоюз не може піти настільки далеко, щоб дати Україні цю перспективу".
Зовнішньополітичне відомство Німеччини, 2008рік

Існує ряд перешкод, через які Україна ще довго не стане повноправним членом євроспільноти.

По-перше, через постійну політичну кризу.

По-друге, через відсутність розуміння суті процесів європейської інтеграції з боку більшості політичної еліти та суспільства.

По-третє, Україна – і політичний клас, і суспільство – досі не зробили реального вибору між так званими європейським і східним векторами.

Чимало європейських політиків мають відчуття, що Україна може принести з собою багато нових невирішених проблем, якщо занадто наблизиться до ЄС. Це, насамперед, особливості геополітичного розташування української території. Адже Україна фактично є так званою "санітарної зоною" між Євросоюзом та Росією.

Останні події газової війни між колишніми радянськими республіками ще раз продемонстрували пряму зацікавленість впливу на українську політику з боку Росії.

Водночас, європейські урядовці добре розуміють, що, дозволивши РФ отримати політичний контроль над Україною, російські позиції в Європі стануть міцнішими. А це ризиковано.

2009 рік ознаменувався початком економічної кризи в Північній Америці та в Європі, що сильно вдарило і по економіці України. Світова криза прискорила давно назрілу кризу української економіки. За минулі десятиліття в Україні навчилися перерозподіляти і споживати, але забули як виробляти.

Ми проїдали виробничі, сільськогосподарські і інфраструктурні "запаси" і "заділи", збільшували армію корумпованих чиновників і депутатів всіх рівнів.

Створення видимості проведення нескінченних політичних реформ призвело до дуже жорсткої кризи влади – до фактичного безвладдя на державному і місцевому рівнях.

Важливим питанням залишається сьогодні тема Україна-НАТО. Українським політикам так і не вдалося вирішити питання вступу країни до Північноатлантичного альянсу. Як наслідок, багато країн вважають Україну ненадійним партнером в економічному та політичному плані.

В Україні слабка демократія і не розвинене громадянське суспільство, що, в свою чергу, призводить до слабкості держави. Суспільство почувається в пастці. Ресурсів і бажань Заходу замало для того, щоб штучно наблизити українців до розуміння цінностей західних демократій.

Стосунки між громадянами значною мірою ґрунтуються на аморальності й корупції. Українці, живуть в постійному страху невизначеності, який міцно осідає в підсвідомості, викликає зневіру в майбутньому.

Сильну державу формує її економіка. В Україні за роки незалежності не вкладалися кошти у розвиток та модернізацію виробництва та інфраструктури. Від браку капіталовкладень відчутно потерпає важке машинобудування і металургія, вугільна й гірничозбагачувальна промисловість.

За такої недалекоглядної внутрішньої політики не може йти мова про членство в Європейському Союзі в найближчі 15-20років.

Та все ж хочеться сподіватися, що нові політичні рішення дозволять Україні побудувати правову, демократичну державу. Тим паче незабаром президентські вибори, що повинні надати новий поштовх розвиткові держави.

 

Денис Марчук, магістрант університету ім. Адама Міцкевича, Познань, для УП