И снова – здрасьте!
Цікаво, яка кількість лайок щоденно лунає в транспорті, на кухні за вечерею, на роботі за обідом, на перервах між парами в адресу нашої влади? Думаю, величезна. Адже ми не задоволені, ми розчаровані і ображені. Ми бачимо, як наші права порушують і наша реакція на це - лайка.
Суспільство завжди поділялось на бідних і багатих - тих, хто тяжко працював, та тих, хто користався з плодів тієї праці.
Багаті були у меншості, бідні ж - завжди у більшості. Сучасна Україна не стала виключенням цієї закономірності. Ми маємо багатих та бідних. Середній клас майже відсутній. Є олігархія і олігархічна влада. І є ми. Система стабільна.
Ми навіть маємо "вибори". Де-юре, в нашому Основному Законі навіть написано, що влада представляє наші інтереси. Де-факто, ми знаємо про хабарі і суми, за які купуютьсь портфелі тих, хто має начебто створювати закони.
Ми бачимо незаконні маєтки державних службовців. А біля Верховної Ради стоять дорогі машини, які депутати купили за наші податки. Свобода! Ми знаємо, що крадуть наші землі, наші ресурси продають, інтереси країни обмінюють на власні. Але наша реакція - це лайки.
Система продовжує функціонувати. Адже всі ланки системи перебувають в спокої і стабільності.
Що робити для того, щоб вийти з системи? Певно для початку вивчити свої права. Усвідомити - для чого, власне, стоїть будівля на Грушевського - для відпочинку і дешевих обідів, чи для відповідальної роботи на благо всієї держави? Вимагати поваги до себе від влади!
Так, ми маємо не ідеальний державний устрій, який повністю зруйнував систему стримування і противаг, маємо Конституцію і закони, які кожен тлумачить на свій розсуд, маємо бюрократію, яка міцно сплелася із владою і майже не пропускає в себе "свіжу кров", крім родинної.
Все це реалії, які не дають Україні йти вперед. Але найбільше винними я вважаю себе і вас. Бо ми є частинами суспільства, яке все це терпить.
Кілька днів тому 24 588 257 виборців взяли участь у виборах. Половині Україні дали в руки можливість висловитися. Можливість сказати владі "прощавай". Але замість цього, українці їй сказали "і знову привіт".
Вони вирішили продовжувати жити так, як жили раніше. В Кореї цю владу б вигнали і на дітей цих посадовців в школі тицяли б пальцями. В Європі ніхто б не проголосував би за них, побачивши, на що вони перетворюють країну.
В Україні, користуючись абсолютно незрозумілою логікою, виборці показують, що довіряють тим, хто був і є при владі. Яку більшість з нас називають злочинною, владою пройдисвітів і хапуг.
Раби будуть лишатись рабами. Селяни селянами. Бідні бідними. Україна тією Україною, яка вона є. Поки МИ не почнемо її творити РАЗОМ. Поки ми не почнемо використовувати СВІЙ розум і активувати свої процеси мислення.
Маргарита Сурженко, для УП