Действительно ли нынешнее государство – священная корова?

Справді цікавою є УП. І глибина думок іноді просто вражає. Навіть іноді дивно, чому при такій глибині теоретичних філософських роздумів авторів ми до цих пір не знаємо – куди йдемо і для чого?

Пишемо і підтверджуємо , що незалежні і потенційно багаті. Що чорноземи світові – в основному наші. Що розвиваємося ми в напрямку демократії. Як весь "прогресивний" світ! І все "прогресивне людство"!

Кажуть, що якщо щось ти добре знаєш – це саме той час, коли треба придивитися до цього пильніше.

В чому суть нашого розвитку – хтось мені підкаже? Чому одну частину світу називають "прогресивною" – комусь достеменно відомо?

Який наш, український, внесок у розвиток світу?

І головне: а ви впевнені, що інші, "прогресивні" країни, хочуть бачити нас вільними , багатими і незалежними?

Країна наша – безідеологічна. Тобто, офіційно не підтримує жодної ідеології. Просто країна, яка чомусь вирішила, що її світле майбутнє – у її власних руках. І сказала світові: "Ось яка я гарна! Співаю і танцюю. Граю в футбола і декламую вірші. Тому й маю право бути на рівних з вами всіма. І крапка".

Дивлячись на кожноденне погіршення оточуючої мене громади, її освіти і екології, права власності та ведення підприємництва, становище українців як нації, яка виборювала для себе (а не для інших) свою за суттю державу – у мене все більше і більше закрадається підозра: може ми чогось в побудові цієї держави не розуміємо?

Може чогось – таки не врахували?

Говорячи про незалежну українську державу ми практично боїмося порушити питання: а яка ж функція цієї держави?

Для чого вона нам? Чого чекати від неї в майбутньому?

Виходячи з власного 19 річного досвіду, спробую підбити підсумки 18-літніх завдань цієї "нашої" безідеологічної держави, які вона успішно виконала.

1. Втрачено ядерний статус.

2. Втрачено Чорноморський військовий та торговий флоти.

3. Порізано на металобрухт тисячі промислових підприємств.

4. Розкрадено і знищено колективне сільське господарство: ми завозимо цукор, м’ясо, молоко (яке завжди експортували).

5. Втрачено надзвичайний науковий потенціал: ми перетворюємося на недорозвинену і малоосвічену масу.

6. Ми чисельно скоротилися на більше 6,5 мільйонів українців.

7. Кількість олігархів і їхній статок є показовим для всього світу.

8. Більше 5 мільйонів українців шукають щастя за кордоном, втрачаючи сім"ї, дітей, Батьківщину.

9. Споєно і деградовано молодь – нашу надію на майбутнє.

10. Не створено ефективної системи оборони: армія деградована і деморалізована.

11. Кількість чиновників та депутатів перевищила допустимий тягар, який міг би нести народ.

12. Українці за походженням в своїй державі займають місце, не гідне назви держави.

13. Втрачено контроль над інформаційним простором.

14. До половини втрачено національну банківську систему.

Звичайно – це досить грубий підхід. Пунктів подібних знайдеться ще досить багато. По кожному з них – можна дискутувати.

Однак загальна тенденція є безсумнівною: або держава – поганий інструмент для того, щоб покращувати наше становище у світі.

Або цим інструментом непрофесійно/злочинно користуються ті, кому вона належить.

Спочатку хотілося б дізнатися: а для чого нам ця, законно грабуюча, тихо деградуюча, ідейно безлика держава?

З "русскоговорящімі" українськими депутатами, безнаціональними пріоритетами і поливаючими брудом всіх , крім "совєцьких" героїв, громадянами? Можливо не варто триматися неї?

Для цього мусимо визначитися : яка ж основна функція української держави?

Як на мене, вона лежить не в сьогоднішньому дні. Не в економіці чи політиці. Бо це все – лише інструменти в досягненні поставлених перед нацією цілей.

А основними для нації (будь-якої, і української в тому числі) були, є, і будуть наступні завдання:

Виконання Божого завдання українській нації – нації хліборобів – воїнів Добра.

Не просто бути близьким до Бога. А зрозуміти свою сутність в цьому світі. Свою Місію. Будуючи ракети, автомобілі і кораблі – ми забули про свій основний скарб – родючу українську землю.

Хіба є що важливіше і природніше для нас, як марка "Найкращий екологічно чистий хліб світу". Або "М'ясо з України. Без аналогів по якості".

В яких сорочках мають ходити українці – найбагатші за можливостями люди?

Весь світ має знати: це льон, бавовна. Без хімії.

Взуття – це натуральна шкіра. Будинки – це дерево і вогнетривка цегла.

Що ще потрібно нам від іншого світу? Його мультфільмів для наших дітей? Цього м’яса для наших котів?

Друге наше завдання – якнайкраще продовження роду українського. Продовження це – не в пенсіонерах і інвалідах. Не в приватній чи колективній власності. Не в кількості народних депутатів та їхній "горлатості за народ".

Продовження в наших дітях і онуках.

Воно – в створенні умов навчання, виховання, здоров’я та в здатності протистояти зовнішнім та внутрішнім загрозам. В постійній готовності бачити загрози ( як зовнішні, так і внутрішні), в розумінні їх причин та наслідків.

А ще краще – в передбаченні таких загроз для нащадків і плануванні контрдій стосовно цього. Однак до цього – ще дуже і дуже далеко.

Чого не вистачає нам найбільше?

А найбільше нам все-таки не вистачає сприйняття себе як іншої, особливої своїми історичними і світоглядними коренями, нації.

Зі своєю непростою, але чомусь незнищенною долею. Своїм по-дитячому добрим сприйняттям цього дикого і жадібного до життєвого простору світу.

Світу, для якого наша доброта є страшною через свою близькість до Бога. Адже Бог – це Добро і Любов.

Не вистачає гордості, стосовно нікчемних цінностей, які прийняв для себе весь світ. І який хоче втягнути до цього Армагедону і нашу Русь.

Тому маємо вибиратися на нову духовну дорогу. Дорогу, де сприйняття прогресу відбувається тільки через справжній прогрес людської думки та ідеї в розумінні філософії Життя – по образу і подобію Божому.

Сьогоднішній же "прогрес" – це знищення природи, масова деградаційна культура, асиміляція, статева розбещеність – прямий шлях до смерті нації та людства.

На цю дорогу ставати нашим дітям – це піддатися смертельній спокусі. Для нас це – смертельний гріх.

Виходячи з цього – повинні прийняти і певну ідеологію держави. Яка всю конструкцію свою будуватиме під цілі і завдання. А не під заклинання чорних по своїй суті політиків.

Україна-Русь має призначення зупинити людство на межі прірви. У відношенні людини до людини, до природи, до екології, до виховання дітей.

Інакше – ми продовжуватимемо писати світлі коменти при згущуванні темноти біля наших вікон.

І душ.

Петро Камінь, Товариство "Мале Коло", для УП