Быть или не быть. Возьмут или не возьмут?

21 просмотр
Среда, 07 апреля 2010, 10:56
Александр Палий
политолог, кандидат политических наук, для УП

У відповідь на заяву Юлії Тимошенко про те, що в обмін на "легалізацію" "коаліції тушок" суддям Конституційного Суду пропонують по мільйону доларів, голова Конституційного Суду Андрій Стрижак заявив буквально наступне: "Коли політики заявляють про ці речі, ніхто не думає про механізми, чи візьмуть, чи не візьмуть".

Схоже, сьогодні головне питання українського судочинства зводиться до цього сакраментального питання.

Півтора роки тому голова КС у прямому ефірі зачитав рішення КС щодо формування коаліції: "До складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти лише ті народні депутати, які є у складі фракцій, що сформували коаліцію".

Це рішення КС, чинне на момент утворення "коаліції тушок", свідчить, що дана коаліція є нічим іншим, як узурпацією влади. Слід відзначити, що це рішення КС залишиться чинним незалежно від того, що скаже КС на нове звернення 62 депутатів-регіоналів.

Якби судді КС навіть хотіли скасувати своє рішення, вони б просто не могли цього зробити. Як відомо, в Конституції України чорним по білому написано, що рішення КС є "остаточними і оскарженню не підлягають". Тобто ніхто, навіть сам Конституційний Суд, не може скасувати чи переглянути власне рішення.

Тому "коаліція тушок", сформована в парламенті, створена всупереч результатам останніх парламентських виборів, що відбувалися за пропорційною виборчою системою. На загал, за умови легалізації "коаліції тушок", парламентські вибори вже взагалі нічого не вирішуватимуть.

Як відомо, ПР, Блок Литвина і комуністи разом не мають необхідної більшості голосів. Тобто уряд "коаліції тушок" є явним спотворенням, причому на 180 градусів, результатів останніх парламентських виборів.

Все гранично ясно. Тим більше, що з 2008 року в українській Конституції не змінилося жодної літери.

Експерти й зацікавлені сторони, підозрюють, що юридичні аргументи гратимуть, м'яко кажучи, не першу роль в остаточному рішенні КС. І поголівно рахують суддів, "зв'язаних" з провідними політиками дружніми, родинними чи бізнес-зв'язками.

Тож, чи має право на існування гіпотеза, що призначення Андрія Портнова в Адміністрацію президента Януковича зумовлена саме "здачею" його впливу на суддів КС?

Судді КС, призначені указом президента чи рішенням Верховної Ради, боятимуться, що їх можуть звільнити з формулюванням "за порушення присяги" під надуманим приводом.

Не виключені й більш щільний персональний тиск на суддів, в тому числі, з використанням компромату, якого в нашій судовій системі більше, ніж досить (див. P. S.). Бо Конституційний Суд виріс з відомої своїми "колядниками" української судової системи.

Усе це може змусити більшість суддів КС ухвалити рішення, що увійде в протизаконну суперечність із своїми попередніми рішеннями і перетворить цю інституцію на жалюгідне посміховисько.

Зараз судді вирішують - існувати уряду чи ні? А що вони вирішуватимуть завтра, принижені владою і тиском? Між тим, реального впливу цієї установи можна досягнути лише в разі відновлення його легітимності в очах суспільства.

Найголовніше ж те, що стоїть на кону для України і її народу.

Насамперед, нелегітимна влада, що не спирається на його волевиявлення, є явним приниженням народу та його гідності. Уряд Азарова має приблизно таке ж право керувати країною, як і "тіньовий уряд" Тимошенко (і не набагато більше, ніж засідання гуртка філателістів).

В Америці довго існувало правило: там де не працює суд, працює суд Лінча. Коритися тому, хто не має жодного морального права керувати, - велике випробування для миролюбства народу та ненасильницького розвитку політичних процесів.

Нелегітимна влада підштовхуватиме суспільство до насильства. Невже цього й хотіли ініціатори "коаліції тушок"?

По-друге, нелегітимна "коаліція тушок" є вкрай серйозним джерелом авторитарної і навіть тоталітарної загрози. Існує елементарний факт: нинішня влада не відповідає народному волевиявленню, висловленому на минулих парламентських виборах.

Нелегітимна влада змушена постійно доводити своє право на існування, і коли такого права немає, вона схильна вдаватися до сили.

По-третє, незаконне захоплення влади провокуватиме нинішнє де-факто керівництво України до нових антиукраїнських експериментів і авантюр, на кшталт "союзної держави" Семиноженка.

Для Партії регіонів значно чесніше було б піти на вибори з Табачником, Семиноженком, і отримати свій оновлений результат.

Перед виборами Янукович намагався презентувати себе навіть як проєвропейського політика, риторика його була принципово іншою, ніж п'ять років тому. Він говорив, що буде відстоювати суверенітет та незалежність України.

Проте після виборів, виходячи з кадрової політики Януковича, в Україні фактично встановився маріонетковий режим, де цілі сфери державного управління віддані на відкуп іноземній державі.

Нині політика гуманітарного блоку є послідовно антиукраїнською. Влада демонструє готовність здати все, що завгодно - від національного суверенітету, ідентичності, державності до ГТС і атомної енергетики.

Зрозуміло, що такий режим в Україні не має перспективи одержати більшість на вільних демократичних виборах. Цікаве питання: навіщо президентові Януковичу така парадигма?

Можливо, його підштовхують до того, щоб під страхом поразки на виборах встановити авторитарний режим, повністю ізолювавшись від світу? Усе це - загрози колосального рівня для України і самого її існування, які не можуть не усвідомлювати судді КС, що присягали цій країні.

Тож, уже найближчим часом стане відомо чи знайдуть судді Конституційного Суду сили зберегти останній не зогнилий і не розкладений острівець, на який країна зможе спертися.

P. S. З "одкровень" судді Львівського апеляційного суду Ігора Зварича газеті "Вести. Версии. События", 5 березня 2009:

"Бути чесним суддею в Україні - великий ризик для кар'єри й здоров'я, набагато більший, ніж бути суддею-хабарником... В Україні немає жодного судді, який би хоч раз у житті не взяв хабар... ну може, наймолодші, які ще не встигли, але чекають, коли їм запропонують...

Щоб мати можливість більш-менш нормально працювати, суддям доводиться балансувати на межі законності. Одні не дуже переживають і охоче приймають правила гри, інші спочатку пручаються, але система ламає і їх. Дуже багато людей вважають свої боргом віддячити суддю, навіть якщо рішення він прийняв самостійно у відповідність із законом.

А тепер поміркуйте - чи легко відмовитися від грошей, якщо ти сам себе переконав, що діяв чесно? Багато суддів адже дійсно щиро хотіли б бути зразком справедливості. Але коли йому говорять: от тобі гроші, ти ж, я знаю, бідуєш, а вже ти прийми рішення "по совісті".

А справа 50х50. І суддя вже сам себе переконує, що цей позивач має рацію набагато більшу і його рішення об'єктивне. От і виходить, що багато суддів починають із "подяк", а потім совість заспокоюється, межі стираються й без "мотивації" він уже не може нормально працювати...

От пару років тому СБУ знайшла, що в Сюзани Станік незрозуміло звідки узялося майно на суму 12 мільйонів доларів, оформлене на її стареньку матір. Звідки в бабусі палаци й пароплави? Але очевидно в неї виявилися дуже вже сильні заступники - напевно ті, хто це майно їй і дарував.

І Генеральна прокуратура зробила вигляд, що нічого не відбулося. Навіть у засідці, як на мене, сидіти не потрібно - бери й обвинувачуй, рука намертво затиснута. Яких ще треба доказів, щоб відкрити кримінальна справу?...

От я б може й хотів покаятися, навіть готовий понести заслужене покарання. Але навіть якщо мене не вб'ють, а просто посадять, я впевнений, що нічого не зміниться ні на йоту, що інші хабарники й корупціонери будуть преспокійно, не боячись правосуддя, і далі ходити на волі й провертати свої темні справи.

Це ще гірше. По одній жертві на заклання на рік, для зовнішньої демонстрації боротьби з корупцією. Така індульгенція беззаконня. Коли в'язниця плаче по тисячах чиновників. Ні, без кардинального реформування всієї законодавчої, виборчої, судової системи ми взагалі дуже незабаром провалимося на дно прірви, з якої немає виходу.

Але моє провалля - це провалля однієї людини, а хвороба країни - це доля всіх людей без винятку. Як каяття я хочу застерегти наш народ, поки ще не загублений останній шанс...".

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук, для УП



powered by lun.ua
powered by lun.ua
Корпоративные облигации - тернистый путь или возможность для бизнеса?
Необходимость в финансовых ресурсах для развития заставляет бизнес реанимировать забытый инструмент - корпоративные облигации.
Бытия женщиной, или Работа над внутренним освобождением
Женщины просто хотят понять себя, чтобы знать, кто они на самом деле и каким образом это "на самом деле" отличное от образов, в которых нас представляют мужчины. (укр.)
Территориальная оборона: как организовать патриотов
Модель частного и государственного партнерства: размышления о том, как организовать патриотов для борьбы с внешним врагом и с узурпацией власти внутри страны. (укр.)
Экспорт древесины или мебели?
Предприятия деревообрабатывающей отрасли модернизируются и готовы наращивать производство, но им не хватает сырья и поддержки правительства. (укр.)
Афганский синдром постмайданной Украины
Нынешний Донбасс отрабатывался еще во времена Афганистана, ставшего эталоном современной колониальной войны, задача которой – создание государства-сателлита, полностью подчиненного империи-агрессору.
Государство "на ручке", или Как расширяют кладбище надежд
За 5 лет Украина так и не перешла с "механики" на "автомат", свидетельством тому очередной телефонный скандал - на этот раз вокруг Порошенко, Зеленского и сериала. (укр.)