Виктор Терен писатель, лауреат литературной премии им. Леси Украинки

Привет Чемерису!

Дорогий Володя, хочу тебе передать пламенный привет от милиционера, который 14 октбряя на улице Институтской заламывал меня под белы руки. (укр)

Дорогий Володю, хочу тобі передати палкий привіт від міліціянта, який 14 жовтня на вулиці Інститутській заломлював мені білі ручки. Отож, Володю, іду я собі на Хрещатик, аж тут підскакує до мене міліціянт, а з ним ще троє, і:

- На Хрещатик ніззя!

- Чого це ніззя?

Реклама:

- Приказ.

- Чий приказ?

- Нє могу разглашать.

- А кому я заважатиму на Хрещатику?

- Руководству.

Володю, ну чесне слово, я нічого не вигадую. А вся справа в тому, що по Хрещатику мали пройти воїни УПА. Як і торік, і позаторік, і завжди. Ну, ветеранам УПА вчора вночі (щоб не встигли подати апеляцію) суд заборонив демонстрацію на Хрещатику, і от міліція нікого туди й не пускає - ні лівих, ні упівців, нікого, аби не приєдналися чи не побилися.

Хіба-що посинілих пускали.

Я тоді, Володю, коли міліціонери мені ламали руки, чогось згадав про тебе. Згадав, як ти мужньо виступав проти закону про мирні заходи. Казав ти, що цей закон на фіг нікому не потрібен, мовляв, нашим громадянам достатньо Конституції.

Але от у чому парадокс: коли я щось там почав белькотіти міліціянтам про ту ж Конституцію та права людини на мирні зібрання, то, ти не повіриш, але вони, невігласи, слухом-духом про це не чули. І що вже зовсім не припустимо, не чули навіть про тебе.

Може б, я зараз сидів тихенько в СІЗО і подумки працював над цим законом (я за нього відповідаю в Комітеті Верховної Ради України з прав людини), але тут підійшов їхній старшой, пізнав мене по рожі і каже:

- Отпустіть, я єго знаю, єто дєпутат. Дєпутатам на Крєщатік можна.

Я й пішов собі, ради стабільності в державі не став нагнітати ситуацію. Та все ж в очах того міліціянта встиг прочитати тобі палкий привіт і подяку за те, що ти так класно виступав проти закону про мирні зібрання. Готуйся, Володику, от незабаром проект цього закону прийде від Венеціанської Комісії, то виводь людей на вулиці і протестуй проти нього.

І буде тобі повна свобода, ніхто не заборонить твої протести.

Ну, а наостанок я прочитав у рішучих очах міліціянтів отой привіт, і там ще, знаєш, струменіла надія, що ти, як збиратимуться ті ж упівці, якось виберешся з дому, прийдеш на Хрещатик і міліціянти передадуть свої вітання і твоїм друзям з відомої вулиці.

Віктор Терен, депутат Верховної Ради України, перший заступник голови Комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, для УП

Колонка представляет собой вид материала, отражающего исключительно точку зрения автора. Она не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь. Мнение редакции "Экономической правды" и "Украинской правды" может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственности за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования