Выборы-2012 в России: уроки ремонта политической системы

Четверг, 23 февраля 2012, 17:21
политолог

До виборів президента Російської Федерації, що відбудуться 4 березня, залишилось небагато часу. Кремлівська виборча машина розвертається в сторону суспільства, торуючи дорогу легітимному правлінню Володимира Путіна на наступний, цього разу вже 6-річний строк.

Політична система "фасадної демократії", що опинилась в кризовому стані, поспіхом ремонтується майстрами на чолі з новим керівництвом Адміністрації президента РФ.

Тепер виборча кампанія супроводжується роботою з різноманітними соціальними класами в межах декількох напрямів політичної комунікації.

По-перше, влада почала форматувати масові зібрання на свою користь.

4 лютого на 20-ти градусному морозі в Москві провладні сили провели декілька багатотисячних мітингів "за чесні вибори", що забезпечило агітаційний статус-кво зопозиційними масовими заходами.

Було надзвичайно важливо подати сигнал виборцям Путіна з регіонів про його підтримку в столиці. Фактично, Кремль очолив символічну боротьбу "за чесність виборів". І тепер це вже не ексклюзивна тема опозиції.

Відповідно, по-друге, змінилась інформаційна політика Кремля.

Представники "несистемної" опозиції допущені до деяких ефірів федеральних телеканалів у прайм-тайм, чого не відбувалось останні десять років. Не дивлячись на часто маніпуляційний характер таких передач, які показуються в запису, і монтуються не на користь виступів опозиційних діячів, – прослідковується тенденція "потепління" центральних ЗМІ відносно вчорашніх персон нон-грата в російській політиці.

Крім того, телеканал "Дождь", радіостанція "Ехо Москви", преса та політичні блоги в інтернеті допомагають випустити опозиційний "пар" середнього класу, з розрахунком на подальшу орієнтацію цієї категорії виборців на погоджені Кремлем кандидатури, зокрема, Прохорова та Міронова. Або, взагалі, на відмову від участі у виборах.

По-третє, до Державної Думи внесений законопроект про прямі вибори губернаторів, з попередньо узгодженими президентом кандидатурами, та спрощення реєстрації політичних партій.

На порядку денному також повернення до змішаної, мажоритарно-пропорційної виборчої системи з незвичною конструкцією п'ятимандатних мажоритарних округів. Пожвавлення політичного життя в Росії відбудеться в контексті появи нових можливостей для реалізації правлячого класу, деяких представників якого не влаштовує диктат однієї партії, що зменшить монополію "Єдиної Росії" в партійній системі держави. Про ЄдРо в передвиборчих виступах Путін уже не згадує.

По-четверте, як ефективний засіб мобілізації електорату, з'явилася більш різка позиція Російської Федерації в міжнародних відносинах.

Одним із результатів цього стає пошук "зовнішніх ворогів" для консолідації виборців навколо "силової" кандидатури Путіна. Серед останніх гучних подій – накладеннявето Росією та Китаєм на проект резолюції ООН по Сирії 4 лютого 2012 року.

Продовжуються "газова" та "сирна" "тихі війни" з Україною, що також додає балів образу Путіна як рішучого політика в очах російського обивателя. Усе це традиційно супроводжується риторикою про особливий, незахідний шлях розвитку російської цивілізації, висловленою, зокрема, у трьох останніх програмних статтях прем'єра РФ у російській пресі.

Врешті-решт, залишилось провести більш-менш чесні та прозорі вибори 4 березня із залученням великої кількості спостерігачів, засобів масової інформації та міжнародних організацій – і легітимність Володимира Путіна знову сягне висот, потрібних для виграшу вже в першому турі виборчих перегонів.

Бюрократична система неповоротка та інерційна, тому повністю уникнути адміністративного тиску та фальш-технологій не вдасться. Отже, наступним кроком уже після інаугурації президента, цілком вірогідно, може бути розпуск Держдуми з подальшим заведенням туди нових та, звичайно, лояльних партійних проектів.

Фасадні, або імітаційні демократії – найбільш розповсюджений тип політичної системи в пострадянських країнах. Політичні зміни в Росії можуть стати дороговказом в еволюції держав такого типу.

Російське керівництво вже зрозуміло необхідність більш серйозного демократичного "облаштування" в будівлі політичного режиму, що має убезпечити його від "просідань" перед суспільством.

Чи врахує українська влада російські уроки побудови "фасадної демократії"?

Андрій Багінський, політолог, спеціально для УП