Разговор с народным депутатом о судьбе Гондураса

Відбулося це 31 липня 2012 року – тобто вже тоді, коли абсолютно справжній народний депутат України усвідомив своє сумне становище: його не взяли в жоден список...

А він же в це вірив. Адже він дійсно справжній народний депутат, мабуть, найпрофесійніший з усіх.

Наша бесіда була цікава ще й тим, що я особисто його попереджав про те, що так буде – і два роки тому, і півтора, і рік, і навіть місяць тому. Він не вірив. Він вірив у свої ілюзії.

І ось це сталося.

І він сидить, і сумно намагається знайти вихід. Поруч – його помічники, які намагаються порадити "шефу" щось неймовірно безглузде, типу: "А давайте переможемо в Крижополі!"

Дуже сумне видовище. Моторошно сумне, якщо виходити з того, що в цілому це чесна й незаможна людина, яка дійсно багато зробила для людей.

Але, як відомо, вихід завжди є. Тим більше сьогодні, коли до закінчення реєстрації кандидатів – більше одного тижня. Ціла вічність.

Депутат сумно й запитально дивиться на мене: чи є в мене план?

Дістаю із задньої кишені джинсів потертий запасний план виборчої кампанії для тих, хто не потрапив в опозицію, і взагалі нікуди не потрапив.

Депутат читає, і його обличчя прояснюється. Він зрозумів: "Ето стьоб!"

Так, – кажу, – це веселий та життєрадісний план, у стилі "happening", як в Обами. До 40% підтримки. Це дуже багато.

Депутат: Ти своєю веселою й життєрадісною свинаркою ВОНА забрав у Тимошенко чимало відсотків голосів на президентській кампанії!

Я: Ви дійсно вважаєте, що я, простий громадянин, спромігся за свої власні гроші відібрати перемогу в діючого прем'єр-міністра України?..

Депутат: Так, це ти у всьому винен!

Я: Ну якщо Ви вважаєте, що я в змозі відібрати, то, певно, буде правильно вважати, що я й дати можу. Чи не так?

Депутат: Ти привів до влади Януковича!

Помічниця депутата: Це твоя чергова провокація!

Я: Як джентльмен, я намагався врятувати Тимошенко, але Ви завчасно до неї відмовились йти, сказавши "я із цим до неї не піду". А вона сама – не змогла зняти з себе корону й поклонитись народу.

Знову даю ледве живому народному депутату три чарівні аркуші плану.

Уважно читає.

Депутат: Мене засміють, у мене імідж серйозної людини!

Я: І що це Вам дало? Ви всюди, на всіх ділянках протесту, на трибунах, виступаєте, колотитесь – це нікому не потрібно!

Депутат: І що із цим робити?

Я: Дуже просто: збираєте таких, як Ви, котрі виявились нікому не потрібні, кампанія досить бюджетна – 1:100, у порівнянні з Виробничим Об'єднанням "Батьківщина". І встигаєте за кілька днів. Усе просто. І, головне – життєрадісно на фоні сумних і безглуздих кампаній опозиції. Ви в них голоси відберете, і нехай потім вони сумують, що не запросили Вас до списку.

Депутат: Ми маємо робити серйозні речі, ми маємо організувати Народну Опозицію, вийти на прес-конференцію...

Я: Ви розумієте, що це вже нікому не цікаво? Ваші пресухи слухає виключно Ваш офіс і "гдє положено". Тобто – тільки за гроші.

Депутат: Я не можу казати такі стьобні речі!

Я: Але ж від того, чи зможете Ви змобілізувати себе й своїх колег, залежить доля України! Це серйозна тема, яка стосується життя всієї країни й кожного громадянина, але подана в життєрадісній формі...

Депутат: Ти краще подумай, серйозно подумай – по якому із цих округів мені йти мажоритарником, – і малює мені на стікері назви чотирьох округів...

Я: Ці округи вже давно опрацьовують команди інших депутатів, які вже давно готові. Вам варто було б провести хоча б коротеньке соціологічне дослідження...

Депутат: Ти посидь, подумай...

Я: Так уже все продумано, Ваша справа – тільки зробити! Більш того – просто організувати собі подібних.

Депутат: Знову ти про свій веселий проект. Ти не розумієш, ми маємо робити серйозні речі...

...Я з сумом дивився на депутата, який вже лишився у минулому.

Життя йде вперед, і вже нікому не цікаві гучні викриття, які колись так піднімали-підігрівали інтерес аудиторії. Уже не цікаві борці з корупцією, яка тотально перемогла всіх.

Ми просто хочемо жити. Весело й життєрадісно, мати своє майбутнє, а не слухати байки депутатів, які неспроможні влаштувати навіть власне майбутнє на достойному рівні.

І починати жити треба прямо сьогодні. Не треба вигадувати нові моделі суспільства – достатньо взяти найкращі. Адже ніхто не береться сам зробити мобільний телефон чи автомобіль – просто беруть і купляють найкращі. І радуються життю.

Шановні депутати!

Може, досить боротись, може час – жити? І це треба робити прямо сьогодні. А із серйозним обличчям ви будете жити чи з веселим – мало кого цікавить.

Нам дійсно не цікаві Ваші думки із приводу того, як саме ви "не змогли".

Бо розвиток світу вносить свої корективи. Бо демографічний тиск зростає, і я особисто хочу, щоб у мого народу було власне майбутнє на власній землі.

Михайло Притула, спеціально для УП