Узурпация или оккупация?

22 просмотра
Вторник, 07 января 2014, 16:10
Дмитрий Синченко
председатель ОО "Ассоциация Политических Наук"

Найпопулярніші наклейки на Майдані – Спільної Справи "Я не піду з Майдану до відставки Януковича" і Демократичного Альянсу – "Вимога №1 – відставка Януковича".

Цю вимогу чуємо на кожному кроці на Майданах країни.

Також популярною є вимога розпуску спецпідрозділу "Беркут". Так, юристи організації "Вся Україна" постійно доводять, що Беркут існує і фінансується абсолютно незаконно. З цією вимогою "Вся Україна" пікетувала приміщення Міністерства внутрішніх справ.

Знаєте, друзі, я більше скажу – в Україні немає жодного закону, ухваленого з дотриманням Конституції, хоча би тому, що всі вони ухвалені з порушенням принципу особистого голосування, навіть не заглиблюючись у безліч інших порушень і нестиковок.

Тож все, що в нас є – нелегітимне і незаконне. Відповідно, у нас немає ані президента, ані уряду, ані парламенту, а отже, взагалі немає кого відставляти і розпускати! Їх просто треба заново створювати і призначати!

Але, не зважаючи на зовнішню очевидність ситуації, щоб і у світі, і у власній державі всі погодились із даним фактом, його необхідно довести. І тут бачу два основних підходи.

Або ми вважаємо наших псевдокерівників держави узурпаторами, або окупантами. Часто ці два терміни звучать одночасно. Треба ж обрати щось одне.

Згідно з першим підходом, необхідно юридично довести нечинність діючої Конституції, законів, і, відповідно, відсутність легітимного і законного керівництва держави.

Далі всі, хто нині називає себе президентами, міністрами, депутатами тощо, оголошуються узурпаторами, в той же час передбачається можливість амністії для тих представників режиму, які добровільно перейдуть на сторону народу.

Для цього необхідно закликати і органи місцевого самоврядування і органи державної влади ухвалювати відповідні рішення про підпорядкування їх тимчасовій адміністрації, а з дипломатами вести роботу в напрямку міжнародного визнання тимчасового керівництва держави.

Після цього необхідно провести реєстрацію засновників України, з поміж яких ми сформуємо тимчасові органи влади і оберемо делегатів на Установчі збори.

При цьому я би пропонував не вдаватись в надмірну бюрократизацію даного процесу. Головними критеріями для претендентів у тимчасові органи влади мають бути бажання, порядність та професіоналізм.

Для учасників Установчих зборів – бажання та наявність державотворчих ідей.

Це буде не привілей, а тягар. Вони увійдуть в історію, але, з метою уникнення нової узурпації, не матимуть змоги брати участь у наступному "політичному сезоні" – у виборах нових органів влади за новими правилами.

І поки Установчі збори працюватимуть над новою Системою і новою Конституцією, тимчасові органи влади діятимуть на основі Суспільної угоди. Головними документами нинішньої України, легітимність яких ніхто не ставить під сумнів, визнаються Акт проголошення державної незалежності та результати референдуму 1-го грудня.

Все інше досліджується на предмет "народності" і діятиме лише у частині, що не суперечитиме тимчасовій Суспільній угоді.

У чому перевага даного шляху? Він зрозуміліший для більшості наших громадян і для міжнародної спільноти. Однак на юридичне доведення незаконності діючих органів влади, на розслідування кримінального злочину узурпації влади та на процедури народного суду над винними особами знадобиться додатковий час.

Як довести? Я вже неодноразово писав на цю тему. Але, щоб бути зрозумілим, наведу один простий приклад, не вдаючись в юридичні тонкощі.

Візьмемо нашу Конституцію. Чи чинна нині її редакція від 2004 року? Ні, адже вона була скасована рішенням Конституційного суду у 2010 році. Чи було повернено редакцію Конституції 1996 року? Ні, адже за це не проголосувала Верховна Рада.

За якою ж Конституцією ми сьогодні живемо? А хіба ви не помітили – ми живемо не за законами і не за Конституціями. Управління країною здійснює президент в "ручному режимі".

Йдемо далі. Чи мав Конституційний суд підстави для скасування змін у Конституції? Мав, адже ці зміни були внесені у неконституційний спосіб. Чи варто боротись за повернення цієї редакції? Ні, адже саме завдяки її положенням стала можливою нинішня ситуація – узурпація влади.

Чи варто боротись за повернення Конституції 1996 року? Також ні. І навіть не тому, що в цій редакції президент наділений великими повноваженнями, а тому, що в цій Конституції передбачено абсолютну безвідповідальність і президента, і уряду, і парламенту. Вона писалась політиками для самих себе і юридично закріплювала узурпацію влади.

Маємо написати і ухвалити нову Конституцію як "Суспільний договір", у якому будуть виписані прості і зрозумілі механізми контролю і відповідальності найманих працівників – чиновників, перед своїм роботодавцем – народом.

Другий підхід передбачає заперечення українськості УРСР як представників окупаційної адміністрації і відновлення на території сучасної України УНР. Нинішня "державна машина" визнається правонаступницею УРСР, а отже, спадкоємцем окупантів.

Тоді необхідно здійснити перепис "громадян УНР" і видати їм "паспорти" нашої держави. А далі по накатаному – формуємо свої органи влади, свої правила і свої закони. Амністію також можна передбачити для тих представників режиму, хто виявить лояльність.

Перевага даного підходу в тому, що не потрібно занурюватись у юридичні тонкощі законодавства нинішньої України і доводити його нелегітимність і недосконалість. Ми його повністю відкидаємо і заперечуємо. Проте бажаючих визнати себе громадянами УНР може бути значно менше, ніж бажаючих стати "засновниками", а отже меншою буде і легітимність.

Ці підходи мають багато спільного. Ми у будь-якому разі маємо здійснити ідентифікацію власних прихильників, сформувати альтернативні тимчасові органи виконавчої і повноцінний орган установчої влади.

І ще один важливий і дуже приємний спільний момент. Ми у будь-якому разі маємо не визнавати підписаних з Росією угод і не віддавати їй жодних кредитів. В обох випадках маємо за що вимагати від Росії компенсацій. Ось тут в пригоді і може стати ресурс "реєстрової опозиції" та організації "Майдан".

Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива "Рух Державотворців", для УП



powered by lun.ua
Рада чудес или волшебные кнопки
Мы и сейчас живем в ожидании чуда. Чуда высоких зарплат, дешевой колбасы и многокомнатной квартиры. И мы каждый раз верим в прибытие доброго волшебника. Мы даже совершаем обряд голосования и выбираем в президенты, депутаты, правительство тех, кто больше похож на волшебника. Тех, кто обещает больше несбыточного. Но очень нам нужного несбыточного чуда.
Кибербуллинг: защититься возможно?
Истории, выбранные из многочисленных реальных случаев из виртуальной жизни детей, - лишь капля в океане возможного психологического и эмоционального давления в интернете. (укр.)
Отчитывание чиновников как политтехнология Зеленского
Возможно, политтехнологи Зеленского не сообщили ему, но быть "крепким хозяйственником" – значит, отвечать за все. Президент сам выдает себя за "всемогущего решателя" и загоняет себя в тупик таким позиционированием. А отчитывание чиновников не имеет никакого отношения к управлению государством. (укр.)
Технологии парламентских выборов
Эти выборы были уникальны тем, что фактически продолжили президентскую кампанию. Какие технологии были в ходу участников парламентской гонки – разбираем. (укр.)
Открытие рынка земли: реализовать нельзя медлить
Мораторий необходимо отменять, но с чего начать? С торговли всеми аграрными землями или только государственными и коммунальными? (укр.)
Дело Маркива. Реконструкция событий под Славянском доказывает невиновность нацгвардейца
Попробуем проанализировать два главных "доказательства" следствия и воссоздать события, происходившие 24-го мая 2014 у фабрики "Zeus Ceramica" под Славянском, основываясь, главным образом, на рассказе Уильяма Рогелона – главного свидетеля обвинения. (укр.)
Актуальный фриланс: стоит ли работодателям ждать изменений
Регулирование рынка труда устарело и требует перемен, поэтому Минсоцполитики подготовило проект закона о гибких формах организации труда. О чем речь? (укр.)