Обороноспособность государства, права человека в понимании Верховного главнокомандующего

Як відомо за законом "Про військовий обов'язок…", існуюча в Україні строкова військова служба має за головну мету – створення військово-навченого ресурсу/резерву для захисту країни, Держави. Ще наприкінці серпня було вирішено відновити призов уже з осені-2014.

На цей же час маємо наявну злочинну бездіяльність нинішнього президента щодо створення такого ресурсу.

Призов на строкову службу ані навесні, ані восени не проводився – тобто, резерв не створювався, а як наслідок, обороноздатність держави не зміцнювалася. Можливо, у державі достатньо такого резерву від колишніх призовів – але ж вони потребують перепідготовки та допідготовки на існуючій, можливо більш сучаснішій матеріальній базі.

Натомість Верховним головнокомандувачем, гарантом правової держави – правова держава це держава, у якій права людини є найвищою цінністю, – створена система військового безстрокового рекрутства, коли строковики, що були призвані в 2013 році та набули відповідні навички, пройшли й закінчили всі програми бойової підготовки, продовжують таку службу у вигляді військового кріпацтва.

Тобто, є надстроковиками строкової служби, що виконують такий обов'язок за "солдатський наваристий борщ" та позбавлені всіляких прав – на відпустку, відпочинок, навчання, вільне пересування, гідне грошове утримання тощо, що наявні в решти громадян України, крім позбавлених волі.

Фактично, гарант не бажає гарантувати виконання вимоги закону про 12-місячний термін строкової служби.

При цьому, задля упередження можливого виливу незадоволення надстроковиків у вигляді "походу до адміністрації президента", таких солдат поступово переводять у більш віддалені від столиці військові частини.

Гарант не рахує, що навесні таких буде вдвічі більше – тобто всі, хто не уклав контракт та призваний у так звані передостанній та останній призов. І невизначеність із часом обмеження їх громадянських прав призведе до наступних їхніх мітингів у квітні 2015 року вже в місцях дислокацій їх частин.

Чи буде достатньо командирів-перестрігачів на всіх, хто вислужив 2 та 1,5 роки?

Поставте себе на місце таких строковиків. Уявіть себе на казарменому положенні вже більше півтора року, без визначеності, без вихідних, без звільнень, без можливості продовжити своє заочне навчання, без відпустки, з 180 гривнями на місяць, із постійною печією від казенної каші, щоденним підйомом, зарядкою, госпроботами та відбоєм…

Поодинокі звернення до суду таких строковиків, щодо незаконного вибіркового застосування законодавства гарантом, судді ВАСУ намагаються залишити без розгляду, винахідливо посилаючись на несплату судового збору без надання доказу майнового стану позивача-строковика. При цьому судді не бажають розуміти, що "майновий стан військовослужбовця строкової служби" визначається на підставі Норм його грошового, речового та продовольчого забезпечення встановлених відповідними нормативними актами КМУ.

Або посилаючись на те, що вимога ухвалити Указ про звільнення військовослужбовців, передбачений законом, є вимогою групового характеру – вимагають вказати дані про всіх таких військовослужбовців строкової служби, що є повним абсурдом.

Як бачимо, система працює. Людина зі своїми правами залишається нікчемою. А держава, як казав в епоху "нецивілізованого капіталізму" Володимир Ульянов, працює "на захист правлячого класу".

Хто до якого класу відноситься, а можливо тільки прагне – робіть виводи самі.

Едуард Доманський, батько солдата, спеціально для УП