Может ли одно слово изменить судьбу страны? О Европейской Хартии региональных языков или языков меньшин

Среда, 02 декабря 2020, 21:00

Я маю за щастя, що моє оточення спілкується українською. Але в різних куточках нашої країни: на вулиці, в магазині, в транспорті часто чую й інші мови, зокрема російську. 

Звичайно, кожна людина в Україні має право використовувати будь-яку мову в повсякденному житті. Але якщо це не шкодить українським інтересам і цілісності України.

Радянське минуле пригнічувало українську мову у будь-якому її прояві. Великих зусиль коштувало українцям, щоб вона розвинулася та стала державною. Це потрібно цінувати, берегти і примножувати.

Проте впродовж багатьох років проросійські політсили своїми діями намагаються шкодити Україні й українській мові — а відповідно й нашому суверенітету та цілісності.

Вважаючи частку російськомовного населення нацменшиною, вони активно спекулюють мовним питанням, посилаючись на "Європейську хартію регіональних мов або мов меншин". 

Хартія: хто, що, навіщо?

Простими словами, хартія — це правовий документ, прийняття якого має вплив на суспільство і міжнародну політику. Переважно його мета — втілити універсальні правила для позитивних змін у країнах.

Члени Ради Європи у 1992 році підписали "Європейську хартію регіональних мов або мов меншин" для охорони історичних мов Європи та збереження спільного культурного надбання.

Читайте також: Питання двомовності: чому Україна – не Канада, а Донбас – не Квебек

Оскільки Україна поділяє європейські цінності, ця Хартія набрала чинності й у нас, у 2006 році. І від того часу не зрозуміло, чого більше Україні принесла Хартія: користі чи шкоди...

Спекуляція на перекладі

Уся проблема — у слові "міноритарний". Різниця між поняттями "меншина" та "міноритарна група" — серйозна, хоча й непомітна на перший погляд.

Цим вдало скористалися при перекладі Хартії, адже переклад на українську мову виконали не з автентичних мов тексту — французької чи англійської, а з російського варіанту.

Оригінальна назва документу — "European Charter for Regional or Minority Languages", що дослівно означає "Європейська хартія регіональних та міноритарних мов".

Натомість, у 2003 році, коли Кучма був президентом, а уряд очолював Янукович, документ ратифікували як "Європейську хартія регіональних мов або мов меншин".

У чому тут пастка? Підміна поняття "міноритарні мови" на "меншини" повністю змінює первинну мету Хартії. Захищаються вже не мови на межі вимирання, а меншини, які трактуються як нацменшини.

Абсурдності цій ситуації додає ще той факт, що в загальних положеннях Хартії є чітке роз’яснення того, що термін "регіональні або міноритарні групи" не має жодного стосунку до будь-яких національних меншин!

Предметом Хартії все ще залишаються мови і забезпечення відповідного захисту їх носіїв — тобто меншостей, але ж ніяк не нацменшин.

Неправильним перекладом вдало користуються проросійські політсили. Зокрема, у червні 2019 року 51 депутат із партії "ОПЗЖ" вимагали визнати закон про державну мову неконституційним.

Вони стверджували, що цей закон дискримінує російськомовне населення та забороняє спілкуватися рідною мовою. Депутати посилалися і на "не дуже точний" переклад Хартії, апелюючи до захисту нацменшин.

Як із цим боротися?

Наше ключове завдання — затвердити правильний та сертифікований переклад, відповідно до оригінальних текстів.

Цей процес не простий, бо ще в липні представник Міністерства закордонних справ Максим Кононенко у Конституційному суді чітко зазначив, що МЗС такий переклад здійснило ще в серпні 2006 року, але Мінкульт не виносить це питання на засідання уряду.

Питання, по суті, "зависло в повітрі".

Я взялася його зрушити. Цього місяця за моїм зверненням Міністерство закордонних справ ініціювало перед Мінкультом затвердження правильного перекладу. Після цього потрібно буде внести відповідні зміни до закону про ратифікацію Хартії.

"Рідна мова мати єдності, батько громадянства і сторож держави"

Українська мова завжди була, є і буде невід’ємною частиною нашої держави. Її вплив на цілісність України — безперечно, великий і неосяжний.

Розуміючи це, ми маємо боротися за неї. Ми маємо вчитися та розвиватися, аби не дати комусь чи чомусь підставити під сумнів нашу незалежність.

Народом, який усьому вірить, легко маніпулювати. Інформаційний простір щодня поповнюється неправдою та спекуляціями окремих політиків.

Сьогоднішні реалії показують, що навіть одне слово може стати зброєю, яка буде здатна завдати неймовірного удару цілій державі. Ми маємо захищати нашу мову і державу!

Наталія Піпа, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

Зачем Министерству аграрной политики и продовольствия леса и реки

Исключительные первые из инаугурации Джо Байдена

Что даст Украине интеграция в цифровое пространство ЕС

"Зеленые" облигации: как Украина планирует привлекать средства на экологические проекты

Детский сад в лесу – как такое вообще стало возможным?

Офисы-сервисы и возрождения PropTech