Если Крым "не бутерброд", то Навальный — не демократ

Вторник, 02 марта 2021, 20:00

У день пам’яті вбивства Бориса Нємцова фонд його імені нагородив відомого російського опозиційного політика Олексія Навального премією за мужність в боротьбі за обстоювання демократичних цінностей у Росії.

Олексій Навальний, який влітку минулого року був отруєний спецслужбами РФ, та на початку 2021 року повернувся в Москву, зараз перебуває за ґратами "по справі Ів Роше". Російський суд звинуватив опозиційного політика в шахрайстві й засудив більш ніж на два роки перебування у тюрмі.

Хоча ще у жовтні 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив, що вирок у справі "Ів Роше" був політично мотивованим, довільним і необґрунтованим і присудив виплатити братам Навальним компенсацію на загальну суму в 76 тисяч євро і 460 тисяч рублів.

Відповідаючи на неправомірну судову справу проти Навального, десятки тисяч людей вийшли на мітинги на підтримку засудженого політика. Так само підтримала протести в РФ деяка частина українського суспільства.

Але чи можуть українці сподіватись на те, що опозиційний політик, який бореться з путінським режимом, є другом України?

Хоча Олексій Навальний і отримав премію фонду Бориса Нємцова за вклад в демократію, його позиція щодо України та окупації Криму дуже відрізняється від тієї, яку сміливо озвучував сам Борис Нємцов.

Читайте також: У Москві скасували марш пам’яті Нємцова

Bellingcat: ФСБшники, які хотіли вбити Навального, причетні до отруєння ще одного опозиціонера

Нємцов казав: "Референдум" в Криму було проведено по чурковсько-путінськи та ніколи не буде визнаний у світі. Крим — не визнана у світі територія, що прирікає її на животіння. Прикладів маса — Придністров'я, Осетія, Абхазія".

Він неодноразово заявляв, що окупація Криму — це злочин, який не має строку давності. І що цивілізований світ йому ніколи цього не пробачить.

За часів Нємцова російська опозиція виходила на протести проти агресії РФ щодо України з жовто-блакитними стягами. Зі смертю Нємцова українська символіка, як і "українське питання" зникли з риторики російського демократичного опозиційного руху.

Після смерті Нємцова звання "найбільш впливового російського опозиційного політика" дісталося Олексію Навальному.

Навальний багато років викриває корупцію серед високопосадовців російської держави, в тому числі героєм його останнього розслідування став сам Володимир Путін з його, по-справжньому, царським маєтком, побудованим за гроші росіян.

"Жулики и воры" — ось ключовий слоган, з яким комунікує Олексій Навальний.

Але щодо питання окупації Криму та військової інтервенції на Сході України, він не має однозначної позиції.

Побачивши протести в РФ на підтримку Навального та проти режиму Путіна, українське суспільство почало порівнювати український Майдан з протестами в РФ, сподіваючись що активність російського суспільства зрештою призведе до зміни режиму з авторитарного до про демократичного.

Саме тому дехто бачить в Навальному, який об’єднав навколо себе росіян з запитом на зміну путінського режиму, потенційного друга України.

Але чи має українське суспільство підґрунтя для таких очікувань з боку Навального, якщо, уявімо, він колись зможе змінити теперішнього "власника" Кремля?

Олексій Навальний неодноразово висловлювався про анексію Криму і про ситуацію в Україні загалом, іноді його вислови досить суперечні та не остаточні.

Через декілька місяців після проведення Москвою так званого "референдуму" Олексій дав інтерв'ю радіостанції "Ехо Москви". Ведучий кілька разів ставив питання про Крим, у відповідь на які Навальний висловлював різні позиції.

Найпопулярніша цитата Навального про Крим:

"Крим — це бутерброд з ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати? [...] З точки зору політики та відновлення справедливості, те, що потрібно зробити зараз у Криму, це провести нормальний референдум. Не такий, як був, а нормальний".

З цієї цитати можна зробити висновок, що в Олексія Навального не викликає відторгнення сам акт агресії РФ проти України. Але, судячи з його слів, виникає питання "у формі".

Також пізніше в інших медіа він на питання "Чий Крим?", відповідав так: "Крим належить тим людям, що живуть у Криму", і пізніше додав: "Крим залишиться частиною Росії й більше ніколи в можливому для огляду майбутньому не стане частиною України".

"...Крим є частиною Росії де-факто", але "був захоплений з обурливим порушенням усіх міжнародних норм", — також вважає Олексій Навальний.

Крилата фраза про те, що "російський ліберал закінчується там де починається українське питання" у випадку Олексія Навального виглядає абсолютною аксіомою.

Підтримуючи позицію путінського режиму щодо окупації Криму, Олексій Навальний визнає, що національні інтереси "імперії" важливіші за верховенство права і міжнародне законодавство.

І тоді виникає головне питання, на яке має відповісти "головний опозиціонер Росії": чи може авторитарна імперія, якою за останні десять років стала РФ, перетворитися на демократичну державу, тільки борючись з корупціонерами у владі?

Борис Нємцов називав Путіна міжнародним злочинцем і звинувачував в тому, що Путін знищив всі досягнення Єльцина на посаді президента, зупинивши всі демократичні процеси на багато років. Замість розвитку суспільства, він зосередився на розвитку спецслужб і поліцейської держави.

 

Олексій Навальний назвав Путина "жуликом и вором", але не визнає, що Путін поцупив Крим та відкрив фронт на Донбасі саме тому, що побоявся прозахідного демократичного руху України. Тому що Україна мала шанс стати позитивним прикладом для РФ.

Олексій Навальний з одного боку заявляє про свою демократичну позицію, а з іншого — підтримує загарбницьку імперську позицію путінського режиму.

Тобто його "демократичність" закінчилась на питанні України.

Здається, що останнім російським політиком, хто був справжнім демократом та другом України, був Борис Немцов.

Софія Рінгіс, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

War Speeches: безликий Путин, грозный Медведев и Украина в границах 1991 года

Легенда о кровавом харьковчанине

Как безопасно пользоваться интернетом в оккупации

Как открытые данные помогают Украине во время войны

Конец "Вечернего Урганта", или Почему российские шуты проиграли битву за Украину

Памяти семьи "азовцев", погибших в Мариуполе