Антикоррупционный суд оправдал судью Денисюк по "делу Онищенко". Что не так с приговором?

Вторник, 08 июня 2021, 08:00

Наприкінці 2015 року детективи Національного антикорупційного бюро України почали розслідувати справу про розкрадання під час видобутку та продажу природного газу. Слідство вважає, що державі завдали збитки на 3 млрд грн.

Підприємства видобували його за договорами спільної діяльності з державним "Укргазвидобуванням". Згодом газ задешево продавали на фіктивних біржах підконтрольним фірмам-посередникам, які в подальшому реалізовували його споживачам уже за ринковими цінами, клавши різницю собі у кишеню. 

За версією обвинувачення, організатором схеми є екснардеп Олександр Онищенко, який влітку 2016 року втік з України.

Суддя Господарського районного суду Харківської області Тетяна Денисюк з’явилася в цій справі через кілька місяців після втечі парламентаря. Вона вирішила, що "Укргазвидобування" має передати заарештований газ і газовий конденсат компанії "Карпатнадраінвест", яку пов’язують з Онищенком. При цьому Денисюк дозволила підприємству не платити великий судовий збір, через що держава недоотримала понад 200 тисяч гривень.

Антикорупційна прокуратура вважає, що Денисюк зловживала своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки і винесла завідомо неправосудне рішення.

Втім, 26 травня судді Вищого антикорупційного суду Віталій Крикливий, Маркіян Галабала та Віктор Ногачевський виправдали свою колегу. У ВАКС вважають, що "обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку".

З незрозумілих причин оголошення вироку не транслювали, хоча до цього в онлайні можна було стежити за перебігом всіх засідань.

Суть обвинувачення

Наприкінці 2016 року суддя Денисюк розглядала позов державного підприємства "Укргазвидобування" про стягнення із приватної компанії "Карпатнадраінвест" 3 млн грн боргу за раніше надані послуги. Під час розгляду справи "Карпатнадраінвест" подав зустрічний позов до "Укргазвидобування", в якому просив передати йому газ і газовий конденсат вартістю 43 млн грн. Цей газ перебував під арештом у кримінальному провадженні по "схемі Онищенка", яку розслідувало НАБУ.

21 грудня 2016 року Денисюк задовольнила обидві вимоги. Причому дозволила "Карпатнадраінвест" недоплатити судовий збір, вирішивши, що позов про передачу газу на 43 млн грн є немайновою вимогою, а також відстрочила на рік сплату 3 млн грн боргу та зменшила розмір пені на 60%.

За версією Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, незаконні дії судді Денисюк полягали в наступному:

  • вона зобов’язала державну компанію "Укргазвидобування" передати приватному товариству "Карпатнадраінвест" газ і газовий конденсат на 43,9 мільйона гривень, хоча усе паливо перебувало під арештом у кримінальній справі НАБУ;
  • вона дозволила "Карпатнадраінвест" не платити понад 200 тисяч гривень судового збору, хоча закон зобов’язував його сплачувати, так як предметом позову було майно, яке підлягає грошовій оцінці у 43 млн грн;
  • вона безпідставно відстрочила стягнення з "Карпатнадраінвест" понад 3 млн грн боргу на один рік, а також зменшила на 60% розмір пені, яка підлягала сплаті.

За це прокурор САП Андрій Перов просив для Тетяни Денисюк 4 роки позбавлення волі із забороною займати державні посади на 3 роки і сплатою штрафу у розмірі 17 тисяч гривень.

Читайте також: Плівки Онищенка рік по тому. Про що говорили президент і бізнесмен на Банковій?

"Показання" з листочка

Протягом майже всього часу розгляд йшов як зазвичай у всіх справах. Під час першого допиту обвинувачена зачитувала свої "показання" з листочка. З цим у неї проблем не виникло. Вони з’явилися під час відповідей на питання прокурора і колегії суддів. Денисюк відверто "плавала", а адвокати неодноразово намагалися їй допомогти підказками. 

Дуже ймовірно, що Денисюк проінструктували в разі чого відповідати: "це було тайною нарадчої кімнати" і "я вважаю, що це була вимога немайнового характеру".

Восени минулого року, після завершення усіх допитів, головуючий повідомив учасників, щоб на 30 листопада і 1 грудня готувалися до судових дебатів і останнього слова обвинуваченої. 

Втім, розгляд справи затягнувся ще на півроку. Після допиту із зачитаними "показаннями" суд вирішив провести додатковий допит за клопотанням захисту. Подальші події покажуть, що таке рішення могли ухвалити не з метою "додаткового допиту", а для того, щоб хоч якось виправити ситуацію з провальними поясненнями обвинуваченої. 

"Додатковий допит" обвинуваченої

Під час додаткового допиту Денисюк зачитала відкориговані показання з "листочка".

Прокурор заперечував проти такої форми надання показань, посилаючись на те, що кримінальний процесуальний кодекс дозволяє користуватися нотатками і документами тільки тоді, коли показання стосуються складних розрахунків, які важко тримати в пам’яті. Але суд заперечення відкринув. При цьому головуючий, сказавши, що "суд не вбачає у цьому порушення", навіть не запитував думку у двох інших колег. Він відкинув заперечення одноособово. 

КПК передбачає можливість обвинуваченого користуватися нотатками. Але нотатками є короткі записи або окремі помітки для пам’яті, а не повне зачитування невідомо ким наперед написаного тексту замість вільної розповіді.

Після того, як Денисюк завершила свої читання, суд визнав, що це більше було схоже на промову під час судових дебатів, а не на додатковий допит і надав право ставити питання учасникам справи. Але як тільки прокурор почав це робити, Денисюк знову "попливла" і захист прямо посеред допиту підказав їй щось на вухо. Жодної реакції суду на це не було, хоча під час першого допиту суд оголошував попередження захисникам за те, що вони під час допиту обвинуваченої намагалися підказувати їй. Одразу після цього Денисюк відмовилася відповідати на питання прокурора і потерпілого.

Далі головуючий суддя сказав, що додатковий допит так і не розпочався, і поцікавився, чи в когось із захисників будуть питання. Але всі адвокати мовчали. Тобто захист, за клопотанням якого ініціювали додатковий допит, навіть не хотів ставити жодного питання. 

Цей факт ставить під сумнів істинні мотиви клопотання про додатковий допит.

Лише після того, як своє питання поставив один із суддів, головуючий чомусь вирішив ще раз поцікавитися в конкретного захисника, чи є в нього питання. Цей адвокат врешті зголосився поставити запитання, але обвинувачена не була готова до такого повороту. Вона не змогла відповісти і попросила три хвилини перерви, бо "дуже кружиться голова". 

Денисюк вийшла в коридор. Її адвокати вийшли за нею. Після перерви обвинувачена все ж змогла надати відповідь. 

Читайте також: Кримінальне чтиво. Після прочитання спалити

Свідок казав суду неправду?

Серед свідків у провадженні був директор товариства "Карпатнадраінвест" Андрій Сіротов, на користь якого і було ухвалене рішення про повернення газу та газового конденсату. Цікавий факт: у 1990-х роках він працював в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю разом із братом та батьком судді Денисюк та був з ними знайомий. Проте Сіротов заперечував факт будь-якого спілкування із самою Денисюк або її родичами, з якими він нібито не бачився та не спілкувався близько 20 років.

Дивним чином на телефоні Сіротова в контактах був номер мобільного брата судді Денисюк, а його дружина на фейсбуці дружила зі Станіславом Денисюком, батьком та адвокатом обвинуваченої.

Директор "Карпатнадраінвест" також розповідав суду, що на момент подачі зустрічного позову у грудні 2016 року в нього не було офіційного підтвердження арешту газу по справі НАБУ. Водночас у тому ж засіданні він підтвердив, що подавав апеляційні скарги на рішення про арешт газу ще в листопаді 2016 року. Тобто офіційного підтвердження про арешт він не мав, але апеляційні скарги на цей же арешт подавав. Нонсенс.

Більше того, судді у рішенні самі зазначили, що на телефоні Сіротова містилося листування за червень-грудень невідомого року, зміст якого, ймовірно, має відношення до оскарження арештів природного газу, накладених за клопотанням детектива НАБУ в межах кримінального провадження. Оскільки оскарження арештів мали місце у 2016 році, то дуже ймовірно, що й листування відбулося саме у цьому році. Таке листування підтверджує обізнаність свідка щодо арешту газу на момент подачі зустрічного позову.

Судді відмовилися прийняти важливий доказ

Серед доказів прокурор надав суду схему телефонних дзвінків між Тетяною Денисюк з іншими абонентами, зокрема за період ухвалення рішення про повернення газу та газового конденсату.

Судячи із цієї схеми, суддя Денисюк та Сіротов мали спілкування з низкою однакових абонентів, зокрема із головою Господарського суду Харківської області Віталієм Усатим. Більше того, голова суду телефонував судді Денисюк в день винесення нею повного тексту незаконного судового рішення.

Судді відкинули схему дзвінків і вказали, що це "документ без назви, який представляє собою аркуш паперу формату А3, не містить відомостей про джерела отримання узагальненої інформації". Хоча насправді цей документ є додатком до протоколу огляду інформації, отриманої від мобільних операторів в рамках тимчасового доступу. І судді це чудово знали.

Чи зловживала обвинувачена службовим становищем?

У тексті вироку зазначено, що судді може ставитися у вину зловживання службовим становищем лише за двох умов: 1) для судді рішення було завідомо таким, що містило підстави для зміни чи скасування; 2) у результаті перегляду рішення було змінене чи скасоване.

Наявність першої умови підтверджує те, що в запереченні "Укргазвидобування" на зустрічний позов та в заяві про відвід судді Денисюк вказувалося про майновий характер спору і необхідність сплати "Карпатнадраінвест" судового збору в повному обсязі. Тобто приймаючи до розгляду зустрічний позов без сплаченого судового збору у повному обсязі Денисюк прекрасно розуміла, що будь-яке її рішення у майбутньому скасує апеляція. 

Другу умову підтверджує постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017, яким рішення судді Денисюк в частині задоволення зустрічного позову  "Карпатнадраінвест" було скасоване саме з підстав несплати "Карпатнадраінвест" судового збору.

Тобто суддя Денисюк точно була обізнана із тим, що спір має майновий характер, а судовий збір у повному розмірі не сплачений. А значить, чудово усвідомлювала протиправність свого рішення і розуміла, що воно буде скасоване апеляцією. 

Антикорупційний суд суперечить сам собі

У вироку судді прямо написали, що незаконність і необґрунтованість рішення судді Денисюк в частині задоволення позовних вимог по зустрічному позову підтверджена судом вищої інстанції і це визначає його як неправосудне.

Антикорупційний суд вважає, що суддя може ухвалити неправосудне рішення лише у двох випадках: або умисно, або внаслідок добросовісної суддівської помилки. І далі судді роблять взаємовиключні твердження в одному і тому ж абзаці вироку. Спершу кажуть, що постановою апеляційного суду рішення судді Денисюк в частині задоволення зустрічної позовної заяви було скасоване, а потім пишуть, що рішення суду вищої інстанції, яким би встановлювалася помилковість рішення судді Денисюк, відсутнє.

Тобто, на думку суддів, скасування апеляцією судового рішення вказує на його неправосудність, але не свідчить про його помилковість. Як тобі таке, Ілон Маск?

Маніпуляція з "відсутністю сталої судової практики" 

У вироку є вказівка про те, що станом на день ухвалення суддею Денисюк рішення в судах господарської юрисдикції нібито була відсутня стала та однакова практика щодо віднесення таких позовних вимог до вимог майнового характеру.

Але при цьому судді у вироку не наводять жодного судового рішення, ухваленого до 21.12.2016, у якому б аналогічні вимоги судами розцінювалися як вимоги немайнового характеру. Тобто рішень, які б підтверджували тезу суддів про відсутність сталої судової практики у вироку не наведено. 

Натомість судді обґрунтували свою позицію наявністю Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020, де вирішувалося питання щодо двох прямо протилежних постанов Касаційного господарського суду від 12.09.2018 (справа № 922/3655/16) та 03.10.2018 (справа № 562/500/17).

Тобто судді обґрунтувати відсутність сталої судової практики на грудень 2016 року рішеннями за 2018 рік та 2020 рік. Ймовірно, це зроблено умисно, так як навести різну практику на день ухвалення Денисюк судового рішення було неможливо. Таких рішень не існувало в природі. Як до прийняття Денисюк рішення, так і довгий час після цього практика судів в аналогічних справах була сталою і однозначною: вимога має майновий характер.

І лише 12.09.2018, тобто вже після того, як Денисюк було повідомлено про підозру і відкрито матеріали кримінального провадження, з’явилася постанова Касаційного господарського суду, де схожу вимогу визначили як "вимогу немайнового характеру". При цьому абсолютно не випадковим виглядає те, що стороною у цій справі було те ж товариство, що й у справі судді Денисюк – ТОВ "Карпатнадраінвест" Андрія Сіротова, старого знайомого її батька та брата.

Крім того, не варто забувати, що Денисюк не тільки прийняла майнову вимогу як немайнову без сплати судового збору. Вона також зменшила пеню та відстрочила сплату 3 млн грн державному підприємству. А яка ж була "не стала" практика по пені і відстроченню, шановні судді?

***

Як бачимо, до вироку є багато питань. Сам процес розгляду справи і значна частина аргументів суддів викликають сумніви.  

Спеціалізована антикорупційна прокуратура вже заявила, що буде оскаржувати вирок. Необхідно уважно стежити за перебігом апеляції. Дуже хочеться вірити, що судді апеляційної палати максимально ретельно підійдуть до розгляду цієї справи. 

Вадим Валько

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua

Иррациональная стабильность. Почему старшие работники наиболее устойчивые и уязвимые в период COVID-19

"Old boys network" или почему я не пойду работать в Академию наук

Лес-кругляк и миллиард деревьев президента

Американские горки от Минфина

Дневник Скотта: Середзимья

Игра в наперстки: парламентские партии устраняют НАПК от контроля за госфинансированием