Премии "Нафтогаза": какие новые факты по делу открыло разбирательство в ВАКС

Вторник, 07 февраля 2023, 10:30

Одна з останніх справ НАБУ і САП, яка стосується ексголови Правління "Нафтогазу" Андрія Коболєва, набула великого розголосу та неоднозначних оцінок. 

Суддя ВАКС Олег Федоров відмовив НАБУ і САП в обранні запобіжного заходу і цим же рішенням визнав необґрунтованою підозру ексочільнику "Нафтогазу". Це рішення САП уже оскаржила до Апеляційної палати ВАКС, і вже 8 лютого відбудеться розгляд справи в апеляції.

Справа набула занадто політичного контексту, за яким губиться її юридичний зміст. 

Сторона захисту очевидно намагалася звести підозру до атаки на реформу корпоративного управління. Проте, якщо проаналізувати суть звинувачень та факти, то стає зрозуміло, що юридичні питання до виплати премій Коболєву таки є.

Ми ініціювали онлайн-трансляцію та уважно слідкували за процесом розгляду справи у першій інстанції ВАКС та проаналізували текст рішення суду. 

Загальне враження можна описати так: під час виплати премії мали місце порушення чинного законодавства; у слідства у справі дійсно є прогалини та недопрацювання, а ВАКС при винесенні свого рішення банально не надав відповіді на важливі юридичні питання . 

Крім того, у ході розгляду стала відомою дуже важлива деталь, яка, безумовно, потребує додаткового вивчення. 

Читайте також: 12 років за премію. Як Коболєв опинився на лаві підсудних та чому повернувся в Україну

У чому суть підозри?

НАБУ і САП стверджує, що Коболєв у 2018 році ініціював виплату собі премії у значно більшому розмірі, ніж дозволяло чинне законодавство. Замість максимальної суми виплат дозволених законодавством у 37,4 млн грн, він отримав понад 266 млн грн.

За висновками слідства, при ініціюванні собі премії Коболєв свідомо порушив вимоги підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 р. № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" (постанова №859).

Ця постанова визначає чіткі розміри преміювання: за підсумками роботи за квартал – у розмірі до 3-х посадових окладів керівника підприємства; за рік – в розмірі до 24-х посадових окладів керівника підприємства.

За матеріалами слідства, контракт Коболєва визначав, що за виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, керівнику за рахунок коштів компанії щомісяця пропорційно відпрацьованому часу нараховується та виплачується:

  • заробітна плата, виходячи з посадового окладу, в розмірі 1 041 000 грн на місяць; 
  • щомісячної премії на умовах та у розмірі відповідно до колективного договору компанії; 
  • обов’язкові гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені трудовим законодавством України.

Тобто, враховуючи визначений контрактом оклад Коболєва у розмірі 1 041 000 грн, отримуємо: 

  • максимальний розмір премії, яка могла бути виплачена йому за 2018 рік – 24 984 000 грн (загалом 24 посадових оклади);
  • максимальний розмір оплати праці (тобто заробітна плата за рік (12 окладів) + максимально можливий розмір премій в межах 2018 року) – 37 476 000 грн.

Суть інкримінованого правопорушення в тому, що Коболєв, за версією слідства, чітко усвідомлюючи законодавчі обмеження щодо преміювання, свідомо вжив низку заходів, спрямованих на отримання премії в розмірі значно більшому, ніж дозволено законом.

Зокрема, у 2017 році він також отримував премію за проміжне рішення Стокгольмського арбітражу. У тому випадку питання преміювання розглядалося Правлінням компанії, Комітетом з преміювання та Наглядовою радою.Тоді на всіх рівнях погоджень постанова КМУ №859 була врахована.  

Більше того, у "Нафтогазі" фактично письмово зафіксували необхідність дотримуватися цієї постанови при розрахунку розміру премії. Тоді Коболєв особисто брав участь на всіх рівнях погодження, а рівень премії склав 12 492 000 грн і не перевищив встановлені постановою КМУ № 859 межі. 

Реклама:

Натомість у 2018 році Коболєв особисто ініціював питання свого преміювання у зв’язку із фінальним рішенням Стокгольмського арбітражу. 

Зокрема, за версією слідства, він особисто ініціював подання про преміювання та, всупереч Статуту НАК "Нафтогаз", не погодив його із Правлінням, як, наприклад, робив це у 2017 році в аналогічному випадку, та одразу виніс це питання на засідання Комітету з преміювання та Наглядової ради. 

При цьому в поданні на Наглядову раду спершу були незаповнені місця щодо конкретного розміру премій, які треба виплатити Коболєву та іншим членам правління.

Надалі, за версією слідства, Коболєв підготував зміни та доповнення до свого подання про преміювання, зокрема про те, що:

  • сума, яка підлягає розподілу у вигляді премій, має становити 1% від загальної суми компенсації збитків, що була присуджена Нафтогазу в арбітражі (1% від 2 560 млн дол. США);
  • розмір премії, який має бути виплачений безпосередньо йому, повинен скласти 10 000 000 доларів США; 
  • голова правління має право на власний розсуд перерозподілити належну йому частку премії (10 000 000 доларів США) між будь-якими працівниками Нафтогазу.

Комітет і Наглядова рада компанії погодили преміювання у запропонованому Коболєвим вигляді з такими особливостями:

  • розмір премій членам правління рекомендовано погодити Наглядовою радою, а розмір премій іншим працівникам – затвердити головою Правління.
  • виплата премії має проводитися у два етапи, другий з яких залежить виключно від фактичного отримання суми компенсації присуджених компанії збитків у сумі 2,6 млрд. дол. США.
  • запропонований перелік працівників та розмір премій має бути доведений до відома Наглядової ради на наступному засіданні.

Наприкінці травня 2018 року Коболєв видав наказ, на підставі якого були виплачені премії працівникам "Нафтогазу" загальною сумою 537 661 866 грн, з яких безпосередньо йому нараховано 260 989 430 грн

Саме наказ Коболєва і став остаточною юридичною підставою для виплати йому премії. На час виплати Коболєву цієї суми НАК "Нафтогаз" ще не отримав відшкодування від Газпрому.

При цьому Коболєв міг уникнути порушення постанови КМУ №859, реалізувавши визначене Наглядовою радою повноваження розподілити погоджену йому частину премії між співробітниками компанії, проте не скористався цим правом. 

Коболєв також не поінформував Наглядову раду про перелік осіб і обсяги премій, які вони отримали включно з ним, попри те, що Наглядова рада поклала на нього такий обов'язок.

Позиція сторони захисту зводилася до того, що буцімто постанова №859 не поширювалася на випадок визначення розміру премії голові "Нафтогазу", оскільки розмір премії визначила Наглядова рада. Однак, такому аргументу суперечить те, що:

  • Постанова №859 в редакції на час визначення розміру і виплати премії чітко визначала, що вона поширюється в тому числі на голів правлінь та членів правлінь публічних акціонерних товариств, яким і є НАК "Нафтогаз" згідно зі своїм статутом; 
  • рівень заробітної плати Коболєва був визначений із урахуванням постанови КМУ №859, що є безумовним доводом поширення постанови на "Нафтогаз".

    Очевидно, нормативний акт КМУ не може поширюватися на Коболєва в частині визначення розміру окладу та не поширюватися в частині обмеження розміру премій.

Також захист Коболєва аргументував свою позицію тим, що в процес підготовки документів і визначення розміру премії були залучені юридичні радники, представники інших управлінь компанії та самі члени Наглядової ради, що виключає відповідальність Коболєва.

Реклама:

Мотивація суду

У цьому випадку, мотивація суду щодо визнання підозри Коболєву необґрунтованою викликає більше питань, ніж відповідей. 

Суд вказує, що визначення розміру премії – виключне повноваження Наглядової ради і Коболєв не мав повноважень не неї впливати, то, відповідно, він і не мав чим зловживати (а інкримінується йому саме зловживання повноваженнями).

Однак, суд уникає в рішенні прямої відповіді на питання, яке викликало ключову розбіжність сторін в процесі: чи була порушена постанова КМУ №859 при встановленні розміру премії ексголові правління "Нафтогазу".

Нібито "між рядків" рішення суд визнає наявність обмежень, вказуючи, що Коболєв не мав обов’язку інформувати членів Наглядової ради про нормативні обмеження. Проте суд чомусь уник прямої відповіді на це питання. 

У рішенні йдеться про те, що Постанова КМУ поширювалась на встановлення розміру премії, але не поширювалась на питання її ініціювання. 

Також суд ухилився від оцінки інших дій підозрюваного, які у своїй сукупності, на думку слідства, і утворюють "зловживання повноваженнями". Йдеться про факт його очевидної обізнаності щодо наявних обмежень в постанові КМУ №859 та їхнє свідоме ігнорування:

  • факт непогодження подання на премії з Правлінням компанії;  
  • факт, що ексголова Правління "Нафтогазу" мав можливість розподілити свою премію між іншими співробітниками компанії;
  • факт неінформування Наглядової ради про виплачені розміри премій; 
  • факт того, що остаточною юридичною підставою для виплати премії Коболєву був наказ, підписаний ним же.

Суд справедливо вказує і на окремі недоліки слідства в процесі. Зокрема, із судових засідань та рішення суду стало зрозуміло, що за 5 років розслідування більшість членів Наглядової ради не були допитані. Натомість суд фактично посилається на публічні заяви членів Наглядової ради, з яких неможливо зробити висновок про їхню обізнаність про існуючі нормативні обмеження щодо розміру премій. 

Суд також не вказує, яким чином обізнаність чи необізнаність членів Наглядової ради з обмеженнями законодавства України щодо розміру премій прибирають питання до ексголови "Нафтогазу", який точно був обізнаний з нормами постанови Кабміну. 

Недоліки ще можуть бути усунуті в процесі продовження слідства, якщо, звісно, це дозволить суд.

Насамкінець, у ході судового засідання стала відома важлива обставина – про другу виплату премії Коболєву.

Уже після звільнення з посади у 2021 році ексголова правління "Нафтогаз" отримав другу частину премії у 338 642 803 грн, але вже через використання механізму банківської гарантії. 

Якщо дуже спростити, Андрій Коболєв ще отримав в банку під гарантії "Нафтогазу" 12 мільйонів доларів США і ця виплата не відображена в його податковій декларації. Обставини отримання цієї частини коштів також можуть бути оцінені слідством. 

Попри резонансність справи і цікавість суспільства до неї, суд у першій інстанції не надав вичерпних відповідей на важливі юридичні питання. 

Вмотивованість і обґрунтованість судового рішення – це ключове питання незалежно від того, який бік обере суд у цій справі. 

Відсутність належної юридичної мотивації судових рішень може свідчити про політизованість та сумнівність рішення суду. 

Саме тому перед суддями апеляції ВАКСу стоїть важливе завдання: дати повну і неупереджену юридичну оцінку усім фактам у справі.

Розгляд справи очікується уже завтра – 8 лютого. 

Олена Щербан, член правління Центру протидії корупції

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Переговоры с Россией. Можно ли обыграть шулера

От made in Ukraine мелким шрифтом к Made in Brave Ukraine на пол упаковки

Как украинские IT-компании привлекают иностранных инвесторов

Тест для нового главы НАПК

Является ли инфляция самым тяжелым злом?

Разворот Еревана: сможет ли альянс с Западом защитить Армению от новой войны