Национальный Фонд исследований: успехи и вызовы на тернистом пути в Европу
Автори
Світлана Арбузова, членкиня Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, професорка, докторка медичних наук, членкиня-кореспондентка Національної академії медичних наук України
Олексій Колежук, голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України
Національний Фонд досліджень України (НФДУ) є одним з небагатьох успішних, відчутних для української наукової спільноти плодів тієї короткої хвилі реформ в науковій сфері, що відбулася незабаром після Революції гідності. Це перша та поки єдина державна грантодавча організація у науковій сфері, що створена та управляється вченими, залучає іноземних експертів до оцінювання проєктів, і фінансує науковців незалежно від відомчої приналежності їхніх установ.
Кожен крок Фонду з самого першого етапу – його створення – був тернистим і нелегким, але озираючись назад, можна впевнено сказати, що результат того вартий. У процесі створення Фонду ключовою була роль Наукового комітету (НК) Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, який є наглядовою радою Фонду і обирає його основний колегіальний орган управління – наукову раду, а також визначає структуру Фонду і напрями грантової підтримки.
Створюючи Фонд, НК ретельно вивчив роботу відповідних фондів у розвинених країнах та обрав модель, що, була, наскільки це можливо, сумісна з реаліями України та її законодавства. Важливо зазначити, що за самим дизайном конкурсних процедур, апарат Фонду (дирекція) не може впливати ні на призначення експертів, ні на відбір проєктів. Наглядова та наукова ради Фонду працюють повністю на громадських засадах, а їх членам заборонено брати участь у конкурсах.
З моменту започаткування НФДУ, вже двічі Науковий комітет проводив вибори для передбаченої законом ротації складу наукової ради Фонду, так само двічі змінювався і персональний склад самого Комітету, змінився за цей час також і голова Фонду.
Непростим етапом для наукової та наглядової рад Фонду було і обрання виконавчого директора – перші вибори результату не дали, а обраний з наступної спроби директор добровільно зійшов з дистанції, пропрацювавши лише півроку, тож більша частка труднощів становлення Фонду дісталася нинішній директорці Ользі Полоцькій. Але попри все, створена система продовжує стабільно працювати, оскільки завдяки незалежній і демократичній процедурі формування органів управління вона складається з людей, які поділяють цілі і цінності наукової спільноти, і ставлять їх пріоритетом.
З моменту запуску перших конкурсів у червні 2020 року, Фонд профінансував 357 наукових проєктів (з них 54 за конкурсом "Наука для безпеки і сталого розвитку України", 216 за конкурсом "Підтримка досліджень провідних та молодих учених", 87 за конкурсом "Наука для безпеки людини та суспільства"), у 2023 році продовжують виконуватися 153 проєкти.
На шляху до мети створення грантового фінансування "європейського зразка" НФДУ має ще здолати чимало "хвороб росту". Найпершим постав виклик побудувати систему незалежної експертизи, яка була б стійкою до зловживань.
Після досвіду перших конкурсів, для підвищення об’єктивності оцінювання довелося вносити низку запобіжників у методику проведення експертизи та конкурсного відбору проєктів, і в майбутньому ще не раз треба буде коригувати процедури – але це цілком нормально, такий шлях довелося проходити і всім подібним західним фондам.
З початком повномасштабного російського вторгнення бюджет Фонду на грантову підтримку у 2022 році був повністю секвестрований. Фінансування діючих проєктів було відповідно призупинене, а завершення вже розпочатих нових конкурсів відтерміноване. В цих умовах, Фонд спрямував свої основні зусилля на роботу з нормативно-правовою базою, розвиток міжнародного співробітництва, та пошук можливостей залучення зовнішніх коштів. Нарешті прийняті давно очікувані зміни до закону, якими розблоковані всі напрями грантової підтримки, і надана можливість укладати угоди про проведення спільних конкурсів з закордонними організаціями.
За минулий рік Фонд налагодив прямі контакти з Єврокомісією, результатом чого стало безпрецедентне рішення комісії про виділення НФДУ трирічного гранту для організації офісу програми "Горизонт Європа". Низка закордонних установ та фондів вирішила підтримати українських вчених, виділивши кошти на спеціальні конкурси за участю НФДУ: так, Кембриджський університет надав 150 тисяч євро, Швейцарський національний науковий фонд (SNSF) – близько 5 млн франків. Незабаром буде запущено конкурс під егідою Національного наукового фонду США (NSF), який разом із Національною академією наук США (NASEM) та приватними партнерами надасть близько 1 млн. доларів на підтримку науковців, що працюють в Україні. Підписана угода про членство Фонду в ScienceEurope (асоціація основних наукових організацій та фондів Європи). Хоча, звісно, ці досягнення є результатом роботи команди Фонду в цілому, слід особливо відзначити заслуги виконавчого директора Фонду пані Полоцької – саме її комунікаційні здібності, разом із бездоганним знанням іноземних мов та розумінням міжнародних реалій, зіграли ключову роль у встановленні міжнародних зв'язків на такому високому рівні.
Про те, що концепція НФД є успішною, свідчить діяльність Фонду – він, попри всі похмурі прогнози, зберіг незалежність, не ставши нічиєю "вотчиною", і чесно виконує свої функції, безпристрасно підтримуючи і вчених з академічних інститутів, і університетську науку на основі єдиних критеріїв якості. Цим можна пишатися – але, скажімо відверто, це подобається далеко не всім, і від початку створення Фонду доводиться регулярно протистояти зовнішнім атакам.
У 2021 році команда тодішнього міністра освіти і науки Шкарлета спробувала проштовхнути зміни до закону, які б дали МОН можливість контролювати наглядову раду Фонду, а наукову раду формувати за квотним принципом. Національні академії наук сприйняли цю рейдерську ідею з великим ентузіазмом, сподіваючись отримати свою частку "здобичі", і лише результати комітетських слухань у Верховній Раді дещо остудили їхній запал.
Наступний раунд протистояння розгорнувся вже наприкінці 2022 року: хоча зусиллями небайдужих депутатів ВР та урядовців вдалося повернути кошти НФДУ на грантову підтримку до бюджету 2023 року, фінансування діючих проєктів НФДУ знову опинилося під загрозою.
У вересні 2022 року відбулися чергові вибори для ротації складу наукової ради НФДУ, але шкарлетівський МОН п'ять місяців тягнув з організацією засідання Нацради, на якому мали бути схвалені результати цих виборів, а на самому засіданні в лютому 2023 року міністром була зроблена спроба проштовхнути рішення про невизнання результатів виборів на вигаданих підставах.
Це паралізувало б роботу Фонду на невизначений термін і стало б чудовою підставою для перерозподілу його бюджету на користь інших гравців, а можливо і для подальшого законодавчого переформатування. І знову, чотири з шести (за винятком аграрної та мистецької) національних академій наук в особі їхніх президентів підтримали цю (на щастя невдалу – трохи не вистачило голосів) спробу – хоча це прямо позбавляло грантового фінансування їхні ж власні наукові колективи. Така на перший погляд ірраціональна поведінка пояснюється тим, що НФДУ сприймають в першу чергу як "порушника" своєї монополії на розподіл бюджетних коштів, а всі спроби поставити у Фонд "своїх людей" досі зазнавали невдачі. Тож можна очікувати, що атаки будуть продовжуватися.
Та й просто зараз розгортається чергова атака, на цей раз шляхом банального наклепу на виконавчого директора і голову Фонду. Ті, хто це затіяв, розуміють, що успішність Фонду безпосередньо пов'язана з працездатністю та діловими якостями цих людей, і сподіваються їх усунути, зігравши на емоціях. Марні сподівання, нашвидкуруч зліплена брехня "не злетить", Фонд продовжить працювати, а ви, нешановні, залишитеся у минулому.
Є проблеми більш суттєві, які доведеться долати для успішної роботи Фонду, Зокрема, для вдосконалення процедур експертизи потрібна глибока модернізація електронної системи Фонду – що складно зробити за бюджетний кошт. Але проблемою, яка наразі викликає напевне найбільші – і цілком справедливі – нарікання науковців, є надмірна забюрократизованість адміністрування грантів Фонду.
Оформлення звітної та договірної документації за грантами НФДУ є дійсно складнішим, порівняно не лише із подібними європейськими фондами, а навіть з конкурсними темами МОН та НАН. Іронія ситуації полягає в тому, що коли впливові гравці на кшталт міністерств та національних академій наук можуть дозволити собі певні "вільності", то НФДУ, перебуваючи під пильною увагою зусібіч, вимушений грати чітко за буквою численних інструкцій, якими оплутані бюджетні установи.
В результаті цей бюрократичний тягар лягає на плечі вчених, для праці яких гранти НФДУ повинні б створювати комфортні умови – а замість цього вони вимушені витрачати значну частину свого часу не на дослідження, а на оформлення безглуздих обґрунтувань того, навіщо їм знадобились ще дві пачки паперу, чи копіювання паспортів електрообладнання аби довести, що витрати електроенергії пов'язані з виконанням проєкту.
Частини обмежень Фонду вже вдалося позбутися в рамках невеликих змін до нормативної бази, наприклад, з цього року проміжні звіти потрібні раз на рік, а не щоквартально як це вимагалося раніше, але для розв’язання інших проблем потрібні більш фундаментальні зміни до дизайну грантового фінансування.
Науковий комітет розробив і надіслав до МОН низку пропозицій, як зменшити бюрократичне навантаження грантової підтримки. Детальніше з цими пропозиціями та їх обґрунтуванням можна ознайомитись за цим посиланням. Сподіваємося, що нова команда МОН зможе ці пропозиції реалізувати, і таким чином наблизити принципи адміністрування грантів до тих, які є стандартом у світовій науковій спільноті.
В Україні багато чудових дослідників з світовою науковою репутацією, які хочуть проводити дослідження у своїй країні і працювати на її престиж на міжнародній арені. Подальший розвиток незалежної грантодавчої структури, якою є Фонд, є завданням першорядної значущості для відновлення і розвитку наукового людського капіталу України. Науковці мають отримати чіткий сигнал від власних політиків, що вони потрібні своїй державі.
Світлана Арбузова, членкиня Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, професорка, докторка медичних наук, членкиня-кореспондентка Національної академії медичних наук України
Олексій Колежук, голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України
