25.06

Банковский форум

Мятеж в России. Процесс продолжается

Среда, 05 июля 2023, 15:30

Тривалий час тема заколоту в Росії залишається в центрі уваги. Подія, що могла стати поворотним пунктом не тільки у перебігу російсько-української війни, а й призвести до справді тектонічних зсувів у всій геополітичній картині світу, обростає новими подробицями. 

За першими оцінками, Пригожин виступав в ролі автора всього замислу і був провідною фігурою в його реалізації. Розвиток подій описувався як майже стихійний – усе нібито відбувалося за рішеннями Пригожина, які начебто носили спонтанний характер. 

Зараз стає зрозуміло, що заколот мав потужніших авторів, до числа яких входили представники найвищого ешелону управління силовими структурами. Проте Пригожин головно залишається центральною фігурою при аналізі й обговоренні заколоту.

Вважаю такий підхід помилковим, інформаційно нав'язаним авторами плану заколоту. Така розстановка акцентів заважає правильно зрозуміти, що відбулось і спрогнозувати подальший розвиток подій.

Яку роль відігравав Пригожин у створенні й командуванні ПВК "Вагнер"?

Вперше я дізнався про існування цієї організації в 2015 році під час боїв за Дебальцеве. ПВК управляли військові керівники операції. В ході боїв вона зазнавала значних втрат. З цього моменту організація постійно перебувала в полі зору.

Тривало детальне вивчення як її історії від початку створення, так і всієї подальшої діяльності. Найповніше ПВК "Вагнер" дослідив генерал-майор СБУ Ігор Гуськов, автор багаточисельних публікацій та інтерв'ю на цю тему як у вітчизняних, так і в закордонних ЗМІ.

Опустимо передісторію створення приватних військових компаній в РФ. Тож, ПВК "Вагнер" була створена у складі Сил спеціальних операцій Російської Федерації як військова частина, що нібито не має формального зв'язку з державою та Збройними силами. Вона призначена для проведення військових операцій, які відбуватимуться в ході реалізації концепції гібридних війн.

Хто ж створив  ПВК "Вагнер": ГРУ ГШ (Головне управління Генерального штабу) чи Командування ССО (Сил спецопереацій)?

Складний симбіоз цих двох організацій можна порівняти з айсбергом. Його надводна частина, яку ми певною мірою можемо спостерігати без проникнення в її глибину – це частина того, що відноситься до ГРУ ГШ. А більша частина ССО найретельнішим чином скрадена від світу. Там приховані організаційні структури, призначені для проведення бойових, терористичних та інформаційних операцій. Ці операції політично чутливі та, як правило, проводяться  під чужим прапором і супроводжуються заявами: "Нас там нєт".

Реклама:
Хоча формально ССО не входять до складу ГРУ ГШ, але Командуючий ССО є одночасно заступником начальника ГУ (колишнє ГРУ) ГШ, тобто його підлеглим, що забезпечує відповідне підпорядкування і вказує на ієрархію організацій.

Юридичним засновником ПВК та безпосереднім виконавцем, який її створював, був  Дмітрій Уткін, на той час підполковник, в недалекому минулому командир загону спеціального призначення однієї з частин ГРУ ГШ, формально звільнений з лав Збройних сил РФ.

Організація мала структуру загальновійскової частини, на озбоєнні якої перебувала бронетехніка, артилерія, засоби протиповітряної оборони.

9 грудня 2016 року, коли у Георгіївській залі Великого Кремлівського палацу давали прийом на честь так званого "Дня героїв Вітчизни" за участю Володимира Путіна, Уткін "засвітився" і в офіційній хроніці, і на інших фото серед гостей заходу, зокрема поряд із російським диктатором. Незабаром Уткін став і Героєм Росії.

 
Офіцери ГРУ, які створили і командували ПВК "Вагнер". Зліва направо: А. Богатов – командир 4 РШР (розвідувально-штурмової роти), А.Трошев – перший заступник командира ПВК, крайній праворуч – командир і засновник ПВК Д. Уткін (Вагнер), поряд із ним – О. Кузнєцов, командир 1 РШР

Як бачите, Пригожина серед них немає, незважаючи на його тягу до публічності. На той час він не мав до ПВК жодного стосунку.

Пригожин брав участь у виконанні іншого завдання – створенні організаційно-штатної структури, яка була призначена для проведення спеціальних інформаційно-психологічних операцій.

Йдеться про потужну систему, яка на початковому етапі була видимою в рамках так званого "Федерального агентства новин" (ФАН), або, як її спрощено, але точно називають, "фабрикою тролів". Згодом вона розрослась до медіахолдинга "Патріот", у якому ФАН є лише однією з частин.

 

Так само, як і ПВК "Вагнер", ФАН створювалось ГРУ Генштабу Збройних сил РФ у складі Сил спеціальних операцій, і так само його причетність до будь-яких державних структур глибоко приховували.

Розгалужена система розповсюдження інформації ФАН активно використовувалася, коли проводилися інформаційно-психологічні операції проти України. Її ж активно задіяли, коли проводили інформаційно-психологічну операцію, яка супроводжувала "заколот Пригожина", а точніше кажучи була його складовою.

Таким чином і ПВК "Вагнер", і ФАН створені ГУР ГШ приблизно одночасно в складі ССО, але в різних підрозділах. На цьому етапі Пригожин не мав жодного стосунку ні до створення, ні до керівництва ПВК "Вагнер".

Природньо, що ці підрозділи НІКОЛИ не були самостійними в своїх діях. Ними з першого дня і по сьогодні управляють ті структури, які їх створили. Їм ставлять конкретні завдання, їх озброюють, їх перекидають в райони виконання завдань, їх забезпечують, їх  фінансують. Це несподівано визнав Путін під час одного з останніх своїх виступів, фактично спростувавши легенду про незалежність ПВК "Вагнер" від держави.

Варто зазначити, що коли відбувалося створення, становлення і бойове застосування згаданих структур у гібридній агресії проти України, заступником начальника ГРУ – Командувачем ССО – був Олексій Дюмін (2014-2015 роки). Сьогодні він є губернатором Тульської області й ним деякі інформаційні джерела й аналітики – на мою думку, небезпідставно – пов'язують те, що колона "Вагнера" призупинила просування до Москви.  

З наступником Дюміна генерал-лейтенантом Олександром Матовніковим пов'язаний наступний етап діяльності ПВК "Вагнер". Мова йде про участь у проведенні гібридних операцій на Близькому Сході та в Африці. 

Саме на цьому етапі починає формуватися асоціація Пригожина з ПВК "Вагнер".

Цьому передувала нескладна комбінація. Спершу Дмитро Уткін (Вагнер) був призначений на керівну посаду однієї з підприємницьких структур, засновником і власником якої юридично був Пригожин. Таким чином фактично Уткін-Вагнер опинився, так би мовити, в ролі його підлеглого. 

Розпочинаються масштабні гібридні операції стратегічного рівня. Під контроль беруться цілі країни, не надто потужна економіка яких починає працювати на агресора. Насамперед встановлюється контроль за галузями, які видобувають стратегічну сировину. 

Наївно думати, що проведення операцій такого рівня до снаги будь-якій ПВК. 

Крім всього іншого, дії ПВК суперечать інтересам провідних країн світу, проте вони не наважуються змести агресивного "приватного" конкурента. Зрозуміло, що ми спостерігаємо операції ГРУ, які проводять Сили спеціальних операцій. Іншими словами, за ними стоїть держава – РФ. 

Водночас інформаційно створюється образ Пригожина як людини, яка організувала і здійснила цю експансію. Насправді ж Пригожину відводиться роль "смотрящєго" за ПВК і скарбника від путінського організованого злочинного угруповання. 

Реклама:
Все, награбоване в Африці, тече не в кишені Пригожину, а в бюджет РФ і гаманці обраних, хоча, безумовно, і Пригожин з командирами "Вагнера" без грошей не залишаються. 

Для того, щоб сповна оцінити події заколоту, варто додати, що згаданий вище на той час заступник начальника ГРУ – командувач ССО генерал Матовніков сьогодні перебуває на посаді заступника головнокомандувача Сухопутних військ ЗС РФ. Він один із тих генералів, чиї дії або бездіяльність на цій посаді могли забезпечити або, навпаки, запобігти безперешкодному просуванню сил "Вагнера" від Ростова до Москви під час заколоту.

Ще одна важлива деталь. З моменту створення Сил спеціальних операцій всі три їхні командувачі, які одночасно були або є заступниками начальника ГРУ, до приходу в ССО не мали зв'язків зі ЗС РФ, вони прийшли туди зі спецслужб.

Так, генерал Дюмін хоч і закінчив Воронезьке військове училище радіоелектроніки, але вже за рік був переведений до Федеральної служби охорони, з якою і пов'язана вся його кар'єра до переходу в ССО/ГРУ.

Його наступник генерал Матовніков закінчив Галіцинське прикордонне училище КДБ СРСР і 30 років прослужив в "Альфі" до того, як був призначений в ССО заступником Дюміна.

І нарешті чинний сьогодні керівник ССО, уродженець Краснодона Луганської області, генерал Валерій Флюстіков взагалі мало відомий у військових колах РФ. Біографія його утаємничена, що характерно для представників спецслужб. У ССО він прийшов у 2012 році та проходив службу під керівництвом двох своїх попередників, які згадані вище. Усі троє брали безпосередню участь в операції з анексії Криму.

Можемо зробити проміжний висновок і констатувати, що Пригожин не є засновником ПВК "Вагнер". Він не має стосунку ні до її створення, ні до керівництва нею в ході бойового застосування. Образ його як засновника і керівника ПВК "Вагнер" створений штучно в інформаційному полі.

А відтак, Пригожин не є самостійною фігурою в заколоті. Він не ухвалює рішення щодо активних дій. Він виконував завдання реальних керівників заколоту і виступав фронтменом у цьому дійстві.

Заколот організовала та управляла ним група заколотників з-поміж силовиків. Але яких саме? Армійських генералів чи керівництва спецслужб? 

До складу організаторів заколоту, з високою імовірністю, входили колишні й нині чинні керівники Служби спеціальних операцій. Саме ССО формували, готували, забезпечували ПВК "Вагнер" і управляли нею при виконанні завдань.

ССО формально входить до складу ЗС РФ, але з початку створення Командування ССО і по сьогодні перебуває під командуванням вихідців зі спецслужб РФ, а також і під їхнім впливом. 

Операція "Заколот" розпочалася з моменту, як було ухвалено рішення про передислокацію підрозділів ПВК з Африки до України.

На початковій стадії її проведення основні зусилля були зосереджені на спеціальній інформаційній операції (СІО), яка спрямовувалась на популяризацію серед населення ПВК "Вагнер". Окремою її складовою була операція з формування образу Пригожина як видатного організатора, рішучого й палкого патріота, засновника і керівника ПВК "Вагнер". 

Згодом паралельно з цим запустили СІО з дискредитації керівників Збройних сил РФ. Образ Пригожина формувався як противага їхньому безпорадному керівництву. Те відверте хамство, з яким Пригожин ображав вище військове керівництво, і його безкарність за це на той час вражали. Але сьогодні органічно вписуються у подальший розвиток подій.

Відбувалося штучне публічне формування конфлікту, яке в перспективі планувалось трансформувати в логічні дії – заколот. При цьому причини заколоту повинні бути зрозумілими як для зовнішніх спостерігачів, так і для населення, а також знайти в людей підтримку.

З початком активних дій заколоту досяг апогею інформаційний вплив. Фактичний олігарх Пригожин заговорив про знущання олігархів над російським народом та необхідність знищити олігархічний режим. 

Пригожин, який причетний до смерті десятків тисяч росіян під час боїв за Соледар і Бахмут, заговорив про абсурдність втрат у ході безглуздої та програної війни.

Але головний його месседж, який вказує на вигодоотримувачів і організаторів заколоту, інший. Пригожин звинуватив Шойгу та Герасимова у тому, що вони розв'язали війну з дитячою аргументацією (бжотіли отримати чергові військові звання та нагороди). А головне – він звинуватив військових керівників у бездарній розробці і проведенні ними Спеціальної військової операції. 

Це була відверта брехня. Спеціальна військова операція була розроблена ФСБ. Ба більше, рішення про її проведення саме за цим планом було ухвалене диктатором, незважаючи на заперечення військових. 

Таким чином СІО не тільки формувала образ військових як бездарних зрадників, але і перекладала на них відповідальність за розгром військ вторгнення з реального винуватця (ФСБ).

Що ж стосується мети цього заколоту, то я погоджуюсь з багаточисельними оцінками. Серед вищого військово-політичного керівництва, бізнес-еліт і найближчого оточення Путіна існує розуміння, що поразка РФ у війні неминуча, а також що необхідно її припинития. При цьому не останнє, якщо не головне, місце посідає бажання зберегти свою владу, статки, а в деяких випадках – волю і навіть життя. 

Однак російський диктатор вперто відмовляється визнати поразку і відступити. Він є головною перешкодою для виходу Росії з війни.

Об'єктивно існує дві групи, які мають силовий потенціал для того, щоб усунути цю перешкоду – військові та спецслужби. Незважаючи на однакову оцінку ситуації, вони, з одного боку, протистоять одна одній, а з іншого, кожна з них позиціонує себе у свідомості диктатора як вірнопідданих захисників його влади від численних ворогів.

Таким чином, щоб усунути диктатора від влади, необхідно одночасно нейтралізувати іншу силову складову, яка стоїть на його захисті. 

При цьому транзит влади бажано провести зі збереженням максимальної легітимності. Для цього потрібно створити умови, які спонукали диктатора погодитись на передачу влади. 

Щоб забезпечити легітимність приходу до влади, головні керівники операції повинні залишатись у тіні, в жодному разі не асоціюватися із заколотом. Це необхідно для того, щоб, отримавши владу, не отримати звинувачення в тому, що вони її захопили. 

І план заколоту, і його реалізація враховували всі ці аспекти.

Що планувалось далі, чи був шанс на успіх?

Безумовно, так.

Те, як безперешкодно розвивався заколот до того, як активні дії зупинилися, як проводилась інформаційна операція з його забезпечення, вказує на те, яка ретельна підготовка велася і наскільки високим рівнем професіоналізму володіють розробники операції.

Чи могла відносно невелика група військових взяти під контроль багатомільйонну Москву? 

Так, могла.

У таких операціях успіх вирішує не чисельність військ, а форми і способи застосування сил та засобів, які беруть участь в операції. Такі міста в таких операціях беруться не штурмом, а зсередини.

Доки група Уткіна (Вагнера) просувалася до Москви, а з боку влади був відсутній будь-якийо серйозний спротив, виникло і зміцнилося розуміння, що у Москві на них чекають.

Не складно уявити сценарій, коли в умовах загрози від наближення озброєних заколотників ключові об'єкти в столиці беруться "під охорону і оборону" частинами Сил спеціальних операцій. У потрібний момент вони оголошують про свою підтримку групи "Вагнер" (або проголошують нейтралітет) і безперешкодно передають заколотникам контроль над об'єктами. 

Настрої населення і його ставлення до вагнерівців показали події в Ростові.

Реклама:

Чому заколотники повернули колони назад?

Серед версій та імовірних причин того, чому колони вагнерівців припинили просуватися і повернули назад, можна виділити наступні. 

Перша. В міру наближення колон до Москви у свідомості диктатора міцніло розуміння власного безсилля і що особисто йому загрожує смертельна небезпека. Імовірно, ці відчуття підігрівалися впливом найближчого оточення, які мали відношення до заколотників. Якщо диктатору запропонували певний план врегулювання ситуації під гарантії того, що найближчим часом він передасть владу, і якщо він його прийняв, це могло означати, що мети заколоту досягнуто й активні дії можна припинити (призупинити),

Друга версія. Вплив Заходу на реальних керівників заколоту, які були їм відомі. Причина впливу – загроза, що під контроль вагнерівців перейдуть бази зберігання ядерних боєприпасів. 

Приблизно за 10 кілометрів від Борисоглібська розташоване військове містечко "Воронеж 45" (в/ч 14254, також відомий як 387 об'єкт С). 

"Воронеж 45" – це центральна база зберігання ядерного озброєння. 

Деякі джерела зазначають, що у 387-му об'єкті зберігаються, зокрема, і портативні ядерні фугаси. Наприклад, у СРСР та потім в РФ поряд з іншими аналогічними боєприпасами передбачалось використання частинами ГРУ портативного ядерного боєприпасу (ядерного фугасу) РЯ-6 (розшифровується як "ранец ядерний"). Це контейнер, виконаний у формі ранця вагою 25 кг, в якому міститься ядерний боєприпас потужністю 1 кт. Хоч РФ офіційно утилізувала всі портативні ядерні фугаси ще в 1998 році, немає гарантій, що на даному об'єкті не розміщені насправді подібні боєзаряди. 

Ці припущення підтверджуються тим фактом, що 387-й об'єкт згадується як склад зберігання ЯБП інженерних військ. 

Тож у разі захоплення цього об'єкта "Вагнер" скоріше за все міг заволодіти портативними ядерними боєзарядами. А поводитись з ними, як офіцер спецназу ГРУ, він точно вміє.

Природньо, що це викликало неабияку занепокоєність з боку Заходу.

Водночас якщо втручання Заходу було, то це, з одного боку, свідчить про їхню непричетність до організації заколоту, інакше для них не було б підстав для хвилювання. З іншого – про їхню обізнаність щодо підготовки заколоту і розуміння реальних керівників, для яких вони знайшли аргументи, щоб заколот припинити.

Хай там як, але активні дії щодо реалізації плану заколоту зупинили.

Наскільки досягнута його мета, покажуть події найближчого часу.

Те, що ми спостерігаємо зараз, навряд чи може свідчити про його результати. 

Ліквідується ПВК "Вагнер". Чи ліквідується вивіска, під якою він діяв? При цьому не карається будь-хто з її командування, не говорячи вже про рядових бійців. Чи можна це назвати ліквідацією?

Те саме відбувається з інформаційними ресурсами медіахолдингу "Патріот", які пов'язували з Пригожиним. Медіахолдинг, який об'єднував роботу понад 600 сайтів, припиняє свою роботу, але не на один із сайтів каральні санкції не накладають.

Нібито відбуваються арешти генералітету, але офіційних заяв про їх звинувачення в заколоті немає.

Усе це нагадує інформаційну компанію, яка має на меті приховати роль реальних організаторів спецоперації "Заколот" і переключити суспільну увагу на хибні об'єкти – передусім на Пригожина, а також на військових.

На сьогодні все виглядає так, що спецслужби в ході операції точно не програли, хоч і зазнали певних іміджевих втрат за нездатність попередити такий розвиток подій. Але ці наслідки для авторів замислу були прогнозовані, неминучі, але не критичні.

Ситуація розвивається. Якщо з силами, які організували і керували проведенням операції все в цілому зрозуміло, то результати операції стануть більш зрозумілими найближчим часом. 

Далі буде…

Сергій Савченко, генерал-майор ЗСУ, керівник ГО "Аналітичний центр вивчення і протидії гібридним загрозам"

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Возможно ли победить "террористический интернационал"?

От войны не убежишь. Как спасти семью и спастись самому

"Транспортный безвиз" по обновленным правилам: о чем договорились Украина и ЕС

Инклюзивное трудоустройство. Прыжок через 70 лет

Распределенная генерация - вопрос выживания Украины

Кардинальный перелом в психологии и качественные изменения. 5 вопросов перед матчем Словакия — Украина