Россия теряет геополитическую субъектность гораздо быстрее, чем мы теряем территории
У липні в Шотландії відбулася подія, яка залишилася поза фокусом багатьох українських дискусій, але має пряме значення для нас.
ЄС і США уклали масштабну енергетичну угоду, яка:
- гарантує постачання до 55 млрд кубометрів американського СПГ у Європу щороку до 2027 року;
- передбачає зростання експорту американської нафти до ЄС на 30% вже з цього року;
- запускає спільний інвестиційний фонд для розвитку цивільної атомної енергетики за участі європейських приватних інвесторів.
Це не просто "газові контракти".
Це переформатування енергетичної осі планети:
- Європа переходить на "енергетичний долар"
Газ і нафта більше не інструмент російського шантажу. США стали головним постачальником для ЄС. Це означає не просто нові маршрути — це нова логіка довіри та взаємозалежності.
- Росія — за бортом
Навіть якщо війна закінчиться — повернення до моделі "дешевий російський газ" практично неможливе. Центральна й Східна Європа остаточно втратили довіру до Москви. І навіть Західна Європа більше не хоче бути заручником політичної погоди в Кремлі.
- Китай відчуває тиск
Пекін бачить, що його союзник втрачає позиції. Одночасно ЄС зменшує відкритість до китайських інвестицій у ВДЕ та ядерку. США, своєю чергою, заходять у перемовини з КНР із дедалі сильніших позицій.
Це вже не просто економіка — це нова геополітична архітектура.
- РФ втрачає важіль впливу на Європу.
- Китай стикається з дедалі вужчим коридором маневру.
- США закріплюють стратегічне домінування.
Ми часто говоримо про втрату територій. Але Росія паралельно — і швидше — втрачає ключове: геополітичну субʼєктність.
І це вікно можливостей для нас.
Андрій Коболєв