Кнут вместо пряника: Верховная Рада предлагает 10 лет тюрьмы за неповиновение военному приказу

"Батіг та пряник" ще зі школи відомі як засоби впливу. Держава теж використовує їх, щоб керувати суспільством. "Батіг", тобто санкції, покарання використовують тоді, коли держава хоче віднадити суспільство від якоїсь поведінки. Коли ж вона прагне, щоби більше людей поводили себе певним чином — застосовують  "пряник", мотивацію, винагороду. Потрібно застосовувати обидва засоби, щоб досягти результату, як і вчить нас ця приказка. Український Парламент у питанні балансу між батогом та пряником є суворим — віддає перевагу покаранню над винагородою.

Стандартною реакцією Верховної Ради на будь-яку суспільну проблему є батіг: підвищити відповідальність громадян, додати нові статті в кодекси, ввести жорсткіші санкції.

Візьмемо, наприклад, законопроєкт № 13452  — ще один батіг. Він пропонує посилити покарання військових за невиконання наказу позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Щобільше, суд при цьому не матиме права враховувати обставини чи призначати більш м’яке покарання. Цей проєкт закону нардепи можуть проголосувати вже сьогодні, 3 вересня.

Декларована мета — підвищити дисципліну у війську, мовляв, саме на це є запит від військових. Втім, як тільки з’явилася інформація про законопроєкт, найбільш критично висловилися саме бійці. Юристи також ставлять під сумнів ефективність цього підходу. Наприклад, суддя Великої Палати Верховного Суду, доктор юридичних наук Олег Ткачук наголошує: "Посилення покарання саме по собі не забезпечить правопорядок у Збройних силах". І не лише у ЗСУ, насправді. Адже такий приклад не є поодиноким. 

Закон про мародерство: коли покарання підміняє розуміння

Перенесемося у 3 березня 2022 року. З початку повномасштабного вторгнення росії пройшов рівно один тиждень, Верховна Рада зібралася на засідання, на якому вперше ухвалюватиме закони в умовах воєнного стану. Однією з перших проблем, які вона хоче вирішити є "мародерство", або те, що парламентарі під цим терміном розуміли. А розуміли вони під цим терміном крадіжки, грабежі, розбій, вимагання, вчинені в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Тоді уява могла малювати картину банд злочинців, які виносять майно з чужих будинків, власники яких втікають від бойових дій. Що потрібно зробити, щоб не допустити такої ситуації? Парламентарі використали перевірений часом та їх уявою козир — посилити відповідальність. Тому 3 березня зареєстрували, проаналізували та ухвалили закон 2117-IX. І прирівняли будь-яку крадіжку "в умовах воєнного стану" до тяжкого злочину. 

Чи зупинило таке рішення крадіжки в умовах воєнного стану? Ні. Зате воно створило виключну правову проблему, яку не змогла вирішити ​​Велика Палата Верховного Суду, а також ускладнило тлумачення нових норм у судах. Сам факт розгляду багатьох справ про крадіжки в умовах воєнного стану, свідчить, що такі правопорушення все ж вчиняли, незважаючи на те, що Верховна Рада посилила за них відповідальність.

До того ж саме визначення "мародерство" було некоректним. У міжнародному праві воно означає крадіжку майна на полі бою, зокрема у поранених чи загиблих. Власне, те саме воно означає і у Кримінальному кодексі України. Хоча це не завадило законотворцям назвати мародерством звичайні правопорушення, вчинені будь-де на території України.

Чому формула "завжди батіг" не працює?

"Більше покарань — менше порушень" звучить просто і привабливо, але не працює на практиці. Звісно, держава не може роздавати одні пряники, за небажану поведінку має бути покарання. Але лише в такий спосіб все проблеми вирішити неможливо. Натомість можна досягти протилежного ефекту — погіршити ситуацію або посилити навантаження на систему правопорядку і суди. Втім, це не дуже хвилює законотворців. Комітет з питань правоохоронної діяльності стабільно входить у топ-3 найбільш завантажених комітетів Верховної Ради України. Народні депутати від сесії до сесії методично та невпинно змагаються у тому, хто придумає нові покарання. Чи дозволяють ці покарання вирішити суспільні проблеми? Питання риторичне.

Чи допоможе законопроект № 13452 вирішити проблеми, які він має вирішити? Військові в цьому сумніваються — замість вирішення проблеми, вони ймовірно "Просто більше будуть уходити в СЗЧ". За самовільне залишення частини (СЗЧ) передбачена відповідальність, втім понад 200 тисяч справ свідчать, що одне лише покарання не може ефективно йому запобігти.

Приказка про "Батіг та пряник" не є унікальною. Наприклад у Великобританії більш поширена ідіома про "Палицю та моркву" (Stick and carrot). Так само Україна не є унікальною у своїх спробах вплинути на суспільство. Інші держави теж намагаються впливати на суспільство різними методами. Намагаючись це зробити, вони залишили формулу "завжди батіг" далеко позаду. Там, де Україна за будь-якої нагоди вносить зміни до законів, Єврокомісія пропонує широкий набір інструментів для впливу на суспільну поведінку, обʼєднані у 4 групи (кожна з яких містить перелік конкретних інструментів):

1. "Жорсткі" зобовʼязувальні правила.
2. "Мʼяке" регулювання.
3. Освіта та інформування.
4. Економічні інструменти.

Там, де Україна робить надшвидкий аналіз за день, Єврокомісія може декілька місяців вивчати проблему, обираючи найбільш виважений, раціональний, ефективний варіант іі вирішення.

Там, де Україна використовує "Завжди батіг", Єврокомісія може думати про зміну середовища, організаційної моделі, структури управління, культури, поєднання санкцій зі стимулами тощо.

Це не означає, що в ЄС ніколи не застосовують "батоги", "палиці", санкції та покарання. Вони це роблять. Але лише після того, як визначать (в результаті ретельного аналізу та широких консультацій), що всі інші способи вирішення проблеми не спрацюють, і лише законодавчі зміни зі встановлення санкцій за небажану поведінку можуть виправити ситуацію. 

Чи знайдеться "морква" у Верховній Раді?

Україна рухається до ЄС. Верховна Рада України відіграє на цьому шляху одну з ключових ролей. І нова, чотирнадцята сесія роботи українського Парламенту може зробити нас ще ближчими до Європейського Союзу. Однак ратифікація ще кількох технічних регламентів або однакового маркування продукції не дозволить Україні стати повноцінною частиною ЄС. Важливим аспектом нашого розвитку має бути зміна логіки вирішення суспільних проблем. Європейський Союз не побудований за допомогою самих лише батогів. 

Можливо, українські законотворці хочуть створити враження "сильної руки", яка, тримаючи батіг, тримає все під контролем. Або ж парламентарі продовжують робити це неусвідомлено та інерційно, застосовуючи одні лише санкції та покарання, оскільки їм важко уявити інші способи вирішення проблем. Але нова сесія Верховної Ради дає новий шанс змінити способи впливу на суспільство. Або ж — залишитися заручником власного батога.

Володимир Скрипець, керівник аналітичного відділу "Лабораторії законодавчих ініціатив"