Можливо, у цьому житті з них була б якась користь.
Янукович міг би гарно керувати яким-небудь автотранспортним підприємством, за допомогою непарламентських висловів та стусанів, пояснюючи підлеглим шкоду від п'янства на робочому місці.
Азаров міг би до сих пір командувати партією геологів, ходити з наплічником по лісах і болотах та спілкуватися зрозумілою лиш йому мовою з гірськими породами.
Проте, чиясь зла воля загіпнотизувала цих людей і вселила у них впевненість, що вони – видатні державні керманичі, професіонали-економісти.
Насправді ж у голові цих любителів надувати щоки – нарізка із газет періоду пізнього соціалізму і терміни, яких вони набралися у своїх спонсорів-бізнесменів: "капіталізація", "диверсифікація" тощо.
В глибині душі вони розуміють, що зайві. Адже бізнесмени краще за урядовців знають, як, що і для кого виробляти, куди і скільки вкладати грошей, та що і за яку ціну продавати.
Проте, урядовці прагнуть перетворити свій Кабмін на храм божественної справедливості, де місцевим жерцям Абсолют дав право відбирати у одних і давати іншим. Залишається сподіватися, що бізнесмени в парламенті зможуть вилікувати уряд від його соціалістичної гарячки.
Інфляційний Янич та меморандумний Янукович
Логіка дій Кабміну витончена рівно настільки, наскільки досконалі ораторські здібності Азарова. Уряд хвилюють ціни, що зростають – значить, треба примусити підприємців знижувати вартість продукції, що продається.
Як? Дуже просто – викликати на розмову та пригрозити.
Починалося все з нафтового ринку. На світових ринках ціна нафти впала більш ніж на третину. І тому уряду вдалося "переконати" компанії, що тримають під своїм монопольним контролем ринок нафтопродуктів України, знизити ціни на невеликий відсоток.
Монополісти скинули трохи, щоб уряд від них відчепився. (Адже монопольні прибутки і без того дають їм на хліб і до хліба).
А в уряді, мабуть, подумали – так можна домовитися з усіма.
Наступними жертвами стали виробники курятини. З ними теж провели розмову на предмет того, що потрібно любити ближніх своїх до глибини своєї кишені, і вони зробили вигляд, що погодилися.
Далі настала черга підприємств харчової сфери.
Вони отримали "височайшеє повєлєніє" знизити свої націнки. Під загрозою штрафу.
Таким чином, в загальних рисах зрозуміло, як саме уряд проФФесіоналів буде далі знущатися над економікою – за допомогою "меморандумів".
Там, де на ринку існує декілька монополістів, з ними будуть домовлятися напряму. У обмін на непорушне домінування існуючих гравців, їх примушуватимуть трохи знижувати ціни.
(Звичайно, тут не буде йтися про створення умов для справжньої конкуренції. Адже, керуючись проФФесіональною ж логікою, якщо ринок працює на конкурентних засадах і сам себе регулює – навіщо тоді уряд?)
А там, де присутня конкуренція, Кабмін не гребуватиме адміністративним тиском на підприємців, штучно знижуючи їхню норму прибутку – тобто, іншими словами, грабуючи їх.
(І знову ж-таки, мова не йде про спрощення регуляторної системи, що дасть змогу знизити адміністративні видатки підприємців, і, як результат, зробити меншою ціну кінцевої продукції. Навпаки, підприємців будуть іще більш жорстко контролювати, і карати за будь-яку зайву гривню прибутку.)
Найбільша "радість" від цього накриє кінцевих споживачів. Адже щоб зберегти свою норму прибутку, підприємці будуть економити на якості.
А показники інфляції, можливо, будуть не такими жахливими, проте, від цього буде легше лише начальникам Кабміну. Цифри задовольнять чиновників, проте реальний добробут громадян впаде.
Отже, зараз януковичі з ентузіазмом розбудовують репресивну машину, яка дозволить, принаймні, імітувати потрібні їм результати.
Хоча, чесно кажучи, їх це вже не врятує.
Річна інфляція ризикує побити рекорд п'ятирічки. Ріст цін у листопаді може бути близьким до жовтневого показника – 2,6%, що є дуже негативною тенденцією на фоні дешевшання автомобільного пального.
За підсумками року інфляція, вірогідно, перевищить 12%. Нагадаємо, поки що врожайним на інфляцію був лише 2004-й (теж, як не дивно, рік активного царствування Януковича) – тоді ціни зросли на 12,3%, що складає найбільший відсоток за останню п'ятирічку.
Тому уряд у відчаї кидає всі свої ресурси на те, щоб силою "вибити" із економіки потрібні йому цифри.
Ахметов – проти
Проте, на певному етапі починається найцікавіше. Неандертальські технології управління економікою від Партії регіонів ставлять у незручне становище декого з акціонерів цієї політичної сили.
Справді, акціонерам потрібно відбивати свої інвестиції, в тому числі і в розкрутку партрегіональних політиків. І, мабуть, Ринату Ахметову подвійно неприємно, що політик, вибраний за його гроші, на додачу ще й своїм популізмом заважає йому заробляти.
Саме такий жест роздратування продемонструвала компанія Ахметова Систем Кепітел Менеджмент у Донецькій області, де вона володіє великою мережею АЗС. СКМщики просто відмовилися продавати бензин за цінами, які спустив їм згори Янукович.
Їхній приклад стали наслідувати й інші заправки в області.
На жаль, мало хто в Україні, крім Ахметова, має такі широкі можливості, щоб публічно показати Віктору Федоровичу, чого варті його економічні ініціативи.
Адже дійсно, уряд може до хрипоти у горлі закликати знижувати будь-які ціни. Але він не має переходити межу – погрожуючи різного роду насиллям, втручатись у ціноутворення.
У зв'язку з демаршем Ахметова можна сподіватися, що рівень ринкової освіченості найвпливовішого олігарха зростає.
І не виключено, що прийде світлий момент, коли Ринат Леонідович нарешті вирішить, що йому (а разом з тим і державі) потрібні більш компетентні державні менеджери, ніж ті геологи та автолюбителі, які зараз засіли на Грушевського.
