Не такі ми бідні, як прибідняємось
Взагалі така методологія Всесвітнього банку та Міжнародного валютного фонду, за якою складаються рейтинги економік країн світу, не зовсім точно відображає реальний стан розвитку країн з так званою перехідною економікою.
Тому й експерти використовують такий показник, як ВВП, розрахований за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Згідно з цим показником, ВВП 2007 року України складав 355,7 млрд. дол. США, а не 106 млрд. дол. США згідно з офіційним курсом гривні до долара, що виводить нас на 29-е місце серед 189 економік світу.
Якщо ж врахувати, що згідно з висновками Міністерства економіки за керівництва Кінаха, близько 39% всієї вартості товарів і послуг, вироблених в Україні, припадає на тіньовий сектор економіки, то за показником ПКС ВВП країни вже складає біля 500 млрд. дол. США. А це вже майже 11 000 дол. США на душу населення.
Але це ще не все! Згідно з методиками обрахунку ВВП, цей показник не враховує так звану "економіку домашніх господарств", тобто вартість товарів і послуг, які домашні господарства виробляють для власного споживання.
Одна справа, якщо ви пообідаєте в ресторані і сплатите за обід (що враховується в показникові ВВП країни), інша – якщо приготуєте обід для себе вдома із продуктів, вирощених на своєму городі.
Якщо валовий показник "економіки домашніх господарств" у розвинених економіках Європи та США відносно невеликий, то в Україні такий показник може досягати 20-30% ВВП країни. Тому що переважна більшість українців все-таки віддають перевагу домашньому борщеві перед "общепитовским", а більшість селян в країні взагалі живуть натуральним господарством.
Тому з врахуванням "економіки домашніх господарств" річний ВВП України сягає показника 600 – 650 млрд. дол. США, тобто біля 13-14 тис дол. США на душу населення в рік.
А ще додайте декілька мільярдів доларів, що щороку привозять в Україну заробітчани! Це, звичайно, нічого не додає до ВВП країни, але значно покращує добробут сімей заробітчан.
Для порівняння, ВВП на душу населення, розрахований за показником паритету купівельної спроможності у США складає 41 399 дол. США, Франції – 29 316, Ізраїлю – 25 416.
Не такі вже ми й бідні! Інше питання, наскільки рівномірно розподіляються доходи серед населення країни? Але це питання – риторичне.
Такі розрахунки дають відповідь на запитання, звідки в "бідній" країні стільки нових, в тому числі дорогих, авто на дорогах, і звідки беруться в "бідних" українців гроші на будівництво своїх осель, що викликало справжній будівельний бум в країні.
І чому вартість нерухомості в Києві та інших великих містах практично зрівнялась з європейськими цінами на житло? Не було б попиту, не було б і пропозиції.
Варто згадати, історію падіння і зростання добробуту населення за останні роки. До 1991 року за рівнем виробництва чавуну та сталі, танків на підводних човнів, тракторів та горілки СРСР, де економіка України грала не останню роль, був на перших місцях у світі.
З того часу ми пережили небувале падіння економіки - більше, ніж у два рази, гіперінфляцію та девальвацію, ревальвацію та стагнацію, революцію та контрреволюцію.
Уже в незалежній Україні змінювались президенти та мало не щороку уряди, проходили вибори і перевибори, мінялась грошова одиниця і проводились грошові реформи, пройшла "народна" ваучерна приватизація, в якій народ нічого не отримав, подальший олігархічний переділ роздержавленого майна і т.д. і т.п.
За таких катаклізмів економіка країни навчилась жити доволі автономно від держави.
Тобто склалася унікальна ситуація з системою державного та ринкового регулювання підприємницької діяльності, в якій підприємці навчились регулювати рентабельність та безпеку власного бізнесу за допомогою регулювання долі бізнесу, яка перебуває в "тіні". Тому й маємо таку долю тінізації української економіки.
З рівнем показника паритету купівельної спроможності в Україні ситуація виглядає наступним чином.
По перше, ми наразі маємо явно завищений курс долара до гривні, що перш за все вигідно експортерам. Експерти вважають, що реальний курс гривні до долара США повинен бути на рівні 2,5 – 3,0.
Ясно, що від існуючого курсу долара страждають всі споживачі в Україні, переплачуючи чи не вдвічі за імпортні товари. Але нам з вами ще довго прийдеться з цим миритися, тому що у експортерів є занадто сильні лобісти у всіх коридорах влади.
Крім того, саме експортерам належать усі основні ЗМІ в Україні. Тобто, вони "з'їдять" будь-який уряд чи керівництво Нацбанку, який наважиться встановити реальний чи наближений до реального курс долара до гривні.
Також потрібно врахувати, що такий крок зробить експортно-орієнтовані галузі економіки збитковими, зважаючи на застарілі технології та менеджмент на більшості підприємств України.
Це призведе до колапсу економіки та соціальної сфери таких регіонів, як Донбас, Запоріжжя, Дніпропетровщина та Харківщина (це до питання, хто кого годує).
Інша складова ПКС – низькі, неринкові тарифи і ціни, які ще залишились у багатьох сферах і галузях економіки. Наприклад – тарифи ЖКГ та на пасажирські перевезення залізницею. Тут ціни, хай з болем та криком, але неодмінно будуть дрейфувати в бік збільшення, що б не обіцяли політики з різних таборів.
Отже, підсумовуючи викладене, можемо зробити наступні висновки:
· Не такі вже ми бідні, як прибідняємось. З урахуванням показника ПКС, долі тіньової економіки та економіки домашніх господарств, середній українець приблизно вдвічі бідніший, ніж ізраїльтянин чи француз, і втричі, ніж американець. Але аж ніяк не в 10-20 раз згідно офіційної статистики.
· Якщо взяти співвідношення офіційного рівня ВВП на душу населення 1 950$ до реального - біля 14 000$ за розрахунками вище, то можна припустити, що "заслуга держави" в статках українців складає всього близько 15%, решта - заслуга самих пересічних українців.
· Очевидно, що найбільш стійке та динамічне зростання мають ті галузі економіки країни - банківська діяльність, роздрібна торгівля, середні виробничо-комерційні підприємства, сфера послуг тощо, які найбільш віддалені від державного регулювання чи лобіювання представниками державного істеблішменту. Тобто ті, які давно перейшли на ринкові умови роботи.
· Державні сектори економіки та соціальної сфери (охорона здоров'я, некомерційна освіта, ЖКГ, дороги, пенсійне забезпечення, державні підприємства) перебувають і ще довго будуть перебувати в занепаді, що підтверджує недолугість усіх урядів і президентів часів незалежності.
Професійним можна буде назвати той уряд, який зробить вказані галузі економіки та соціальної сфери конкурентноспроможними та ефективними. Інші галузі здатні до самовиживання і краще почуваються без "підтримки" держави.
Все інше – пусте базікання некомпетентних проФФесіоналів.
Сергій Сорока, для УП
