Розум

27 переглядів
9
Четвер, 22 березня 2012, 11:14
Юрій Шеляженко
для УП

Бідні, бо дурні. Дурні, бо бідні.

Так кажуть у народі. Тож головна причина наших проблем добре відома.

Питання в тому, що робити із цією дурістю. Є два традиційних підходи до означеної проблеми.

Перший – любити дурість.

Цей підхід був популярним у середньовіччі, за доби феодалізму. Читайте "Похвалу глупоті" Еразма Роттердамського.

Руїна триває дотепер, як влучно зауважили брати Капранови.

Згадайте, що ви сьогодні "лайкали" у Фейсбуці. До речі, як зветься один із найпопулярніших розважальних інтернет-ресурсів про політику?..

Дурість у нас вважається нормою.

Люблять не розумних, люблять нормальних.

Розумних, навпаки, ненавидять. За ненормальність.

Спробуй казати й жити не так, як усі – почуєш: "дуже розумний", "розумний знайшовся", "нам розумних не треба".

Кожна фраза – комплімент, від якого плакати хочеться.

Розруха в головах, казав професор Преображенський. І тільки наполеглива самоосвіта кожного свідомого українця допоможе здолати головну руїну.

Отже, другий підхід – учитися бути розумними.

Бути розумними по суті, не тільки по формі. Ефективно розвивати й реалізувати свої можливості та ресурси.

Не мавпувати чужий розум "культами карго", на зразок "економічних реформ" чи "громадянського суспільства" за чужі гроші.

Жити власним розумом.

У своїх судженнях прислухатися до внутрішнього голосу розуму та совісті, не оглядаючись на "єдино правильну точку зору" від улюблених авторитетів і авторитетних улюбленців.

Абстрагуватися від любові та ненависті.

Поважати інакомислячих, незважаючи на гнів. Критично ставитись до "своїх", незважаючи на любов.

Бачити очевидне, не ігнорувати факти.

Вірити в міру розумного.

Свого часу я написав для "Молодої нації" нарис про те, що всі популярні протестні рухи в Україні є консервативними в гіршому сенсі цього слова. Вони спрямовані на консервацію існуючого стану речей, бо не мають позитивної програми чи, у кращому разі, спрямовані на просте самозбереження.

Першу скрипку в протестній симфонії грає влада, її "революція згори".

Парадоксально, але найпомітніші бунтарі та революціонери – це люди, які не хочуть і не вміють жити по-новому. Це банальна мімікрія, маніпуляція з емоціями людей. Іноді й самообман.

Як довели соціологи, в Україні найбільш впливовими інституціями є церква та ЗМІ.

На мою думку, це пов'язано з тим, що вони торгують найпопулярнішими товарами: церква – любов'ю, ЗМІ – гнівом.

На любові та гніві заробляють гроші, політичний капітал, авторитет.

Гроші, до речі – це еквівалент того, що ми виробляємо.

Тому ми гніваємось на багатство. Для одних гроші означають любов, і вони ревнують, бо багатим дісталося більше любові. Інші монетизують свій гнів, зневажаючи чужий труд при його відчуженні для подальших спекуляцій.

Перевиробництво дурості спричиняє інфляцію. І навіть така потужна структура, як Міжнародний Валютний Фонд, не зможе довго рефінансувати нашу дурість.

Рано чи пізно шило вилізе з мішка, як сталося в Греції – від давніх мислителів якої, до речі, ми отримали в спадок апологетику любові.

Усупереч здоровому глузду, перевиробництво гніву та любові в Україні майже не знецінює ці товари. Можливо, тому що росте попит.

Гнів та любов, а також блеф, замішаний на них, успішно витісняють усі інші цінності з усіх сфер людського життя.

Це означає, що реальних цінностей у житті українців стає все менше. Емоції скороминущі. Зусилля, вкладені у вираження емоцій, не є інвестицією в майбутнє.

Люблячи без розуму, убиваємо себе. Адже про любов судять по її плодам.

Любов двох людей не є справжньою, якщо не створюється сім'я, якщо не виховуються діти. Кохання поза сім'єю є розпустою.

Любов однієї людини до самої себе є справжньою лише в сполученні з розумом, коли людина любить жити, трудитися, творити добро. Самолюбство без розуму є тупим егоїзмом.

Чому тоді ми підміняємо громадське життя колективними оргіями гніву та любові, заздалегідь знаючи про безплідність голих емоцій?

Чому у вітчизняних корпораціях платять за лояльність, а не за якість роботи?

Чому легко зібрати групу за інтересами, особливо протестну – але до справжніх діл охочих жменька?

Чому будь-яка українська влада більше шукає винних, ніж працює?

Чому ставлення українців до держави вимірюється її "соціальністю", платою з бюджету за любов?

Чому на міжнародній арені Україна поводиться, як мале дитя: вимагає любові до себе замість посилення власної конкурентоздатності?

Відповідь на ці питання проста: ми занадто багато любимо себе й гніваємось на себе, але не міняємо себе.

Треба самовдосконалюватись.

Поки ми судитимемо про добре й погане відповідно до почуттів гніву та любові, доти залишатимемося злиденними рабами своїх примх.

Будьмо ж розумними, адже це й означає бути людьми – Homo Sapiens.

Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач", спеціально для УП

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 37.19.244.---Правдомат..
Розум розумом, але! Розумний та самодостатній не марнує час, якщо він має мету. Леонардо да Вінчі часу не марнував, бо він замолоду почав "навчатися мистецтву жити". За цим зайняттям він постарів і несподівано усвідомив, що "все життя навчався помирати". До речі, Леонардо да Вінчі більш ніж на три століття взагалі був викреслений з пам"яті людства.Випадкова зацікавленість "Монною Лізою" спричинила додаткові пошуки в архівах, де й відшукалися його нині так добре відомі та знамениті трактати. --- Якщо автор вважає свій народ дурним, то він, м"яко кажучи, дуже помиляється. Сучасна поведінка людей непереборною силою спричинена усим масивом історичного руху народу, який у свою чергу отримував все нові й нові обставини та ускладнення. Якби це було не так, то народи не надавали би такого великого значення перемогам та подіям трьохсот- п"ятисотлітньої давності. Все пов"язане між собою, якщо намагатися пояснити поведінку та стан цілого народу. Народ в цілому - це не окремий індивід.
IP: 93.73.162.---inform..
Підміна понять:"..найпомітніші бунтарі та революціонери – це люди, які не хочуть і не вміють жити по-новому."- по СТАРОМУ!!!
IP: 193.19.152.---kazobon..
Браво
IP: 193.19.152.---kazobon..
Браво
IP: 82.207.30.---Olexiij Babenko..
ну картина ясна. Занурюємось в стан більш примітивних створінь. Емоції, інстинкти, рефлекси рулять. Вони працюють хоч примітивно, зате швидко і в повній гармонії зі світом, який ми створюємо. А здатність до абстрактного мислення - це вже небезпечно, небажано і нефеективно. Хіба що для певної категорії обслуги. Вироджуємось потихеньку, і ніякі заклики не робити цього не допоможуть. Може якийсь катаклізм нас накриє, дасть новий початок?
Усі коментарі
Передвиборчі ризики - між доцентровим і відцентровим
На місцях йде серйозне перекроювання електоральних ландшафтів. Українська децентралізація претендує стати "третім Майданом", який просто прийшов не так і не звідти, звідки його очікували. (рос.)
Хмарочос на "гібридному" піску
Новий законопроект про окуповані території Донбасу - це спроба "впихнути невпихуємоє". Влада вирішила грати "в довгу" з агресивним талановитим супротивником-експериментатором. (рос.)
Близькосхідна Росія: як Москва опинилася перед вибором у сирійському конфлікті
Виникає підозра, що Росія втрутилася в сирійські події без стратегії виходу...