Розум

52 перегляди
Четвер, 22 березня 2012, 11:14
Юрій Шеляженко
для УП

Бідні, бо дурні. Дурні, бо бідні.

Так кажуть у народі. Тож головна причина наших проблем добре відома.

Питання в тому, що робити із цією дурістю. Є два традиційних підходи до означеної проблеми.

Перший – любити дурість.

Цей підхід був популярним у середньовіччі, за доби феодалізму. Читайте "Похвалу глупоті" Еразма Роттердамського.

Руїна триває дотепер, як влучно зауважили брати Капранови.

Згадайте, що ви сьогодні "лайкали" у Фейсбуці. До речі, як зветься один із найпопулярніших розважальних інтернет-ресурсів про політику?..

Дурість у нас вважається нормою.

Люблять не розумних, люблять нормальних.

Розумних, навпаки, ненавидять. За ненормальність.

Спробуй казати й жити не так, як усі – почуєш: "дуже розумний", "розумний знайшовся", "нам розумних не треба".

Кожна фраза – комплімент, від якого плакати хочеться.

Розруха в головах, казав професор Преображенський. І тільки наполеглива самоосвіта кожного свідомого українця допоможе здолати головну руїну.

Отже, другий підхід – учитися бути розумними.

Бути розумними по суті, не тільки по формі. Ефективно розвивати й реалізувати свої можливості та ресурси.

Не мавпувати чужий розум "культами карго", на зразок "економічних реформ" чи "громадянського суспільства" за чужі гроші.

Жити власним розумом.

У своїх судженнях прислухатися до внутрішнього голосу розуму та совісті, не оглядаючись на "єдино правильну точку зору" від улюблених авторитетів і авторитетних улюбленців.

Абстрагуватися від любові та ненависті.

Поважати інакомислячих, незважаючи на гнів. Критично ставитись до "своїх", незважаючи на любов.

Бачити очевидне, не ігнорувати факти.

Вірити в міру розумного.

Свого часу я написав для "Молодої нації" нарис про те, що всі популярні протестні рухи в Україні є консервативними в гіршому сенсі цього слова. Вони спрямовані на консервацію існуючого стану речей, бо не мають позитивної програми чи, у кращому разі, спрямовані на просте самозбереження.

Першу скрипку в протестній симфонії грає влада, її "революція згори".

Парадоксально, але найпомітніші бунтарі та революціонери – це люди, які не хочуть і не вміють жити по-новому. Це банальна мімікрія, маніпуляція з емоціями людей. Іноді й самообман.

Як довели соціологи, в Україні найбільш впливовими інституціями є церква та ЗМІ.

На мою думку, це пов'язано з тим, що вони торгують найпопулярнішими товарами: церква – любов'ю, ЗМІ – гнівом.

На любові та гніві заробляють гроші, політичний капітал, авторитет.

Гроші, до речі – це еквівалент того, що ми виробляємо.

Тому ми гніваємось на багатство. Для одних гроші означають любов, і вони ревнують, бо багатим дісталося більше любові. Інші монетизують свій гнів, зневажаючи чужий труд при його відчуженні для подальших спекуляцій.

Перевиробництво дурості спричиняє інфляцію. І навіть така потужна структура, як Міжнародний Валютний Фонд, не зможе довго рефінансувати нашу дурість.

Рано чи пізно шило вилізе з мішка, як сталося в Греції – від давніх мислителів якої, до речі, ми отримали в спадок апологетику любові.

Усупереч здоровому глузду, перевиробництво гніву та любові в Україні майже не знецінює ці товари. Можливо, тому що росте попит.

Гнів та любов, а також блеф, замішаний на них, успішно витісняють усі інші цінності з усіх сфер людського життя.

Це означає, що реальних цінностей у житті українців стає все менше. Емоції скороминущі. Зусилля, вкладені у вираження емоцій, не є інвестицією в майбутнє.

Люблячи без розуму, убиваємо себе. Адже про любов судять по її плодам.

Любов двох людей не є справжньою, якщо не створюється сім'я, якщо не виховуються діти. Кохання поза сім'єю є розпустою.

Любов однієї людини до самої себе є справжньою лише в сполученні з розумом, коли людина любить жити, трудитися, творити добро. Самолюбство без розуму є тупим егоїзмом.

Чому тоді ми підміняємо громадське життя колективними оргіями гніву та любові, заздалегідь знаючи про безплідність голих емоцій?

Чому у вітчизняних корпораціях платять за лояльність, а не за якість роботи?

Чому легко зібрати групу за інтересами, особливо протестну – але до справжніх діл охочих жменька?

Чому будь-яка українська влада більше шукає винних, ніж працює?

Чому ставлення українців до держави вимірюється її "соціальністю", платою з бюджету за любов?

Чому на міжнародній арені Україна поводиться, як мале дитя: вимагає любові до себе замість посилення власної конкурентоздатності?

Відповідь на ці питання проста: ми занадто багато любимо себе й гніваємось на себе, але не міняємо себе.

Треба самовдосконалюватись.

Поки ми судитимемо про добре й погане відповідно до почуттів гніву та любові, доти залишатимемося злиденними рабами своїх примх.

Будьмо ж розумними, адже це й означає бути людьми – Homo Sapiens.

Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач", спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Як голосувала Америка: репортаж із виборчої дільниці
Для американців важливо показати, що, незалежно від того, за кого саме вони віддали голос, вони виконали свій громадянський обов'язок. Цьогорічні вибори особливо важливі, адже це перша політична подія після президентських виборів.
Кінець Великої війни. Чи Європа і світ зробили висновки?
Хочеться задуматися, що сталося, а що таки не відбулося? Що ми як людство тоді зрозуміли? У якому нерозумінні перебували десятиліттями і може ще й досі не знайшли відповіді на деякі питання?
Коробка для туалетного паперу під замком, або Як пости у Facebook можуть покращувати школи
Та безпека – це не тільки коли когось кудись не пускають. Безпека – це і безпечне середовище, і санітарно-гігієнічний стан. Безпека – це коли кожен виконує свою роботу добросовісно.
Перша світова. Чи всі уроки засвоєні?
Пам'ять про цю війну в нашій національній свідомості майже знівельована. Ми практично нічого не знаємо про її перебіг, а головне – ми не переживаємо її трагедію на емоційному рівні, у нас стерте співчуття до мільйонів її жертв.
"Вибори" "ДНР": між триколором і своїми спецслужбами
11 листопада в Донецьку російська адміністрація, що ховається за вивіскою "Донецька народна республіка", формалізувала зміну керівного менеджменту, назвавши цей процес виборами. (рос.)
Конкурс до Антикорупційного суду – це відповідь усім оракулам "зради"
Чому потрібно ображати кандидатів ще до того, як вони складуть іспит, пройдуть психологічне тестування і нададуть у прямому ефірі відповіді на дискомфортні питання щодо свого майна?
Банкрутство фізичної особи: кому вигідно?
Яка користь від інституту банкрутства фізичної особи для українського суспільства?