Перейден ли Рубикон?

Вчинок "Femen", на правду, не здивував. Можливо, багатьох людей він шокував. Але, думаю, що серед широкого загалу викликав лише почуття злості.

Адже наругу над Поклонним Хрестом, який вставлений у центрі столиці, здійснено не лише публічно, а у формі брутального виклику всім: владі, опозиції, киянам, християнам і навіть мусульманам та юдеям, які відтепер мають задуматися над тим, як уберегти власні символи і святині в столиці держави, що вважається "європейською і демократичною".

Злість бере не стільки від нахабства "Femen", як від власної безпорадності. Адже війна з хрестами у Києві стає майже буденною справою.

Останній раз глумління над Хрестом відбулося у червні 2011 року неподалік Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі. Дубовий Хрест висотою 5 метрів, діаметром 0,3 метра було спиляно, як прийнято писати у міліцейських хроніках, "невідомими особами".

Як і цього разу на місце події прибули слідчі відділку міліції Печерського району. Вони зафіксували подію, провели дослідження, зняли відбитки пальців. Далі – розслідування і … закриття справи.

Перед тим у Бабиному Яру "невідомі зловмисники" тричі глумилися над Пам’ятним Хрестом вставленим тут у 1992 році на честь відомої української поетеси і члена ОУН Олени Теліги та учасників націоналістичного підпілля, які у 1941-42 роках були замордовані німецькими окупантами.

До МВС, Генеральної прокуратури надсилалися гнівні листи народних депутатів, відомих громадських діячів, які справедливо зауважували, що акти вандалізму у Бабиному Яру не можна ігнорувати, оскільки йдеться про авторитет влади і держави, що зобов’язані забезпечувати належний порядок у місцях поховання сотень тисяч українців, представників інших національностей, які стали жертвами фашизму.

Не допомогло. Винних у скоєнні злочинів не знайдено, справу пущено на гальмах.

І наслідок – "Femen" із бензопилою у центрі Києва та спиляний хрест, що символізує криваве свавілля комуністичної влади.

Як реагувати на це все? В УПЦ МП закликали до ігнорування подібних акцій. "Таким чином, їх організатори не досягнуть своїх цілей", – заявив прес-секретар митрополита Володимира, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ-МП протоієрей Георгій (Коваленко).

При цьому він забув сказати, що реакція братньої РПЦ на подібні акції в Москві була зовсім іншою.

Предстоятелі цієї церкви у невластивому для християн дусі навіть не допускали думки про "вибачення", натомість домагалися найсуворішого покарання для панк-групи "Pussy Riot", яка вчинила безчинства у храмі Хреста Спасителя.

Та й навряд чи у добу Інтернету можна проігнорувати вихватки "Femen". Навпаки, як бачимо, ігнорування подібних акцій лише спонукає до рецидивів.

Зло має бути покарано. Так чинять у правому суспільстві. За богохульників треба молитися. Так роблять у християнських державах. Та одне одному не завадить.

Думаю, що чимало людей сьогодні шукають політичний контекст акцій "Femen". Не виключаю, що у нашому вкрай заполітизованому житті такий контекст може існувати.

І коли станеться так, що будуть знайдені відповідні докази, то це, звісно, буде політична смерть для тих, хто вирішив у такий спосіб всістися або ж утриматися у владних кріслах.

Але виглядає на те, що акція "Femen" має не стільки політичне підґрунтя, як свідчить про глибину морального і духовного звиродніння, що проявляється у таких потворних акціях як публічне спилювання Хреста із Розп’яттям.

Чи перейдено Рубікон? Кожен з нас має не лише відповісти на це питання, а зробити так, щоб його ми не перейшли ніколи.

Богдан Червак, для УП