Анализ роспропаганды: молчание о Белгороде, Шойгу опускается в иерархии

Пятница, 08 июля 2022, 16:00

Третього липня Путін не сказав жодного слова на підтримку загиблих та поранених у Бєлгороді. У будь-якій цивілізованій країні після таких надзвичайних подій екстрено виступає президент, пояснює, що відбулось, висловлює підтримку.

Бєлгородці ж не почули від Путіна жодного слова. Єдина офіційна особа, яка була вимушена хоч щось пояснити місцевим жителям, крім "серії гучних звуків, хлопків, роботи системи ППО", став губернатор Бєлгородської області Гладков.

На запитання однієї з місцевих мешканок: "Як нам тепер спокійно спати?", той відповів: "Ніяк. Сказати, що більше такого ніколи не буде, я не можу".

Чому ж гинуть мирні люди в офіційно невоюючий Росії? Версій декілька, або одна, але в сукупності:

Кремль дав вказівку місцевій владі не включати паніку через сирени, щоб населення не почало задавати незручні запитання (а воно вже почало).
Москві дійсно начхати на життя "решти росіян" і все пущено на "авось".
Путіну вкрай потрібні жертви серед власного мирного населення.
Власноручна атака на російські міста здійснена для подальшого зриву постачань західної зброї, мовляв: "Україна обіцяла Байдену не обстрілювати територію РФ". Російські мирні мешканці виступають тут лише черговим витратним матеріалом.
Бєлгородська історія потрібна для оголошення загальної мобілізації в Росії. Хоча перші коментарі від Москви з серії: "в Багдаді все спокійно, усе під контролем".

Усі ці версії залишимо для роздумів росіянам. Хоча, здається, вони вже давно все зрозуміли.

Блискавична швидкоплинна операція "з демілітаризації України" обернулась зовсім не тим, про що кажуть їм щогодинно у телевізорі.

Як "воєнкори" образились на Путіна і Міністерство оборони РФ

30-го червня передовий загін пропагандистів , так звані "воєнкори", були змушені зіштовхнутися з "проявом мультивсесвіту".

Нагадаємо, першою версією МО РФ про втечу зі Зміїного було: "гарнізон з острова вивели як жест доброї волі зі сприяння зусиллям ООН з організації гуманітарного коридору для вивезення зерна України".

Другою: "збереження особового складу".

Третьою: "свою роль об’єкт виконав".

Четвертою: "на його утримання йшли великі ресурси".

В цей же день, окрім Зміїного, звалилась ще одна "зрада" з боку російського керівництва. Тепер вже пов’язана з нещодавнім обміном полонених.

Кремль і МО РФ з цих двох приводів влаштували, до речі, банальний інформаційний прийом – "перекидання". На запитання про Зміїний Кремль відіслав усіх до МО РФ: "всі деталі у військових".

Ті, у свою чергу, хвацько переадресували всі питання про обмін полоненими до Кремля: "рішення прийняв верховний головнокомандувач". Але, здається, заплутати сліди "зради" не вийшло.

Насправді, образа у "воєнкорів" чимала. Їх, "як і в історії з Тайрою (яку вони самі ж визнали інформаційною поразкою Росії), глибоко ранить те, що нам знову нічого не повідомили наперед, а новини ми дізнаємося від ГУР України".

А потім почались запитання про звільнених "азовців", які, на думку, наприклад, "воєнкора" Сладкова є свідченням, що російське "суспільство такими діями ламають через коліно".

Цікаво, що на відміну від пропагандистів, які працюють в полях, на передовій, салонний загін інфоприслуги Кремля в особі Соловйова, Скабеєвої та Симоньян таких питань не задавав. Ті своє місце знають.

А різноманітних сладкових, коців та решту піддубних взагалі не шкода. Тому просто "работайте, братья!" і у своєму "визвольно-патріотичному" угарі не проколюйте інформаційний пузир пересічних росіян.

Сечін вигадав піар для служби в російській армії

І наостанок знову про, на перший погляд, побутову історію, яка прямо не стосується України, але чи не найкраще свідчить про суть того, що зараз відбувається в Росії. Це історія про одну з її спортивних "скреп" – хокей.

1 липня члена збірної Росії з хокею, призера останньої Олімпіади у Пекіні, Івана Федотова, затримали в Санкт-Петербурзі за звинуваченням в … ухиленні від служби в російській армії. В квітні хокеїст повідомляв, що переходить до американської команди НХЛ Philadelphia Flyers.

Затримували люди в масках та камуфляжі, посадили у фургон без розпізнавальних знаків та відвезли у військкомат, де він залишався до пізнього вечора. Там йому стало погано.

Згодом його знайшли у 1-му військово-морському клінічному госпіталі у тяжкому стані. А 3 липня – у шпиталі Сєвєроморська, звідки направили до місця несення служби на Нову Землю в Заполяр’я. Федотову ще пощастило. Могли й "Україну визволяти" відправити. Хоча не факт, що не відправлять пізніше.

Цей хокейний випадок лише один з трьох недавніх кроків Кремля щодо зачищення залишків якоїсь "вільної Росії", яка хоче дивитись далі ніж дозволено.

Першим кроком було фактично знищено усі більш-менш вільні театри, починаючи з їх перейменування. Наприклад, легендарний "Гоголь-центр" став театром імені Гоголя і закінчуючи тотальним звільненням усього їх керівного складу.

Паралельно проводилась зачистка вчених. 30 червня один із найвідоміших світил у квантових оптичних технологіях Дмитро Колкер був заарештований за звинуваченням у держзраді. До СІЗО його доправили з лікарні, де той перебував з 4 стадією раку підшлункової залози. Він не міг навіть їсти без допомоги рідних.

Третього липня фізик помер. Як влучно зазначив автор і засновник Telegram-каналу "Сталингулаг" Олександр Горбунов: "Якщо довго вдивлятися в СРСР, СРСР почне вдивлятися в тебе".

Міністру оборони РФ вказали на його місце

Нагадаємо, "вихід на адміністративні кордони ЛНР" до яких з Луганська було 117 км зайняв для російської армії 131 день.

Єдина більш-менш формалізована військова "перемога" (звісно, тимчасова) у війні з Україною обійшлася Путіну у понад 36200 бійців, 1589 танків, 3 754 бойових броньованих машин, 804 одиниць артилерійських систем, 246 РСЗВ, 105 систем ППО, 217 літаків, 187 вертольотів та решти "дрібниць" на кшталт крейсера "Москва".

Цікаво, що на оприлюднених кадрах зустрічі Путіна і Шойгу на тему "Лисичанськ – наш" диктатор каже своєму міністру оборони про те, що вже отримав доповіді від двох командувачів "українських напрямків" Лапіна і Суровікіна.

Насправді, Путін цим чітко вказав на місце Шойгу в своїй новій ієрархії. Тобто, перш ніж слухати свого головного військового візира, падишах отримав інформацію безпосередньо від його нукерів.

Що це було: протокольний прокол чи напівофіційно висловлена недовіра міністру оборони з боку главковерха?

Цікаво й те, що путінський прессекретар Пєсков ще пару днів тому казав, що всі антиковідні заходи в Кремлі зберігаються у повній мірі.

А які вони, можна докладно прочитати у дослідженні "Кремлівський карантин під час війни. Як у Росії охороняють здоров’я Володимира Путіна". Його оприлюднило Бі-Бі-Сі. Там, наприклад, йдеться про те, як літній загін "Росія", чиї екіпажі літають із Путіним, витратив на аналізи на Covid 125 млн рублів. Із червня 2021 року льотчики та стюардеси щомісяця здавали до двох тисяч ПЛР-тестів та до 600 – на антитіла. А також – півсотні аналізів крові на біомаркери та 100 – 200 аналізів калу для виявлення коронавірусу.

А 94-річного ветерана Ахата Юлашева із Казані, перш ніж дозволити потиснути руку Путіну на останньому параді 9 травня, два тижні протримали у карантині. І так було з усіма, хто сидів з ним поруч на трибуні.

Тобто кремлівській господар маніакально зациклений на своєму здоров’ї.

Ця історія, з огляду на останню зустріч Путіна і Шойгу, цікава тим, що ще 26 червня останній нібито інспектував командні пункти російських військових в Україні.

Минув лише тиждень. Виходить, або карантин перед зустріччю з Путіним став коротшим, або Шойгу свою "інспекцію" проводив не 26 червня, або не в Україні, або це взагалі був не Шойгу, або ж його зустріч з Путіним стала черговим постановочним фейком.

У будь-якому разі, міністру оборони РФ, який прийшов гордо доповідати на телекамеру про "визволення ЛНР", вказали на його справжнє місце. І чи зробив це сам Путін чи російське телебачення, що зараз майже одне й теж, вже неважливо.

Центр стратегічних комунікацій

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.