Без несподіванок буде розвиватися українська економіка наступного року
Вівторок, 29 жовтня 2002, 18:19
Незважаючи на політичну нестабільність, у країні збережеться економічне зростання на рівні 4-5 %. Вперше урядові прогнози й прогнози дослідницьких організацій збігаються в частині росту ВВП, хоча неурядові економісти більш песимістичні щодо інфляції. В цілому - країна буде котитись торованою колією. Якщо не трапиться нічого непередбачуваного.
Будь-який прогноз - невдячна справа. А прогнозувати, як буде розвиватись економіка України справа вдвічі важча, з огляду на ту обставину, що половина економіки і так працює в тіні, а інша - "рухається, куди спрямує партія". А все ж, економічні прогнози просто необхідні, наприклад, виконавчій владі, хоча б для того, щоб спланувати бюджет або ж відрапортувати про "нові" висоти, досягнуті чинним урядом.
Цінність макроекономічного прогнозу для бізнесу в українських умовах трохи сумнівна. І ось чому. З одного боку, для України нормальною є ситуація, за якої той чи інший сектор зростає з річними темпами 10-20% (наприклад, харчова, легка промисловість, сектор послуг, торгівля такі темпи росту демонстрували протягом 2000 року), у той час як офіційний ВВП збільшується тільки на 5%. З іншого боку, для "авторитетних" галузей і фірм набагато легше домовитися у високих кабінетах про "необхідні" показники, ніж ворожити - а як же зміниться індекс промислових цін і як це вплине на мій бізнес.
Хоча практична цінність ознайомлення з макроекономічним прогнозуванням для більшості українських бізнесменів тяжіє до нуля, знати про прогнози необхідно хоча б для того, щоб порівняти погляди на перспективи розвитку ЗАТ "Україна" західних і вітчизняних економістів.
Особливістю прогнозів на цей рік є те, що здебільшого урядові показники збігаються з прогнозами як вітчизняних, так і закордонних економістів. З одного боку це може свідчити про те, що якість прогнозування урядових економістів покращилася, а з другого – те що шокові фактори, як наприклад зростання політичних ризиків, дуже важко передбачити. І тому більшість прогнозів розраховані на "економічних" факторах і на основі результатів попередніх років.
Якщо поглянути на практичний бік справи, ріст ВВП у країні прогнозується на рівні від 4,3 до 5 %. Основними "точками зростання", на думку аналітиків, буде приватне споживання, що за прогнозами Міністерства економіки, зросте у 2003 році на 7,4%. При цьому, базою для росту внутрішнього споживання буде не "вітчизняний виробник", а закордонний. Тому, попереджають аналітики Інституту економічних досліджень (IER) і Міжнародного валютного фонду, що випереджуючий ріст імпорту може призвести до зменшення позитивного сальдо торгового балансу. Якщо це відбудеться, то НБУ доведеться продавати свої золотовалютні резерви, а не скуповувати долари на міжбанківському ринку, як це відбувається зараз.
Незважаючи на те, що Кабмін прогнозує ріст інвестицій на 7,6% у 2003 році (це майже втричі вище від очікуваного росту капіталовкладень в економіку цього року), майже ніхто не говорить про ріст інвестицій в економіку України. Втім, Вероніка Мовчан і Рікардо Джуччі з Інституту економічних досліджень вважають, що "провал" в інвестиціях 2002 року (незначний ріст у 1,4% у I кварталі) легко пояснити політичними факторами: "політична кампанія відволікла ресурси підприємств із виробничої сфери в політичну...невизначеність результату виборів і очікування змін в економічних пільгах призвели до того, що інвестиційні рішення були відкладені". Втім, Кабмін все ж таки продовжує свято вірити в привабливість України і прогнозує $770 млн. і $880 млн. прямих іноземних інвестицій у 2003 та 2004 роках, відповідно. Як досягти більше ніж 10% росту в іноземних інвестиціях у рік президентських виборів при цьому фахівці міністерства економіки чомусь не пояснюють.
У сфері цін передбачається інфляція у рамках 5,5-7%, хоча і тут не все так просто. Незважаючи на те, що НБУ та уряд можуть порівняно легко маніпулювати інфляцією, тут також можливі сюрпризи. Наприклад, поточного року уряд також обіцяв близько 5% росту цін. Але дефляція першого півріччя відкоригувала ці плани: поки падіння споживчих цін за перше півріччя склало всього 3,5%.
Згадана дефляція, на думку економістів IER, була викликана здебільшого зростанням конкуренції на ринку аграрних продуктів, а точніше - нездатністю українських ринків і транспортної інфраструктури "переварити" рекордний врожай 2001 року. Втім, Нацбанк і уряд порахували дефляцію гарним знаком для проведення більш вільної грошової політики - ідея про довгострокові кредити в економіку України під гарантії НБУ є яскравим тому прикладом. Коли ж дефляційні фактори вичерпають свій ресурс, накачування грошей в економіку з боку НБУ та уряду неминуче призведе до росту інфляції. Найбільш песимістичним є в цьому плані МВФ, що планує інфляцію в Україні на рівні 7% у наступному році.
Отож будь-яких значних потрясінь в економіці України наступного року очікувати не слід, втім, як і особливих досягнень. Експерти МВФ, щоправда, прозоро натякнули у своєму звіті по Україні, що у найближчі роки фінансову стабільність можна утримувати тільки при темпах росту ВВП не менш 4% щорічно.
Від себе хочеться відзначити, що хоча уряд і пишається темпами росту у 4-6%, прості арифметичні дії показують, що Україні при базовому сценарії (тобто в країні нічого не змінюється ні в той, ні в інший бік) буде потрібно приблизно 18 років, щоб досягти рівня Польщі і 27 років - Словенії.
Будь-який прогноз - невдячна справа. А прогнозувати, як буде розвиватись економіка України справа вдвічі важча, з огляду на ту обставину, що половина економіки і так працює в тіні, а інша - "рухається, куди спрямує партія". А все ж, економічні прогнози просто необхідні, наприклад, виконавчій владі, хоча б для того, щоб спланувати бюджет або ж відрапортувати про "нові" висоти, досягнуті чинним урядом.
Цінність макроекономічного прогнозу для бізнесу в українських умовах трохи сумнівна. І ось чому. З одного боку, для України нормальною є ситуація, за якої той чи інший сектор зростає з річними темпами 10-20% (наприклад, харчова, легка промисловість, сектор послуг, торгівля такі темпи росту демонстрували протягом 2000 року), у той час як офіційний ВВП збільшується тільки на 5%. З іншого боку, для "авторитетних" галузей і фірм набагато легше домовитися у високих кабінетах про "необхідні" показники, ніж ворожити - а як же зміниться індекс промислових цін і як це вплине на мій бізнес.
Хоча практична цінність ознайомлення з макроекономічним прогнозуванням для більшості українських бізнесменів тяжіє до нуля, знати про прогнози необхідно хоча б для того, щоб порівняти погляди на перспективи розвитку ЗАТ "Україна" західних і вітчизняних економістів.
Особливістю прогнозів на цей рік є те, що здебільшого урядові показники збігаються з прогнозами як вітчизняних, так і закордонних економістів. З одного боку це може свідчити про те, що якість прогнозування урядових економістів покращилася, а з другого – те що шокові фактори, як наприклад зростання політичних ризиків, дуже важко передбачити. І тому більшість прогнозів розраховані на "економічних" факторах і на основі результатів попередніх років.
Якщо поглянути на практичний бік справи, ріст ВВП у країні прогнозується на рівні від 4,3 до 5 %. Основними "точками зростання", на думку аналітиків, буде приватне споживання, що за прогнозами Міністерства економіки, зросте у 2003 році на 7,4%. При цьому, базою для росту внутрішнього споживання буде не "вітчизняний виробник", а закордонний. Тому, попереджають аналітики Інституту економічних досліджень (IER) і Міжнародного валютного фонду, що випереджуючий ріст імпорту може призвести до зменшення позитивного сальдо торгового балансу. Якщо це відбудеться, то НБУ доведеться продавати свої золотовалютні резерви, а не скуповувати долари на міжбанківському ринку, як це відбувається зараз.
Незважаючи на те, що Кабмін прогнозує ріст інвестицій на 7,6% у 2003 році (це майже втричі вище від очікуваного росту капіталовкладень в економіку цього року), майже ніхто не говорить про ріст інвестицій в економіку України. Втім, Вероніка Мовчан і Рікардо Джуччі з Інституту економічних досліджень вважають, що "провал" в інвестиціях 2002 року (незначний ріст у 1,4% у I кварталі) легко пояснити політичними факторами: "політична кампанія відволікла ресурси підприємств із виробничої сфери в політичну...невизначеність результату виборів і очікування змін в економічних пільгах призвели до того, що інвестиційні рішення були відкладені". Втім, Кабмін все ж таки продовжує свято вірити в привабливість України і прогнозує $770 млн. і $880 млн. прямих іноземних інвестицій у 2003 та 2004 роках, відповідно. Як досягти більше ніж 10% росту в іноземних інвестиціях у рік президентських виборів при цьому фахівці міністерства економіки чомусь не пояснюють.
У сфері цін передбачається інфляція у рамках 5,5-7%, хоча і тут не все так просто. Незважаючи на те, що НБУ та уряд можуть порівняно легко маніпулювати інфляцією, тут також можливі сюрпризи. Наприклад, поточного року уряд також обіцяв близько 5% росту цін. Але дефляція першого півріччя відкоригувала ці плани: поки падіння споживчих цін за перше півріччя склало всього 3,5%.
Згадана дефляція, на думку економістів IER, була викликана здебільшого зростанням конкуренції на ринку аграрних продуктів, а точніше - нездатністю українських ринків і транспортної інфраструктури "переварити" рекордний врожай 2001 року. Втім, Нацбанк і уряд порахували дефляцію гарним знаком для проведення більш вільної грошової політики - ідея про довгострокові кредити в економіку України під гарантії НБУ є яскравим тому прикладом. Коли ж дефляційні фактори вичерпають свій ресурс, накачування грошей в економіку з боку НБУ та уряду неминуче призведе до росту інфляції. Найбільш песимістичним є в цьому плані МВФ, що планує інфляцію в Україні на рівні 7% у наступному році.
Отож будь-яких значних потрясінь в економіці України наступного року очікувати не слід, втім, як і особливих досягнень. Експерти МВФ, щоправда, прозоро натякнули у своєму звіті по Україні, що у найближчі роки фінансову стабільність можна утримувати тільки при темпах росту ВВП не менш 4% щорічно.
Від себе хочеться відзначити, що хоча уряд і пишається темпами росту у 4-6%, прості арифметичні дії показують, що Україні при базовому сценарії (тобто в країні нічого не змінюється ні в той, ні в інший бік) буде потрібно приблизно 18 років, щоб досягти рівня Польщі і 27 років - Словенії.
