Зелений привид
П'ятниця, 17 січня 2003, 17:33
Новий рік приніс нові потрясіння світової валютної системи: курс долара стосовно євро за перші дві декади січня знизився до чергового мінімуму в 1,059 $/?. За результатами ж 2002 року темпи падіння американської валюти склали 23%. Але і це не межа, з огляду на хитке становище долара. Складність ситуації полягає також у тім, що дві інших світові валюти - євро та ієна - знаходяться не у кращому становищі, що призводить до ще більшої паніки на міжнародних ринках. Парадокс нинішнього стану світової фінансової системи те, що у різкому знеціненні долара США не зацікавлений ніхто.
Валютний цейтнот
Розмови про девальвацію долара регулярно виникають з тією чи іншою періодичністю, що, не заважає цій валюті залишатися на провідних позиціях у світі. І хоча перше місце долара у неофіційному світовому рейтингу валют поки що непохитне, утримувати ці позиції з кожним днем усе складніше.
Слово "утримувати" тут вжито не випадково: саме політика сильного долара є наріжним каменем валютної системи, що склалася у світі, і, як свідчать останні заяви членів економічної команди президента США Дж. Буша, американці не мають наміру відмовлятися від підтримки своєї валюти. Справа навіть не у тому, що міцний долар - предмет національної гордості американців чи основа заощаджень у країнах, що розвиваються, а у тому, що ніхто у світі не запропонував більш-менш зрозумілої альтернативної валютної системи, здатної змінити нинішню.
Втім, для порятунку долара економічному блоку Білого дому доведеться вирішити низку часом протилежних економічних завдань. Перша й найголовніша серед них пов'язана з дефіцитом торгівельного балансу Штатів. Цей показник досяг у 2002 році величезної цифри в $420 млрд. (або 5% ВВП), і його збільшення підштовхує курс долару донизу.
Дефіцит торгівельного балансу не завжди був проблемою для американської економіки. Спочатку його успішно покривали за рахунок "експорту" доларів, потім - за допомогою припливу капіталів іноземних інвесторів на американський фондовий ринок у часи "технологічного буму" 90-х. Натомість зараз, коли спостерігається відтік капіталу з Уолл-Стріт (цей показник склав минулого року $66 млрд.), проблема перевищення імпорту над експортом стала набагато гострішою.
Саме в контексті торгівельного балансу мета валютної політики США входить у суперечку із необхідністю стимулювання економічного росту у країні. Всі дії цього напрямку американської влади за останні два роки були сконцентровані на стимулюванні споживання та корпоративних інвестицій - головних факторів економічного росту Сполучених Штатів.
У той же час, ріст споживання пришвидшує імпорт товарів з інших країн, що негативно впливає на курс долара до цих валют. Найбільш очевидним виходом із ситуації є девальвація долара, за якої експорт американських товарів зросте, а обсяги імпорту знизяться через ріст цін на товари з-за кордону. Але цей варіант малоймовірний одразу з декількох причин.
По-перше, незначне зниження курсу долара не вирішить всіх проблем, як не вирішила їх 20%-ва девальвація минулого року. По-друге, обезцінення долара може вдарити по фінансових ринках США, звідки підуть іноземні інвестори. До того ж у всьому світі прискориться процес переводу резервів із доларів у євро.
До останнього часу капіталовкладення іноземних інвесторів в американські активи розподілені були наступним чином: $1200 млрд. - в облігаціях Держказначейства, $1700 млрд. - у паперах американських корпорацій і $1100 млрд. - в акціях компаній. Порівняно з цими масштабами, $66 млрд., виведених з американських активів іноземцями минулого року, здаються краплею в морі.
Врешті-решт із таким сценарієм розвитку подій не погодяться європейці та японці. Девальвація долара щодо ієни та євро може істотно скоротити експорт цих країн, остаточно підірвавши економіку тієї ж Німеччини та Японії. Зміцнення євро та ієни і без того не найкращим чином відбились на економіці цих країн. Ріст ВВП Німеччини склав минулого року лише 0,2%, головною причиною чого вважають слабке економічне становище США, що призвело до зниження темпів росту німецького експорту з 5% у 2001 році до 2,9% у 2002.
Опозицію підвищенню курсу долара можуть скласти, крім Німеччини, Японія та Китай, експорт яких у США не менш значний. Разом із величезними іноземними резервами це дозволяє згаданим країнам проводити активну політику на валютних ринках, перешкоджаючи надмірному зміцненню їхніх національних валют.
За оцінками сінгапурського офісу Deutsche Bank, останні тенденції на валютних ринках регіону свідчать, що приплив доларів у 2002 році збільшився. У центральних банків, що прагнуть перешкодити подорожчанню місцевих валют, просто не залишається альтернативи викупу американської валюти.
Пітер Едвард із Deutsche Bank відзначає, що більшість валют азіатського регіону недооцінені стосовно долара на 25-30%. Саме ця недооціненість - один із факторів позитивного балансу регіону у торгівлі з іншим світом, що склав 3,4% ВВП. У результаті інтервенцій центробанків Південно-Східної Азії тільки минулого року валютні резерви центральних банків регіону зросли на $153 млрд. - до $927 млрд. Так що в першу чергу підтримку долара при необхідності зроблять навіть не американці, а китайці та японці.
Подих війни
Якщо перейти безпосередньо до прогнозів, то вирішальним фактором стане "військовий", тобто реальна можливість початку військового конфлікту США та Іраку. Результат подій може перекреслити прогнози економістів.
"Війна є форс-мажором: ви ніколи не зможете спрогнозувати розвиток ситуації.
Люди знижують особисті витрати і не роблять великих інвестицій через непевність у майбутньому" - вважає Сюзанна Гарсіа-Керверо з лондонського офісу Deutsche Bank - одна з 150 економістів, опитаних агентством Reuters у рамках квартального консенсусу-прогнозу. За даними січневого опитування, прогноз росту ВВП на 2003 рік для Німеччини та Японії знижений на 0,5%, а для США - з 2,8% до 2,7%. У зв'язку з переглядом показників слабкість долара може стати додатковим негативним фактором для німецької та японської економік.
Зростання напруги, втім, може виявитися навіть корисним для долара. "Політика міцного долара може давати позитивні результати тільки у двох випадках - якщо економіка США знаходиться у кращому становищі, ніж її основні конкуренти, чи коли зростають глобальні ризики" – сказано у коментарі банку Morgan Stanley. "Ріст глобальних ризиків" (збереження військової напруги відразу у декількох чутливих точках планети) змушує інвесторів, підтримуючи тим самим курс долара, вкладати активи або у золото, або ж у папери з найбільш високою надійністю - облігації Казначейства США.
Проте, резерв підтримки дійсно вичерпується. За прогнозом банку ABN Amro, курс долара вже у першому півріччі цього року перевищить 1,09 $/?. Головним чином - через дії європейських інвесторів по хеджуванню валютного ризику їхніх капіталовкладень в економіку США. Про більш вигідне положення євро свідчить і те, що більшість опитаних у грудні-2002 інвестиційним банком Merrill Lynch менеджерів інвестфондів назвали євро найбільш привабливою для вкладень валютою. Долар вони вважають надмірно переоціненим. При цьому найбільш привабливим фінансовим ринком у розумінні т.зв. інституціональних інвесторів (великі банки і фонди) залишається ринок американський.
Свій внесок в невизначеність щодо перспектив долара вносять і недавні плани економічної команди президента Буша щодо зниження податків. На думку Стівена Джена (банк Morgan Stanley), зниження податків лише збільшить розрив між імпортом та експортом США, що у 2004 році може досягти 6%.
Втім, наміри Білого дому можна пояснити й тим, що на Капітолійських пагорбах мають намір переглянути політику "сильного долара", що проводив попередній голова Державного казначейства Сполучених Штатів Пол О'Ніл. На користь цієї версії свідчить те, що падіння долара після зміни керівництва Держказначейства прискорилося.
Олімпійський спокій самих американців (якщо бути точнішим, то уряду) з приводу долі їхньої валюти пояснюється просто: у долара як основної резервної валюти світу альтернативи нема, і падати йому просто нікуди, оскільки основні конкуренти - ієна та євро - знаходяться не в кращому стані і їх перспективи так само примарні. Інвестори не мають у своєму розпорядженні альтернативні варіанти капіталовкладень: світові ціни на нерухомість зросли до неймовірних меж, а обсяги фінансових ринків країн, що розвиваються, не в змозі "переварити" таку кількість грошей. Та й ризики там свідомо вище, ніж у США, хоча і з інших причин: зокрема, через нерозвиненість фінансової системи, низької якості держуправління та сильної корупції.
Валютний цейтнот
Розмови про девальвацію долара регулярно виникають з тією чи іншою періодичністю, що, не заважає цій валюті залишатися на провідних позиціях у світі. І хоча перше місце долара у неофіційному світовому рейтингу валют поки що непохитне, утримувати ці позиції з кожним днем усе складніше.
Слово "утримувати" тут вжито не випадково: саме політика сильного долара є наріжним каменем валютної системи, що склалася у світі, і, як свідчать останні заяви членів економічної команди президента США Дж. Буша, американці не мають наміру відмовлятися від підтримки своєї валюти. Справа навіть не у тому, що міцний долар - предмет національної гордості американців чи основа заощаджень у країнах, що розвиваються, а у тому, що ніхто у світі не запропонував більш-менш зрозумілої альтернативної валютної системи, здатної змінити нинішню.
Втім, для порятунку долара економічному блоку Білого дому доведеться вирішити низку часом протилежних економічних завдань. Перша й найголовніша серед них пов'язана з дефіцитом торгівельного балансу Штатів. Цей показник досяг у 2002 році величезної цифри в $420 млрд. (або 5% ВВП), і його збільшення підштовхує курс долару донизу.
Дефіцит торгівельного балансу не завжди був проблемою для американської економіки. Спочатку його успішно покривали за рахунок "експорту" доларів, потім - за допомогою припливу капіталів іноземних інвесторів на американський фондовий ринок у часи "технологічного буму" 90-х. Натомість зараз, коли спостерігається відтік капіталу з Уолл-Стріт (цей показник склав минулого року $66 млрд.), проблема перевищення імпорту над експортом стала набагато гострішою.
Саме в контексті торгівельного балансу мета валютної політики США входить у суперечку із необхідністю стимулювання економічного росту у країні. Всі дії цього напрямку американської влади за останні два роки були сконцентровані на стимулюванні споживання та корпоративних інвестицій - головних факторів економічного росту Сполучених Штатів.
У той же час, ріст споживання пришвидшує імпорт товарів з інших країн, що негативно впливає на курс долара до цих валют. Найбільш очевидним виходом із ситуації є девальвація долара, за якої експорт американських товарів зросте, а обсяги імпорту знизяться через ріст цін на товари з-за кордону. Але цей варіант малоймовірний одразу з декількох причин.
По-перше, незначне зниження курсу долара не вирішить всіх проблем, як не вирішила їх 20%-ва девальвація минулого року. По-друге, обезцінення долара може вдарити по фінансових ринках США, звідки підуть іноземні інвестори. До того ж у всьому світі прискориться процес переводу резервів із доларів у євро.
До останнього часу капіталовкладення іноземних інвесторів в американські активи розподілені були наступним чином: $1200 млрд. - в облігаціях Держказначейства, $1700 млрд. - у паперах американських корпорацій і $1100 млрд. - в акціях компаній. Порівняно з цими масштабами, $66 млрд., виведених з американських активів іноземцями минулого року, здаються краплею в морі.
Врешті-решт із таким сценарієм розвитку подій не погодяться європейці та японці. Девальвація долара щодо ієни та євро може істотно скоротити експорт цих країн, остаточно підірвавши економіку тієї ж Німеччини та Японії. Зміцнення євро та ієни і без того не найкращим чином відбились на економіці цих країн. Ріст ВВП Німеччини склав минулого року лише 0,2%, головною причиною чого вважають слабке економічне становище США, що призвело до зниження темпів росту німецького експорту з 5% у 2001 році до 2,9% у 2002.
Опозицію підвищенню курсу долара можуть скласти, крім Німеччини, Японія та Китай, експорт яких у США не менш значний. Разом із величезними іноземними резервами це дозволяє згаданим країнам проводити активну політику на валютних ринках, перешкоджаючи надмірному зміцненню їхніх національних валют.
За оцінками сінгапурського офісу Deutsche Bank, останні тенденції на валютних ринках регіону свідчать, що приплив доларів у 2002 році збільшився. У центральних банків, що прагнуть перешкодити подорожчанню місцевих валют, просто не залишається альтернативи викупу американської валюти.
Пітер Едвард із Deutsche Bank відзначає, що більшість валют азіатського регіону недооцінені стосовно долара на 25-30%. Саме ця недооціненість - один із факторів позитивного балансу регіону у торгівлі з іншим світом, що склав 3,4% ВВП. У результаті інтервенцій центробанків Південно-Східної Азії тільки минулого року валютні резерви центральних банків регіону зросли на $153 млрд. - до $927 млрд. Так що в першу чергу підтримку долара при необхідності зроблять навіть не американці, а китайці та японці.
Подих війни
Якщо перейти безпосередньо до прогнозів, то вирішальним фактором стане "військовий", тобто реальна можливість початку військового конфлікту США та Іраку. Результат подій може перекреслити прогнози економістів.
"Війна є форс-мажором: ви ніколи не зможете спрогнозувати розвиток ситуації.
Люди знижують особисті витрати і не роблять великих інвестицій через непевність у майбутньому" - вважає Сюзанна Гарсіа-Керверо з лондонського офісу Deutsche Bank - одна з 150 економістів, опитаних агентством Reuters у рамках квартального консенсусу-прогнозу. За даними січневого опитування, прогноз росту ВВП на 2003 рік для Німеччини та Японії знижений на 0,5%, а для США - з 2,8% до 2,7%. У зв'язку з переглядом показників слабкість долара може стати додатковим негативним фактором для німецької та японської економік.
Зростання напруги, втім, може виявитися навіть корисним для долара. "Політика міцного долара може давати позитивні результати тільки у двох випадках - якщо економіка США знаходиться у кращому становищі, ніж її основні конкуренти, чи коли зростають глобальні ризики" – сказано у коментарі банку Morgan Stanley. "Ріст глобальних ризиків" (збереження військової напруги відразу у декількох чутливих точках планети) змушує інвесторів, підтримуючи тим самим курс долара, вкладати активи або у золото, або ж у папери з найбільш високою надійністю - облігації Казначейства США.
Проте, резерв підтримки дійсно вичерпується. За прогнозом банку ABN Amro, курс долара вже у першому півріччі цього року перевищить 1,09 $/?. Головним чином - через дії європейських інвесторів по хеджуванню валютного ризику їхніх капіталовкладень в економіку США. Про більш вигідне положення євро свідчить і те, що більшість опитаних у грудні-2002 інвестиційним банком Merrill Lynch менеджерів інвестфондів назвали євро найбільш привабливою для вкладень валютою. Долар вони вважають надмірно переоціненим. При цьому найбільш привабливим фінансовим ринком у розумінні т.зв. інституціональних інвесторів (великі банки і фонди) залишається ринок американський.
Свій внесок в невизначеність щодо перспектив долара вносять і недавні плани економічної команди президента Буша щодо зниження податків. На думку Стівена Джена (банк Morgan Stanley), зниження податків лише збільшить розрив між імпортом та експортом США, що у 2004 році може досягти 6%.
Втім, наміри Білого дому можна пояснити й тим, що на Капітолійських пагорбах мають намір переглянути політику "сильного долара", що проводив попередній голова Державного казначейства Сполучених Штатів Пол О'Ніл. На користь цієї версії свідчить те, що падіння долара після зміни керівництва Держказначейства прискорилося.
Олімпійський спокій самих американців (якщо бути точнішим, то уряду) з приводу долі їхньої валюти пояснюється просто: у долара як основної резервної валюти світу альтернативи нема, і падати йому просто нікуди, оскільки основні конкуренти - ієна та євро - знаходяться не в кращому стані і їх перспективи так само примарні. Інвестори не мають у своєму розпорядженні альтернативні варіанти капіталовкладень: світові ціни на нерухомість зросли до неймовірних меж, а обсяги фінансових ринків країн, що розвиваються, не в змозі "переварити" таку кількість грошей. Та й ризики там свідомо вище, ніж у США, хоча і з інших причин: зокрема, через нерозвиненість фінансової системи, низької якості держуправління та сильної корупції.
